Рішення

від 21.03.2024 по справі 120/14898/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 березня 2024 р. Справа № 120/14898/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКСПАРК ПЛЮС" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКСОПАРК ПЛЮС" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій прийнятої відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Представник позивача акцентує увагу на тому, що висновки відповідача є безпідставними, оскільки водієм надано усі необхідні документи, зокрема паспорт маршруту, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Серед іншого вказує на те, що наданий відповідачем паспорт маршруту є таким, що втратив чинність, відтак схеми маршруту та розкладу руху не мають жодного правового значення та не можуть вважатися документами для регулярних пасажирських перевезень.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.

Під час рейдової перевірки 07.07.2023 року транспортного засобу Мersedes benz д.н.з НОМЕР_1 на підставі направлення на рейдову перевірку № 002400 від 30.06.2023 року та щотижневого графіка рейдових перевірок було встановлено відсутність необхідних документів, а саме схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вказане знайшло своє відображення в акті перевірки від 07.07.2023 року № АР000336.

Листом від 19.07.2023 року № 52402/21/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

На розгляд справи 25.07.2023 року з`явився керівник ТОВ "ТАКСОПАРК ПЛЮС" Яремчук В.І..

За результатами розгляду справи, відповідачем винесено постанову від 25.07.2023 року ПШ № 000347 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження вказаної постанови.

За результатами розгляду скарги постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюється Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Частиною четвертою статті 6 Закону № 2344-III та підпунктом 1 пункту 4 Положення № 103 встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 3 п. 4 Положення № 103 до завдань Укртрансбезпеки належить, зокрема, здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Викладене спростовує твердження позивача про те, що територіальний орган не наділений повноваженнями здійснювати контроль за додержанням умов перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області.

Положеннями ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у позивача на момент проведення перевірки були відсутні схема маршруту, розклад руху та таблиця вартості проїзду.

Разом з тим, водієм при перевірці було надано паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень внутрішьообласного-міжміського сполучення, який працює в звичайному режимі руху від 20.05.2016 року.

Однак, відповідно до доводів відповідача, вказаний паспорт не було взято до уваги з огляду на те, що він втратив свою чинність у зв`язку з закінченням строку договору по вказаному маршруту.

З цього приводу, суд зазначає, що вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів, встановлює Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 року № 278 (далі - Порядок № 278).

Відповідно до п.1.3 Порядку № 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Згідно з п. 2.1 Порядку № 278 паспорт маршруту включає: схему маршруту; характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності); копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень); список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю); відомості про зміни на маршруті; умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).

У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.

Пунктом 2.8 Порядку № 278 передбачено, що у відомостях про зміни на маршруті зазначається інформація про всі зміни до схеми руху, кількості, тривалості та розташування зупинок, розкладу руху та інші зміни, які здійснюються організатором перевезень чи замовником послуг за згодою перевізника або без згоди перевізника у випадках, передбачених законодавством.

Окремі аркуші з відповідними змінами, погодженими з організатором перевезень, а у разі внесення змін до схеми автобусного маршруту або характеристики маршруту - також із відповідним уповноваженим підрозділом Національної поліції України, підшиваються до паспорта маршруту з одночасним внесенням відповідної інформації до відомостей про зміни на маршруті.

За змістом пункту 2.13 Порядку № 278 затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником;

затвердження паспорта нового автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 3) здійснюється організатором перевезень на відповідній території.

Уповноважений підрозділ Національної поліції України розглядає протягом 30 днів та в цей самий строк погоджує паспорти маршрутів (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) за умови дотримання вимог безпеки перевезень або надає обґрунтовану письмову відповідь із зазначенням причин відмови в погодженні (п. 3.4 Порядку № 278).

Суд наголошує, що положення розділу IV "Строк дії паспорта маршруту" Порядку № 278 не містить умов щодо строку дії паспортів автобусного маршруту регулярних перевезень, на відмінну від строку дії паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень.

Водночас, пункт 5.1 Порядку № 278 передбачає, що паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника, який за результатами конкурсу не отримав права на обслуговування маршруту або з яким розірвано договір про організацію перевезень чи анульовано дозвіл на перевезення пасажирів, - є нечинним.

Аналіз вищевикладених правових норм вказує на те, що паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень набирає чинності з моменту його затвердження та втрачає чинність у разі: 1) неотримання перевізником права на обслуговування маршруту; 2) розірвання з перевізником договору про організацію перевезень; 3) анулювання дозволу на перевезення пасажирів.

Відповідно до матеріалів справи, позивач здійснює організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті регулярних перевезень на підставі договору № 160 від 22.05.2016 року між Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури та позивачем про організацію перевезення пасажирів на зазначеному маршруті терміном на 5 років.

Відповідно до листа Управління дорожнього господарства Вінницької ОВА від 01.08.2023 року № 01-04/936 термін дії цього договору закінчився та маршрут буде включено до переліку об`єктів конкурсу на визначення автомобільного перевізника.

При цьому, доказів розірвання таких договорів та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на момент здійснення рейдової перевірки матеріали справи не містять, як не містять доказів визнання нечинним паспорта приміського автобусного маршруту регулярних перевезень за № 1712 в судовому порядку.

Викладене спростовує покликання відповідача на нечинність такого паспорту на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, суд зауважує, що паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень розробляється та затверджується саме на маршрут таких перевезень, а не на договір про організацію перевезень.

Як встановлено судом, паспорт маршруту регулярних перевезень містить, зокрема, схему маршруту та розклад руху регулярних перевезень, а тому уповноваженими особами Укртрансбезпеки в ході проведення перевірки безпідставно не взято до уваги наявність у водія такого паспорта.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що надані матеріали паспорту, а саме, таблиця вартості проїзду та розкладу руху автобусів на маршруті містять розбіжності.

Разом з тим, відомості з таблиці вартості проїзду, розкладу руху, їх актуальність не були предметом оцінки контролюючого органу. Відтак, вказані документи під час перевірки не перевірялись, про що і не зазначено ні в акті перевірки, ні у постанові, а тому зазначені твердження представника відповідача не впливають на висновки суду у цій справі.

Принагідно суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу за відсутність паспорту маршруту, розкладу руху, вартості проїзду застосовуються до тих перевізників, з якими органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади уклали договори на обслуговування автобусних маршрутів.

Тобто до тих суб`єктів господарювання, які відповідно до Закону № 2344-III є автомобільними перевізниками та мають чинний договір або дозвіл на здійснення перевезень на автобусному маршруті загального користування, але здійснюють перевезення без паспорту маршруту.

У свою чергу автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на відповідному маршруті після закінчення строку дії договору на його обслуговування несуть відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без договору із органам виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи їх дозволу.

Натомість, у контексті цієї справи відповідач помилково ототожнив закінчення строку дії договору на здійснення перевезень на автобусному маршруті загального користування із відсутністю у відповідних автобусах схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків про наявність у діях позивача складу правопорушення, що полягає у відсутності схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що складання відносно позивача акта від 07.07.2023 року № АР 00336 як перевізника, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, з покликанням на ненадання ним усіх необхідних документів для таких перевезень (схеми маршруту, розклад руху, таблиці вартості проїзду), є безпідставним та необґрунтованим, а саме складання акта перевірки з неточними відомостями не може бути належною підставою для притягнення такого суб`єкта господарювання до адміністративно-господарської відповідальності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за відсутності належних та достовірних доказів вчинення правопорушення, що свідчить про невідповідність оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не довів правомірності оскарженої постанови, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов слід задовольнити повністю.

Окремо суд зазначає, що позивачем зазначено вимогу щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вказано орієнтовну суму витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, питання розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, не вирішується судом при ухваленні рішення за результатами розгляду цієї справи, зважаючи на не подання позивачем доказів понесення судових витрат станом на час прийняття рішення.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України позивач не позбавлений можливості подати до суду докази понесених витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Розподіл витрат судового збору здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКСОПАРК ПЛЮС" (вул. Маяковського, 6, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 35097994) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області (вул. В.Порика, 29, м. Вінниця) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 000347 від 25.07.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКСОПАРК ПЛЮС" судовий збір в розмірі 2684 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович