Ухвала

від 21.03.2024 по справі 922/721/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

21.03.2024м. ХарківСправа № 922/721/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Виробничого кооперативу "Житлово-експлуатаційний кооператив "КОМФОРТ-НОВОБУД", м. Харків до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків про визнання укладеним додатку договору

за участю представників:

позивача - Бережного Ю.М.

ВСТАНОВИВ:

Виробничий кооператив "Житлово-експлуатаційний кооператив "КОМФОРТ-НОВОБУД" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 06 березня 2024 року із позовною заявою про прийняття як обов`язковою умовою, факт взаєморозрахунків між АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (надалі - Відповідач) та ВК «ЖЕК «КОМФОРТ-НОВОБУД» за спожиту електричну енергію на підставі окремих лічильників, а саме: лічильники електричної енергії МТХ 3 R30 № 005602014973, №005602014951, №005602014798, №005602014981, №005602014899, №005602014996 для освітлення сходових кліток, аварійного освітлення будинку, нежитлових приміщень, ліфтів, бойлерної, насосної, димовидалення, які встановлені в щиті ГРЩ2, та скласти відповідний Додаток №3.1. до Договору про постачання електричної енергії № 734/052075 від 24 червня 2016 року.

Представник Позивача у підготовче засідання заяв чи клопотань не надав.

Представник Відповідача у підготовче засідання не з`явився. Про день та час засідання був повідомлений належним чином. Заяв, клопотань, відзиву до суду надано не було.

Щодо знаходження представника Позивача у підготовчому засідання, де останній посилається на належні докази стосовно належного уповноваження надаючи до суду довіреність від 29.03.2021, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Право на судовий захист є конституційним правом кожної людини і громадянина, гарантованим статтею 55 Конституції України.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України.

Реалізація права на звернення до суду із позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Суд зазначає, що статтею 131-2 Конституції України передбачено, що обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

Статтею 16 ГПК України передбачено, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 статті 58 ГПК України встановлено, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України). Частиною 4 статті 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі №908/1101/17 зазначено про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

Відтак, у цій постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду відступила від висновку Верховного Суду, здійсненому в раніше ухваленій постанові у справі №914/2414/17 про те, що довіреність, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у суді, повинна обов`язково містити вказівку, що представник є адвокатом.

В даному випадку визначальним є те, що особа, яка здійснює представництво за довіреністю, має статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти. (Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №908/1101/17, від 30.08.2021 у справі № 915/253/20).

Стаття 244 Цивільного кодексу України визначає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Щодо доводів ОСОБА_1 в частині повноважень Позивача як особи, у довіреності на ім`я якого не вказано про представництво ним інтересів довірителя як адвоката, суд зазначає, що в господарському судочинстві згідно з вимогами ст. 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката як особи, є лише довіреність або ордер. Стосовно питання, чи повинна довіреність (за відсутності ордера) містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 12.10.2018 у справі №908/1101/17 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного в раніше ухваленій постанові від 24.04.2018 у справі №914/2414/17, про те, що у довіреності, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів особи у суді, має обов`язково бути зазначено, що представник є адвокатом. У цій постанові Верховним Судом викладено таку правову позицію: нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не установлено, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не передбачено таких вимог ні ГПК України, ні ЦК України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю. У цьому випадку важливо, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Суд зауважує про те, що ця справа не є малозначною і її розгляд відбувається за правилами загального позовного провадження.

Положеннями ч.4 ст.56 ГПК України розмежовано такі юридичні категорії, як "самопредставництво" і "представництво".

Відповідно особи, які представляють юридичну особу (орган державної влади) за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів того, що уповноважений на представництво ОСОБА_1 має статус адвоката і, відповідно, уповноважений представляти інтереси Позивача на підставі вищезазначеної довіреності як адвокат.

До суду не надано доказу у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань де були б зазначені дані про наявність відповідних повноважень у ОСОБА_1 для представництва інтересів Позивача в порядку самопредставництва.

Відповідних пояснень, а також належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 діє в порядку самопредставництва Представника згідно закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тощо, суду також не надано.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що подана довіреність від 29.03.2021 на ім`я Бережного Ю.М. не є належним доказом, яки підтверджує право представляти інтереси Позивача - Виробничий кооператив "Житлово-експлуатаційний кооператив "КОМФОРТ-НОВОБУД" у Господарському суді Харківської області.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у даній справі, без належного доказу, який підтверджує статус адвоката не має права представляти інтереси Позивача, підписувати документи, подавати заяви тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Згідно п.2 ч.2 ст.183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 50, 120-121, 168, 172, 183, 233-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Підготовче засідання відкласти на 11 квітня 2024 року о 11:45

Позивачу надати до суду докази на підтвердження наявності у ОСОБА_1 повноваження на вчинення дій в якості адвоката відповідно до ст. 60 ГПК України (довіреності, ордеру), або документів, визначених ч. 3 ст. 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору (контракту) тощо), які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 повноважень, на вчинення дій від імені Виробничого кооперативу "Житлово-експлуатаційний кооператив "КОМФОРТ - НОВОБУД" в порядку самопредставництва.

Суд вважає за доцільне попередити всіх учасників судового процесу, що представництво в суді повинно бути належним чином підтверджено (при собі мати паспорт, оригінал та належним чином посвідчену копію документів, які підтверджують повноваження на представництво з урахування приписів ст. 60 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України, пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України з 01.01.19 у судах першої інстанції представництво в суді відповідно до ст. 131-2 Конституції, здійснюється виключно адвокатами, крім малозначних спорів.

Повідомити учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою або дистанційними засобами зв`язку.

З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними матеріалами в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Ця ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення суддею і не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

СуддяІ.П. Жигалкін