Рішення

від 04.03.2024 по справі 160/33350/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокуСправа №160/33350/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, в якій просить:

визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 08592187) щодо порядку проведення нарахування та виплати одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби протиправними;

зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 08592187) провести нарахування та виплату мені одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби у належний спосіб відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII з урахуванням вислуги років в календарному обчисленні 28 років 03 місяці 05 днів та середньомісячної заробітної плати в розмірі 10592 грн. 30 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі №804/18599/14, з урахуванням сплачених сум;

визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 08592187) щодо порядку проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року протиправними;

зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 08592187) провести нарахування та виплату мені грошової компенсації за невикористані відпустки за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року у належний спосіб, відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та з урахуванням середньомісячної заробітної плати в розмірі 10592 грн. 30 коп., середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504 грн. 40 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі №804/18599/14, з урахуванням сплачених сум.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що йому на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/52790/21 відповідачем 31 серпня 2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в «Сенс Банк» отримано наступні виплати: 138115 грн. 58 коп. (деталі операції - грошове забезпечення та сплата суд збору); 69277 грн. 51 коп. (одноразова грошова допомога при звільненні) та 52452 грн. 94 коп. (компенсація за відпустку) .

Щодо одноразової грошової допомоги, позивач зазначив, що відповідно до мотивувальної частини рішення від 27 квітня 2022 року у справі №160/25970/21 та положень статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні повинен складатися з наступного: 10592,30 грн. : 2 = 5296 грн. 15 коп. (50 відсотків місячного грошового забезпечення) помножене на кількість повних календарних років 28 років = 148292 грн. 20 коп. (сто сорок вісім тисяч двісті дев`яносто дві гривні двадцять копійок).

Проте, відповідач провів розрахунок та виплату в розмірі 70332,50 грн.

Щодо компенсації за невикористані дні календарної відпустки, позивач зазначив, що відповідно до рішення ДОАС по справі №160/25970/21, наказом ГУМВС у Запорізькій області №2 «По особовому складу» від 25 квітня 2023 року внесені зміни в наказ №6 «По особовому складу» від 13.12.2021 року: виплатити грошову компенсацію за невикористані відпустки за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

Загальна кількість діб невикористаних чергових відпусток за цей період складають 318 діб.

Розрахунок грошової компенсації за невикористані відпустки за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року повинен складатися з наступного: середньоденне грошове забезпечення, яке складає 504,40 грн. помножене на кількість невикористаних діб відпусток, відповідно до наказу ГУМВС у Запорізькій області №2 «По особовому складу» від 25.04.2023 року: 504,40 грн. х 318 = 160399 грн. 20 коп.

Проте, відповідач провів розрахунок та виплату в розмірі 53251,72 грн.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо порядку проведення нарахування та виплати одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби; щодо порядку проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки, у зв`язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2023 року для розгляду адміністративної справи №160/33350/23 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20 лютого 2024 року на адресу суду від представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву вх.№14929/24, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУМВС провести нарахування та виплату одноразової вихідної допомоги при звільненні зі служби у належний спосіб відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням вислуги років в календарному обчисленні 28 років 03 місяці 05 днів та середньомісячної зарплати в розмірі 10592 грн. 30 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі №804/18599/14, з урахуванням сплачених сум, представник відповідача зазначив наступне.

У мотивувальній частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 у справі № 160/25970/21 суд зазначив, що спірним у цій справі є сам факт виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року, а не неналежно проведений розрахунок відповідної компенсації, а тому належним способом захисту порушеного права, з урахуванням дискреції роботодавця, є зобов`язання ГУ МВС в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

Так, з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 ліквідаційною комісію враховані встановлені позивачу під час проходження служби на посаді заступника начальника ГУМВС України в Запорізькій області складові грошового забезпечення та надбавки:

-посадовий оклад - 1600,00 грн.;

-оклад за спеціальним званням - 135,00 грн.;

-надбавка за вислугу років (50%) - 867,50 грн.;

-надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20%) - 320,00 грн.;

-надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1301,25 грн.:

-надбавка за оперативно-розшукову діяльність (50%) - 800,00 грн.,

Місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 5023,75 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу" виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Одноразова грошова допомога при звільненні складає 50 відсотків місячного грошового забезпечення (5023,75 грн.) за кожний повний календарний рік служби (28 років), а саме: - 5023,75 грн. х 50% х, 28 років = 70332,50 грн.

Щодо компенсації позивачеві за невикористанні дні відпусток на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року в справі №160/25970/21, представник відповідача зазначив.

З урахуванням того, що місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 5023,75 грн., грошова компенсація за невикористані відпустки складає 53251,72 грн., яка складається з:

- 2014 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 7 днів = 1172,21 грн.;

- 2015 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2016 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2017 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2018 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2019 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2020 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2021 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 41 днів - 6865,79 грн.

Відповідно до пункту 1.7 розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 №499, при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. При визначенні суми компенсації позивача за відпустки грошове забезпечення поділено саме на календарні дні, а не на робочі, адже грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС виплачувалось саме за календарний місяць.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року в справі №160/25970/21 не зобов`язано відповідача при проведенні компенсації позивачеві за одноразову грошову допомогу та компенсації за щорічні відпустки брати за основу суму середньомісячного грошового забезпечення в розмірі 10592,30 грн. та суму середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504,40 грн. визначені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі № 804/18599/14.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 13.02.1995 року по 27.10.2014 року.

На підставі наказу МВС України №473 від 31 березня 2014 року по особовому складу ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника міліції громадської безпеки ГУ МВС України в Запорізькій області.

Згідно наказу МВС України №2239 по особовому складу ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ України згідно з підпунктом 1 пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пунктом "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №804/18599/14 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу від 27.10.2014 р. №2239 о/с, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди - задоволено частково та вирішено:

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року №2239 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_1 заступника начальника Головного управління МВС України в Запорізькій області - начальника міліції громадської безпеки.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління МВС України в Запорізькій області - начальника міліції громадської безпеки з 28 жовтня 2014 року.

Стягнути з Головного управління МВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2014р. по 07.10.2020 у розмірі 751556,00 грн. (сімсот п`ятдесят одну тисячу п`ятсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок) без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління МВС України в Запорізькій області - начальника міліції громадської безпеки відповідно до ст.371 КАС України.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління МВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць відповідно до ст.371 КАС України.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/18599/14 від 07 жовтня 2020 року, згідно наказу МВС №746 від 16.10.2020 року, ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника міліції громадської безпеки ГУ МВС України в Запорізькій області.

13 грудня 2021 року відповідно до наказу ГУ МВС України в Запорізькій області №6 о/с, ОСОБА_1 , у зв`язку зі скорочення штату, було звільнено на підставі пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

14 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області та державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

14 грудня 2021 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області та державна установа «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» повернули вказану заяву з додатками, без реалізації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року по справі №160/25970/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та вирішено:

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області №6 «По особовому складу» від 13.12.2021 року про звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-033974), заступника начальника Головного управління МВС України в Запорізькій області - начальника міліції громадської безпеки, в частині визначення календарної вислуги років.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо не зарахування періоду проходження служби (час вимушеного прогулу) з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року на посаді заступника начальника ГУМВС в Запорізькій області - начальника міліції громадської безпеки - до вислуги років, необхідної для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області змінити наказ №6 «По особовому складу» від 13.12.2021 року про звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-033974) - в частині визначення календарної вислуги років та зарахувати до вислуги років, необхідної для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": період проходження служби (час вимушеного прогулу) з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року на посаді заступника начальника ГУМВС в Запорізькій області - начальника міліції громадської безпеки та вислугу років на пільгових умовах.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 (М-033974) одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням періоду проходження служби (час вимушеного прогулу) з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області провести розрахунок та виплату ОСОБА_1 (М-033974) одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням періоду проходження служби (час вимушеного прогулу) з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 (М-033974) заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 16.10.2020 року по день звільнення 13.12.2021 року.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на користь позивача заробітну плату (грошове забезпечення) за період з 16.10.2020 року по 13.12.2021 року у розмірі 146780,40 грн. (сто сорок шість тисяч сімсот вісімдесят грн. 40 коп.).

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 (М-033974) за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області провести розрахунок та виплату ОСОБА_1 (М-033974) грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 (М-033974) за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 грн.00 коп.

Щодо нарахування та виплату одноразової вихідної допомоги при звільненні зі служби, судом встановлено наступне.

З метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року Ліквідаційною комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області враховані встановлені позивачеві під час проходження служби на посаді заступника начальника ГУМВС України в Запорізькій області складові грошового забезпечення та надбавки:

-посадовий оклад - 1600,00 грн.;

-оклад за спеціальним званням - 135,00 грн.;

-надбавка за вислугу років (50%) - 867,50 грн.;

-надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20%) - 320,00 грн.;

-надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1301,25 грн.:

-надбавка за оперативно-розшукову діяльність (50%) - 800,00 грн.,

Місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 5023,75 грн.

Одноразова грошова допомога при звільненні складає 50% місячного грошового забезпечення (5023,75 грн.) за кожний повний календарний рік служби (28 років), а саме: - 5023,75 грн. х 50% х, 28 років = 70332,50 грн.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки, судом встановлено наступне.

З урахуванням того, що місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 5023,75 грн., на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року Ліквідаційною комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, грошова компенсація за невикористані відпустки ОСОБА_1 складає 53251,72 грн., розраховано наступним чином за кожний рік пропорційно:

- 2014 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 7 днів = 1172,21 грн.;

- 2015 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2016 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2017 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2018 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2019 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2020 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2021 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 41 днів - 6865,79 грн.

Судом встановлено, що 31 серпня 2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в «Сенс Банк», отримано наступні виплати: 138115 грн. 58 коп. (деталі операції - грошове забезпечення та сплата суд збору); 69277 грн. 51 коп. (одноразова грошова допомога при звільненні) та 52452 грн. 94 коп. (компенсація за відпустку).

Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року в справі №160/25970/21 не зобов`язано відповідача при проведенні компенсації позивачеві за одноразову грошову допомогу та компенсації за щорічні відпустки брати за основу суму середньомісячного грошового забезпечення в розмірі 10592,30 грн. та суму середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504,40 грн., визначені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року в справі №804/18599/14, відповідачем здійснено розрахунок виходячи зі складових визначених Ліквідаційною комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо порядку проведення нарахування та виплати одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби та щодо порядку проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки, без взяття за основу суми середньомісячного грошового забезпечення в розмірі 10592,30 грн. та суми середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504,40 грн. визначені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року в справі №804/18599/14, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Частиною 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням: 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до положень статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом.

При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що рішення по справам: №804/18599/14 від 07 жовтня 2020 року та №160/25970/21 від 27 квітня 2022 року мають преюдиційне значення для вирішення вказаної справи, оскільки обставини, встановлені зазначеними рішеннями суду, не потребують доказування при розгляді цієї справи, так як є встановленими.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року в справі №804/18599/14 було визначено за основу:

- суму середньомісячного грошового забезпечення в розмірі 10592,30 грн.;

- суму середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504,40 грн.

При чому, вказане не заперечується відповідачем по справі, виходячи з доводів викладених у відзиві на позовну заяву.

У подальшому рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року по справі №160/25970/21: позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково та вирішено:

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області №6 «По особовому складу» від 13.12.2021 року про звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-033974), заступника начальника Головного управління МВС України в Запорізькій області - начальника міліції громадської безпеки, в частині визначення календарної вислуги років.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо не зарахування періоду проходження служби (час вимушеного прогулу) з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року на посаді заступника начальника ГУМВС в Запорізькій області - начальника міліції громадської безпеки - до вислуги років, необхідної для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області змінити наказ №6 «По особовому складу» від 13.12.2021 року про звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-033974) - в частині визначення календарної вислуги років та зарахувати до вислуги років, необхідної для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": період проходження служби (час вимушеного прогулу) з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року на посаді заступника начальника ГУМВС в Запорізькій області - начальника міліції громадської безпеки та вислугу років на пільгових умовах.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 (М-033974) одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням періоду проходження служби (час вимушеного прогулу) з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області провести розрахунок та виплату ОСОБА_1 (М-033974) одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням періоду проходження служби (час вимушеного прогулу) з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 (М-033974) заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 16.10.2020 року по день звільнення 13.12.2021 року.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на користь позивача заробітну плату (грошове забезпечення) за період з 16.10.2020 року по 13.12.2021 року у розмірі 146780,40 грн. (сто сорок шість тисяч сімсот вісімдесят грн. 40 коп.).

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 (М-033974) за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області провести розрахунок та виплату ОСОБА_1 (М-033974) грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 (М-033974) за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року.

Щодо порядку проведення нарахування та виплати одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до положень пункту 10 Наказу МВС від 23.11.2016 року №1235 «Про затвердження Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції» у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.11.2020 року у справі №822/3008/17, частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачено будь-яких обмежень щодо обчислення вислуги років лише в календарних роках, а передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Отже, позивач має право на виплату одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби за кожний повний календарний рік служби, оскільки його вислуга складає більше 10 років.

При цьому, як зазначено вище, судом не здійснювався розрахунок вислуги років позивача, враховуючи зарахування періоду проходження служби (в тому числі час вимушеного прогулу) з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року, оскільки у відповідності до вище проаналізованих нормативних актів, вказані повноваження є дискреційними повноваженнями відповідача.

Спірним станом на день розгляду цієї справи судом є питання правомірності розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено, що з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 року Ліквідаційною комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області враховані встановленні позивачеві під час проходження служби на посаді заступника начальника ГУМВС України в Запорізькій області складові грошового забезпечення та надбавки:

-посадовий оклад - 1600,00 грн.;

-оклад за спеціальним званням - 135,00 грн.;

-надбавка за вислугу років (50%) - 867,50 грн.;

-надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20%) - 320,00 грн.;

-надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1301,25 грн.:

-надбавка за оперативно-розшукову діяльність (50%) - 800,00 грн.,

Місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 5023,75 грн.

Одноразова грошова допомога при звільненні складає 50% місячного грошового забезпечення (5023,75 грн.) за кожний повний календарний рік служби (28 років), а саме: - 5023,75 грн. х 50% х, 28 років = 70332,50 грн.

Суд погоджується з доводами позивача, що при здійсненні відповідачем розрахунку одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби не було взято за основу суму середньомісячного грошового забезпечення в розмірі 10592,30 грн., яка визначена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року в справі №804/18599/14.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

На підставі вищевикладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне відновити порушене право позивача у спосіб визнання протиправними дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо порядку проведення нарахування та виплати одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 без взяття за основу середньомісячної заробітної плати в розмірі 10592 грн. 30 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року по справі №804/18599/14, і, як наслідок, необхідності зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 08592187) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нарахування та виплату одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII з урахуванням вислуги років в календарному обчисленні 28 років та середньомісячної заробітної плати в розмірі 10592 грн. 30 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року по справі №804/18599/14, з урахуванням виплачених сум.

Щодо порядку проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 затверджено «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Як передбачено пункту 49 Положення №114, особам рядового начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах, і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове.

Святкові дні встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються.

Тобто, Положення №114, яке є спеціальним законодавством, регулює проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 52 цього ж Положення №114, чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця року.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), дія якого відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 3 поширюється на військовослужбовців правоохоронних органів, зокрема встановлено: нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними; ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2); військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами (статті 12).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, встановлені пунктами 1 та 4 цієї статті (абз.2 п.14ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Зазначена норма права не містить особливостей регулювання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Разом з тим, преамбулою Закону України «Про відпустки» встановлено, що цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

При цьому, як передбачено абзацами 2-3 статті 12 Закону України «Про відпустки», невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Спірні правовідносини в даному випадку стосуються не нарахованої та не виплаченої позивачеві грошової компенсації за невикористані дні відпустки без взяття за основу суми середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504,40 грн., яка визначена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року по справі №804/18599/14.

Як передбачено абзацом 4 статті 24 Закону України «Про відпустки», за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.

При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Тобто, позивачеві, як працівнику МВС має бути надано відпустку, а у разі ненадання такої відпустки, має бути надана відповідна грошова компенсація.

У постанові від 13.06.2017 року у справі №21-1393а17 Верховний Суд роз`яснив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Закон України «Про відпустки» №504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону).

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Зазначені соціальні гарантії працівника на отримання щорічних відпусток, а також щодо отримання грошової компенсації в разі їх невикористання закріплені в статті 83 КЗпП України, а саме у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 82 КЗпП України та статті 9 Закону «Про відпустки» час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Відповідно до пункту 3.4.8 наказу МВС №499 від 31.12.2007 року «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» за бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 3.6.1. Наказу МВС №499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки (чергові та додаткові, короткострокові, соціальні, у зв`язку з вагітністю та пологами), виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.

Таким чином, у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу або при звільненні отримати компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. При цьому, тривалість відпустки визначається за період від дати поновлення на роботі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Аналіз положень статей 9, 24 Закону України «Про відпустки» дає підстави для висновку, що позивач після незаконного звільнення, якого було поновлено на роботі, має право на отримання грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за весь період, протягом якого він з вини відповідача не працював.

Суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язку працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №809/1947/167.

Судом встановлено, що загальна кількість діб невикористаних чергових відпусток позивача за цей період складають 318 діб.

Відповідно розрахунок грошової компенсації за невикористані відпустки за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року повинен складатися з наступного:

середньоденне грошове забезпечення, яке складає 504,40 грн. (оскільки визначене рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №804/18599/14);

кількість невикористаних днів відпусток, відповідно до наказу ГУМВС у Запорізькій області №2 «По особовому складу» від 25.04.2023 року - 318 днів.

Розрахунок компенсації здійснюється шляхом множення середньоденного грошового забезпечення помноженого на кількість невикористаних днів відпусток.

Однак, Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області грошова компенсація за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 розрахована в розмірі - 53251,72 грн., за кожний рік пропорційно:

- 2014 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 7 днів = 1172,21 грн.;

- 2015 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2016 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2017 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2018 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2019 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2020 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 45 днів = 7535,62 грн.;

- 2021 рік - 5023,75 грн. / 30 календарних днів х 41 днів - 6865,79 грн.

Оскільки відповідачем при здійсненні розрахунку компенсації не було взято за основу середньоденне грошове забезпечення, яке складає 504,40 грн., що було визначене рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №804/18599/14, ОСОБА_1 ГУ МВС України в Запорізькій області не вірно розрахована сума компенсації за невикористані дні відпустки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

На підставі вищевикладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне відновити порушене право позивача у спосіб визнання протиправними дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо порядку проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року без взяття за основу середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504 грн. 40 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі №804/18599/14 і, як наслідок, необхідності зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 08592187) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з урахуванням середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504 грн. 40 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі №804/18599/14, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо порядку проведення нарахування та виплати одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 без взяття за основу середньомісячної заробітної плати в розмірі 10592 грн. 30 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року по справі №804/18599/14.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 08592187) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нарахування та виплату одноразової грошової вихідної допомоги при звільненні зі служби відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII з урахуванням вислуги років в календарному обчисленні 28 років та середньомісячної заробітної плати в розмірі 10592 грн. 30 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року по справі №804/18599/14, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо порядку проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року без взяття за основу середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504 грн. 40 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі №804/18599/14.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 08592187) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період з 28.10.2014 року по 13.12.2021 року відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з урахуванням середньоденного грошового забезпечення в розмірі 504 грн. 40 коп. відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року у справі №804/18599/14, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник