Рішення

від 05.03.2024 по справі 914/1900/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2024Справа №914/1900/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерколор-Україна», м. Львів

до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс», м. Київ

про стягнення 840 000, 00 грн,

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Білик П.Б. (адвокат за ордером серія ВС№1225994 від 31.08.2023) (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерколор-Україна" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" страхового відшкодування в розмірі 840 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 справу №914/1900/23 було направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №914/1900/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.

27.07.2022 року суддею Морозовим С.М. з метою запобігання втрати контролю за повнотою сплати судового збору відповідно до листа Державної судової адміністрації України №6-17517/18 від 14.09.2018 направлено запит до Господарського суду Львівської області щодо надання інформації про відсутність винесених Господарським судом Львівської області подань про повернення з бюджету за платіжною інструкцією №239 від 14.06.2023.

09.08.2023 року від Господарського суду Львівської області надійшла відповідь із запитуваною інформацією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2023.

21.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого він просив відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що водій ОСОБА_1 та позивач в порушення пп. 13.1.3, п. 13.3 договору, не повідомили страховика та не підтвердили документально неможливість виконання обов`язку щодо повідомлення. Також відповідач зазначив, що відповідно до довідки Національної поліції водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Окрім того, відповідач заперечив проти розрахунків позивача щодо розміру страхового відшкодування та вказав, що якби були відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, то розмір страхового відшкодування складав би 383 502, 24 грн.

31.08.2023 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколор-Україна" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколор-Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.09.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій заперечує проти доводі відповідача, викладених у відзив та просив задовольнити позов у повному обсязі.

14.09.2023 до суду від відповідача надійшла заява щодо надання доказів судових витрат та заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2023.

В судових засідання 24.10.2023 та 05.12.2023 судом оголошувались перерви до 05.12.2023 та до 05.03.2024 відповідно.

04.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат відповідно до якої просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 51 000, 00 грн та витрат на проведення експертизи в розмірі 7 050, 00 грн.

05.03.2024 до суду від відповідача надійшла заява про зміну найменування відповідача з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» та клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 05.03.2024 відповідач не з`явився, про час так місце повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом відмовлено в йогозадоволенні, про що оголошено відпорну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Також судом було задоволено заяву відповідача про зміну найменування відповідача з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» та оголошену відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 05.03.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерколор-Україна» (страхувальник, позивач) та Акціонерним товариством «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (попередня назва Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", відповідач, страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №006-477572/03НТ (КАСКО Deluxe) (договір страхування), предметом якого були майнові інтереси страхувальника пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 .

01.01.2023 о 14:00 в с. Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 не впорався з керуванням, внаслідок чого з`їхав з дороги, а автомобіль вдарився у бетонну плиту та перевернувся.

Відповідно до довідки Верховинського районного відділення Поліції ГУНП в Івано-Франківській області про дорожньо-транспортну пригоду №3023003589807201 вищевказана дтп сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.2.9.а ПДР (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння).

04.01.2023 водій автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 звернувся до відповідача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та поясненнями щодо ДТП, яка відбулася 01.01.2023.

12.01.2023 позивачем було подано заяву щодо напрямку виплати страхового відшкодування.

24.02.2023 відповідач листом відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що відповідно до довідки №3023003589807201 у водія застрахованого автомобіля зафіксовано стан сп`яніння (більше 0,2 до 0,5 проміле), а також у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 лише 03.01.2023 (через 2 дні після настання події) засобами телефонного зв`язку було повідомлено відповідача про настання ДТП, яка відбулася 01.01.2023

Відповідно до висновку експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21.03.2023 №08/23, ринкова вартість автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент пошкодження у ДТП 01.01.2023 становить 1 171 515, 00 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 становить 1 212 372, 40 грн, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 01.01.2023 становить 1715 515, 00 грн та утилізаційна вартість становить 112 000, 00 грн.

Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2023 №938/23/23 закрито провадження у справі про адміністративна правопорушення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, на підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача стразове відшкодування в розмірі 840 000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 25 Закону "Про страхування" здійснення страхових виплат проводиться страховиком відповідно до договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката). Зазначений страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром - особою, яка займається визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються чинним законодавством) у формі, що визначається сертифікатом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 980 ЦК України визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно з приписами статті 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Статтею 991 ЦК України передбачені випадки, за наявності яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (частина друга статті 991 ЦК України).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Як вже було зазначено, листом від 24.02.2023 відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що відповідно до довідки №3023003589807201 у водія застрахованого автомобіля зафіксовано стан сп`яніння (більше 0,2 до 0,5 проміле), а також у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 лише 03.01.2023 (через 2 дні після настання події) засобами телефонного зв`язку було повідомлено відповідача про настання ДТП, яка відбулася 01.01.2023.

Так, відповідно до п. 9.3 договору добровільного страхування наземного транспорту №006-477572/03НТ (КАСКО Deluxe) від 16.06.2022, страховий випадок - подія, передбачена договором, яка відбулася із настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику. Страховими випадками ж пошкодження, знищення (загибель) або втрата застрахованого ТЗ в цілому, або окремих його деталей та частин, внаслідок настання застрахованих ризиків під час дії договору, і за умови ,що ці події не підпадають під виключення або обмеження страхування за договором.

Зокрема, згідно з п. 11.1.6 управління (керування) ТЗ особою, яка перебувала під дією алкоголю, знаходилась під впливом наркотичних чи токсичних речовин, або перебувала під дією медичних препаратів, протипоказаних при керуванні ТЗ, а також у разі відмови від проходження тесту або медичної експертизи (огляду) з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Однак, як було зазначено, постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2023 №938/23/23 закрито провадження у справі про адміністративна правопорушення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, як вбачається з вищезазначеної постанови, відповідно до Довідки КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» №1 та медичної картки амбулаторного хворого №001/23 від 01.01.2023, за результатами проведеного лікарем-психіатром ОСОБА_3 , який згідно посвідчення до диплому серія НОМЕР_2 , у 2022 році пройшов цикл навчання «організація медичного огляду, щодо виявлення стану сп`яніння», 01.01.2023 о 17 год. 35 хв. огляду, ознак сп`яніння у ОСОБА_1 виявлено не було, що в свою чергу свідчить про наявність обґрунтованого сумніву у результаті тесту приладу драгер №3770.

Таким чином, відповідачем не доведено, що водій автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 01.01.2023 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо порушення умов договору страхування в частині несвоєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12.3, п. 12.3.5. договору, у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов`язаний діяти відповідно до умов розділу 13 договору.

Згідно з п. 13 договору у разі настання події, яку можна кваліфікувати як страховий випадок, страхувальник зобов`язаний з місця події, не пізніше 1-ї (однієї) години з моменту настання події, повідомити про подію цілодобову інформаційну сервісну службу страховика за номером: 0-800-500-23; неможливість виконання страхувальником даної вимоги має бути підтверджена ним документально (п. 13.1.3); після настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов`язаний впродовж 3 (трьох) робочих днів письмово повідомити про подію страховика шляхом подання повідомлення заяви встановленої страховиком форми особисто або довірену особу (представником); поважність причини невиконання цих вимог має бути доведена страхувальником документально (п. 13.1.5).

У постанові від 26 березня 2018р. по справі № 916/4613/15, Верховний Суд прийшов до висновку, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Разом з тим, варто зазначити, що незалежно від строків повідомлення страховика, сам по собі факт невчасного повідомлення не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі №227/3573/16-ц.

Як вбачається з позовної заяви та листа відповідача від 24.02.2023, водій ОСОБА_2 повідомив страховика про настання страхової події 03.01.2023 о 16:49 год. засобами телефонного зв`язку.

Водночас, відповідно до долученого МРТ хребта та МРТ головного мозку ОСОБА_2 здійснював зазначені обстеження 02.01.2023.

Окрім того, згідно з консультаційним висновком спеціаліста лікаря-нейрохірурга ОСОБА_4 від 03.01.2023, ОСОБА_2 було поставлено діагноз: Струс головного мозку забій м`яких тканин лобної ділянки, також згідно з консультацією лікаря-невролога ОСОБА_5 від 03.01.2023, ОСОБА_2 було постановлено діагноз: Струс головного мозку. Забій шийного та поперекового відділу хребта. Дегенеративні зміни. Протрузія МХД L5-S1.

Таким чином, суд, перевіряючи всі обставини справи, прийшов до висновку, що водій ОСОБА_1 з об`єктивних причин, а саме стану здоров`я, не міг повідомити страховика про настання події, в строки, встановлені у п. 13.1.3 договору страхування.

Разом з тим, 04.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та поясненнями щодо ДТП, яка відбулася 01.01.2023, а також щодо неповідомлення відповідача про настання страхової події до 03.01.2023 у відповідності до п. 13.1.5 договору, а саме впродовж 3 робочих днів.

З урахуванням наведеного, посилання відповідача на несвоєчасне повідомлення ОСОБА_1 про настання страхового випадку як на підставу у відмові у виплаті страхового відшкодування, на думку суду, є необґрунтоване.

За приписами частин 16 та 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім того, відповідач заперечуючи проти позову, у своєму відзиві надав пояснення та контр розрахунок у відповідно до умов договору страхування та зазначив, що у разі відсутності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, то зазначений розмір становив би 383 502, 24 грн.

Як вже зазначалось, відповідно до висновку експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21.03.2023 №08/23, ринкова вартість автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент пошкодження у ДТП 01.01.2023 становить 1 171 515, 00 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 становить 1 212 372, 40 грн, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 01.01.2023 становить 1 715 515, 00 грн та утилізаційна вартість становить 112 000, 00 грн.

Пунктом 5.13 договору визначено, що страхова сума становить 840 000, 00 грн.

Згідно з п. 15.8 договору страхування, у разі знищення або конструктивної загибелі ТЗ (якщо ремонт є технічно неможливим, або якщо витрати на відновлювальний ремонт ТЗ перевищують 70% його ринкової вартості) розмір збитку визначається як різниця між ринковою вартістю на момент безпосередньо перед настанням страхового випадку (але не більше страхової суми) та ринковою вартістю залишків ТЗ (вартістю ТЗ після страхового випадку).

Таким чином, розмір збитку становить 728 000, 00 грн (840 000, 00 грн - 112 000 грн).

У відповідності до п.п. 15.14 та 15.14.2 договору страхування, розмір страхового відшкодування зменшується пропорційно співвідношенню страхової суми до ринкової вартості ТЗ, якщо на момент укладення договору страхова сума становила менше ніж 90% ринкової вартості.

840 000, 00 (страхова сума)*100% / 1 171 515, 00 грн (ринкова вартість пошкодженого автомобіля згідно з висновком експерта) = 71, 7%.

Отже, страхова сума становить 71, 7% від ринкової вартості застрахованого автомобіля, що менше ніж 90%.

З урахуванням вищенаведеного, за розрахунком суду сума страхового відшкодування складає 521 976, 00 грн (728 000, 00 грн *71,7% /100%).

Також відповідач у своєму контррозрахунку зазначав також про те, що відповідно до п. 15.14.3 розмір страхового відшкодування коригується пропорційно відношенню суми сплачених страхових платежів до суми нарахованої по договору страхової премії.

Проте позивач здійснив лише 3 страхові платежі на загальну суму 23 444, 00 грн, тоді як 4-й платіж в розмірі 7 804, 00 грн він не здійснив, а тому у разі відсутності підстав відмови у виплаті страхового відшкодування, страхове відшкодування, за розрахунком відповідача, становило би 383 502, 24 грн.

Так, пунктом 6.3 договору страхування визначено строки сплати страхових платежів, згідно з яким 1-й платіж сплачується до 23.06.2022, 2-й платіж сплачується до 23.09.2022, 3-й платіж сплачується до 23.12.2022, 4-й платіж сплачується до 23.03.2023.

Проте, суд не погоджується з доводами відповідача, оскільки договором визначено обов`язок страхувальника сплатити 4-й страховий платіж саме до 23.03.2023, тоді як ДТП відбулася 01.01.2023.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 521 976, 00 грн.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 51 000, 00 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 7 050, 00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, 22.05.2023 між позивачем (клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Біликом Павлом Богдановичем (виконавець, адвокат) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №22/05/2023.

Так, на підтвердження наданих правничих послуг згідно договору, між позивачем та адвокатом до суду надано акт виконаних робіт/приймання наданих послуг №1/04/03/24 від 04.03.2024 на суму 51 000, 00 грн та детальний опис виконаних робіт та наданих послуг по справі №914/1900/23 від 04.03.2024.

Також як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2023 між позивачем (замовник) та судовим експертом Онишко Романом Михайловчием (виконавець) було укладено договір про виконання судової експертизи.

Згідно з п. 1.1 договору про виконання судової експертизи, виконавець виконує судову транспортно-товарознавчу експертизу у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 101 ЦПК України ст. 106 ЦПК Уркаїни, ч. 3 ст. 101 КАС України, ч. 3 ст. 98 ГПК України, ч. 2 ст. 101 КПК України та ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу», на підставі заяви від 04.02.2023 з наданням за його результатами Висновку експерта, а замовник оплачує за проведення експертизи.

Так, на підтвердження проведення експертизи автомобіля «DS 3 CROSSBACK», д.н.з. НОМЕР_1 , надано висновок експерта №08/23 від 21.03.2023 та акти виконаних робіт з рахунками в загальному розмірі 7 050, 00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн та витрат на проведення експертизи в розмірі 7 050, 00грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" (код ЄДРПОУ 20344871, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3) на користь позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерколор-Україна" (код ЄДРПОУ 14325444, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Шпитальна, 9) страхове відшкодування в розмірі 521 976, 00 грн (п`ятсот двадцять одну тисячу дев`ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок), суму судового збору в розмірі 7 829, 64 грн (сім тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 64 копійки), суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) та 7 050, 00 грн витрат на проведення експертизи.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

повний текст рішення підписано 20.03.24

СуддяСергій МОРОЗОВ