Постанова

від 26.06.2024 по справі 120/14898/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14898/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач - Мойсюк М.І

26 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мойсюка М.І

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКСОПАРК ПЛЮС" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі структурного підрозділу Відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКСОПАРК ПЛЮС" звернулося з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій прийнятої відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач вважає висновки відповідача безпідставними, оскільки під час перевірки водієм надано усі необхідні документи, зокрема паспорт маршруту, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, що відповідає вимогам закону.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 000347 від 25.07.2023 року.

Стягнуто на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору. Вказує, що договір про організацію перевезень не був продовжений, тому і сам паспорт автобусного маршруту, у який входить схема руху, розклад руху, таблиця вартості проїзду є недійсним та не можуть братися до уваги, що підтверджує відсутність вказаних документів під час проведення рейдової перевірки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Під час рейдової перевірки 07.07.2023 року транспортного засобу Мersedes benz д.н.з НОМЕР_1 на підставі направлення на рейдову перевірку № 002400 від 30.06.2023 року та щотижневого графіка рейдових перевірок було встановлено відсутність необхідних документів, а саме схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вказане знайшло своє відображення в акті перевірки від 07.07.2023 року № АР000336.

Листом від 19.07.2023 року № 52402/21/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, яка здійснена за участю останнього.

За результатами розгляду справи, відповідачем винесено постанову від 25.07.2023 року ПШ № 000347 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження вказаної постанови.

За результатами розгляду скарги постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 000347 від 25.07.2023 підставою слугували порушення зафіксовані у акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 000336 від 07.07.2023. Згідно з актом службовою особою Укртрансбезпеки виявлено відсутність у водія схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду чим порушено ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт. У поясненнях водій зазначив, що згідно пункті 5.1. наказу МТЗУ №278 по виготовленню паспорта, паспорт є чинним.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з п.14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п.20 Порядку №1567).

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1567, у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

В силу вимог статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до ст.39 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 40 Закону №2344-III, водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 за № 408/17703 (далі - Порядок №278) встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

Згідно із п. 1.3 Порядку №278 якого автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (п. 1.4 Порядку №278).

Відповідно до п. 2.1 Порядку №278, паспорт маршруту, окрім іншого, включає:

- схему маршруту;

- копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів;

- таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень).

Так, підставою для прийняття спірної постанови №ПШ030417 від 20.09.2023 року слугували висновки відповідача про відсутність у позивача під час здійснення пасажирських перевезень схеми маршруту та розкладу руху.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час проведення перевірки у водія були наявні схема маршруту, розклад руху та таблиці вартості проїзду.

Факт пред`явлення водієм вказаних документів, також підтверджується здійсненими посадовими особами відповідача фотокопіями, які долучені до матеріалів відзиву на позовну заяву. В той же час, паспорт автобусного маршруту посадовою особою під час перевірки не взятий до уваги, оскільки на момент перевірки у нього сплив термін, на який його було видано.

Разом з тим, водієм при перевірці було надано паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень внутрішьообласного-міжміського сполучення, який працює в звичайному режимі руху від 20.05.2016 року.

Однак, відповідно до доводів відповідача, вказаний паспорт не було взято до уваги з огляду на те, що він втратив свою чинність у зв`язку з закінченням строку договору по вказаному маршруту.

Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів, встановлює Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 року № 278 (далі - Порядок № 278).

Відповідно до п.1.3 вказаного Порядку автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Згідно з п.2.1 зазначеного Порядку паспорт маршруту включає: схему маршруту; характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності); копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень); список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю); відомості про зміни на маршруті; умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).

У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.

Пунктом 2.8 згаданого Порядку передбачено, що у відомостях про зміни на маршруті зазначається інформація про всі зміни до схеми руху, кількості, тривалості та розташування зупинок, розкладу руху та інші зміни, які здійснюються організатором перевезень чи замовником послуг за згодою перевізника або без згоди перевізника у випадках, передбачених законодавством.

Окремі аркуші з відповідними змінами, погодженими з організатором перевезень, а у разі внесення змін до схеми автобусного маршруту або характеристики маршруту - також із відповідним уповноваженим підрозділом Національної поліції України, підшиваються до паспорта маршруту з одночасним внесенням відповідної інформації до відомостей про зміни на маршруті.

За змістом п.2.13 цього Порядку затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником; затвердження паспорта автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень (додаток 2) здійснюється замовником послуг за погодженням з організатором перевезень на відповідній території (у частині маршруту та графіка руху); затвердження паспорта нового автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 3) здійснюється організатором перевезень на відповідній території.

Уповноважений підрозділ Національної поліції України розглядає протягом 30 днів та в цей самий строк погоджує паспорти маршрутів (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) за умови дотримання вимог безпеки перевезень або надає обґрунтовану письмову відповідь із зазначенням причин відмови в погодженні (п.3.4 Порядку).

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить на користь того, що паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень набирає чинності з моменту його затвердження та втрачає чинність у разі: 1) неотримання перевізником права на обслуговування маршруту; 2) розірвання з перевізником договору про організацію перевезень; 3) анулювання дозволу на перевезення пасажирів.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач здійснює організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування Вінниця АС-1 Уланів АС ч/з Комунарівку номера рейсів 447-450 на підставі договору №160 від 22.04.2016, про що також зазначає у своєму листі Управління дорожнього господарства Вінницької ОДА, також зазначено, що вказаний маршрут буде до переліку об`єктів конкурсу.

При цьому, доказів розірвання такого договору та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на момент здійснення рейдової перевірки матеріали справи не містять, як не містять доказів визнання недійсним/нечинним паспорта приміського автобусного маршруту регулярних перевезень.

Отже, встановлені під час судового розгляду обставини дають підстави для висновку про те, що складання відносно позивача Акта № АР000336 від 07.07.2023 як перевізника, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, з посиланням на ненадання ним усіх необхідних документів для таких перевезень (схеми маршруту та розклад руху, таблиці вартості), є безпідставним.

До того ж суд першої інстанції правильно виходив з того, що адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу за відсутність паспорту маршруту, розкладу руху, вартості проїзду застосовуються до тих перевізників, з якими органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади уклали договори на обслуговування автобусних маршрутів.

Тобто до тих суб`єктів господарювання, які відповідно до Закону № 2344-III є автомобільними перевізниками та мають чинний договір або дозвіл на здійснення перевезень на автобусному маршруті загального користування, але здійснюють перевезення без паспорту маршруту.

У свою чергу автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на відповідному маршруті після закінчення строку дії договору на його обслуговування несуть відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без договору із органам виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи їх дозволу.

Таким чином, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», через що є наявними правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відомості з таблиці вартості проїзду, розкладу руху, їх актуальність не були предметом оцінки контролюючого органу. Відтак, вказані документи під час перевірки не перевірялись, про що і не зазначено ні в акті перевірки, ні у постанові, а тому зазначені твердження представника відповідача не впливають на висновки суду у цій справі.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права

Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Отже, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мойсюк М.І Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.