Ухвала

від 22.03.2024 по справі 490/2053/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року

м. Київ

справа № 490/2053/22

провадження № 51 - 7772 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2023 року та Миколаївського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року,

встановив:

Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2023 року відносно ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 лютого 2024 року включно.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року вказану ухвалу місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушив питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а право на касаційне оскарження - лише у визначених законом випадках.

Отже, зазначена норма гарантує право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 331 КПК, ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 422-1 КПК ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Як убачається зі змісту касаційної скарги обвинувачений ОСОБА_4 оскаржує ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, постановлену за результатами розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проте, вказана ухвала суду апеляційної інстанції не є предметом перегляду суду касаційної інстанції та відповідно до вимог ч. 5 ст. 422-1 КПК не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

З урахуванням викладеного оскаржуване судове рішення не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2023 року та Миколаївського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3