Рішення

від 19.03.2024 по справі 910/10618/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2024Справа № 910/10618/23

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" (м.Київ)

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: (м. Київ)

1. Державний реєстратор Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузор Анна Віталіївна (м. Київ)

2. Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (м. Київ)

3. Подільська районна в місті Києві державна адміністрація (м.Київ)

про витребування нежитлових приміщень та скасування права власності на нерухоме майно,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Чернієнко О.Г.; Поліщук О.П.

від відповідача: Тетерятник О.В.

від третьої особи-1: Тетерятник О.В.

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про:

- скасування зареєстрованого за Київською міською радою за реєстраційним номером 2093008380000 права власності на нерухоме майно, а саме: право власності на нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5, номер запису про право власності: 36743080, яке закріплене за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради;

- скасування зареєстрованого за Київською міською радою за реєстраційним номером 2092882680000 право власності на нерухоме майно, а саме: права власності на нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092882680000), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 30/5, номер запису про право власності: 36740417, яке закріплене за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м., а також нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м., які розміщені на горищі житлового будинку по вул. Кирилівська, 30/5 в місті Києві, є допоміжними приміщеннями будинку, оскільки були спроектовані як горище, тому є спільною власністю співвласників означеного будинку, від імені яких виступає ОСББ "Юрковиця". Зазначивши, що зареєстроване за відповідачем право власності на вищенаведені нежитлові приміщення здійснено з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

21.07.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10618/23. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 12.09.23 о 10:20 год.

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузору Анну Віталіїївну; 2. Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва; 3.Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію.

15.08.2023 через відділ діловодства суду відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що за результатами адміністративно-територіальної реформи в місті Києві, рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено переліки об`єктів комунальної власності територіальних громад районів м. Києва, зокрема до комунальної власності територіальної громади Подільського району було включено житловий будинок 30/5 по вул. Фрунзе (колишня назва вулиці Кирилівська) в місті Києві, у якому розташовані спірні приміщення. В подальшому, на підставі Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" нежитлові приміщення у житловому будинку №30/5 на вулиці Фрунзе (колишня назва вулиці Кирилівська) в місті Києві площею 1150,00 кв.м. віднесено до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації як майно, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, тому розпорядження приміщеннями здійснює Київська міська рада, а державний реєстратор своїм рішенням лише засвідчив форму власності та власника цих приміщень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окрім того звернув увагу, що позивач помилково вважає спірні приміщення допоміжними, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування зареєстрованого права власності за відповідачем.

У викладених запереченнях викладено, що представництво (самопредставництво) інтересів Київської міської ради та державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснюється одним представником, який є посадовою особою юридичної служби Департаменту та без окремого доручення бере участь у судових справах, представником відповідача і державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузори А. В. є одна особа, яка також від імені третьої особи 1, яка заперечувала проти позову і просила відмовити у його задоволенні.

18.08.2023 через канцелярію суду від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" надійшли письмові пояснення, в яких проти позову заперечено з посиланням на те, що житловий будинок №30/5 по вул. Кирилівська у місті Києві перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, господарське відання якими здійснює Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва". Зазначивши, що спірні нежитлові приміщення (площею 41,8 кв.м. та 60 кв.м.), розташовані у вказаному житловому будинку, ніколи не були допоміжними, а мають статус окремих нежитлових приміщень, що не належать до житлового фонду, тобто є самостійними об`єктами нерухомого майна і на протязі 10 років здаються в оренду третім особам для розміщення творчих майстерень.

Представник третьої особи 3 у своїх письмових поясненнях, поданих до суду 23.08.2023 зазначила, що згідно з додатком 7 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" будинки на вулиці Фрунзе (Кирилівська) №30/5 та вул. Юрківська, 2-6/32 передано до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації. У зв`язку з тим, що приміщення загальною площею 101,8 кв.м. не було передано в управління ОСББ "Юрковиця", Подільська районна в місті Києві державна адміністрація і надалі продовжує забезпечувати контроль за використанням нежитлових приміщень з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м. та нежитлових приміщень з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м. У поданих письмових поясненнях Подільська районна в місті Києві державна адміністрація просила суд розглядати справу без участі представника.

11.09.2023 через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про витребування у Державного архіву м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) засвідчені належним чином копії технічних проектів забудови житлових кварталів вулиць Юрківська (за 1982р.) та вул Фрунзе (1981, 1982, 1984 рр.) без зазначення номерів будинків.

Окрім того, витребування у Державної інспекції архітектури та містобудування України засвідчену належним чином копію Акту введення в експлуатацію об`єкта нерухомості (Акту готовності будинку до експлуатації) будинку № 30/5 по вул. Кирилівська (попередня назва - вул. Фрунзе) в місті Києві.

У судовому засіданні 12.09.2023 розглянуто клопотання позивача про витребування доказів та залишено їх без задоволення, про що суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу.

У судових засіданнях з 12.09.2023 до 10.10.2023, з 10.10.2023 до 02.11.2023 оголошувались перерви.

09.10.2023 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій просить суд прохальну частину позову вважати наступною:

1. Витребувати у Київської міської ради нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5, підстава для державної реєстрації: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52507281 від 03.06.2020, зареєстроване Кузорою Анною Віталіївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093008380000 на користь (у власність) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця".

2. Витребувати у Київської міської ради нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 30/5, підстава для державної реєстрації: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52504324 від 03.06.2020, зареєстроване Кузорою Анною Віталіївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092882680000 на користь (у власність) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця".

3. Скасувати зареєстроване за Київською міською радою за реєстраційним номером 2093008380000 право власності на нерухоме майно, а саме: право власності на нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5, номер запису про право власності: 36743080.

4. Скасувати зареєстроване за Київською міською радою за реєстраційним номером 2092882680000 право власності на нерухоме майно, а саме: право власності на нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092882680000), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 30/5, номер запису про право власності: 36740417.

Так, згідно приписів частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю - вже новий позов. Такі вимоги можуть бути предметом лише іншого самостійного (окремого) позову, що подається в передбаченому ГПК України порядку.

В свою чергу суд наголошує, що формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі, оскільки згідно статті 14 ГПК України за принципом диспозитивності учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на те, що зміна позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зміну предмета позову прийнята судом до розгляду.

01.11.2023 через канцелярію суду позивач подав письмову заяву про долучення доказів та клопотання про витребування у Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" доказів.

02.11.2023позивач подав до суду письмові пояснення.

Розглянувши в підготовчому засіданні 02.11.2023 клопотання позивача про витребування доказів, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення, з огляду на наступне.

Позивач у даному клопотанні вказує, що з метою збору доказів для підтвердження законності та обґрунтованості позовних вимог 02.10.2023 представником позивача було направлено до Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" адвокатський запит із проханням надати копію технічного паспорту на багатоповерховий будинок за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 30/5, копію матеріалів інвентаризаційної справи, копію поповерхового плану, копії будь-яких наявних документів на підтвердження факту наявності горища у вказаному будинку.

Однак в отриманій відповіді на адвокатський запит Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" зазначило про відсутність у нього запитаних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" про витребування доказів задоволено. У порядку ст. 81 ГПК України витребувано від Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації":

- засвідчену належним чином копію матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок №30/5 по вулиці Кирилівська в м. Києві;

- копію поверхового плану житлового будинку №30/5 по вулиці Кирилівська в м. Києві;

- копії будь-яких наявних документів на підтвердження факту наявності горища у житловому будинку АДРЕСА_1 .

02.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.12.2023.

06.11.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів.

24.11.2023 на адресу суду від Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" надійшли пояснення, в яких зазначено, що у відділі зберігання матеріалів технічної інвентаризації Бюро існує інвентаризаційна справа за адресою вул. Кирилівська, 30/5.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи, технічна інвентаризація всього будинковолодіння в Бюро не замовлялась і не проводилась. Технічна інвентаризація в різні роки замовлялась на окремі квартири та нежитлові приміщення.

Тому надати копії поверхових планів будинковолодіння за вищевказаною адресою немає можливості.

Бюро надає копії наявної документації по технічному поверху з матеріалів інвентаризаційної справи за адресою вул. Кирилівська, 30/5.

Додатково повідомляємо, що починаючи з 2013 року, проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, окрім Бюро, здійснюють інші суб`єкти господарювання.

Інформацією про проведення технічної інвентаризації іншими суб`єктами господарювання Бюро не володіє.

05.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.01.2024.

11.01.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви до 01.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 розгляд справи призначено на 22.02.2024.

У судовому засіданні 22.02.2024 оголошувалась перерва до 19.03.2024.

У судовому засіданні 19.03.2024 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача та третьої особи-1 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та поясненнях по справі. Представники третіх осіб-2, -3 у судове засідання не з`явились, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

19.03.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №50 від 29.01.2015 передано з балансу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" на баланс Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" житловий та нежитловий фонд, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державній адміністрації, та приватизований житловий фонд станом на 01.02.2015 року, згідно з додатком, з метою його подальшого обслуговування.

Згідно пункту 139 додатку до означеного розпорядження будинок по вулиці Фрунзе, 30/5 в м. Києві, загальною площею 5 205,0 кв.м. закріплено за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" на праві господарського відання.

15 листопада 2016 року відбулися збори співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: вул Юрківська, 2-6/32 та вул. Кирилівська, 30/5 в м. Києві. З порядком денним, серед іншого, створення питання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Співвласниками багатоквартирних будинків по вулиці Юрківська, 2-6/32 та вулиці Кирилівська, 30/5 в місті Києві було створене та 01.03.2017 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця", номер запису: 1 071 102 0000 037661 (місцезнаходження юридичної особи: 04080, м. Київ, вулиця Юрківська, будинок 2-6/32).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", листа Подільської районної в м. Києві державної адміністрації №106-3220 від 05.05.2020 року, листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №30-12/1735 від 16.02.2018 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузорою Анною Віталіївною на підставі рішення №52507281 від 03.06.2020 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 28 травня 2020 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093008380000) запис про право власності на нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м. за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5 (далі - Приміщення 1) за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Окрім того, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав 28.05.2020 державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузорою Анною Віталіївною на підставі рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52504324 від 03.06.2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено відповідний запис (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092882680000) про право власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ: 22883141, на нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м. за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5 (далі - Приміщення 2).

За твердженням позовної заяви, означена реєстрація права власності за відповідачем на вищенаведені нежитлові приміщення здійснена з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", оскільки приміщення є допоміжними приміщеннями будинку, були спроектовані як горище, тому є спільною власністю співвласників будинку №30/5 по вулиці Кирилівська в місті Києві.

При вирішенні даного спору та вирішенні питання наявності у відповідача повноважень на розпорядження спірними приміщеннями, ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме, встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 30/5.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Водночас за приписами ч. 3 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" наведено у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011.

Так у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 вказано про те, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

У рішенні від 09.11.2011 №14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У п. 4 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011 вказано про те, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Отже, допоміжні приміщення, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить ч. 2 ст. 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 № 914/843/17, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в редакції, яка була чинною станом на дату на дату створення особи позивача:

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

- загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо);

- конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в`їзна група тощо);

- нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин;

- неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку;

- об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (в редакції, чинній на дату створення юридичної особи позивача):

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;;

- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

- управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Тобто, до загального та неподільного майна відносяться виключно допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку та його технічне обладнання, і не відносяться окремі нежилі приміщення.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87 "Про затвердження ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення":

горище - простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього (останнього) поверху.

допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєзборні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового фонду, що не відноситься до житлового фонду.

поверх технічний - поверх для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій, може бути розташований у нижній (техпідпілля), верхній (технічне горище) або в середній частині будинку.

У цокольному, першому, другому, третьому і вище поверхах житлових будинків допускається розміщувати вбудовані і вбудовано-прибудовані приміщення громадського призначення, за винятком об`єктів, які негативно впливають на людину (ДСанПіН 239, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДГН 6.6.1.-6.5.001).

Вбудовані і вбудовано-прибудовані приміщення громадського призначення, які розташовуються вище третього поверху, повинні виділятися в окремий протипожежний відсік від житлової частини будівлі, а ті, що розташовуються до третього поверху включно, повинні відокремлюватися від житлової частини протипожежними стінами (перегородками) та протипожежними перекриттями із класом вогнестійкості, який відповідає нормованому класу вогнестійкості перекриття будинку відповідного ступеня вогнестійкості згідно із ДБН В.1.1-7. Протипожежні стіни (перегородки) та перекриття, які відокремлюють вбудовані і вбудовано-прибудовані приміщення громадського призначення від житлової частини, повинні бути без віконних та дверних прорізів.

Пунктом 3.2.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76 (надалі - Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій) установлено, що горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням; використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається.

У матеріалах справи відсутні та суду не надано доказів, що підтверджують відсутність у приміщеннях 1 та 2 загальнобудинкового інженерного обладнання або відомостей про те, що до такого обладнання забезпечено окремий доступ, відсутні відомості, що спірні Приміщення 1 і Приміщення 2 виділені в окремий протипожежний відсік від житлової частини будівлі.

З долучених третьою особою-2 до письмових пояснень документів свідчить наступне: згідно з характеристикою будинку, господарських будівель та споруд вбачається наявність інженерного обладнання, що виключає належність цих Приміщень 1 і 2 до ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна, а навпаки містить ознаки того, що спірні Приміщення 1 і 2 відносяться до допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_1 , які становлять неподільну частину житлового комплексу нарівні з конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

На запит суду від Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" надійшли пояснення, в яких зазначено, що у відділі зберігання матеріалів технічної інвентаризації Бюро існує інвентаризаційна справа за адресою АДРЕСА_1 . Наданий план за поверхами на будинок АДРЕСА_1 свідчить про відсутність виділення Приміщень 1 і 2 в окремий протипожежний відсік від житлової частини будівлі, вхід до Приміщень 1 і 2 здійснюється зі сходової клітини під`їзду.

Крім цього, здійснюючи порівняння Експлікації на нежитлові приміщення до плану поверхів житлового будинку АДРЕСА_1 по Групі приміщень 100 і 100а відповідно до технічних паспортів на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, виготовлених Приватним підприємством "Бюро послуг та консультацій" 12 вересня 2017 року, наданих представником 3-ї особи, та згідно з документацією по технічному поверху з матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: вул. Кириліська, 30/5, Експлікації підрахунку площі будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями АДРЕСА_1 , виготовлених Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 05.12.2008 року, по Групі приміщень №100 вказано дві площі приміщень: 59, 6 кв. м. та 42,8 кв.м.

Дослідивши зміст поданих учасниками справи доказів, вбачається, що зазначена площа приміщень відрізняється від площі Приміщень 1 і 2 згідно технічних паспортів від 12.09.2017 року та від зареєстрованої на праві власності площі спірних приміщень, яка складається з 60 кв.м. і 41,8 кв. м., що свідчить про перепланування спірних приміщень.

Будь-яких доказів перетворення Приміщень 1,2 у нежитлові матеріали справи не містять, а саме лише фактичне самовільне переобладнання таких Приміщень з метою використання за іншим функціональним призначенням не змінює правового статусу цих приміщень.

З аналогічних підстав судом не приймаються, як докази перетворення Приміщень у нежитлові надані третьою особою-2 на підтвердження перебування Приміщення у орендному користуванні як самостійного об`єкта цивільно-правових відносин документи, а саме належним чином засвідчені копії укладеного між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (в подальшому з третьою особою) та фізичною особою ОСОБА_1 договору оренди нежилих приміщень загальною площею 60,0 кв.м. №407/20 від 16.06.2020, а також копії укладеного між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (в подальшому з третьою особою) та фізичною особою ОСОБА_2 договору оренди нежилих приміщень загальною площею 41,8 кв.м. №376/20 від 23.06.2020 з розрахунками орендної плати та актами приймання-передачі нерухомого майна до вказаних договорів.

Окрім того, той факт, що спірні приміщення були предметом договорів оренди, не змінює правового статусу спірних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 914/843/17.

При цьому, суд звертає увагу на те, що правова позиція щодо відсутності правових підстав для прийняття до уваги зміни правового статусу приміщень з допоміжних на нежитлові через їх фактичне самовільне переобладнання (тобто за відсутності відповідних правовстановлюючих документів які б фіксували відповідне перетворення) викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

З огляду на обставини, встановлені судом, посилання відповідача та третьої особи-2, на ті обставини, що з наданих позивачем доказів неможливо дійти однозначного висновку про належність Приміщень 1, 2 до допоміжних, судом до уваги не приймаються, оскільки наданими позивачем документами підтверджується відсутність на 5-му поверху будинку будь-яких нежилих приміщень, які за змістом положень ч. 3 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", повинні бути передані у комунальну власність.

При цьому, суд зауважує, що як горища, так підвальні приміщення господарського призначення, є саме допоміжними приміщеннями в розумінні Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Окрім того, з наявного у матеріалах справи Переліку будівель та приміщень житлового та нежитлового фонду, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передані до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та приватизованого житлового фонду, що є додатком до Розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 №50 "Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування" по вул. Фрунзе (колишня Кирилівської) загальна площа, яка обліковується на балансі складає 5205,0 кв.м., приміщення комунальної власності, що обліковуються на балансі складає 1612,3 кв.м., приватизованих приміщень, які обліковуються на балансі, складає 3592,67 кв.м., допоміжних приміщень, що обліковуються на балансі, складає 1476 кв.м.

Підстав для прийняття рішення про реєстрацію права власності і виділення з загальної площі приміщень, що обліковуються на балансі, а саме площею 41.8 кв. м. і 60 кв.м. матеріали справи не містять та суду не надано.

Жодних розпорядчих документів Відповідача про виокремлення та ідентифікації спірних приміщень, з метою оформлення на них права власності матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 5 статті 140 Конституції України визначено, що питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об`єктів комунальної власності громади міста Києва, що розміщені в Подільському районі.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до приписів статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

У даному випадку, як встановлено судом за матеріалами справи, спірна реєстрація права власності на приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м. та нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради відбулась на підставі рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 14.02.2018 №30-12/1735, листа Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №106-3220 від 05.05.2020.

Відтак, оскільки судом встановлено, що приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м. та нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5 є допоміжними приміщеннями житлового будинку, вони в силу закону є об`єктами права спільної власності співвласників вказаного житлового будинку і відповідно віднесення відповідачем вказаних приміщень до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Таким чином, з моменту створення позивач як Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 30/5 законодавчо наділений повноваженнями щодо здійснення представництва та захисту, в тому числі і у судовому порядку, законних прав та інтересів всіх співвласників квартир у цьому житловому будинку.

Зважаючи на наведене, спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками входять до переліку допоміжних приміщень будинку та є призначеними для його обслуговування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами чинного законодавства не конкретизовано, якими саме доказами має доводитися належність приміщення до допоміжного.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (постанови від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).

Разом з цим із встановлених судом обставин не убачається, що спірне нерухоме майно відчужувалось третім особам.

Зважаючи на обставини цієї справи, для захисту порушеного права позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

Отже з урахуванням того, що спірні приміщення належать до допоміжних, а тому не можуть бути самостійним об`єктом права власності, як нежитлові приміщення, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Позивачем також заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2023 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" та Адвокатом Чернієнко Оксаною Григорівною було укладено договір про надання правової допомоги №24-06/23.

Так, згідно з п. 3.1 Договору Адвокат зобов`язався надавати правову допомогу Клієнту, у тому числі за окремим дорученням Клієнта, в межах повноважень, визначених пунктами 1.1 та 2.1 цього договору.

Розмір гонорару згідно п. 4.1 договору, який клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

У додатку №1 від 24.06.2023 до договору визначено перелік та вартість послуг. Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2023 загальна вартість послуг склала 15 000,00 грн.

Окрім того, 11.09.2023 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" та Адвокатом Поляк Іриною Олександрівною було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №11/09-2023.

У додатку №1 від 11.09.2023 до договору №11/09-2023 визначено вартість та перелік послуг.

Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.10.2023 загальна вартість послуг, наданих адвокатом Поляк І.О. становить 6 500, 00 грн.

Судом встановлено, що Поляк І.О. та Чернієнко О.Г. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг позивач не надав.

В той же час, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі №757/24445/21-ц зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 126, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5, підстава для державної реєстрації: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52507281 від 03.06.2020, зареєстроване Кузорою Анною Віталіївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093008380000 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" (04080, м. Київ, вулиця Юрківська, будинок 2-6/32; ідентифікаційний код 41182935).

3. Витребувати у Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 30/5, підстава для державної реєстрації: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52504324 від 03.06.2020, зареєстроване Кузорою Анною Віталіївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092882680000 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" (04080, м. Київ, вулиця Юрківська, будинок 2-6/32; ідентифікаційний код 41182935).

4. Скасувати зареєстроване за Київською міською радою (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) за реєстраційним номером 2093008380000 право власності на нерухоме майно, а саме: право власності на нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5, номер запису про право власності: 36743080.

5. Скасувати зареєстроване за Київською міською радою (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) за реєстраційним номером 2092882680000 право власності на нерухоме майно, а саме: право власності на нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092882680000), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 30/5, номер запису про право власності: 36740417.

6. Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" (04080, м. Київ, вулиця Юрківська, будинок 2-6/32; ідентифікаційний код 41182935) 36 195 (тридцять шість тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 45 коп. - витрат по сплаті судового збору, 21 500 (двадцять одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.03.2024.

Суддя Т.М. Ващенко