Рішення

від 22.03.2024 по справі 140/1707/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1707/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТ КОМПАНІ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСТ КОМПАНІ» (далі ТзОВ «МАСТ КОМПАНІ») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.12.2023 ТзОВ «МАСТ КОМПАНІ» з метою митного оформлення товару через декларанта подало до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA205140103782U3, разом з передбаченими Митним кодексом України (далі МК України) переліком документів.

Проте, митний орган 13.12.2023 прийняв рішення № UA205140/2023/000813/2 про коригування митної вартості товару, а також відмовив у митному оформленні товару згідно із карткою відмови №UA205140/2023/033902.

З оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів позивач не погоджується з тих підстав, що подані до митного оформлення документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за першим методом і не мали жодних розбіжностей. Проте, не зважаючи на подання усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість, як вартість самого товару, так і витрати по транспортуванню останнього, митний орган відмовив у митному оформленні товару і прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000813/2 від 13.12.2023.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 95).

В поданому до суду 29.02.2024 відзиві на позовну заяву (а. с. 98-107) представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД від 12.12.2023 №23UA205140103782U3 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості. Для підтвердження митної вартості декларантом надано лист-уточнення від 13.12.2023 № 1422, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 16.11.2023 № 241, в призначенні платежу якого вказаний контракт № 2-Т від 18.11.2022, однак даний документ до митного оформлення не подано. Листом від 13.12.2023 № 1423 повідомлено про відсутність інших додаткових документів. Тобто, декларантом не усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Волинська митниця правомірно прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000813/2 від 13.12.2023, згідно з яким митну вартість визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме за МД № UA100060/2023/414053 від 23.06.2023, де митна вартість товару № 1 визначена на рівні 6,34 дол.США/кг.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 12.12.2023 декларант ТзОВ «ІНТЕРДЕК КОМПАНІ» в інтересах ТзОВ «МАСТ КОМПАНІ» подав МД №23UA205140103782U3 (а. с. 22-23) з метою митного оформлення партії товару: «Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю не більше як 7,5 кВА, нові: Дизельний генератор YH4000АЕ, тип генератора дизельний генератор, режим роботи резервне джерело струму, максимальна потужність 3,3 кВт/4,12 кВА, номінальна потужність 3,0 кВт/3,75 кВА, час роботи при 100% потужності 8 год, кількість фаз однофазний, напруга 230В, модель двигуна YH173F/А-(Е), тип двигуна 4-х тактний,1-циліндровий, охолодження повітряне, система пуску електростартер, робочий об`єм двигуна розетки 1х220 В, 1х400В, використовується в якості джерела електричної енергії. Товар не військового призначення та не для подвійного використання 250 шт. Торгова марка: Mast Group. Виробник: Chongqing Yihu Engine Machinery CO LTD CN». Митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: договір поставки №0109-1 від 01.09.2022 (а. с. 24-29, переклад а. с. 30-33); платіжну інструкцію № 137 від 13.01.2023 (а. с. 34, переклад а. с. 35); специфікацію №1 від 01.08.2023 (а. с. 36); проформу-інвойс №YHCK230802 від 01.08.2023 (а. с. 37, переклад а. с. 38); інвойс №YHCK230802-3 від 25.08.2023 (а.с. 39, переклад а. с. 40); пакувальний лист б/н від 25.08.2023 (а. с. 41, переклад а. с. 42); контракт № 2-Т від 18.11.2022 (а. с. 43-47); проформу-інвойс №/6/l 1/23/OSA від 14.11.2023 (а. с. 48, переклад а. с. 49); коносамент NSHA09230388 від 02.09.2023 (а. с. 50, переклад а. с. 51); договір складського зберігання № 302 від 17.11.2022 (а.с.52-58, переклад а. с. 60-63); транзитну декларацію ТІ MRN 23PL301010NU6BL9Y7 від 04.12.2023 (а.с. 65, переклад а.с.66); інвойс № 0001/12/23/FVW від 05.12.2023 (а. с. 67, переклад а. с. 68); договір - заявку № 01/12 від 01.12.2023 (а.с. 69); міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №041223-МС від 04.12.2023 (а. с. 70, переклад а. с. 71); довідку про транспортні послуги № 04/12 від 04.12.2023 (а. с. 72); технічний паспорт на товар від 11.12.2023 (а. с. 74); калькуляцію транспортних витрат №1420 від 12.12.2023 (а. с. 73).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000813/2 від 13.12.2023 вбачається, що митна вартість товару за МД №23UA205140103782U3 від 12.12.2023 не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

- згідно рахунку -проформи від 01.08.2023 року NYHCK230823 вартість товару становить 336140 дол.США та передбачена 100% передоплата. Згідно банківського платіжного документу від 13.01.2023 № 137 здійснений платіж в сумі 150000 дол.США, що не відповідає умовам оплати, зазначеним в рахунку-проформі від 01.08.2023 №YHCK230823 та Специфікації №1 від 01.08.2023 100% передоплата;

- в графі «Призначення платежу» банківського платіжного документу від 13.01.2023 №137 зазначений контракт від 01.09.2023 № 0109-1, тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата;

- згідно рахунку-проформи від 01.08.2023 №YHCK230823 та специфікації №1 від 01.08.2023 зазначені умови поставки FOB Chongqing, що суперечить умовам поставки, вказаним в рахунку-фактурі від 25.08.2023 №YHCK230802-3 FCA Chongqing;

- згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.11.2023 №FP/6/11/23/OSA датою оплати є 15.11.20223, однак платіжного документа, що підтверджує оплату транспортних послуг не подано до митного оформлення;

- згідно коносаменту від 02.09.2023 №NSHA09230388 порт розвантаження зазначений GDANSK, POLAND, однак місце завантаження товару, вказане в автотранспортній накладній від 04.12.2023 №041223-МС - CHELM, POLSKA. В документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.12.2023 № 04/12 транспортні послуги зазначені по маршруту м. Chelm (Польща) м. Луцьк (Україна). Відстань між маршрутом (портом розвантаження) GDANSK, POLAND- CHELM,POLSKA орієнтовно 656 км. Інформацію про транспортні витрати за вищезазначеним маршрутом не подано до митного оформлення (а. с. 16-18).

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаному випадку митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; транспортні (перевізні) документи; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Для підтвердження митної вартості декларантом надано документи, де з позиції митного органу також були встановлені розбіжності, зокрема, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 16.11.2023 №241 (а. с. 76, переклад а. с. 77), в призначенні платежу якого вказаний контракт №2-Т від 18.11.2022, однак даний документ до митного оформлення не подано. Декларантом також надано лист-уточнення від 13.12.2023 № 1422 (а. с. 75).

Листом від 13.12.2023 № 1423 позивач повідомив митний орган про подання усіх наявних документів для підтвердження митної вартості (а. с. 78).

13.12.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000813/2 (а. с. 16-18).

З графи № 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість товарі визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари за ЄАІС Держмитслужби, а саме товар №1 на рівні 6,34 дол. США/кг за МД №UA100060/2023/414053 від 23.06.2023.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033902, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товару (а. с. 19).

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140104198U2 від 13.12.2023 (а.с.20-21).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: договір поставки №0109-1 від 01.09.2022 (а. с. 24-29, переклад а. с. 30-33); платіжну інструкцію № 137 від 13.01.2023 (а. с. 34, переклад а. с. 35); специфікацію № 1 від 01.08.2023 (а. с. 36); проформу-інвойс №YHCK230802 від 01.08.2023 (а. с. 37, переклад а. с. 38); інвойс №YHCK230802-3 від 25.08.2023 (а.с. 39, переклад а. с. 40); пакувальний лист б/н від 25.08.2023 (а. с. 41, переклад а. с. 42); контракт № 2-Т від 18.11.2022 (а. с. 43-47); проформу-інвойс №/6/l 1/23/OSA від 14.11.2023 (а.с.48, переклад а. с. 49); коносамент NSHA09230388 від 02.09.2023 (а. с. 50, переклад а. с. 51); договір складського зберігання №302 від 17.11.2022 (а.с.52-58, переклад а. с. 60-63); транзитну декларацію ТІ MRN 23PL301010NU6BL9Y7 від 04.12.2023 (а.с. 65, переклад а.с.66); інвойс № 0001/12/23/FVW від 05.12.2023 (а. с. 67, переклад а. с. 68); договір - заявку № 01/12 від 01.12.2023 (а.с. 69); міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №041223-МС від 04.12.2023 (а. с. 70, переклад а. с. 71); довідку про транспортні послуги № 04/12 від 04.12.2023 (а.с.72); технічний паспорт на товар від 11.12.2023 (а. с. 74); калькуляцію транспортних витрат №1420 від 12.12.2023 (а.с.73).

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товару, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цьому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Як уже було зазначено судом, декларантом до МД були надані рахунки-фактури (інвойси), які є доказом здійснення операцій купівлі-продажу товарів, належать до групи документів, що є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

В оскаржуваному рішенні № UA205140/2023/000813/2 від 13.12.2023 (а. с. 16-18) вказано, що згідно рахунку-проформи від 01.08.2023 NYHCK230823 вартість товару становить 336140 дол.США та передбачена 100% передоплата. Згідно банківського платіжного документу від 13.01.2023 №137 здійснений платіж в сумі 150000 дол.США, що не відповідає умовам оплати, зазначеним в рахунку-проформі від 01.08.2023 №YHCK230823 та Специфікації №1 від 01.08.2023 100% передоплата; в графі «Призначення платежу» банківського платіжного документу від 13.01.2023 №137 зазначений контракт від 01.09.2023 № 0109-1, тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата.

Стосовно цього суд зазначає, що згідно з платіжним дорученням від 13.01.2023 № 137 (а. с. 34, переклад а.с.35), ТзОВ «МАСТ КОМПАНІ» була здійснена компанії Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай) оплата в сумі 150000,00 дол.США; платіж здійснювався згідно з договором № 0109-1 від 01.09.2022; в призначенні платежу (графа «деталі платежу») зазначено: «за генератори № 0109-1 від 01.09.2022».

Суд також бере до уваги пояснення, наведені у позовній заяві, які є аналогічними із тими, що викладені в листі від 13.12.2023 № 1422 (а. с. 75), який надавався на вимогу митного органу і полягають у такому: після отримання оплати у товариства виникли проблеми щодо поставки генераторів з компанією Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай). Лише 01.08.2023 між позивачем та компанією Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай) було досягнуто домовленостей щодо партії товару, що має бути поставлена товариству, про що підписана специфікація №1 від 01.08.2023 (а. с. 36) до договору № 0109-1. На підставі специфікації компанією Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай) 01.08.2023 складено рахунок-проформу №YHCK230823 (а. с. 37, переклад а. с. 38), в якому щодо умов оплати зазначено: 100% депозит, що підтверджує ту обставину, що грошові кошти були вже оплачені ТзОВ «МАСТ КОМПАНІ».

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких має здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Таким чином, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Тобто, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому суперечності між даними відомостями не можуть бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16).

Щодо того, що згідно з рахунком-проформою від 01.08.2023 №YHCK230823 та специфікацією №1 від 01.08.2023 зазначені умови поставки FOB Chongqing, що суперечить умовам поставки, вказаним в рахунку-фактурі від 25.08.2023 №YHCK230802-3 FCA Chongqing, то суд зазначає, що пунктами 2.1, 2.4 договору №0109-1 від 01.09.2022 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах: виконання узгодженої сторонами заявки (підпункт 2.1.1); відвантаження товару Постачальником Покупцю на умовах самовивозу товару Покупцем з вказаного Постачальником складу Chongqing (ж/д станції, платформи чи іншого місця відвантаження), що знаходиться в межах КНР (підпункт 2.1.2); у випадку погодження з умовами поставки Покупець повідомляє про це Постачальнику і Сторони підписують Специфікацію. Конкретні строки поставки визначаються Специфікацією (пункт 2.4) (а.с.24). Таким чином, сторони погодили, що умови поставки визначаються специфікацією.

До митного оформлення декларантом була подана специфікація № 1 від 01.08.2023 (а. с. 36), що є невід`ємною частиною договору № 0109-1 від 01.09.2022, в розділі «В» якої сторони визначили умови поставки, а саме: FOB Chongqing, якщо інше не зазначено в Інвойсі, тобто саме інвойсом, а не проформою можуть змінюватись умови поставки.

В поданому до митного оформлення інвойсі від 25.08.2023 №YHCK230802-3 зазначені умови поставки FCA Chongqing, China (а. с. 39), та, як вбачається з МД №23UA205140103782U3 від 12.12.2023, поставка товару здійснювалася на умовах FCA Chongqing, China (а. с. 22-23).

Твердження відповідача про те, що згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.11.2023 №FP/6/11/23/OSA датою оплати є 15.11.2023, однак платіжного документа, що підтверджує оплату транспортних послуг не подано до митного оформлення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки декларантом на вимогу митниці надавалась платіжна інструкція від 16.11.2023 № 241, в графі 70 «деталі платежу» якої зазначено: «за морське перевезення, мито за оформлення; автомобільне перевезення АСС Договір № 2-Т від 18.11.2022, проформи FP/6/11/23/OSA» (а. с. 76, переклад а. с. 77), що підтверджує оплату за надані транспортно-експедиційні послуги.

В оскаржуваному рішенні № UA205140/2023/000813/2 від 13.12.2023 (а. с. 16-18) також зазначено, що згідно коносаменту від 02.09.2023 № NSHA09230388 порт розвантаження зазначений GDANSK, POLAND, однак місце завантаження товару, вказане в автотранспортній накладній від 04.12.2023 №041223-МС CHELM, POLSKA; в документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.12.2023 № 04/12 транспортні послуги зазначені по маршруту м. Chelm (Польща) м. Луцьк (Україна), відстань між маршрутом (портом розвантаження) GDANSK, POLAND- CHELM,POLSKA орієнтовно 656 км, інформацію про транспортні витрати за вищезазначеним маршрутом не подано до митного оформлення. Стосовно цього суд зазначає про таке.

Так, до митного оформлення був доданий коносамент №NSHA09230388 від 02.09.2023, який свідчить про морське перевезення двох контейнерів за №CXDU2006987 та №MSDU8932644 за маршрутом порт завантаження Chongqing (Китай) порт розвантаження Gdansk (Польща); вантажовідправником товару є компанія Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай), вантажоотримувачем ТзОВ «МАСТ КОМПАНІ». В коносаменті зазначено - завантаження відправника. Агентом з доставки виступала компанія OMIDA SEA AND AIR SPOSKA AKCYJNA (Польща) (а. с. 50, переклад а. с. 51).

18.11.2022 між ТзОВ «МАСТ КОМПАНІ» (замовник) та OMIDA SEA AND AIR SPOSKA AKCYJNA (Польща) (виконавець) укладено контракт № 2-Т (а. с. 43-47), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується доставити ввірений йому замовником вантаж, а також виконати інші супутні послуги згідно виставлених проформ до цього контракту, до пункту призначення, вказаного в проформі в термін і видати уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу та інші супутні послуги встановлену плату.

Відтак, в обов`язки компанії OMIDA SEA AND AIR SPOSKA AKCYJNA входило здійснення морського та автомобільного перевезень, а також пов`язані з перевезеннями послуги за маршрутом: Chongqing, China - CHELM, POLSKA, що підтверджується проформою-інвойсом №FP/6/U/23/OSA від 14.11.2023 (а. с. 48, переклад а. с. 49), з якої вбачається вартість морського перевезення порт Chongqing (Китай) - порт Gdansk (Польща) становить 2900,00 дол.США, вартість автомобільного перевезення Gdansk (Польща) - Chelm (Польща) становить 870,00 дол.США. Вказані послуги оплачені ТзОВ «МАСТ КОМПАНІ» 16.11.2023 платіжною інструкцією № 241 (а. с. 76, переклад а.с.77).

В підтвердження автомобільного перевезення вантажу за маршрутом Gdansk (Польща) - Chelm (Польща), які здійснювались компанією OMIDA SEA AND AIR SPOSKA AKCYJNA (Польща) до митного оформлення було подано калькуляцію транспортних витрат за вих. №1420 від 12.12.2023 (а. с. 73) та надано відповідне роз`яснення за вих. №1422 від 13.12.2023 (а. с. 75) про те, що витрати були включені до проформи інвойсу №FP/6/U/23/OSА від 14.11.2023 (а. с. 48, переклад а. с. 49) і становили 870 дол.США, проте не були взяті митним органом до уваги. Крім того, ТзОВ «МАСТ КОМПАНІ» надавало митному органу документи зберігання на митному складі в м.Хелм, зокрема договір складського зберігання № 302 від 17.11.2022 (а. с. 52-58), який укладений з компанією ASSA Sp.Z о.о. (Польща).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за товар. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в загальній сумі 6517,61 грн, сплачений платіжною інструкцією від 09.02.2024 №701 (а. с. 15).

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правничої допомоги від 01.02.2024 №01/02/24 (а. с. 88-90), акту приймання-передачі наданих послуг від 09.02.2024 (а. с. 91), рахунку-фактури від 09.02.2024 № 09/02/24-2 (а. с. 92), платіжної інструкції від 09.02.2024 №702 (а. с. 93), адвокатське об`єднання «Преміум Сервіс» надало позивачу правову допомогу в сумі 10000,00 грн, які оплачені.

Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а .с. 98-107).

На думку суду, визначені в акті приймання-передачі наданих послуг від 09.02.2024 (а. с. 91) послуги щодо надання правових консультацій та підготовки заяви до митного органу (в загальній сумі 2000,00грн) не є правовою допомогою, пов`язаною із судовим розглядом справи, а тому не підлягають відшкодуванню.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 10517,61 грн (з них: судовий збір в сумі 6517,61 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000813/2 від 13 грудня 2023 року.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТ КОМПАНІ» (43023, Волинська область, м. Луцьк,вул.Борохівська, 19, ідентифікаційний код 44738392) судові витрати в загальному розмірі 10517 гривень 61 копійка (десять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень шістдесят одна копійка).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх