Рішення

від 22.03.2024 по справі 760/17171/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-а/760/634/24

Справа № 760/17171/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3; e-mail: public@patrol.police.gov.ua), третя особа: старший сержант поліції 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Породкин Олександр Ігорович /далі - інспектор поліції Породкин О.І./ (адреса: 03151, м. Київ, вул. С. Хороброго, 9), про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С ТА Н О В И В:

Рух справи

11.07.2023 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій він просить суд постанову інспектора Породкина Олександра Ігоровича, старшого сержанта поліції 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Київ серії ЕАС № 7268205 від 02.07.2023, винесену за ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн, - скасувати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Шереметьєву Л.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.08.2023 вказаний позов прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Розпорядженням керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва № 398 від 22.02.2024 у зв`язку з звільненням у відставку головуючого судді Шереметьєвої Л.А., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Обґрунтування позову

В позові, зокрема, вказується, що згідно з відомостями, викладеними у оскаженій постанові: «02.07.2023 14:21:33 м. Київ вулиця Явишгородська 45А/1 Громадянин ОСОБА_2 передав керування транспортним засобом ОСОБА_3 26.03.1998 чим порушив п 2.2 ПДР передача керування Т.З . Особі яка не має права керування Т.З. Стаття , частина статті КУпАП СТ. 126 Ч. 2».

Зі слів позивача, рух здійснювався ОСОБА_4 , керуючим електроскутером Maxxter Falcon III. Відповідно до основних характеристик дана модель електроскутера має потужність 1 000 Вт та у нього є документи які підтверджують, що він власник даного Т.З.

Позивач вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм права, є необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам.

Наголошує на тому, що електроскутер має двигун 1 КВ і цей транспортний засіб відноситься до таких транспортних засобів, які не потребують водійського посвідчення з огляду на приписи п. 1.10 ПДР України.

Щодо правової позиції відповідачів

29.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Департамент просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 24-28).

У відзиві вказується, що відповідно до оскаржуваної постанови, 02.07.2023 о 13 год. 59 хв. позивач передав керування транспортним засобом MAXXTER FALCON III без державного номерного знака ОСОБА_3 , який не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 306 (далі - ПДР України), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідач звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 511 від 20.05.2009 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 та затверджено нову редакцію Положення про порядок надання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, в т.ч. А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвитун потужністю до 4 кВт.

Таким чином, на думку відповідача, електричний скутер MAXXTER FALCON III, який має потужність двигуна 1 кВт, є транспортним засобом та вимагає отримання посвідчення водія відповідної категорії на його керування.

Зазначене, як вважає відповідач, спростовує доводи позивача в частині того, що вказаний електроскутер не вважається механічним транспортним засобом, а тому його державна реєстрація та отримання посвідчення водія для керування MAXXTER FALCON III не є необхідними.

Також, відповідач зауважує, що відеозапис розгляду справи проводився на портативну бодікамеру. Як вбачається з відповідного відеозапису, екіпажем було зупинено транспортний засіб MAXXTER FALCON І без днз, за кермом якого перебував ОСОБА_3 (особу встановлено на 33 хв. 00 сек. 1 відеозапису), який неодноразово вказував, що він під час керування транспортним засобом Правил дорожнього руху не порушував. Однак, потім ОСОБА_3 почав стверджувати, що керував ОСОБА_5 не він, а позивач, який сидів позаду нього (07 хв. 10 сек. відеозапису), та представлявся іншою особою (07 хв. 34 сек., 31 хв. 30 сек. відеозапису) для уникнення від адміністративної відповідальності. Під час спілкування позивач повідомляв, що вказаний транспортний засіб належить йому (09 хв. 05 сек.) та будь-яких підтверджуючих документів щодо права власності, окрім товарного чеку, в нього було.

Виходячи з наведеного, на думку відповідача, інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП. виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та відповідно до норм чинного законодавства мотивовано виніс постанову серії ЕАС №7268103 від 02.07.2023 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.07.2023 інспектором Управління патрульної поліції складено постанову серії ЕАС № 7268205 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 8), за змістом якої 02.07.2023 о 13 год. 59 хв. ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом MAXXTER FALCON III без державного номерного знака ОСОБА_3 , який не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.2 ПДР України, за що ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

У зв`язку з зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн.

У пункті 7 вказаної постанови - «до постанови додаються» зазначено: «відео з боді камери».

Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, акцентує на тому, що електроскутер має двигун 1 КВ і цей транспортний засіб відноситься до таких транспортних засобів, які не потребують водійського посвідчення з огляду на приписи п. 1.10 ПДР України.

Відповідач на підтвердження вчинення відповідного адміністративного правопорушення долучив до відзиву відеозапис від 02.07.2023, на якому зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення (а.с. 30).

Судом досліджено даний відеозапис, яким підтверджено, що екіпажем було зупинено електросткутер MAXXTER FALCON, за кермом якого перебував ОСОБА_3 (особу встановлено на 33 хв. 00 сек. 1 відеозапису), який вказував, що він під час керування транспортним засобом Правил дорожнього руху не порушував. На етапі перевірки документів ОСОБА_3 посилаючись на їх відсутність, задля оформлення штрафу почав стверджувати, що електроскутером керував не він, а позивач, який сидів позаду нього (07 хв. 10 сек. відеозапису). Під час спілкування позивач повідомляв, що вказаний транспортний засіб належить йому (09 хв. 05 сек.).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).

Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.2 ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2.1(а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Пунктом 1.10 ПДР визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт, та наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного із них.

Отже, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Вбачається, що Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Таким чином транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 278/3362/15-к.

На практиці це означає, що електровелосипед або електроскутер, у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом, а значить вони не потрапляють під вимогу § 2 п. 2.13 ПДР України. Право на управління транспортними засобами по категорії А, А1, тобто електровелосипедист може їздити без прав на керування транспортним засобом. Електроскутери з потужністю мотора від 3 кВт до 4 кВт вимагають права категорії А1.

Позивач стверджує, що керував електроскутер марки MAXKTER FALCON III, який було зупинено інспектор поліції 02.07.2023, має потужність 1 000 Вт, з на підтвердження чого надав докази, щодо яких відповідач не заперечує (а.с. 7).

Таким чином, у відповідності до визначень, закріплених у Правилах дорожнього руху України електроскутер марки AIMA MINE PLUS потужністю 0,8 кВт, не може визнаватись механічним транспортним засобом (та не підлягає державній реєстрації).

Враховуючи зазначене, особа, яка керує електроскутером марки MAXKTER FALCON III потужністю 1 000 кВт, не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 (а) ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електроскутер не є.

Вказаний засіб, а саме електричний скутер MAXXTER Falcon відповідно до ДСТУ 2984-95 не відноситься до категорії засоби транспортні дорожні також не відноситься до транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення. Також вони відповідно до вимог діючого законодавства не підлягають державній реєстрації.

Таким чином, власник електроскутера MAXXTER Falcon не є суб`єктом відповідальності за п. 2.2 ПДР України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 536,80 грн, сплачений позивачем за подання позову у даній справі (а.с. 1).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: старший сержант поліції 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Породкин Олександр Ігорович, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити

Скасувати постанову серії ЕАС № 7268205 від 02.07.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором Управління патрульної поліції відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич