Рішення

від 12.03.2024 по справі 910/15042/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024Справа № 910/15042/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Вінницької міської ради

до 1) Фонду державного майна України

2) Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій та Хмельницькій областях

про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: Олексюк Т.С.

від відповідача 1: Василюк Д.В.

від відповідача 2: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вінницька міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, у якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 13.06.2023 року №1084 в частині доповнення додатку №3 «Перелік окремого майна», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 (зі змінами) позицією: гідротехнічна споруда (гребля (дамба) земляна з водовипуском), яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 06.07.2023 року №470 «Про прийняття рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні без умов об`єкта малої приватизації, окремого майна- гідротехнічної споруди (греблі (дамби) земляної з водовипуском) за адресою: 23205, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а;

3) зобов`язати Фонд державного майна України надати згоду на передачу з державної до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади гідротехнічної споруди, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху.

11.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 14.11.2023.

31.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

31.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив.

10.11.2023 через систему "Електронний суд" від Нечипоренко Алли Олександрівни (визначено як представника Вінницької міської ради) надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 заяву Вінницької міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/15042/23 повернуто без розгляду.

13.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив та заява про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

14.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 14.11.2023 прибув представник відповідача 1. Представники позивача та відповідача 2 в підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

За наслідками розгляду клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, судом задоволено зазначене клопотання, а також з метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 14.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 19.12.2023.

12.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення підготовчого засідання 19.12.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

У підготовче засідання 19.12.2023 прибув представник відповідача 1, представник позивача взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, представники відповідача 2 не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.01.2024.

11.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення підготовчого засідання 16.01.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

У підготовче засідання 16.01.2024 прибув представник відповідача 1, представники позивача та відповідача 2 взяли участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 16.01.2024 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 16.01.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.02.2024.

05.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду заяви позивача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення судового засідання 20.02.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

У судове засідання 20.02.2024 прибув представник відповідача 1, представники позивача та відповідача 2 взяли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2024.

У судове засідання 12.03.2024 прибув представник відповідача 1, представник позивача взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представники відповідача 2 в судове засідання не прибули.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечив.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 12.03.2024, за відсутності представників відповідача 2, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 12.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Фонду державного майна України №1084 від 13.06.2023 року «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами)» внесено до додатка 3 «Перелік окремого майна» зміни, зокрема, доповнено такою позицією: гідротехнічна споруда (гребля (дамба) земляна з водовипуском), яка розташована за адресою Вінницька область, Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 06.07.2023 № 470 «Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації, окремого майна гідротехнічної споруди (греблі (дамби) земляної з водовипуском)» відповідно до Законів України «Про Фонд державного майна», «Про приватизацію державного і комунального майна», враховуючи наказ Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» зі змінами від 13.06.2023 № 1084, прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації, окремого майна - гідротехнічної споруди (гребля (дамба) земляна з водовипуском), за адресою: 23205, Вінницька область, Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а (балансотримач відсутній), орган управління: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, код за ЄДРПОУ 42964094. Наказано приватизувати об`єкт малої приватизації окреме майно - гідротехнічну споруду (греблю (дамбу) земляну з водовипуском), за адресою: 23205, Вінницька область, Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а (балансотримач відсутній), шляхом продажу на аукціоні без умов.

Звертаючись до суду з позовом у справі № 910/15042/23 Вінницька міська рада зазначає, що наказ Фонду державного майна України від 13.06.2023 №1084 та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 06.07.2023 №470 прийняті з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема, норм Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», оскільки, спірна гідротехнічна споруда не може бути передана у приватну власність, вона нерозривно пов`язана з водним об`єктом площею 1,2517 га та земельною ділянкою, не може бути відокремлена від них і бути самостійним об`єктом власності. Відповідачі такими діями порушуються права та інтереси Вінницької міської територіальної громади, з огляду на викладене, позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 13.06.2023 року №1084 в частині доповнення додатку №3 «Перелік окремого майна», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 (зі змінами) позицією: гідротехнічна споруда (гребля (дамба) земляна з водовипуском), яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 06.07.2023 року №470 «Про прийняття рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні без умов об`єкта малої приватизації, окремого майна- гідротехнічної споруди (греблі (дамби) земляної з водовипуском) за адресою: 23205, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а;

3) зобов`язати Фонд державного майна України надати згоду на передачу з державної до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади гідротехнічної споруди, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечують та зазначають, що ними правомірно видано оскаржувані накази, оскільки, гідротехнічна споруда (гребля (дамба) земляна з водовипуском), за адресою: 23205, Вінницька область, Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а не є захисною, а відтак, в силу приписів Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» може бути віднесена до об`єктів приватизації. Щодо зобов`язання Фонду державного майна України надати згоду на передачу з державної до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади спірної гідротехнічної споруди, відповідач 1 зазначає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, так-як, прийняття рішення про передачу об`єктів з державної до комунальної власності не відноситься до компетенції відповідача 1. Крім того, позивачем не доведено порушення його прав у зв`язку з проведенням процедури приватизації гідротехнічної споруди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, одним з яких є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси, зокрема, суб`єкта господарювання (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Зважаючи, що порушення своїх законних інтересів Вінницька міська рада обґрунтовує наявністю в неї наміру отримати зазначену гідротехнічну споруду в комунальну власність, що підтверджується, зокрема, направленням Виконавчим комітетом Вінницької міської ради листа до Фонду державного майна України від 28.02.2023 № 01/00/013/11444 про надання згоди на передачу з державної до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади спірної гідротехнічної споруди, суд прийшов до висновку, що позивачем належним чином обґрунтовано підстави для звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, беручи до уваги вищевказані положення чинного законодавства, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання незаконними наказів щодо включення гідротехнічної споруди (греблі (дамби) земляної з водовипуском), за адресою: 23205, Вінницька область, Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а, до об`єктів приватизації, має бути доведено належними доказами невідповідність таких актів нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

З наданих відповідачами доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Регіонального відділення із заявою від 18.11.2022 про включення об`єкта права державної власності (спірної гідроспоруди) до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Наказом Фонду державного майна України №1084 від 13.06.2023 внесено до додатка 3 «Перелік окремого майна» зміни, зокрема, доповнено його такою позицією: гідротехнічна споруда (гребля (дамба) земляна з водовипуском), яка розташована за адресою Вінницька область, Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 06.07.2023 № 470 прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації, окремого майна - гідротехнічної споруди (гребля (дамба) земляна з водовипуском), за адресою: 23205, Вінницька область, Вінницький р-н, с. Писарівка, вул. Козацької Слави, 1а, шляхом продажу на аукціоні без умов.

Так, правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, визначено Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Приписами частини 2 статті 4 Закону передбачено, що крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону до об`єктів малої приватизації належать: 1) єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації; 2) окреме майно. Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації; 3) об`єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об`єкти; 4) об`єкти соціально-культурного призначення. До об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств; 5) пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об`єктів великої приватизації; 6) пули та інші об`єкти, що не належать до об`єктів великої приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших актів законодавства.

Частиною 2 зазначеної статті Закону визначено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; класифікують об`єкти приватизації відповідно до цього Закону; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством; змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності; здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації; представляють відповідно до міжнародних договорів України з питань міждержавних майнових відносин інтереси держави з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначають право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капіталу; здійснюють управління об`єктами державної власності, зокрема державними підприємствами та корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери управління Фонду державного майна України, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств; утворюють аукціонні комісії; затверджують плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації; укладають договори на проведення оцінки об`єктів приватизації у випадках, передбачених законодавством; укладають договори з іншими уповноваженими особами щодо проведення аукціонів з продажу об`єктів приватизації; укладають з потенційними покупцями єдиних майнових комплексів державних підприємств та пакетів акцій договори про конфіденційність інформації про об`єкти малої приватизації; укладають з операторами електронних майданчиків договори про конфіденційність інформації про об`єкт великої приватизації; укладають договори про розроблення документації із землеустрою у випадках, передбачених законодавством; укладають у випадках, передбачених законодавством, угоди щодо проведення екологічного аудиту об`єктів приватизації; залучають суб`єктів господарювання для організації та/або проведення аукціонів, у тому числі в електронній формі (електронний аукціон); виступають з боку держави засновником підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна; здійснюють захист майнових прав державних підприємств, а також корпоративних прав держави на території України, що належать до сфери управління Фонду державного майна України; державні органи приватизації здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

З наданих відповідачами доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Регіонального відділення із заявою від 18.11.2022 про включення об`єкта права державної власності (спірної гідроспоруди) до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Пунктом 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затверджено Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України 19.05.99 № 908/68) визначено, що способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими: здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна" , "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативно-правових актів; передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності"; передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482 ( 1482-98-п ); передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання) відповідно до вимог законодавства; списання об`єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314 ( 1314-2007-п ) "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності"; передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.

У підпункті 1.4.1 Положення вказано, що при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За змістом ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва).

Згідно з пунктами 11 та 15 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; виявляють державне майно, яке тимчасово не використовується, та вносять пропозиції щодо умов його подальшого використання.

Таким чином, як наказ від 13.06.2023 року № 1084, так і наказ від 06.07.2023 року № 470 були прийняті відповідачами в межах їх дискреційних повноважень на підставі норм чинного законодавства та підзаконних нормативних актів,.

Разом з тим, щодо посилання позивача на те, що спірна гідротехнічна споруда не може були об`єктом приватизації, суд зазначає про таке.

Як було зазначено вище, в силу приписів статті 4 Закону приватизації не підлягають гідротехнічні захисні споруди.

Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Пунктом 1.9.18 Методики встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що 12.04.2023 робочою групою у складі представників Регіонального відділення, а також представника Управління розвитку сільських територій Департаменту економіки та інвестицій Вінницької міської ради та старости Вінницько-Хутірського старостинського округу складено Акт обстеження об`єкта державної власності, який під час приватизації не увійшов до статутного капіталу СВАТ «Писарівське».

Вказаним актом встановлено наступне: гідротехнічна споруда розташована між дорогою з бруківки у с. Писарівка та ґрунтовою дорогою. Гребля використовується як внутрішньогосподарська дорога без твердого покриття, яку можна об`їхати з одного боку по дорозі без твердого покриття та з іншого - по дорозі з бруківки.

Відповідно до розділу 4 Паспорту водного об`єкта (розробленого фізичною-особою підприємцем Яворським Миколою Васильовичем та погоджене Державним агентством водних ресурсів України 24.11.2020) - Ставка площею 1,2517 га, розташованого за межами с. Писарівка Вінницького району Вінницької області, дана гребля не є захисною.

Також, у Паспорті технічного стану гідровузла ставка «Сажавка», розташованого по вул. Козацької слави, №1-а, за межами с. Писарівка, Винницького району Вінницької області, розробленого Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг, у розділі 2.2. «Тип греблі» вказаного паспорта зазначено: «Гребля представляє собою водонапірну насипну гідротехнічну споруду, створюючи в верхньому б`єфі напір води для її акумуляції. Дана гребля не є захисною».

Суд зазначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних принципів господарського судочинства є змагальність сторін.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Разом з тим, позивачем всупереч вищезазначеним нормам процесуального законодавства не надано доказів, які б вірогідно свідчили про те, що спірна гідротехнічна споруда є саме захисною, а, відтак, в силу приписів Закону не може були об`єктом приватизації, враховуючи обставину того, що в матеріалах справи № 910/15042/23 наявні докази, у яких міститься інформація, що гребля не є захисною і відповідно така інформація позивачем не спростована.

Щодо посилання позивача на те, що гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом площею 1,2517 га та земельною ділянкою, які не можуть передаватися у приватну власність, то суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що спірна гідротехнічна споруда не може були окремих об`єктом власності, а тому, відповідні доводи позивача не кореспондують обраному ним способу захисту та визначеному позивачем в межах розгляду справи № 910/15042/23 інтересу, який підлягає захисту, оскільки, з огляду на предмет та підстави позову, предметом доказування в даній справі є обставини (не)законності наказів відповідачів щодо передачі з державної до приватної власності саме гідротехнічної споруди, у свою чергу, питання приватизації водного об`єкту площею 1,2517 га та/або земельної ділянки і відповідно захисту інтересів позивача стосовно зазначених об`єктів, не є предметом розгляду даного спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказу Фонду державного майна України від 13.06.2023 року №1084 в частині та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 06.07.2023 року №470 задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання Фонд державного майна України надати згоду на передачу з державної до комунальної власності Вінницької міської територіальної громади спірної гідротехнічної споруди, суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» об`єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), їх структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) на підставі розподільного балансу), об`єкти незавершеного будівництва); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб`єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів, визначених у абзацах другому - п`ятому частини першої статті 2 цього Закону (крім нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів).

Так, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували дотримання позивачем визначеної законодавством процедури, зокрема, докази звернення до уповноваженого органу щодо передачі спірного майна з державної у комунальну власність та протиправної відмови у наданні згоди на таку передачу.

Крім того, здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Також, суд звертає увагу, що приписами ч. 2 ст. 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» визначено, що не можуть бути об`єктами передачі з державної у комунальну власність об`єкти, щодо яких є відповідне рішення про їх приватизацію.

Тобто, за наявності чинних рішень (наказів) про приватизацію гідротехнічної споруди, така споруда не може бути передана з державної у комунальну власність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Вінницької міської ради до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, задоволенню не підлягають, відтак, суд відмовляє у позові повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.03.2024

Суддя Ю.В. Картавцева