ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/4293/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Білоцерковця Н. В. (адвоката),
відповідача - Архіпова О. Ю. (адвоката),
третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (колегія суддів: Тищенко О. В. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Гончаров С. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 (суддя Ломака В. С.) у справі
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Кепітал Холд"</a>,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пугу-Пугу",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс", 2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тавтєлєва Андрія Валентиновича,
про визнання недійсними довіреності та договору, визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення державної реєстрації речового права та обтяження,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2022 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (далі - СТОВ "Таврійська перспектива") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Кепітал Холд"</a> (далі - ТОВ "Сільвер Кепітал Холд"), у якому просило з урахуванням заяви про зміну предмета позову:
- визнати недійсною з моменту її видачі довіреність від 11.12.2020, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та посвідчена приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Наталією Володимирівною (далі - приватний нотаріус Зоріна Н. В.) за реєстровим № 4714;
- визнати недійсним з моменту укладення договір про розірвання іпотечного договору, укладений 22.12.2020 між позивачем і відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим Андрієм Валентиновичем (далі - приватний нотаріус Тавтєлєєв А. В.) і зареєстрований в реєстрі за № 1846.
- визнати за позивачем право іпотекодержателя на нежитлову будівлю загальною площею 1571,00 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві приватної власності згідно з актом оцінки та прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сільвер Кепітал Холд", та визнати позивача іпотекодержателем зазначеної нежитлової будівлі на підставі та на умовах іпотечного договору від 08.09.2020, який посвідчений приватним нотаріусом Тавтєлєвим А. В. і зареєстрований в реєстрі за № 1354;
- скасувати рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки від 22.12.2020 з індексним номером: 55856287, прийняте приватним нотаріусом Тавтєлєвим А. В., яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до запису про іпотеку за номером: 38086228 внесено відомості про припинення права іпотеки позивача щодо нежитлової будівлі, яка належить відповідачу на праві приватної власності;
- скасувати рішення про державну реєстрацію припинення обтяження - заборони на нерухоме майно від 22.12.2020 з індексним номером: 55855697, прийняте приватним нотаріусом Тавтєлєвим А. В., яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до запису про обтяження за номером 38086216 внесено відомості про припинення права іпотеки позивача щодо нежитлової будівлі, яка належить відповідачу на праві приватної власності
- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речового права іпотеки за позивачем на підставі іпотечного договору, який укладено 22.12.2020 між позивачем та відповідачем, посвідчено приватним нотаріусом Тавтєлєвим А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1354 щодо нежитлової будівлі, що належить відповідачу на праві приватної власності;
- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію обтяження (заборони) на підставі іпотечного договору, який укладено 22.12.2020 між позивачем та відповідачем, посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 1354 щодо нежитлової будівлі, що належить відповідачу на праві приватної власності.
1.2. Позовні вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" обґрунтовані посиланням на відсутність волі позивача на видачу довіреності від 11.12.2020 № 4714 та відсутність у генерального директора СТОВ "Таврійська перспектива" ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) необхідного обсягу повноважень на видання цієї довіреності. На думку позивача, дії генерального директора СТОВ "Таврійська перспектива" були недобросовісними та не відповідали інтересам позивача як юридичної особи. Позивач наголошував на тому, що договір про розірвання іпотечного договору був підписаний особою за відсутності відповідних повноважень, про що було відомо відповідачу, тоді як вищим органом управління СТОВ "Таврійська перспектива" не було схвалено договір про розірвання.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 (суддя Ломака В. С.) у справі № 910/4293/22 частково задоволено позов СТОВ "Таврійська перспектива" до ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про визнання недійсною довіреності та договору про розірвання іпотечного договору, визнання за позивачем права іпотекодержателя на нежитлову будівлю, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речового права та обтяження.
Визнано недійсним з моменту укладення договір про розірвання іпотечного договору, укладений 22.12.2020 між позивачем і відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Тавтєлєвим А. В. і зареєстрований в реєстрі за № 1846.
Визнано за СТОВ "Таврійська перспектива" право іпотекодержателя на нежитлову будівлю загальною площею 1571,00 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві приватної власності згідно з актом оцінки та прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" та визнано позивача іпотекодержателем зазначеної нежитлової будівлі на підставі та на умовах іпотечного договору від 08.09.2020, який посвідчений приватним нотаріусом Тавтєлєвим А. В. і зареєстрований в реєстрі за № 1354.
Скасовано рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки від 22.12.2020 з індексним номером: 55856287, прийняте приватним нотаріусом Тавтєлєвим А. В., яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до запису про іпотеку за номером 38086228 внесено відомості про припинення права іпотеки позивача щодо нежитлової будівлі, яка належить відповідачу на праві приватної власності.
Скасовано рішення про державну реєстрацію припинення обтяження - заборони на нерухоме майно від 22.12.2020 з індексним номером 55855697, прийняте приватним нотаріусом Тавтєлєвим А. В., яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до запису про обтяження за номером 38086216 внесено відомості про припинення права іпотеки позивача щодо нежитлової будівлі, яка належить відповідачу на праві приватної власності.
Поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речового права іпотеки за позивачем на підставі іпотечного договору, який укладено 22.12.2020 між позивачем та відповідачем, посвідчено приватним нотаріусом Тавтєлєвим А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1354 щодо нежитлової будівлі, що належить відповідачу на праві приватної власності.
Поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію обтяження (заборони) на підставі іпотечного договору, який укладено 22.12.2020 між позивачем та відповідачем, посвідчено приватним нотаріусом округу Тавтєлєвим А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1354 щодо нежитлової будівлі, що належить відповідачу на праві приватної власності.
Відмовлено в іншій частині позовних вимог.
Відмовлено у задоволенні усного клопотання представника ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 № 910/4293/22.
2.2. Господарський суд першої інстанції, визнаючи недійсним з моменту укладення договір про розірвання іпотечного договору, укладений 22.12.2020 між позивачем і відповідачем, виходив із того, що генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" не мав необхідного обсягу повноважень на вчинення дій, спрямованих на розірвання іпотечного договору, без попередньої згоди вищого органу управління позивача. Крім того, за висновком суду, генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" також не мав повноважень на видачу довіреності на розірвання іпотечного договору (на укладення договору про розірвання), зважаючи, зокрема, на принцип приватного права "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".
2.3. Суд констатував, що видана генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива" довіреність від 11.12.2020 № 4714 у встановленому законом порядку не наділила ОСОБА_2 (повірену) правомочностями для укладення договору про розірвання іпотечного договору; такий правочин був фактично вчинений представником позивача без необхідного обсягу повноважень, у зв`язку з чим вчинений договір про розірвання іпотечного договору не створює, не змінює і не припиняє права СТОВ "Таврійська перспектива", в тому числі права на одержання задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки за іпотечним договором.
2.4. За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що підписання представником СТОВ "Таврійська перспектива" договору про розірвання іпотечного договору без належно оформлених повноважень ОСОБА_2 на його вчинення, а також без подальшого схвалення цього правочину з боку СТОВ "Таврійська перспектива", є підставою для визнання договору про розірвання іпотечного договору недійсним на підставі частини 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
2.5. Зважаючи на те, що у тексті договору про розірвання іпотечного договору є пряме посилання на довіреність від 11.12.2020 № 4714, а в наведеній довіреності викладено застереження про те, що вона видана генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива" на підставі статуту позивача та рішення одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива", господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" було відомо про статутні обмеження повноважень генерального директора СТОВ "Таврійська перспектива" та повіреної. Суд урахував, що у рішенні одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" від 04.09.2020 відсутня згода на укладення договору про розірвання іпотечного договору, а статут позивача містить обмеження повноважень виконавчого органу (генерального директора) щодо вчинення договорів (контрактів) по господарській діяльності товариства на суму понад 1 000 000,00 грн. Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за встановленими обставинами відповідач не міг не знати про такі обмеження.
2.6. Зважаючи на наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування підстав припинення іпотеки СТОВ "Таврійська перспектива", місцевий господарський суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість похідної позовної вимоги про визнання за позивачем права іпотекодержателя на нежитлову будівлю, яка належить відповідачу на праві приватної власності, та визнання позивача іпотекодержателем цієї нежитлової будівлі на підставі та на умовах іпотечного договору.
2.7. Крім того, для відновлення прав СТОВ "Таврійська перспектива" як іпотекодержателя за іпотечним договором, які існували та були у встановленому законом порядку зареєстровані на час порушення цих прав укладенням договору про розірвання іпотечного договору, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поновлення державної реєстрації речового права іпотеки і державної реєстрації обтяження (заборони) на підставі іпотечного договору.
2.8. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2., господарський суд першої інстанції виходив із того, що єдиним відповідачем у цій справі (в тому числі щодо позовної вимоги про визнання недійсною довіреності, виданої представнику позивача генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива") є ТОВ "Сільвер Кепітал Холд". Зважаючи на те, що СТОВ "Таврійська перспектива" у передбачений частиною 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України строк не подало клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача (повіреної) та не обґрунтувало того, що позивач не знав та не міг знати до подання позову в справі про підставу залучення ОСОБА_2 у якості співвідповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
2.9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22 в частині задоволення позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту видачі довіреності від 11.12.2020, викладено мотиви такої відмови в редакції постанови апеляційного господарського суду.
Залишено без змін резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22 про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту видачі довіреності від 11.12.2020.
Задоволено заяву ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 № 910/4293/22. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 № 910/4293/22.
2.10. Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд виходив із правильності висновку господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2 . Разом з тим, за висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції зазначив помилкові підстави для відмови у задоволенні такої позовної вимоги. Апеляційний господарський дійшов висновку про те, що позивач відповідно до вимог частини 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України правильно визначив особу, якій пред`явив зазначену позовну вимогу, оскільки оспорювана позивачем довіреність видана СТОВ "Таврійська перспектива" як довірителем на вчинення відповідних дій, зокрема, з відповідачем, і особа, яка вчинила відповідні дії від імені позивача ( ОСОБА_2 , повірена), була уповноважена саме ним на вчинення визначених довіреністю дій, а тому діяла за вказівкою довірителя в особі генерального директора ОСОБА_1.
2.11. При цьому апеляційний господарський суд визнав помилковими висновки господарського суду першої інстанції про те, що генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" не мав повноважень видавати від імені позивача довіреність від 11.12.2020 № 4714 на розірвання іпотечного договору. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що позовна вимога про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2., є незаконною та необґрунтованою, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами протилежного. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, позовна вимога про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, не може бути задоволена саме з підстав, викладених у постанові суду апеляційної інстанції. У зв`язку із цим апеляційний господарський суд змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у зазначеній частині.
2.12. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 22.12.2020 між позивачем і відповідачем, апеляційний господарський суд зазначив, що умовами іпотечного договору дійсно погоджена сторонами вартість предмета іпотеки, така, яка встановлюється згідно з експертними, бухгалтерськими звітами, національними стандартами, тобто фіксація певного еквівалента вартості майна на певну дату. Однак, за висновком апеляційного господарського суду, вартість майна не є істотною умовою договору, на відміну від ціни. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що вартість майна залежить від багатьох економічних, господарських чинників, і, зокрема, в іпотечному договорі передбачено, що у випадку зміни кон`юнктури ринку іпотекодержатель має право вимагати проведення незалежної оцінки, яка визначить певну вартість, тобто вказана у договорі вартість не є двосторонньою істотною умовою.
2.13. Апеляційний господарський суд констатував, що як вимогами статуту позивача, так і вимогами законодавства не передбачено обов`язку отримання генеральним директором позивача (чи безпосередньо повіреною) попередньої згоди одноособового учасника на укладення договору про розірвання іпотечного договору. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" мав визначений законодавством та статутом обсяг повноважень на видачу від імені позивача оспорюваної довіреності від 11.12.2020 № 4714 на розірвання іпотечного договору (в контексті обумовлених статутом повноважень вирішення усіх питань діяльності товариства). Тому, за висновком суду, договір про розірвання іпотечного договору на момент його вчинення відповідав як вимогам статуту СТОВ "Таврійська перспектива", так і приписам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Цивільного кодексу України.
2.14. Під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції апеляційний господарський суд установив відсутність обставин перевищення повноважень генерального директора позивача при видачі довіреності та відсутність перевищення повноважень при укладенні представником СТОВ "Таврійська перспектива" договору про розірвання іпотечного договору, і це, за висновком суду, свідчить про відсутність підстав для визнання договору про розірвання іпотечного договору недійсним з підстав відсутності повноважень представника на його укладення від імені позивача. Крім того, апеляційний господарський суд установив подальше схвалення вищим органом управління СТОВ "Таврійська перспектива" договору про розірвання іпотечного договору як у формі мовчазної згоди, так і у вигляді поведінкових актів (конклюдентних дій).
2.15. Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" про визнання недійсним з моменту укладення договору про розірвання іпотечного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання за СТОВ "Таврійська перспектива" права іпотекодержателя на нежитлову будівлю, яка належить на праві приватної власності відповідачу, та визнання позивача іпотекодержателем зазначеної нежитлової будівлі на підставі та на умовах іпотечного договору від 08.09.2020
2.16. Щодо решти похідних позовних вимог СТОВ "Таврійська перспектива" про скасування рішень приватного нотаріуса Тавтєлєва А. В. про державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяження, що прийняті на підставі договору про розірвання іпотечного договору, а також про поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановленої в інтересах СТОВ "Таврійська перспектива" державної реєстрації обтяження (заборони) та державної реєстрації речового права іпотеки за позивачем на підставі іпотечного договору, суд апеляційної інстанції зазначив, що в позивача відсутні права іпотекодержателя за іпотечним договором, які існували та були у встановленому законом порядку припинені внаслідок укладення оспорюваного договору про розірвання іпотечного договору. З огляду на це апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні наведених позовних вимог.
2.17. Крім того, апеляційний господарський суд задовольнив клопотання ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у справі № 910/4293/22, та скасував такі заходи забезпечення позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 про задоволення позовних вимог та в частині скасування вжитих Господарським судом міста Києва заходів забезпечення позову у справі № 910/4293/22, до Верховного Суду звернулося СТОВ "Таврійська перспектива" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду в наведених частинах, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22 в частині задоволення позовних вимог та відмови у задоволенні усного клопотання представника ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про скасування заходів забезпечення позову залишити в силі.
3.2. Крім того, СТОВ "Таврійська перспектива" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/4293/22 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначену позовну вимогу та визнати недійсною з моменту її видачі довіреність від 11.12.2020.
3.3. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, СТОВ "Таврійська перспектива" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. СТОВ "Таврійська перспектива", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 92, статей 546, 572, 575 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1, частини 6 статті 3, частини 3 статті 18 Закону України "Про іпотеку" та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/23070/17, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1715/22, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 29.03.2023 у справі № 910/14105/21, від 14.12.2022 у справі № 916/1674/18, від 07.06.2022 у справі № 916/3351/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.
3.5. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини 1 статті 3, частини 1 статті 98, частини 2 статті 241, частини 1 статті 626, частини 1 статті 628, частини 1 статті 638, частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, частин 1, 2, 5 статті 180 Господарського кодексу України, частини 2 статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1, частини 6 статті 3, частини 7 статті 5, частини 3 статті 18, частини 5 статті 37, частини 6 статті 38, частини 2 статті 39 Закону України "Про іпотеку", частини 1 статті 30, частин 1, 2, 3 статті 39, частини 1 статті 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у системному взаємозв`язку із частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України.
3.6. Водночас позивач погоджується з мотивами оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в частині висновків про те, що позивач правильно визначив особу, якій пред`явив позовну вимогу про визнання недійсною оспорюваної довіреності, тому позивач не погоджується з протилежними мотивами господарського суду першої інстанції про те, що цю позовну вимогу пред`явлено до неналежного відповідача.
3.7. Разом з тим позивач не погоджується з мотивами оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в частині висновків про те, що, видаючи оспорювану довіреність, генеральний директор позивача діяв у межах наданих йому повноважень.
3.8. Скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення у відповідній частині, неправильно застосував частину 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/283/20, у постанові від 11.05.2023 у справі № 915/715/16 (915/686/21), від 23.03.2023 у справі № 911/196/21, про те, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
3.9. Оскільки ОСОБА_2 , як стверджує позивач, не порушила, не оспорила жодних прав, свобод чи інтересів позивача у зв`язку із видачею генеральним директором позивача оспорюваної довіреності від 11.12.2020, то помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що вона має бути відповідачем за вимогою про визнання недійсною довіреності від 11.12.2020.
3.10. Крім того, СТОВ "Таврійська перспектива" зазначає, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 300 000,00 грн.
3.11. ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" у відзиві на касаційну скаргу СТОВ "Таврійська перспектива" просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою СТОВ "Таврійська перспектива" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22. При цьому ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" зазначає, що у разі якщо суд дійде висновку про відмову в задоволенні наведеного клопотання, то ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги СТОВ "Таврійська перспектива" та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 910/4293/22.
3.12. ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" вважає, що в цьому випадку наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою СТОВ "Таврійська перспектива" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22, оскільки Верховний Суд надавав висновки щодо застосування норм права, на які посилається скаржник. ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" наголошує на тому, що договір застави / іпотеки укладаються виключно в забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням і не є безумовним відчуженням власником свого майна на користь заставодержателя / іпотекодержателя. ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" зазначає, що метою застави / іпотеки є не передача права власності на предмет застави / іпотеки за гроші, а стимулювання боржника до виконання обов`язків за основним договором. Таким чином, на думку ТОВ "Сільвер Кепітал Холд", договір іпотеки не є договором про відчуження майна та не має ціни. При цьому, за доводами відповідача, положення статуту позивача не обмежують його директора у праві укладати та, відповідно, розривати договори іпотеки. Щодо обмеження статутом позивача повноважень генерального директора на вчинення договорів (контрактів) по господарській діяльності товариства на суму понад 1 000 000,00 грн, відповідач вважає, що в цьому випадку під виразом "договір на суму понад 1 000 000,00 грн" мається на увазі договір, відповідно до якого із власності позивача вибуває майно, зокрема, гроші, на суму понад 1 000 000,00 грн. Крім того, ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" зазначає, що відповідач не був і не мав бути обізнаний зі статутом позивача, а тому обмеження, які може містити статут, не поширюються на правовідносини щодо укладення оспорюваного договору. При цьому ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом касаційної скарги позивача, становить 40 000,00 грн, що є витратами на професійну правничу допомогу.
3.13. 05.02.2024 Верховний Суд зареєстрував письмові пояснення СТОВ "Таврійська перспектива", які сформовані 02.02.2024 в системі "Електронний суд".
3.14. 20.02.2024 Верховний Суд зареєстрував письмові пояснення СТОВ "Таврійська перспектива", які сформовані 20.02.2024 в системі "Електронний суд".
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 14.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (далі - ТОВ "Вест Активс") (отримувач) та СТОВ "Таврійська перспектива" (надавач) був укладений договір про поворотну фінансову допомогу № 77/20, за умовами якого СТОВ "Таврійська перспектива" передає у власність ТОВ "Вест Активс" кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1 цього договору (поворотна фінансова допомога), а ТОВ "Вест Активс" зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.
4.2. Господарські суди зазначили, що цей договір № 77/20, а також додаткова угода від 28.08.2020 № 1 до нього, підписані представниками СТОВ "Таврійська перспектива" та ТОВ "Вест Активс", а також скріплені відтисками печаток цих юридичних осіб.
4.3. За умовами пункту 1.2 договору № 77/20 поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
4.4. Відповідно до пункту 2.1 договору № 77/20 з урахуванням додаткової угоди від 28.08.2020 № 1 до нього розмір поворотної фінансової допомоги становить 5 600 000,00 грн.
4.5. Згідно з пунктами 3.2, 3.3 договору № 77/20 поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на поточний рахунок отримувача як частинами, так і всією сумою за вибором надавача. Поворотна фінансова допомога вважається переданою отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок отримувача.
4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору № 77/20 позивач шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "Вест Активс" надав цьому товариству поворотну фінансову допомогу в загальному розмірі 5 600 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень: від 14.08.2020 № 3432 на суму 2 800 000,00 грн. (проведено банком 14.08.2020) та від 28.08.2020 № 3641 на суму 2 800 000,00 грн (проведено банком 28.08.2020).
4.7. Пунктами 4.1, 5.1 договору № 77/20 отримувач зобов`язався повернути суму фінансової допомоги в повному обсязі у строк 6 (шість) місяців шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок надавача.
4.8. Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договору № 77/2 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору № 77/2, та закінчується після виконання сторонами своїх зобов`язань.
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Вест Активс" за договором № 77/20, 08.09.2020 між СТОВ "Таврійська перспектива" (іпотекодержатель) та ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1354.
4.10. Господарські суди зазначили, що з боку СТОВ "Таврійська перспектива" іпотечний договір підписаний представником позивача - ОСОБА_2., яка на момент його укладення діяла на підставі довіреності від 05.09.2020, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О. А. за реєстровим № 1465.
4.11. Господарські суди також зазначили, що копія довіреності від 05.09.2020 наявна у матеріалах справи, і за її умовами:
- СТОВ "Таврійська перспектива" в особі генерального директора ОСОБА_1., який діяв на підставі статуту та рішення одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" від 04.09.2020, уповноважує представника, яким є ОСОБА_2 укласти та підписати від імені довірителя, зокрема, договір іпотеки з ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" об`єктом якого буде нежитлова будівля загальною площею 1571,00 м2, розташована за адресою: м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2075525180000, разом із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:245:0001, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13;
- для виконання цього повноваження представнику надається право від імені довірителя підписувати згаданий договір, брати участь у переговорах, складати, підписувати та подавати заяви, запити, довідки, протоколи про наміри та будь-які інші документи, що пов`язані з виконанням цієї довіреності, з прикладанням або без прикладання печатки СТОВ "Таврійська перспектива", засвідчувати власним підписом справжність і достовірність копій будь-яких документів СТОВ "Таврійська перспектива", отримувати будь-які документи, складені на ім`я СТОВ "Таврійська перспектива", отримувати від імені СТОВ "Таврійська перспектива" відомості з державних реєстрів, представляти інтереси СТОВ "Таврійська перспектива" перед будь-якими фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх форм власності, державними та комунальними органами, органами нотаріату, державними реєстраторами тощо, здійснювати інші юридичні та фактичні дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.
4.12. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи наявне рішення одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" від 04.09.2020 (громадянки України ОСОБА_3 , яка володіє 100 % часткою у статутному капіталі СТОВ "Таврійська перспектива"), відповідно до якого учасником вирішено:
- надати згоду СТОВ "Таврійська перспектива" укласти та підписати договір поруки з ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" щодо забезпечення виконання зобов`язання ТОВ "Вест Активс" за договором про поворотну фінансову допомогу від 14.08.2020 № 77/20 в редакції додаткової угоди від 28.08.2020 № 1;
- уповноважити ОСОБА_2. підписати від імені товариства договір поруки з ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" щодо забезпечення виконання зобов`язання ТОВ "Вест Активс" за договором про поворотну фінансову допомогу від 14.08.2020 № 77/20 у редакції додаткової угоди від 28.08.2020 № 1;
- для виконання прийнятих рішень і підтвердження повноважень представника доручити генеральному директору ОСОБА_1. від імені товариства видати довіреність на ОСОБА_2. із правом укладення та підписання договору поруки з ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" щодо забезпечення виконання зобов`язання ТОВ "Вест Активс" за договором про поворотну фінансову допомогу від 14.08.2020 № 77/20 у редакції додаткової угоди від 28.08.2020 № 1;
4.13. Суди зазначили, що за умовами пункту 1.1 іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору про поворотну фінансову допомогу від 14.08.2020 № 77/20 із урахуванням усіх додаткових угод до нього, що укладені та будуть укладені в майбутньому протягом строку його дії, укладеного між ТОВ "Вест Активс" (боржник) та СТОВ "Таврійська перспектива" (іпотекодержатель), згідно з яким іпотекодержатель на визначених в ньому умовах надає, а боржник зобов`язаний повернути фінансову допомогу в розмірі 5 600 000,00 грн з кінцевим терміном повернення допомоги 14.02.2021, сплатити у разі виникнення штрафи, інші платежі у розмірі, строки, порядку і випадках, передбачених договором про фінансову допомогу. Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги щодо сплати боржником усіх платежів у розмірах та випадках, передбачених договором про поворотну фінансову допомогу та/або цим договором, відшкодування боржником збитків, понесених іпотекодержателем у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) зобов`язань боржника за договором про поворотну фінансову допомогу та/або іпотекодавцем за цим договором, будь-які інші грошові зобов`язання, які будуть встановлені, у тому числі збільшені у майбутньому договором про поворотну фінансову допомогу, додатковими угодами до нього. Іпотекодавець дає свою згоду, що в разі зміни розміру боргових зобов`язань за договором про поворотну фінансову допомогу після укладення цього договору (в тому числі при їх збільшенні), такий новий розмір боргових зобов`язань забезпечується іпотекою за цим Договором за згодою іпотекодавця шляхом внесення змін до цього договору.
4.14. Пунктом 1.2 іпотечного договору визначено, що іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань, передбачених договором про поворотну фінансову допомогу, передає в іпотеку майно, визначене у пункті 2.1 цього договору, що не суперечить чинному законодавству України. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, у тому числі здійсненими поліпшеннями предмета іпотеки, у тому числі й тими, що будуть зроблені в майбутньому, без видачі заставної.
4.15. Згідно з пунктом 2.1 іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: нежитлова будівля загальною площею 1 571,00 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності згідно з актом оцінки та прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сільвер Кепітал Холд".
4.16. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.04.2020 № 208006723. Номер запису про право власності: 36387638; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2075525180000.
4.17. Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці з цільовим призначення для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:69:245:0001 загальною площею 0,2870 га.
4.18. Відповідно до пункту 2.2 іпотечного договору вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 15 400 000,00 грн без ПДВ (заставна вартість).
4.19. Іпотека оцінена не вище її фактичної ринкової вартості, що забезпечує можливість продажу її сторонньому покупцеві (пункт 2.7 іпотечного договору).
4.20. Пунктом 3.2 іпотечного договору визначено, що іпотекодержателю надано право відступити права за цим договором без отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за договором про поворотну фінансову допомогу. Відступлення прав за цим договором свідчить про відступлення права вимоги за договором про поворотну фінансову допомогу. Правочин про відступлення прав за цим договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
4.21. Згідно з пунктом 5.2 іпотечного договору іпотека припиняється у разі: припинення зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором; реалізації предмета іпотеки відповідно до умов цього договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не відновив його; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
4.22. Відповідно до пункту 10.1 іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником зобов`язань за договором про поворотну фінансову допомогу та сторонами за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
4.23. За умовами пункту 10.2 іпотечного договору зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковими договорами до нього та підлягають нотаріальному посвідченню.
4.24. Відомості про обтяження та зміну умов обтяження відповідно до цього договору підлягають державній реєстрації у встановленому чинним законодавством України порядку (пункт 10.3 іпотечного договору).
4.25. У зв`язку із посвідченням іпотечного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В. на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна - нежитлової будівлі, яка належить ТОВ "Сільвер Кепітал Холд", до виконання, припинення чи розірвання договору іпотеки.
4.26. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі іпотечного договору 08.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.09.2020 з індексним номером 53960283 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про іпотеку № 38086228. Іпотекодержателем визначено - СТОВ "Таврійська перспектива", боржником - ТОВ "Вест Активс", майновим поручителем - ТОВ "Сільвер Кепітал Холд".
4.27. 08.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис про обтяження нерухомого майна за № 38086216 (заборона не нерухоме майно).
4.28. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що за змістом пунктів 10.11, 10.11.1, 10.11.4 статуту позивача, виконавчим органом СТОВ "Таврійська перспектива", що здійснює управління його поточною діяльністю, є генеральний директор.
4.29. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції генерального директора.
4.30. Генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" має право: без довіреності здійснювати дії від імені СТОВ "Таврійська перспектива"; укладати договори (контракти) по господарській діяльності СТОВ "Таврійська перспектива" на суму до 1 000 000,00 грн та вчиняти юридичні дії від імені СТОВ "Таврійська перспектива"; укладати договори щодо купівлі, продажу надання / отримання в оренду основних засобів від імені СТОВ "Таврійська перспектива" на суму до 25 000,00 грн; видавати довіреності; видавати Правила внутрішнього трудового розпорядку; організовувати виконання рішень загальних зборів учасників товариства; забезпечувати виконання рішень загальних зборів учасників товариства; вирішувати інші питання в межах прав, що надані йому загальними зборами учасників.
4.31. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 22.12.2020 між СТОВ "Таврійська перспектива" (іпотекодержатель) та ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" (іпотекодавець) був підписаний договір про розірвання іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1846.
4.32. Суди зазначили, що від імені СТОВ "Таврійська перспектива" договір про розірвання іпотечного договору був підписаний представником позивача - ОСОБА_2., яка на момент його укладення діяла на підставі довіреності від 11.12.2020, посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н. В. за реєстровим № 4714.
4.33. Господарські суди констатували, що копія довіреності від 11.12.2020 наявна у матеріалах справи і за її умовами:
- СТОВ "Таврійська перспектива" в особі генерального директора ОСОБА_1., який діяв на підставі статуту та рішення одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" від 04.09.2020, уповноважує ОСОБА_2. підписати від імені довірителя будь-які додаткові угоди до іпотечного договору (в тому числі - про розірвання іпотечного договору), укладеного 08.09.2020 року з ТОВ "Сільвер Кепітал Холд", об`єктом якого є нежитлова будівля разом із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:69:245:0001;
- для виконання цього повноваження представнику надається право від імені довірителя підписувати згаданий договір, додаткові угоди (в тому числі - щодо розірвання іпотечного договору), брати участь у переговорах, складати, підписувати та подавати заяви, запити, довідки, протоколи про наміри та будь-які інші документи, що пов`язані з виконанням цієї довіреності, з прикладанням або без прикладання печатки СТОВ "Таврійська перспектива", засвідчувати власним підписом справжність і достовірність копій будь-яких документів СТОВ "Таврійська перспектива", отримувати будь-які документи, складені на ім`я СТОВ "Таврійська перспектива", отримувати від імені СТОВ "Таврійська перспектива" відомості з державних реєстрів, представляти інтереси СТОВ "Таврійська перспектива" перед будь-якими фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх форм власності, державними та комунальними органами, органами нотаріату, державними реєстраторами тощо, здійснювати інші юридичні та фактичні дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.
4.34. Відповідно до пункту 1 договору про розірвання іпотечного договору цим договором сторони розривають іпотечний договір, посвідчений 08.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В., за реєстровим № 1354.
4.35. За умовами пункту 2 договору про розірвання іпотечного договору цей договір є підставою для зняття заборони відчуження нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13, накладеної за іпотечним договором, та припинення дії іпотеки.
4.36. Зважаючи на підписання між СТОВ "Таврійська перспектива" та ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" договору про розірвання іпотечного договору 22.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В. прийнято рішення з індексним номером 55856287 про державну реєстрацію припинення іпотеки, яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до запису про іпотеку за номером 38086228 внесено відомості про припинення права встановленої за іпотечним договором іпотеки позивача щодо нежитлової будівлі. При цьому, зважаючи на укладення між сторонами договору про розірвання іпотечного договору, зазначеним приватним нотаріусом 22.12.2020 прийнято рішення з індексним номером: 55855697 про державну реєстрацію припинення обтяження - заборони на нерухоме майно.
4.37. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" від 15.12.2021 № 15/12-21, посвідченим 15.12.2021 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Сперчун О. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1805, позивачем, у зв`язку із відсутністю вимог кредиторів СТОВ "Таврійська перспектива" на вчинення будь-яких додаткових дій впродовж 30 днів з дати повідомлення, продовжено процедуру виділу із СТОВ "Таврійська перспектива" юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю; затверджено складений тимчасовою діючою комісією з виділу розподільчий баланс від (станом на) 10.12.2021 з додатком № 1 - розшифровкою до розподільчого балансу; створено нові юридичні особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пугу-Пугу" (далі - ТОВ "Пугу-Пугу") і Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений Старт" (далі - ТОВ "Зелений Старт"), шляхом виділу із СТОВ "Таврійська перспектива", а також надано згоду на перехід від СТОВ "Таврійська перспектива" до новостворених осіб майна, майнових і немайнових прав та обов`язків СТОВ "Таврійська перспектива" згідно із затвердженим розподільчим балансом.
4.38. У розшифровці до розподільчого балансу передбачено перехід від СТОВ "Таврійська перспектива" до ТОВ "Пугу-Пугу" дебіторської заборгованості ТОВ "Вест Активс" на суму 11 500 000,00 грн.
4.39. Відповідно до акта приймання-передачі права вимоги від 16.12.2021 позивач згідно з рішенням одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" від 15.12.2021 № 15/12-21 передало, а ТОВ "Пугу-Пугу" прийняло дебіторську заборгованість ТОВ "Вест Активс" у загальному розмірі 11 500 000,00 грн, яка складається, зокрема, з 5 600 000,00 грн основного зобов`язання за договором № 77/20. Разом із дебіторською заборгованістю (правом вимоги за основним зобов`язанням) від СТОВ "Таврійська перспектива" до ТОВ "Пугу-Пугу" переходять усі інші права та обов`язки за договорами (у т. ч. право вимоги за акцесорними зобов`язаннями у вигляді нарахування штрафних санкцій, річних, інфляційних тощо) у зв`язку із правонаступництвом на підставі розподільчого балансу.
4.40. СТОВ "Таврійська перспектива" листом від 31.01.2022 № 021/22-1 повідомило ТОВ "Вест Активс" про те, що правонаступником усіх прав і обов`язків позивача за договором № 77/20 є ТОВ "Пугу-Пугу", на користь якого слід виконувати всі зобов`язання.
4.41. 16.02.2022 одноособовим учасником СТОВ "Таврійська перспектива" прийнято рішення № 16/02-22, посвідчене приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н. В. та зареєстроване у реєстрі за № 355, яким визнано помилковими та такими, що не узгоджуються із дійсними намірами та рішеннями вищого органу управління СТОВ "Таврійська перспектива", внесення тимчасово діючою комісією з виділу дебіторської заборгованості ТОВ "Вест Активс" на суму 11 500 000,00 грн до розподільчого балансу, а також внесено до цього розподільчого балансу зміни шляхом виключення відомостей про передачу дебіторської заборгованості ТОВ "Вест Активс" на суму 11 500 000,00 грн до ТОВ "Пугу-Пугу".
4.42. Господарські суди зазначили, що розподільчий баланс (у редакції від 16.02.2022) не містить відомостей про передачу від СТОВ "Таврійська перспектива" до ТОВ "Пугу-Пугу" права вимоги дебіторської заборгованості ТОВ "Вест Активс" на суму 11 500 000,00 грн.
4.43. 22.02.2022 між ТОВ "Пугу-Пугу" та СТОВ "Таврійська перспектива" був підписаний акт приймання-передачі (повернення) права вимоги, за яким ТОВ "Пугу-Пугу" передало (повернуло), а СТОВ "Таврійська перспектива" прийняло дебіторську заборгованість (право вимоги) до ТОВ "Вест Активс" у загальному розмірі 11 500 000,00 грн.
4.44. 03.05.2022 ТОВ "Пугу-Пугу" направило на адресу ТОВ "Вест Активс" лист-повідомлення від 03.05.2022 № 03/05-1 щодо відкликання претензії № 1 від 03.02.2022 та претензії № 2 від 03.02.2022, згідно з яким боржника також повідомлено про те, що дійсним кредитором ТОВ "Вест Активс", зокрема, за договором № 77/20, є СТОВ "Таврійська перспектива".
4.45. Аналогічний за змістом лист від 03.05.2022 року № 1 СТОВ "Таврійська перспектива" направило на адресу ТОВ "Вест Активс", в якому повідомило боржника про відкликання листів від 20.01.2022 та від 31.01.2022, у зв`язку з помилкою та укладенням акта приймання-передачі права вимоги від 16.12.2021 всупереч дійсному рішенню (намірам) вищого органу управління позивача. У цьому листі зазначено, що дійсним кредитором ТОВ "Вест Активс" за договором № 77/20 (зі змінами) є СТОВ "Таврійська перспектива".
4.46. За таких обставин позивач, вважаючи, порушеними свої права шляхом видачі ОСОБА_2. генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива" оспорюваної довіреності, укладення між СТОВ "Таврійська перспектива" та ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" договору про розірвання іпотечного договору, здійснення приватним нотаріусом відповідних реєстраційних дій, звернувся до Господарського суду міста Києва із цим позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 13.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СТОВ "Таврійська перспектива" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22.
Задоволено частково заяву СТОВ "Таврійська перспектива" про забезпечення позову. Вирішено заборонити будь-яким юридичним та фізичним особам, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, усім посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводити (вчиняти, здійснювати) будь-які реєстраційні дії та будь-які інші дії, спрямовані на зміну власника, поділ, об`єднання, зміну інших характеристик, передачу третім особам будь-яких речових прав, передачу в заставу, іпотеку нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 1 571,00 м2, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Суздальська (нова назва - Гірника Олекси), будинок 13, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2075525180000. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
5.2. СТОВ "Таврійська перспектива" у заяві від 23.11.2023, яка подана 23.11.2023 безпосередньо до Верховного Суду, просить замінити відповідача у справі № 910/4293/22 - ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" на правонаступника. Верховний Суд, розглянувши зазначену заяву СТОВ "Таврійська перспектива", дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
Заява СТОВ "Таврійська перспектива" про заміну відповідача у справі № 910/4293/22 - ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" на правонаступника з посиланням на приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що під час розгляду цієї справи ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2023 відчужило предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ТВ" (далі - ТОВ "СЕРВІС-ТВ"). Наведене стало підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "СЕРВІС-ТВ". За таких обставин СТОВ "Таврійська перспектива" вважає, що до ТОВ "СЕРВІС-ТВ" перейшли всі права та обов`язки ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" як власника предмета іпотеки. Таким чином, на думку СТОВ "Таврійська перспектива", наявні правові підстави для заміни ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" на правонаступника - ТОВ "СЕРВІС-ТВ" (особи, яка стала власником предмета іпотеки).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Колегія суддів зазначає, що серед позовних вимог позивача, зокрема, є позовна вимога про визнання недійсним з моменту укладення договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 22.12.2020 між СТОВ "Таврійська перспектива" та ТОВ "Сільвер Кепітал Холд".
Верховний Суд зазначає, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 12.09.2023 у справі № 914/198/23, від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22.
ТОВ "СЕРВІС-ТВ" відповідно до встановлених фактичних обставин справи не є стороною оспорюваного договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 22.12.2020, оскільки такий правочин укладено між СТОВ "Таврійська перспектива" та ТОВ "Сільвер Кепітал Холд". Водночас Верховний Суд враховує, що інші позовні вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" у цій справі № 910/4293/22 є похідними вимогами від вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 22.12.2020 між позивачем і відповідачем.
При цьому Верховний Суд зазначає, що приписами Господарського процесуального кодексу не передбачено повноважень Верховного Суду на стадії касаційного перегляду справи залучити до участі у ній співвідповідача.
Крім того, судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви СТОВ "Таврійська перспектива" про заміну відповідача у справі № 910/4293/22 - ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" на його правонаступника.
5.3. 20.02.2024 Верховний Суд зареєстрував клопотання ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про зупинення касаційного провадження у справі № 910/4293/22, подане 20.02.2024 безпосередньо до Верховного Суду. У зазначеному клопотанні ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" просить зупинити касаційне провадження у справі № 910/4293/22 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 904/2465/21.
Клопотання ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про зупинення касаційного породження у справі № 910/4293/22 із посиланням на приписи статті 228 Господарського процесуального кодексу України мотивовано необхідністю врахування єдиної правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи щодо застосування частини 3 статті 92, статі 241 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про зупинення касаційного провадження у справі № 910/4293/22, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.
Правові підстави для зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227 та 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний або має право зупинити провадження у справі. Строки, на які зупиняється провадження у справі, визначені статтею 229 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Приписи статті 228 Господарського процесуального кодексу України встановлюють право суду зупинити провадження у справі. Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.
Отже, зміст статті 228 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 915/547/17.
При цьому Верховний Суд зазначає, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 03.10.2023 у справі № 911/1212/22, від 03.10.2023 у справі № 922/3953/21, від 03.10.2023 у справі № 922/1653/21.
На предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Подібний висновок викладений у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 904/4921/22.
У справі № 910/4293/22, що розглядається, предметом позову СТОВ "Таврійська перспектива" є визнання недійсними довіреності та договору про розірвання іпотечного договору, визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення державної реєстрації речового права та обтяження.
Позовні вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" у справі № 910/4293/22 обґрунтовані, зокрема, відсутністю волі позивача на видачу довіреності від 11.12.2020 № 4714 та відсутністю у генерального директора СТОВ "Таврійська перспектива" ОСОБА_1. необхідного обсягу повноважень на видання цієї довіреності, дії якого були недобросовісними та не відповідали інтересам позивача як юридичної особи. Крім того, як зазначав позивач, договір про розірвання іпотечного договору був підписаний особою за відсутності відповідних повноважень, про що було відомо відповідачу, тоді як вищим органом управління СТОВ "Таврійська перспектива" не було схвалено договір про розірвання іпотечного договору.
У справі № 904/2465/21, до якої, як вважає ТОВ "Сільвер Кепітал Холд", необхідно зупинити касаційне провадження у цій справі № 910/4293/22, Приватне акціонерне товариство "Мода-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонорум Компані", а також про витребування у власність позивача відчуженого нерухомого майна від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонорум Компані", JACKTOWN UNIVERSAL LLP та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентон ЛТД".
Позов у справі № 904/2465/21, на яку посилається ТОВ "Сільвер Кепітал Холд", обґрунтовано тим, що всі спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна від імені Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс" підписані головою правління Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс" Святченком Сергієм Олександровичем із перевищенням своїх повноважень та з порушенням чинного законодавства. З метою приховати укладення правочину від спостережної ради та акціонерів Приватного акціонерного товариства "МодаСервіс", ухилення від передбаченого Законом України "Про акціонерні товариства" та Статутом Приватного акціонерного товариства "Мода-Сервіс" порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину голова правління позивача Святченко Сергій Олександрович та відповідач неправомірно поділили предмет цього правочину, уклавши удавані правочини щодо частин спірного майна.
На розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України було передано справу № 904/2465/21 у зв`язку із необхідністю відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, від 05.07.2022 у справі № 910/2958/20, від 07.12.2022 у справі № 904/6735/20 (624/215/21) щодо врегулювання розбіжностей у застосуванні частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України про презумпцію добросовісності третьої особи, яка, укладаючи з товариством правочин, не знала і не мала знати, що він є значним для товариства. При цьому, визначаючи, чи позивач довів, що третя особа у спірних правовідносинах діяла недобросовісно та нерозумно, апеляційний господарський суд вказав, що у цьому випадку значний правочин визначається через відомості щодо даних фінансової звітності, а відтак навіть ознайомлення покупця зі статутом позивача не дозволяло йому дійти однозначного висновку про наявність обмежень у голови правління.
Натомість у справі № 910/4293/22, що розглядається, спірні правовідносини не стосуються укладення значного правочину, що зумовлює й відмінне матеріально-правове регулювання.
Отже, Верховний Суд з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, установив неподібність правовідносин у справі № 910/4293/22, що розглядається, та справі № 904/2465/21, на яку посилається ТОВ "Сільвер Кепітал Холд".
При цьому колегія суддів враховує, що у касаційній скарзі є посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17. Водночас Верховний Суд, проаналізувавши такі висновки, зазначає, що вони не є вирішальними для вирішення спору у цій справі.
Таким чином, Верховний Суд у цьому випадку не вбачає правових підстав для зупинення касаційного провадження за касаційною скаргою СТОВ "Таврійська перспектива" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від у справі № 910/4293/22 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 904/2465/21.
5.4. З урахуванням відкладення розгляду справи № 910/4293/22, у томі числі й за клопотанням скаржника, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.
5.5. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.6. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.
5.7. Предметом позову в цій справі є вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" до ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про визнання недійсними довіреності та договору, визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення державної реєстрації речового права та обтяження
Підставою позовних вимог, на думку позивача, є відсутність волі СТОВ "Таврійська перспектива" на видання довіреності від 11.12.2020 № 4714 та відсутність у генерального директора СТОВ "Таврійська перспектива" ОСОБА_1. необхідного обсягу повноважень на видання цієї довіреності та укладення договору про розірвання іпотечного договору, дії якого були недобросовісними та не відповідали інтересам позивача як юридичної особи.
5.8. Верховний Суд зазначає, що частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.9. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
5.10. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.
5.11. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
5.12. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
5.13. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
5.14. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
5.15. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
5.16. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2023 у справі № 906/743/21, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15.
5.17. Крім того, приписами статті 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
5.18. Верховний Суд також зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення СТОВ "Таврійська перспектива" з позовом) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5.19. Положеннями частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
5.20. Господарський суд першої інстанції, визнаючи недійсним з моменту укладення договір про розірвання іпотечного договору, укладений 22.12.2020 між позивачем і відповідачем, виходив із того, що генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" не мав необхідного обсягу повноважень на вчинення дій, спрямованих на розірвання іпотечного договору, без попередньої згоди вищого органу управління позивача. Крім того, за висновком суду, генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" також не мав повноважень на видачу довіреності на розірвання іпотечного договору (на укладення договору про розірвання), зважаючи, зокрема, на принцип приватного права "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".
5.21. Суд констатував, що видана генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива" довіреність від 11.12.2020 № 4714 у встановленому законом порядку не наділила ОСОБА_2 (повірену) правомочностями для укладення договору про розірвання іпотечного договору, такий правочин був фактично вчинений представником позивача без необхідного обсягу повноважень у зв`язку із чим вчинений договір про розірвання іпотечного договору не створює, не змінює і не припиняє права СТОВ "Таврійська перспектива", у тому числі право на одержання задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки за іпотечним договором.
5.22. За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що підписання представником СТОВ "Таврійська перспектива" договору про розірвання іпотечного договору без належно оформлених повноважень ОСОБА_2 на його вчинення, а також без подальшого схвалення цього правочину з боку СТОВ "Таврійська перспектива", є підставою для визнання договору про розірвання іпотечного договору недійсним на підставі частини 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
5.23. Зважаючи на те, що у тексті договору про розірвання іпотечного договору є пряме посилання на довіреність від 11.12.2020 № 4714, а в наведеній довіреності викладено застереження про те, що вона видана генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива" на підставі статуту позивача та рішення одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива", господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" було відомо про статутні обмеження повноважень генерального директора СТОВ "Таврійська перспектива" та повіреної. Суд урахував, що у рішенні одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" від 04.09.2020 відсутня згода на укладення договору про розірвання іпотечного договору, а статут позивача містить обмеження повноважень виконавчого органу (генерального директора) щодо вчинення договорів (контрактів) по господарській діяльності товариства на суму понад 1 000 000,00 грн. Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за всіма обставинами відповідач не міг не знати про такі обмеження.
5.24. Зважаючи на наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування підстав припинення іпотеки СТОВ "Таврійська перспектива", місцевий господарський суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість похідної позовної вимоги про визнання за позивачем права іпотекодержателя на нежитлову будівлю, яка належить відповідачу на праві приватної власності, та визнання позивача іпотекодержателем цієї нежитлової будівлі на підставі та на умовах іпотечного договору.
5.25. Крім того, для відновлення прав СТОВ "Таврійська перспектива" як іпотекодержателя за іпотечним договором, які існували та були у встановленому законом порядку зареєстровані на час порушення цих прав укладенням договору про розірвання іпотечного договору, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поновлення державної реєстрації речового права іпотеки і державної реєстрації обтяження (заборони) на підставі іпотечного договору.
5.26. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2., господарський суд першої інстанції виходив із того, що єдиним відповідачем у цій справі (в тому числі щодо позовної вимоги про визнання недійсною довіреності, виданої представнику позивача генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива") є ТОВ "Сільвер Кепітал Холд". Зважаючи на те, що СТОВ "Таврійська перспектива" у передбачений частиною 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України строк не подало клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача (повіреної) та не обґрунтувало того, що позивач не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення ОСОБА_2 у якості співвідповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
5.27. Апеляційний господарський суд частково скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції виходив із правильності висновку господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2 . Разом з тим, за висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції зазначив помилкові підстави для відмови в задоволенні такої позовної вимоги. Апеляційний господарський дійшов висновку про те, що позивач відповідно до вимог частини 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України правильно визначив особу, якій пред`явив зазначену позовну вимогу, оскільки оспорювана позивачем довіреність видана СТОВ "Таврійська перспектива" як довірителем на вчинення відповідних дій, зокрема, з відповідачем, і особа, яка вчинила відповідні дії від імені позивача ( ОСОБА_2 , повірена), була уповноважена саме ним на вчинення визначених довіреністю дій, а тому діяла за вказівкою довірителя в особі генерального директора ОСОБА_1.
5.28. При цьому апеляційний господарський суд визнав помилковими висновки господарського суду першої інстанції про те, що генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" не мав повноважень видавати від імені позивача довіреність від 11.12.2020 № 4714 на розірвання іпотечного договору. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що позовна вимога про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2. є незаконною та необґрунтованою, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами протилежного. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, позовна вимога про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, не може бути задоволена саме з підстав, викладених у постанові суду апеляційної інстанції. У зв`язку з цим апеляційний господарський суд змінив мотивувальну частина рішення суду першої інстанції у зазначеній частині.
5.29. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 22.12.2020 між позивачем і відповідачем, апеляційний господарський суд зазначив, що умовами іпотечного договору дійсно погоджена сторонами вартість предмета іпотеки, така, яка встановлюється згідно з експертними, бухгалтерськими звітами, національними стандартами, тобто фіксація певного еквівалента вартості майна на певну дату. Однак, за висновком апеляційного господарського суду, вартість майна не є істотною умовою договору, на відміну від ціни. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що вартість майна залежить від багатьох економічних, господарських чинників, і, зокрема, в іпотечному договорі передбачено, що у випадку зміни кон`юнктури ринку іпотекодержатель має право вимагати проведення незалежної оцінки, яка визначить певну вартість, тобто вказана у договорі вартість не є двосторонньою істотною умовою.
5.30. Апеляційний господарський суд констатував, що як вимогами статуту позивача, так і вимогами законодавства, не передбачено обов`язку отримання генеральним директором позивача (чи безпосередньо повіреною) попередньої згоди одноособового учасника на укладення договору про розірвання іпотечного договору. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" мав визначений законодавством та статутом обсяг повноважень на видачу від імені позивача оспорюваної довіреності від 11.12.2020 № 4714 на розірвання іпотечного договору (в контексті обумовлених статутом повноважень щодо вирішення усіх питань діяльності товариства). Тому договір про розірвання іпотечного договору на момент його вчинення, за висновком апеляційного господарського суду, відповідав як вимогам статуту СТОВ "Таврійська перспектива", так і приписам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Цивільного кодексу України.
5.31. Під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції апеляційний господарський суд установив відсутність перевищення повноважень генерального директора позивача при видачі довіреності та відсутність перевищення повноважень при укладенні представником СТОВ "Таврійська перспектива" договору про розірвання іпотечного договору, і це, за висновком суду, свідчить про відсутність підстав для визнання договору про розірвання іпотечного договору недійсним з підстав відсутності повноважень представника на його укладення від імені позивача. Крім того, апеляційний господарський суд установив подальше схвалення вищим органом управління СТОВ "Таврійська перспектива" договору про розірвання іпотечного договору, як у формі мовчазної згоди, так і у вигляді поведінкових актів (конклюдентних дій).
5.32. Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" про визнання недійсним з моменту укладення договору про розірвання іпотечного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання за СТОВ "Таврійська перспектива" права іпотекодержателя на нежитлову будівлю, яка на праві приватної власності належить відповідачу, та визнання позивача іпотекодержателем зазначеної нежитлової будівлі на підставі та на умовах іпотечного договору від 08.09.2020
5.33. Щодо решти похідних позовних вимог СТОВ "Таврійська перспектива" про скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тавтєлєва А. В. про державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяження, що прийняті на підставі договору про розірвання іпотечного договору, а також поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановленої в інтересах СТОВ "Таврійська перспектива" державної реєстрації обтяження (заборони) та державної реєстрації речового права іпотеки за позивачем на підставі іпотечного договору, суд апеляційної інстанції зазначив, що у позивача відсутні права іпотекодержателя за іпотечним договором, які існували та були у встановленому законом порядку припинені внаслідок укладення оспорюваного договору про розірвання іпотечного договору. З огляду на це апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні наведених позовних вимог.
5.34. СТОВ "Таврійська перспектива" не погоджується з постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 в частині скасування задоволених рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 позовних вимог та в частині скасування вжитих Господарським судом міста Києва заходів забезпечення позову у справі № 910/4293/22, а тому звернулося з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення.
Крім того, СТОВ "Таврійська перспектива" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/4293/22 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначену позовну вимогу та визнати недійсною з моменту її видачі довіреність від 11.12.2020.
5.35. СТОВ "Таврійська перспектива", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.36. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.37. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.38. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 92, статей 546, 572, 575 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1, частини 6 статті 3, частини 3 статті 18 Закону України "Про іпотеку" та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/23070/17, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21, від 09.08.2023 у справі №922/1715/22, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 20.02.2018 у справі №, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 29.03.2023 у справі № 910/14105/21, від 14.12.2022 у справі № 916/1674/18, від 07.06.2022 у справі № 916/3351/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.
5.39. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини 1 статті 3, частини 1 статті 98, частини 2 статті 241, частини 1 статті 626, частини 1 статті 628, частини 1 статті 638, частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, частин 1, 2, 5 статті 180 Господарського кодексу України, частини 2 статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1, частини 6 статті 3, частини 7 статті 5, частини 3 статті 18, частини 5 статті 37, частини 6 статті 38, частини 2 статті 39 Закону України "Про іпотеку", частини 1 статті 30, частин 1, 2, 3 статті 39, частини 1 статті 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у системному взаємозв`язку з частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України.
5.40. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/23070/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 8 146 840,00 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
При цьому, в правовідносинах застави майновий поручитель за договором застави вступає у правовідносини безпосередньо з кредитором (заставодержателем) але не від імені боржника, а від власного.
Однією із ознак застави є те, що вона являє собою додаткове (акцесорне) зобов`язання, що не може існувати автономно і самостійно. Воно завжди викликано наявністю іншого зобов`язання, яке потребує забезпечення свого виконання. Акцесорність застави означає, що припинення основного зобов`язання або недійсність договору, забезпеченого заставою, тягне за собою неможливість існування і застави.
…Отже, конкретний обсяг відповідальності майнового поручителя перед кредитором визначається договором застави. Укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у межах вартості предмета застави. Тобто, у правовідносинах застави на майнового поручителя покладається додатковий (акцесорний) обов`язок виконати зобов`язання за боржника в межах вартості предмета застави, яка може покривати вартість основного зобов`язання як повністю, так і частково, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій".
5.41. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан-Оптіма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан", Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Одним із видів акцесорного зобов`язання є застава.
…Аналіз ст. ст. 546, 572, 575 ЦК України, Закону України "Про іпотеку" дає підстави для висновку, що суть іпотеки полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) має право у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Тобто право іпотеки - це право на чуже майно, внаслідок установлення якого власник може бути примусово позбавлений права на своє передане в іпотеку майно.
Отже, іпотека - це один із способів забезпечення виконання зобов`язання, особливістю якого є передача майна: іпотекодавець передає майно у іпотеку іпотекодержателю. Іпотекодавцем може бути як сам боржник, так і майновий поручитель - власник певного майна, який має право на його відчуження.
Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається те, що передача майна в іпотеку є відчуженням".
5.42. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_5 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Саторі-С" про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння. У зазначеній постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
…поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
5.43. Скаржник зазначає, що подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1715/22.
5.44. За доводами скаржника, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, викладено висновки, які не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови, про те, що, коли суд оцінює дії директора з точки зору правомірності, він має звертати увагу не тільки на формальне дотримання вимог закону чи статуту, але й на те, чи були такі дії розумними, чи вчинялися вони в інтересах товариства, чи не зловживала особа своїми правами.
5.45. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного підприємства "Новозаводські Аграрні інвестиції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"У зв`язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента".
5.46. Скаржник зазначає, що подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17.
5.47. Крім того, скаржник зазначає, що, незважаючи на відсутність у ЄДРПОУ відомостей про обмеження повноважень керівника позивача, такі обмеження були чітко та недвозначно закріплені у статуті позивача та мали перевагу над відомостями з ЄДРПОУ. Зазначене твердження, за доводами скаржника, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.09.2021 у справі № 910/11388/20, від 04.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/343/22).
5.48. При цьому скаржник зазначає, що стандарти розумної обачності юридичної особи як суб`єкта господарювання, дослідження статуту контрагента (якщо контрагент є юридичною особою) входять у поняття "розумна обачність" безвідносно і незалежно від того, чи згадується такий статут у договорі про розірвання. Зазначене твердження, за доводами скаржника, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), в яких визначено стандарти розумної обачності юридичної особи як суб`єкта господарювання.
5.49. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 910/14105/21, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Група Дельта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про визнання договору недійсним. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:
"Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це".
5.50. Скаржник зазначає, що подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 916/1674/18, від 07.06.2022 у справі № 916/3351/20.
5.51. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає таке. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, установили, що 14.08.2020 між ТОВ "Вест Активс" (отримувач) та СТОВ "Таврійська перспектива" (надавач) укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 77/20, за умовами якого СТОВ "Таврійська перспектива" передає у власність ТОВ "Вест Активс" кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1 цього договору (поворотна фінансова допомога), а ТОВ "Вест Активс" зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.
5.52. На виконання умов договору № 77/20 позивач шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "Вест Активс" надав цьому товариству поворотну фінансову допомогу в загальному розмірі 5 600 000,00 грн, що, як установили господарські суди, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень від 14.08.2020 № 3432 на суму 2 800 000,00 грн (проведено банком 14.08.2020) та від 28.08.2020 № 3641 на суму 2 800 000,00 грн (проведено банком 28.08.2020).
5.53. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Вест Активс" за договором № 77/20, 08.09.2020 між СТОВ "Таврійська перспектива" (іпотекодержатель) та ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1354.
5.54. У подальшому, як установили господарські суди, 22.12.2020 між СТОВ "Таврійська перспектива" (іпотекодержатель) та ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" (іпотекодавець) підписано договір про розірвання іпотечного договору від 08.09.2020.
5.55. За встановленими судами фактичними обставинами справи від імені СТОВ "Таврійська перспектива" договір про розірвання іпотечного договору був підписаний представником позивача - ОСОБА_2., яка на момент його укладення діяла на підставі довіреності від 11.12.2020, виданої генеральним директором позивача - ОСОБА_1
5.56. Скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що у цій справі не розглядається спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, натомість предметом спору є, зокрема, визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору з підстав невідповідності такого договору інтересам позивача та перевищення керівником позивача своїх повноважень при його укладенні, оскільки вартість предмета іпотеки перевищувала визначену у статуті позивача суму договорів, які може укладати керівник без згоди вищого органу управління позивача.
5.57. Скаржник у касаційній скарзі також наголошує на тому, що договір про розірвання іпотечного договору не має за собою жодної економічної доцільності для позивача з огляду на факт невиконання боржником основного зобов`язання. Позивач не отримав жодного блага, жодного зустрічного задоволення за укладення такого договору. Саме відсутність жодної економічної доцільності для позивача є розумним поясненням несхвалення єдиним учасником позивача договору про розірвання іпотечного договору.
5.58. Скаржник вважає правильними висновки господарського суду першої інстанції про те, що відповідач знав та за всіма обставинами не міг не знати про обмеження повноважень керівника позивача під час укладення договору про розірвання іпотечного договору. Скаржник зазначає, що дослідження статуту контрагента (якщо контрагент є юридичною особою) входить у поняття "розумна обачність" безвідносно і незалежно від того, чи згадується такий статут у договорі про розірвання іпотечного договору.
5.59. З урахуванням доводів скаржника, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які посилається СТОВ "Таврійська перспектива", колегія суддів зазначає таке.
5.60. За змістом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
5.61. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.62. Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
5.63. Отже, законодавство України вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними.
5.64. З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 910/14543/20, від 14.04.2020 у справі № 904/3507/19.
5.65. Законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
5.66. Отже, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 916/1074/22, від 21.03.2023 у справі № 922/1155/20, від 22.03.2023 у справі № 910/22876/17.
5.67. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
5.68. Однак апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, не надав правової оцінки доводам позивача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, про вочевидь недобросовісну поведінку керівника позивача під час укладення оспорюваного договору.
5.69. Колегія суддів зазначає, що з метою виконання приписів процесуального законодавства щодо повного, всебічного й об`єктивного встановлення дійсних обставин у цій справі, апеляційний господарський суд мав би оцінити доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що відповідач, отримуючи від укладення правочину всі права і переваги, знаючи про те, що позивач як його контрагент жодних благ і переваг не отримує, не перевіряє статут позивача і рішення, на підставі якого діє керівник. Якщо би відповідач діяв у рамках принципів добросовісності та розумної обачності, мав перевірити, чи керівник позивача безвідплатно, без жодної вигоди і зустрічного задоволення для позивача, дійсно діє в межах наданих йому повноважень, та дійсно висловлює волю позивача як юридичної особи, відмовляючись від усіх належних позивачу прав за іпотечним договором та надаючи вигоди, права і переваги виключно відповідачу.
5.70. Водночас колегія суддів ураховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/18506/16, від 30.09.2019 у справі № 910/11498/18, про те, що договір застави / іпотеки укладається виключно в забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, у цьому випадку в забезпечення зобов`язань кредитного договору, і не є безумовним відчуженням власником свого майна на користь заставодержателя, іпотекодержателя.
5.71. Разом з тим колегія суддів повинна враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, яка відповідно до частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
5.72. Отже, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
5.73. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
5.74. За таких обставин колегія суддів вважає, що під час касаційного перегляду постанови в цій справі врахуванню підлягає саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22, про те, що позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.
5.75. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що з метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, шляхом застави майна. Цей інститут цивільного права спрямований, зокрема, на гарантування майнових інтересів сторін договору. Таким чином, іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.
Отже, Верховний Суд констатує, що вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов`язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер. Подібний висновок викладений у постанові Великої ї Палати Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22.
5.76. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 2.2 іпотечного договору вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 15 400 000,00 грн без ПДВ (заставна вартість). Суди також установили, що генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" має право, зокрема, укладати договори (контракти) по господарській діяльності СТОВ "Таврійська перспектива" на суму до 1 000 000,00 грн та вчиняти юридичні дії від імені СТОВ "Таврійська перспектива".
5.77. З урахуванням наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22, про те, що позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, колегія суддів зазначає, що обмеження генерального директора СТОВ "Таврійська перспектива" на укладення договорів (контрактів) по господарській діяльності цього товариства поширюються і на укладення договору іпотеки чи договору про розірвання іпотечного договору.
5.78. При цьому колегія суддів погоджується з обгрунтованими доводами скаржника про те, що вартість предмета іпотеки була визначена в іпотечному договорі за згодою обох сторін і погоджена ними, а тому повинна враховуватися при визначенні повноважень юридичної особи, яка є стороною договору.
5.79. Господарський суд першої інстанції, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, зазначив, що 08.09.2020 року між відповідачем та позивачем були встановлені правовідносини за іпотечним договором, який містить посилання на довіреність від 05.09.2020 року № 1465, на підставі якої діяла ОСОБА_2 при укладенні іпотечного договору, видану на підставі рішення одноособового учасника позивача від 04.09.2020. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач був обізнаний (за всіма обставинами не міг не знати) про зміст цього рішення одноособового учасника позивача від 04.09.2020, яким згода вищого органу управління позивача надавалася лише на укладення іпотечного договору, а не на підписання договору про розірвання.
5.80. Також суд першої інстанції констатував, що у тексті договору про розірвання іпотечного договору є пряме посилання на довіреність від 11.12.2020 № 4714, а в наведеній довіреності викладено застереження про те, що вона видана генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива" на підставі статуту позивача та рішення одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива". З огляду на це господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" було відомо про статутні обмеження повноважень генерального директора СТОВ "Таврійська перспектива" та повіреної. При цьому суд урахував, що статут позивача містить обмеження повноважень виконавчого органу (генерального директора) щодо вчинення договорів (контрактів) по господарській діяльності товариства на суму понад 1 000 000,00 грн.
5.81. Водночас апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, наведеного не спростував та не надав оцінку доводам СТОВ "Таврійська перспектива", викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що відповідно до положень статуту позивача цей статут містить обмеження повноважень генерального директора щодо укладення угод на суму понад 1 000 000,00 грн, тоді як вартість предмета іпотеки згідно з іпотечним договором становить 15 400 000,00 грн.
5.82. Апеляційний господарський суд, пославшись на те, що статутом позивача визначено обмеження генерального директора на вчинення договорів (контрактів) по господарській діяльності товариства на суму понад 1 000 000,00 грн, тобто на суму, яка є ціною договору, за якою фактично відбувається певна господарська операція, що відображається в бухгалтерському обліку підприємств, помилково не врахував того, що укладення договору про розірвання іпотечного договору (з вартістю майна на суму 15 400 000,00 грн) спрямоване на припинення цивільних прав та обов`язків сторін іпотечного договору в розумінні частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України.При цьому апеляційний господарський суд дійшов також помилкового висновку про те, що рішення одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" від 04.09.2020 не містить жодних застережень стосовно заборони або обмеження генеральному директору вчиняти дії в межах господарської діяльності товариства в призмі спірних правовідносин, які виникли на підставі оспорюваних правочинів.
5.83. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що укладенням договору про розірвання іпотечного договору припиняються права та обов`язки його сторін у тому ж самому обсязі (на ту ж саму суму), в якому (на яку) вони виникли при укладенні іпотечного договору.
5.84. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
5.85. Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/10699/21, від 21.03.2023 у справі № 912/2131/21, від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.
5.86. При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №911/604/19, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16).
5.87. Колегія суддів зазначає, що господарські суди по-різному вирішили питання щодо наявності / відсутності наступного схвалення правочину. Так, господарський суд першої інстанції установив відсутність дій, які би свідчили про схвалення договору про розірвання іпотечного договору (а також довіреності від 11.12.2020 № 4714, на підставі якої цей договір підписаний ОСОБА_2 від імені СТОВ "Таврійська перспектива") позивач не вчиняв. Зокрема, вищим органом управління СТОВ "Таврійська перспектива" не приймалися рішення ні про схвалення (попереднє чи подальше) договору про розірвання іпотечного договору, ні про видачу довіреності на укладення згаданого правочину.
5.88. За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір про розірвання іпотечного договору не був схвалений СТОВ "Таврійська перспектива", а відтак і про відсутність правових підстав для застосування у спірних правовідносин положень статті 241 Цивільного кодексу України.
5.89. Таким чином, суд констатував, що вчинений договір про розірвання іпотечного договору не створює, не змінює і не припиняє права СТОВ "Таврійська перспектива", у тому числі права на одержання задоволення вимог, які випливають із договору № 77/20, за рахунок предмета іпотеки за іпотечним договором.
5.90. Водночас апеляційний господарський суд із вказаними висновками не погодився та визнав їх такими, що зроблені без урахування вимог Статуту СТОВ "Таврійська перспектива", Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", змісту рішення одноосібного учасника від 04.09.2020. При цьому зазначив, що за наслідками апеляційного перегляду справи встановлено відсутність перевищення повноважень генерального директора при видачі оспорюваної довіреності, як і відсутність перевищення повноважень при укладенні представником СТОВ "Таврійська перспектива" договору про розірвання іпотечного договору, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним з підстав відсутності повноважень представника на його укладення від імені СТОВ "Таврійська перспектива".
5.91. Однак апеляційний господарський суд, обмежившись посиланням на відсутність підстав для визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору з підстав відсутності повноважень представника на його укладення від імені СТОВ "Таврійська перспектива", не надав оцінку іншим доводам, наведеним у якості підстав позову, зокрема, про те, що дії з укладення договору про розірвання іпотечного договору не відповідають інтересам позивача та були недобросовісними.
При цьому апеляційний господарський суд не розглянув інші вимоги позивача, оскільки дійшов висновку, що у позивача відсутні права іпотекодержателя за іпотечним договором, які існували та були у встановленому законом порядку припинені внаслідок укладення оспорюваного договору про розірвання іпотечного договору, а тому зазначив, що вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поновлення державної реєстрації речового права іпотеки і державної реєстрації обтяження (заборони) на підставі іпотечного договору - не є законними та обгрунтованими, і відповідно, задоволенню також не підлягають.
5.92. Водночас колегія суддів враховує, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/10699/21, від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21, від 10.10.2023 у справі № 917/868/21.
5.93. Отже, апеляційний господарський суд із порушенням норм процесуального законодавства не надав оцінки доводам позивача з урахуванням предмета і підстав позову та не дослідив докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень.
5.94. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.95. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.96. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
5.97. З урахуванням висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними усі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування.
5.98. З урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що в цьому випадку частково підтвердилися підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду. За таких обставин не може бути задоволено клопотання ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою СТОВ "Таврійська перспектива" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22.
5.99. У зв`язку із наведеним ухвалена у справі постанова апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог СТОВ про визнання недійсним з моменту укладення договору від 22.12.2020 про розірвання іпотечного договору, визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення державної реєстрації речового права і обтяження, не відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому її не можна визнати законною і обґрунтованою у цій частині.
5.100. Водночас порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права унеможливило встановлення суттєвих фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
5.101. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно розглянути цю справу з урахуванням предмета і підстав заявленого позову, взяти до уваги наведене у цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити доводи сторін, наявні у справі докази і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства прийняти законне та обґрунтоване рішення.
5.102. При цьому Верховний Суд зазначає, що вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору про розірвання іпотечного договору вплине на результат вирішення інших похідних вимог про визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення державної реєстрації речового права і обтяження.
5.103. Щодо позовної вимоги СТОВ "Таврійська перспектива" про визнання недійсною з моменту видачі довіреності від 11.12.2020, колегія суддів зазначає таке.
5.104. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2., господарський суд першої інстанції виходив із того, що єдиним відповідачем у цій справі (в тому числі щодо позовної вимоги про визнання недійсною довіреності, виданої представнику позивача генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива") є ТОВ "Сільвер Кепітал Холд". Зважаючи на те, що СТОВ "Таврійська перспектива" у передбачений частиною 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України строк не подало клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача (повіреної) та не обґрунтувало того, що позивач не знав та не міг знати до подання позову в справі про підставу залучення ОСОБА_2 у якості співвідповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
5.105. Апеляційний господарський суд виходив із правильності висновку господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2 . Разом з тим, за висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції зазначив помилкові підстави для відмови в задоволенні такої позовної вимоги. Апеляційний господарський дійшов висновку про те, що позивач відповідно до вимог частини 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України правильно визначив особу, якій пред`явив зазначену позовну вимогу, проте зазначив, що позовна вимога про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020 не може бути задоволена саме з підстав, викладених у постанові суду апеляційної інстанції. Зокрема, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність видачі генеральним директором СТОВ "Таврійська перспектива" оспорюваної довіреності, яка видана в межах його повноважень, обумовлених Статутом СТОВ "Таврійська перспектива", Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та рішенням одноособового учасника позивача від 04.09.2020.
5.106. Колегія суддів визнає помилковими наведені висновки апеляційного господарського суду та зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20, від 05.09.2021 у справі № 404/8546/19, від 23.11.2022 у справі № 201/2760/20, від 12.01.2022 у справі № 201/2760/20, за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною такої довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність). Таким чином, висновки місцевого господарського суду відповідають наведеним висновкам Верховного Суду.
5.107. Водночас колегія суддів зазначає, що у цьому випадку позовна вимога про визнання недійсною з моменту її видачі довіреності від 11.12.2020, яка видана на ім`я ОСОБА_2., не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до поновлення прав позивача з огляду на те, що на підставі такої довіреності в подальшому було укладено договір про розірвання іпотечного договору.
5.108. За таких обставин постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту видачі довіреності від 11.12.2020 слід залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
5.109. Враховуючи вжиті ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 910/4293/22 заходи забезпечення позову, оскаржувану постанову в частині скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 № 910/4293/22, належить залишити без змін.
5.110. З урахуванням наведеного інші доводи, викладені у касаційній скарзі СТОВ "Таврійська перспектива", Верховним Судом не розглядаються, оскільки суду апеляційної інстанції в межах наданих повноважень процесуальним законом належить здійснити перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
5.111. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу СТОВ "Таврійська перспектива" належить задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог СТОВ "Таврійська перспектива" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 22.12.2020 про розірвання іпотечного договору, визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення державної реєстрації речового права і обтяження та в частині розподілу судових витрат. Справу № 910/4293/22 в цій частини передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту видачі довіреності від 11.12.2020 належить залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/4293/22 залишити без змін.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
6.3. Згідно з частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в цій справі слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог СТОВ "Таврійська перспектива" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 22.12.2020 про розірвання іпотечного договору, визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення державної реєстрації речового права і обтяження та в частині розподілу судових витрат належить скасувати, а справу № 910/4293/22 в цій частині передати на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту видачі довіреності від 11.12.2020 залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/4293/22 залишити без змін.
7. Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 311, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/4293/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 22.12.2020 про розірвання іпотечного договору, визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, поновлення державної реєстрації речового права і обтяження та в частині розподілу судових витрат (пункти 1-2, 6-8 резолютивної частини).
3. Справу № 910/4293/22 в цій частини передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/4293/22 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною з моменту видачі довіреності від 11.12.2020 залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
5. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/4293/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2024 |
Оприлюднено | 25.03.2024 |
Номер документу | 117847933 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Багай Н.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні