Рішення

від 21.03.2024 по справі 120/18964/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 березня 2024 р. Справа № 120/18964/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукції (вул. Центральна, 1, с. Радівка, Вінницька обл., 22415)

до:Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. В.Порика, 29, м. Вінниця, 21021)

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукції (далі - позивач) з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ000847 від 07.11.2023 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 07.11.2023 року винесено постанову №ПШ000847 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8 500 грн. На переконання позивача, при здійсненні габаритно-вагового контролю, за наслідками якого і виявлено порушення, що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови, посадовими особами Укртрансбезпеки допущено ряд порушень. Зокрема, габаритно-ваговий контроль проводився посадовою особою Укртрансбезпеки без залучення працівника Національної поліції; при встановленні перевищення нормативних вагових параметрів транспортним засобом його подальший рух мав би бути заборонений до внесення плати за проїзд, проте така заборона була відсутня, як і пропозиція водієві або власнику транспортного засобу привести габаритно-вагові параметри у відповідність до нормативів; в талоні зважування відсутній відбиток печатки, підпис оператора та будь-яка інформація, що дає змогу ідентифікувати, що габаритно-ваговий контроль проводився працівником Укртрансбезпеки або в його присутності, як наслідок такий талон не є належним та допустимим доказом перевищення транспортним засобом вагових параметрів. На підставі викладеного позивач вважає постанову відповідача №ПШ000847 протиправною, а відтак, з метою її скасування, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 22.12.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.12.2023 року за вх. №78906/23 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви,

Ухвалою суду від 15.01.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.01.2024 року за вх.№4943/24 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суд від 25.01.2024 року заяву повернуто без розгляду.

26.01.2024 року за вх.№5526/24 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року заяву приватного підприємства "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукції про забезпечення адміністративного позову задоволено; зупинено стягнення у виконавчому провадженні №73698957, відкритому на підставі виконавчого документа - постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 07.11.2023 року №ПШ 000847 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8 500 грн., до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 120/18964/23.

31.01.2024 року за вх. № 6432/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що 24.10.2023 року у пункті габаритно-вагового контролю у Вінницькій області на А/Д М-21 Виступовичі- Житомир- Могилів-Подільський 285 км+274 м посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом TRAILIS державний номерний знак НОМЕР_2 , що використовувався перевізником та належить ПП «Радівське». Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області виявлено факт перевезення позивачем вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі подільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Так, під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, а саме: загальна маса складає 46,22 т при допустимих 40 т, що у відсотках складає 8%, перевантаження на строєну вісь склало 26,02 т при допустимих 24 м. (8.4%), що підтверджується талоном зважування №419 від 24.10.2023 року. Відповідач наголошує, що зазначений талон є паперовим носієм даних про результати вимірювання осьових навантажень і обчислення загальної маси транспортерного засобу, роздрукованим принтером вагового пристрою, і використовується оператором вагового комплексу як допоміжний документ під час складання довідки про результати габаритно-вагового контролю. Щодо незалучення працівників поліції, то відповідач вказує, що габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (бансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. В даному випадку було залучено дві посадові особи Укртрансбезпеки, а відтак залучення працівника Національної поліції не передбачено. Щодо затримання транспортного засобу позивача у зв`язку з виявленим порушення, то відповідач наголошує, що тимчасове затримання транспортних засобів не відноситься до його повноважень. Крім того, процедура тимчасового затримання транспортного засобу чи приведення перевізником його вагових параметрів у відповідність до встановлених норм жодним чином не впливає на задокументоване до того порушення. З огляду на викладене відповідач вважає, що оскаржувана постанова прийнята ним правомірно, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідно до направлення від 20.10.2023 року № 002421 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області 24.10.2023 року у пункті габаритно-вагового контролю А/Д М-21 "Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський" 286км +274 м проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу марки Trailis, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належать позивачеві.

За результатами проведеної перевірки складено акт № АР000656 від 24.10.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Вказаний акт складено та підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як посадовими особами, що провели перевірку.

Так, під час перевірки здійснено зважування транспортного засобу в динаміці, за результатами якого зафіксовано перевантаження на строєну вісь, а саме при нормі 24 т, вага складала 26, 02 т (перевищення на 8,4%); фактична маса 43, 22 т при дозволених 40 т (перевищення на 8 %), про що уповноваженими особами складено акт № 0056693.

Таким чином, при проведенні перевірки виявлено порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм при перевезенні подільного вантажу від 5% до 10 % без відповідного дозволу, за яке передбачено відповідальність визначену ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

07.11.2024 року відповідачем, у відповідності до положень Порядку № 1567, проведено розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту №АР000656 від 24.10.2023 року.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак на розгляд не з`явився.

За наслідками проведеного розгляду справи, відповідачем винесено постанову №ПШ000847 від 07.11.2023 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, з метою її скасування звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) (назва постанови в редакції Постанови КМУ № 79 від 02.02.2022).

П. 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт..

Приписами п. 15,16 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Згідно з п. 17-22 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

П. 3 Правил № 30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Згідно з п. 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху. Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що:

- габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю

- дозволена максимальна маса - маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою транспортного засобу як максимально допустима.

- дозволена максимальна маса автопоїзда - це сума дозволеної максимально допустимої маси кожного транспортного засобу, що входить до складу автопоїзда.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил;

б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Правила перевезення вантажів унормовані р. 22 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху (у редакції, чинній на момент проведення рейдової перевірки) рух засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси - 40 т (підпункт б) та навантаження на строєні осі, якщо відстань між осями понад 1,3 до 1,4 метра, - 24 т (підпункт в).

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Отже, чинним законодавством заборонено перевезення автомобільними дорогами подільних вантажів із перевищенням вагових параметрів, а дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, у разі перевезення подільних вантажів уповноважені підрозділи Національної поліції не видають.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879, у редакції, чинній на момент проведення рейдової перевірки).

П. 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.

За визначеннями, наведеними у п. 2 Порядку №879:

2) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;

5-1) документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

11) точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно з п. 3, 4, 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Як встановлено з матеріалів справи, у ході рейдової перевірки 24.10.2023 року у пункті у пункті габаритно-вагового контролю А/Д М-21 "Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський" 286км +274 м посадовими особами відповідача проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу марки Trailis, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належать позивачеві.

У результаті зважування встановлено, що осьове навантаження цього транспортного засобу склало 6, 52 т на першу вісь, 10,68 т - на другу вісь, 26,02 т - на строєну вісь (при допустимих 24 т), а повна фактична маса транспортного составу склала 43, 22 т (при допустимих 40 т).

Таким чином, навантаження на строєну вісь та фактична маса транспортного засобу перевищували нормативно допустимі параметри, установлені п.22.5 Правил дорожнього руху.

Наведене підтверджуються довідкою № 0052215 від 24.10.2023 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та актом №0056693 від 24.10.2023 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Вказаним транспортним засобом перевозився подільний вантаж - кукурудза, про що свідчить товарно-транспортна накладна №385 від 24.10.2023 року.

Між тим, згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено рух автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та їх составів із перевищенням вагових параметрів у разі перевезення подільних вантажів. Тому уповноважені підрозділи Національної поліції не видають перевізникам дозволи на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, для перевезення подільних вантажів.

Перевезення позивачем подільного вантажу передбачало організацію такого перевезення автомобільними дорогами загального користування виключно з дотриманням дозволених п. 22.5 Правил дорожнього руху максимальних навантажень на осі та максимальної фактичної маси.

Суд зазначає, що позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної максимальної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

Всупереч цим вимогам належний позивачу транспортний засіб 24.10.2023 року здійснював рух та перевозив подільний вантаж, що призвело до нерівномірного розподілу вантажу та до перевищення вагових параметрів (осьового навантаження) над нормативним на 8,4 %, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого, наливного) вантажу під час руху транспортного засобу.

Абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначене, відповідачем 07.11.2023 року винесено постанову №ПШ000847 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.

Суд зауважує, що позивач, не погоджуючись з вказаною постановою, вказує лише на процедурні порушення, які, на його переконання мали місце при проведенні відповідачем габаритно-вагового контролю.

Щодо власне проведення габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.

Вимоги до контрольно-вимірювального обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю передбачені п. 7, 14 Порядку № 879.

Так, згідно з п. 11, 12, 13 Порядку № 879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

З наданих відповідачем доказів слідує, що для зважування транспортного засобу під час здійснення габаритно-вагового контролю застосовувався прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та навантаження на вісь 030-Т-AS2-PWIA AR-WIM №419, №№платформ 839, 840, який відповідно до свідоцтва про повірку, чинного до 13.07.2024 року, відповідає вимогами ДСТУ OIML R 134-1:2010.

Тож габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу було здійснено на обладнанні, яке відповідає метрологічним та технічним вимогам.

Позивач вказує, що в талончику про результати вимірювання не міститься відбиток печатки, підпис оператора та будь-яка інформація, що дає змогу ідентифікувати, що габаритно-ваговий контроль проводився працівником Укртрансбезпеки або в його присутності.

В контексті наведеного суд зазначає, що в матеріалах справи міститься талон №24 від 24.10.2023 року, в якому, крім іншого, зазначено: «номер: 419», «номер: АВ9892ІХ», «режим: динамический»

Суд наголошує, що з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 слідує, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.

Так, зі змісту довідки №0052215 від 24.10.2023 року, в якій зафіксовано результати вагового контролю, встановлено, що габаритно-ваговий контроль проводив ОСОБА_1 та міститься його підпис.

Вказана довідка відповідає додатку 1 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування; в ній заповнено всі графи та наявні всі реквізити, визначені цим додатком.

Стосовно тверджень позивача, що при встановленні перевищення нормативних вагових параметрів транспортним засобом його подальший рух мав би бути заборонений до внесення плати за проїзд, проте така заборона була відсутня, як і пропозиція водієві або власнику транспортного засобу привести габаритно-вагові параметри у відповідність до нормативів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 21-23 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Щодо надання можливості розподілити вантаж рівномірно по осям, що надало б змогу привести у відповідність габаритно-вагові параметри, то Верховний Суд у постанові від 08.08.2023 року у справі №П/320/513/20 зазначив, що відповідна можливість, встановлена Порядком КМУ № 879, є правом власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, тобто є мірою його свободи, яка може бути реалізована ним за власним волевиявленням.

Верховний Суд заважив, що Порядок КМУ № 879 не містить жодних застережень щодо кореспондуючого обов`язку уповноваженого органу вчинити активні дій для реалізації цього права власником великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази активного волевиявлення з боку позивача для реалізації відповідного права, як і доказів того, що відповідачем не надано такої можливості.

Щодо аргументів позивача стосовного проведення габаритно-вагового контролю посадовою особою Укртрансбезпеки без залучення працівника Національної поліції, то суд вказує, що габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

З акту № АР000656 від 24.10.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом судом встановдено, що така перевірка проводилась посадовими особами Укртрансбезпеки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Наведене однозначно свідчить про те, що рейдова перевірка стосовно позивача проводилась двома посадовими особами Укртрансбезпеки.

Змістовний аналіз п.16 Порядку №1567 дає підстави стверджувати, що участь працівника поліції не є обов`язковою в усіх випадках проведення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль проведено в ході рейдової перевірки, яка здійснювалась двома посадовими особами Укртрансбезпеки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а відтак підстави для залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції до проведення вказаного контролю відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що позивачем не спростовано виявленого органом державного контролю факту перевезення 24.10.2023 року ним як автомобільним перевізником вантажу транспортним засобом з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За таких обставин, враховуючи та оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, суд доходить висновку, що спірна постанова №ПШ000847 від 07.11.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є правомірною та відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання її протиправною та скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про автомобільні дороги», Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, та ст. 2, 9, 77, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукції до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ000847 від 07.11.2023 року відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою від 29.01.2024 року, зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство "Радівське" по виробництву сільськогосподарської продукції (вул. Центральна, 1, с. Радівка, Вінницька обл., 22415, код ЄДРПОУ 03732413)

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 21.03.2024 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна