Постанова

від 19.09.2024 по справі 140/1707/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1707/24 пров. № А/857/9373/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Валюхом В.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маст Компані до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маст Компані (далі - ТзОВ Маст Компані, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000813/2 від 13.12.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару було встановлено, що митна вартість товару за митною декларацією (далі - МД) №23UA205140103782U3 від 12.12.2023 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Такі документи містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростовували ці розбіжності. Для підтвердження митної вартості декларантом надано лист-уточнення №1422 від 13.12.2023, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №241 від 16.11.2023, в призначенні платежу якого вказаний контракт №2-Т від 18.11.2022, однак даний документ до митного оформлення не подано. Листом №1423 від 13.12.2023 повідомлено про відсутність інших додаткових документів. Тобто, декларантом не усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості. Вважає правомірним оспорюване рішення, згідно якого митну вартість визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме за МД №UA100060/2023/414053 від 23.06.2023, де митна вартість товару №1 визначена на рівні 6,34 дол.США/кг. Також не погоджується із стягненням витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на їх неспівмірність.

Товариство не скористалося правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. У додаткових поясненнях від 22.07.2024 просить врахувати їх при розгляді справи.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного

З матеріалів справи видно, що 12.12.2023 декларант ТзОВ Інтердек Компані в інтересах ТзОВ Маст Компані подав МД №23UA205140103782U3 з метою митного оформлення партії товару, а саме : Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю не більше як 7,5 кВА, нові : Дизельний генератор YH4000АЕ, тип генератора дизельний генератор, режим роботи резервне джерело струму, максимальна потужність 3,3 кВт/4,12 кВА, номінальна потужність 3,0 кВт/3,75 кВА, час роботи при 100% потужності 8 год, кількість фаз однофазний, напруга 230В, модель двигуна YH173F/А-(Е), тип двигуна 4-х тактний,1-циліндровий, охолодження повітряне, система пуску електростартер, робочий об`єм двигуна розетки 1х220 В, 1х400В, використовується в якості джерела електричної енергії. Товар не військового призначення та не для подвійного використання 250 шт. Торгова марка: Mast Group. Виробник: Chongqing Yihu Engine Machinery CO LTD CN. Митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані договір поставки №0109-1 від 01.09.2022, платіжну інструкцію №137 від 13.01.2023, специфікацію №1 від 01.08.2023, проформу-інвойс №YHCK230802 від 01.08.2023, інвойс №YHCK230802-3 від 25.08.2023, пакувальний лист б/н від 25.08.2023, контракт №2-Т від 18.11.2022, проформу-інвойс №/6/l 1/23/OSA від 14.11.2023, коносамент NSHA09230388 від 02.09.2023, договір складського зберігання №302 від 17.11.2022, транзитну декларацію ТІ MRN 23PL301010NU6BL9Y7 від 04.12.2023, інвойс №0001/12/23/FVW від 05.12.2023, договір-заявку №01/12 від 01.12.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №041223-МС від 04.12.2023, довідку про транспортні послуги №04/12 від 04.12.2023, технічний паспорт на товар від 11.12.2023 та калькуляцію транспортних витрат №1420 від 12.12.2023.

За змістом оспорюваного рішення, митна вартість товару за МД №23UA205140103782U3 від 12.12.2023 не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності, а саме : згідно рахунку-проформи №YHCK230823 від 01.08.2023 вартість товару становить 336140 дол США та передбачена 100% передоплата. Згідно банківського платіжного документу №137 від 13.01.2023, здійснений платіж в сумі 150000 дол. США, що не відповідає умовам оплати, зазначеним в рахунку-проформі №YHCK230823 від 01.08.2023 та Специфікації №1 від 01.08.2023 100% передоплата; в графі Призначення платежу банківського платіжного документу №137 від 13.01.2023 зазначений контракт №0109-1 від 01.09.2023, тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата; згідно рахунку-проформи №YHCK230823 від 01.08.2023 та специфікації №1 від 01.08.2023 зазначені умови поставки FOB Chongqing, що суперечить умовам поставки, вказаним в рахунку-фактурі №YHCK230802-3 від 25.08.2023 FCA Chongqing; згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №FP/6/11/23/OSA від 14.11.2023 датою оплати є 15.11.2023, однак платіжного документа, що підтверджує оплату транспортних послуг не подано до митного оформлення; згідно коносаменту №NSHA09230388 від 02.09.2023 порт розвантаження зазначений GDANSK, POLAND, однак місце завантаження товару, вказане в автотранспортній накладній №041223-МС від 04.12.2023 - CHELM, POLSKA. В документі, що підтверджує вартість перевезення товару №04/12 від 04.12.2023 транспортні послуги зазначені по маршруту м. Chelm (Польща) м. Луцьк (Україна). Відстань між маршрутом (портом розвантаження) GDANSK, POLAND - CHELM, POLSKA орієнтовно 656 км. Інформацію про транспортні витрати за вищезазначеним маршрутом не подано до митного оформлення.

У зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до ч.2, 3 ст.53 МК України, у вказаному випадку митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме : виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; транспортні (перевізні) документи; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Для підтвердження митної вартості декларантом надано документи, де з позиції митного органу також були встановлені розбіжності, зокрема, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №241 від 16.11.2023, в призначенні платежу якого вказаний контракт №2-Т від 18.11.2022, однак даний документ до митного оформлення не подано. Декларантом також надано лист-уточнення №1422 від 13.12.2023, яким позивач повідомив митний орган про подання усіх наявних документів для підтвердження митної вартості.

13.12.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000813/2.

З графи №33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість товарі визначено за резервним методом згідно із статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари за ЄАІС Держмитслужби, а саме товар №1 на рівні 6,34 дол. США/кг за МД №UA100060/2023/414053 від 23.06.2023.

Крім того, Волинська митниця сформувала картку відмови в прийнятті МД, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033902, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товару.

У подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140104198U2 від 13.12.2023.

Вважаючи оспорюване рішення протиправним, Товариство звернулося до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем безпідставно та без урахування усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є : 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України видно, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

З матеріалів справи видно, що до поданої МД було додано передбачені ч.2 ст.53 МК України документи, які підтверджують заявлену митну вартість, а саме : договір поставки №0109-1 від 01.09.2022; платіжну інструкцію №137 від 13.01.2023; специфікацію №1 від 01.08.2023; проформу-інвойс №YHCK230802 від 01.08.2023; інвойс №YHCK230802-3 від 25.08.2023; пакувальний лист б/н від 25.08.2023; контракт №2-Т від 18.11.2022; проформу-інвойс №/6/l 1/23/OSA від 14.11.2023; коносамент №SHA09230388 від 02.09.2023; договір складського зберігання №302 від 17.11.2022; транзитну декларацію ТІ MRN 23PL301010NU6BL9Y7 від 04.12.2023; інвойс №0001/12/23/FVW від 05.12.2023; договір - заявку №01/12 від 01.12.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №041223-МС від 04.12.2023; довідку про транспортні послуги №04/12 від 04.12.2023; технічний паспорт на товар від 11.12.2023; калькуляцію транспортних витрат №1420 від 12.12.2023.

При цьому, усі подані позивачем документи складені належним чином, узгоджуються між собою та відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товару.

Згідно ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що оспорюване рішення не містить жодного опису обставин, причин неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до яких, вимоги ч.3, 4 ст.53, ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МК України.

При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

На думку колегії суддів, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав усі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 цього Кодексу і у митного органу не було підстав для прийняття оспорюваного рішення.

Колегія суддів зазначає, що повідомлення про витребування додаткових документів у декларанта взагалі не містять будь-яких зазначень щодо наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та неточностей.

При цьому, наявність інформації про вищу митну вартість подібних товарів та аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Митний орган посилається на те, що згідно рахунку-проформи №YHCK230823 від 01.08.2023 вартість товару становить 336140 дол. США та передбачена 100% передоплата. Згідно банківського платіжного документу №137 від 13.01.2023 здійснений платіж в сумі 150000 дол.США, що не відповідає умовам оплати, зазначеним у вказаній рахунку-проформі та Специфікації №1 від 01.08.2023 100% передоплата, в графі Призначення платежу банківського платіжного документу №137 від 13.01.2023 зазначений контракт №0109-1 від 01.09.2023, тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата.

З приводу вказаного, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з платіжним дорученням №137 від 13.01.2023, ТзОВ Маст Компані була здійснена компанії Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай) оплата в сумі 150000,00 дол США.

Вказаний платіж здійснювався згідно договору №0109-1 від 01.09.2022 та в призначенні платежу (графа деталі платежу) зазначено : за генератори №0109-1 від 01.09.2022.

Суд також вірно врахував пояснення позивача, що викладені в листі №1422 від 13.12.2023, який надавався на вимогу митного органу про те, що після отримання оплати у Товариства виникли проблеми щодо поставки генераторів з компанією Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай). Лише 01.08.2023 між позивачем та компанією Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай) було досягнуто домовленостей щодо партії товару, що має бути поставлена товариству, про що підписана специфікація №1 від 01.08.2023 до договору №0109-1. На підставі специфікації компанією Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай) 01.08.2023 складено рахунок-проформу №YHCK230823, в якому щодо умов оплати зазначено: 100% депозит, що підтверджує ту обставину, що грошові кошти були вже оплачені ТзОВ Маст Компані.

Стосовно доводів відповідача про те, що згідно з рахунком-проформою №YHCK230823 від 01.08.2023 та специфікацією №1 від 01.08.2023 зазначені умови поставки FOB Chongqing, що суперечить умовам поставки, вказаним в рахунку-фактурі №YHCK230802-3 від 25.08.2023 FCA Chongqing, то суд зазначає, що пунктами 2.1, 2.4 договору №0109-1 від 01.09.2022 передбачено здійснення поставки товару на умовах виконання узгодженої сторонами заявки (підпункт 2.1.1), відвантаження товару Постачальником Покупцю на умовах самовивозу товару Покупцем з вказаного Постачальником складу Chongqing (ж/д станції, платформи чи іншого місця відвантаження), що знаходиться в межах КНР (підпункт 2.1.2), у випадку погодження з умовами поставки Покупець повідомляє про це Постачальнику і Сторони підписують Специфікацію. Конкретні строки поставки визначаються Специфікацією (пункт 2.4). Таким чином, сторони погодили, що умови поставки визначаються специфікацією.

Колегія суддів зазначає, що до митного оформлення декларантом була подана специфікація №1 від 01.08.2023, яка є невід`ємною частиною договору №0109-1 від 01.09.2022, в розділі В якої сторони визначили умови поставки, а саме : FOB Chongqing, якщо інше не зазначено в Інвойсі, тобто саме інвойсом, а не проформою можуть змінюватись умови поставки.

Надалі до митного оформлення інвойсі №YHCK230802-3 від 25.08.2023 зазначені умови поставки FCA Chongqing, China, та, як видно з МД №23UA205140103782U3 від 12.12.2023, поставка товару здійснювалася на умовах FCA Chongqing, China.

Твердження відповідача про те, що згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №FP/6/11/23/OSA від 14.11.2023 датою оплати є 15.11.2023, однак платіжного документа, що підтверджує оплату транспортних послуг не подано до митного оформлення, не заслуговують на увагу, оскільки декларантом на вимогу митниці надавалась платіжна інструкція №241 від 16.11.2023, в графі 70 деталі платежу якої зазначено : за морське перевезення, мито за оформлення; автомобільне перевезення АСС Договір №2-Т від 18.11.2022, проформи FP/6/11/23/OSA, що підтверджує оплату за надані транспортно-експедиційні послуги.

Митний орган в оспорюваному рішенні посилається на те, що згідно коносаменту №SHA09230388 від 02.09.2023 порт розвантаження зазначений GDANSK, POLAND, однак місце завантаження товару, вказане в автотранспортній накладній №041223-МС від 04.12.2023 CHELM, POLSKA; в документі, що підтверджує вартість перевезення товару №04/12 від 04.12.2023 транспортні послуги зазначені по маршруту м. Chelm (Польща) м. Луцьк (Україна), відстань між маршрутом (портом розвантаження) GDANSK, POLAND- CHELM,POLSKA орієнтовно 656 км, інформацію про транспортні витрати за вищезазначеним маршрутом не подано до митного оформлення.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що до митного оформлення був доданий коносамент №NSHA09230388 від 02.09.2023, який свідчить про морське перевезення двох контейнерів за №CXDU2006987 та №MSDU8932644 за маршрутом порт завантаження Chongqing (Китай) порт розвантаження Gdansk (Польща); вантажовідправником товару є компанія Chongqing Yihu Engine Machinery Co. LTD (Китай), вантажоотримувачем ТзОВ Маст Компані. В коносаменті зазначено - завантаження відправника. Агентом з доставки виступала компанія OMIDA SEA AND AIR SPOSKA AKCYJNA (Польща).

Також, як видно з матеріалів справи, 18.11.2022 між ТзОВ Маст Компані (замовник) та OMIDA SEA AND AIR SPOSKA AKCYJNA (Польща) (виконавець) було укладено контракт №2-Т, за умовами якого виконавець зобов`язується доставити ввірений йому замовником вантаж, а також виконати інші супутні послуги згідно виставлених проформ до цього контракту, до пункту призначення, вказаного в проформі в термін і видати уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу та інші супутні послуги встановлену плату.

Таким чином, в обов`язки компанії OMIDA SEA AND AIR SPOSKA AKCYJNA входило здійснення морського та автомобільного перевезень, а також пов`язані з перевезеннями послуги за маршрутом : Chongqing, China - CHELM, POLSKA, що підтверджується проформою-інвойсом №FP/6/U/23/OSA від 14.11.2023, з якої вбачається вартість морського перевезення порт Chongqing (Китай) - порт Gdansk (Польща), яка становить 2900,00 дол США, вартість автомобільного перевезення Gdansk (Польща) - Chelm (Польща) становить 870,00 дол.США.

Вказані послуги оплачені ТзОВ Маст Компані 16.11.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №241.

Разом з тим, на підтвердження автомобільного перевезення вантажу за маршрутом Gdansk (Польща) - Chelm (Польща), які здійснювались компанією OMIDA SEA AND AIR SPOSKA AKCYJNA (Польща) до митного оформлення було подано калькуляцію транспортних витрат за вих. №1420 від 12.12.2023 та надано відповідне роз`яснення за вих. №1422 від 13.12.2023 про те, що витрати були включені до проформи інвойсу №FP/6/U/23/OSА від 14.11.2023 та становили 870 дол США, проте не були взяті митним органом до уваги.

Крім того, Товариство надавало митному органу документи зберігання на митному складі в м. Хелм, зокрема договір складського зберігання №302 від 17.11.2022, який укладений з компанією ASSA Sp.Z о.о. (Польща).

Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22)

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості

Судом не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Викладені вище обставини свідчать про непідтвердження під час розгляду справи правомірності оспорюваного рішення, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого про наявність підстав для його скасування.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи з принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, обґрунтовано визначив розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на рівні 4000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року по справі №140/1707/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук