Постанова

від 22.03.2024 по справі 907/643/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/643/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородської міської ради

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)

про повернення апеляційної скарги

у справі № 907/643/21

за позовом Ужгородської міської ради

до Ужгородської районної ради Закарпатської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне некомерційне підприємство "Ужгородська клінічна лікарня",

про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання прийняти рішення

ВСТУП

1. Позивач подав апеляційну скаргу, підписану представником, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, до Західного апеляційного господарського суду, не долучивши, при цьому, до апеляційної скарги доказів повноважень представника.

2. Суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу повернув з мотивів відсутності доказів повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу.

3. Ключовим питанням, яке постало перед Верховний Суд є правомірність повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за умови її оформлення з порушенням вимог статті 258 цього Кодексу щодо необхідності долучення до апеляційної скарги доказів, що посвідчують повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

4. Верховний Суд, надаючи відповідь на зазначене питання, не може погодитися з судом апеляційної інстанції, оскільки вважає, що наведене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, про що детальніше викладено нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

5. Ужгородська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати бездіяльність Ужгородської районної ради Закарпатської області (далі - відповідач) незаконною та зобов`язати відповідача прийняти рішення про передачу будівель у комунальну власність територіальній громаді міста Ужгорода.

6. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

7. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу б/н б/д (вх.ЗАГС №01-05/3742/23), в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрити провадження за апеляційною скаргою, скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу Ужгородської міської ради повернуто скаржнику.

9. Суд апеляційної інстанції вказав, що апеляційна скарга підписана представником Ужгородської міської ради за довіреністю - Артемом Ленько, однак до апеляційної скарги не додано належного документа, який підтверджує повноваження зазначеної особи.

10. Зважаючи на те, що подана апеляційна скарга підписана особою, повноваження якої не підтверджені належним чином, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу позивачеві.

Касаційна скарга

11. Не погодившись із ухвалою апеляційного господарського суду від 13.12.2023, Ужгородська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою Ужгородської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. У касаційній скарзі позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 174, 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність в матеріалах апеляційної скарги документів на підтвердження повноважень представника позивача - Артема Ленька, згідно з приписами частини 2 статті 260 ГПК України, повинен був залишити апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків.

14. Натомість, обставин для повернення апеляційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 260 ГПК України, суд не встановив. Окрім того, матеріали справи містять докази наявності у представника позивача - Артема Ленька повноважень на представництво інтереси позивача в судах. Звідси, вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно одразу повернув апеляційну скаргу Ужгородської міської ради.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції

15. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах розгляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

17. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час повернення апеляційної скарги Ужгородської міської ради на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України.

18. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

19. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені у статті 258 ГПК України, згідно з пунктом 1 частини 3 якої до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

20. Як уже було зазначено вище, Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга Ужгородської міської ради підписана представником позивача - Артемом Ленько. З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що цей же представник здійснював представництво інтересів позивача в суді першої інстанції в порядку самопредставництва.

21. Суд апеляційної інстанції вказав, що до апеляційної скарги не додано належного документа, який підтверджує повноваження представника та повернув скаргу із посиланням на приписи пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України.

22. За змістом пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано, або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

23. Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 17.08.2020 у справі № 908/290/20, від 17.09.2020 у справі № 910/3850/20, від 25.08.2022 у справі № 910/25456/15, неодноразового наголошував на "виключності" випадків повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України, які полягають у тому, що у суду, з урахуванням долучених до апеляційної скарги документів, не повинно виникати сумнівів у відсутності в особи, яка підписала апеляційну скаргу як представник або в порядку самопредставництва, повноважень на підписання апеляційної скарги.

24. Водночас, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції встановив невідповідність, на його думку, оформлення апеляційної скарги вимогам статті 258 ГПК України (відсутність в додатках до апеляційної скарги доказів, які підтверджують повноваження представника) та повернув скаргу на підставі норми, яка передбачає, зокрема, відсутність у особи права на її підписання.

25. Разом з тим, у частині 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, що, зокрема, передбачає подання до апеляційної скарги документа на підтвердження повноважень представника, який підписав цю скаргу, у разі, якщо в справі немає підтвердження його повноважень, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

26. Згідно зі статтею 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

27. Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України, водночас, установивши наявність дефектів оформлення апеляційної скарги, повернув її позивачеві, що не свідчить про правильне застосування наведеної норми права, оскільки, як уже було зазначено, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 258 цього Кодексу, що, зокрема, передбачає подання до апеляційної скарги документа на підтвердження повноважень представника, який підписав цю скаргу, в разі, якщо в справі немає підтвердження його повноважень, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

28. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина 4 статті 11 ГПК України).

29. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

30. ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

31. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

32. У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

33. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

34. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

35. Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

36. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

37. Велика Палата Верховного Суду також прийняла до уваги, що обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

38. Висновки суду апеляційної інстанції щодо повернення апеляційної скарги позивача, з підстави відсутності у його представника повноважень на підписання цієї скарги, не відповідають наведеними вище висновкам щодо права особи на доступ до правосуддя.

39. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги, в частині посилання скаржника на необґрунтоване застосування апеляційним судом положень пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України та повернення апеляційної з цієї підстави, колегією суддів визнаються обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із доводами Ужгородської міської ради, наведеними у касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 174, 260 ГПК України, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі з урахуванням викладеного в цій постанові.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ужгородської міської ради задовольнити.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 907/643/21 скасувати.

3. Справу № 907/643/21 передати до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ужгородської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил