Рішення

від 21.03.2024 по справі 160/30846/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 рокуСправа №160/30846/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Управління каналу Дніпро-Донбас до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління каналу Дніпро-Донбас (далі позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713.

Позовна заява обґрунтована тим, що в серпні 2023 року Управлінням каналу Дніпро-Донбас було отримано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713. Згідно наданих ППР від 07.08.2023 року № 0211080713 вважається, що позивачем було завищено податковий кредит по деклараціям з ПДВ на загальну суму 1 128 865,00 грн., у тому числі: у вересні 2019 року - 202 750,00 грн., у жовтні 2019 року - 185 321,00 грн., в грудні 2020 року - 488 147,00 грн., в січні 2021 року - 252 647,00 грн., що в своє чергу призвело до завищення суми від`ємного значення (показника рядка 21) на суму ПДВ 36 361,00 грн. у січні 2021 року відображену у ППР від 07.08.2023 року № 0211050713. Також ППР від 07.08.2023 року № 0211080713 позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 282 216,25 грн. Відповідно наданих відповідачем ППР періодом фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої було вчинено вказані нібито порушення є вересень 2019 року, жовтень 2019 року, грудень 2020 року та січень 2021 року. Вищевказані ППР було винесено відповідачем на підставі акту перевірки від 22.12.2021 року № 4587/04-36-07-19-05/05387179. В оскаржуваних ППР відповідач зазначив, що позивачем були надані заперечення до Акту перевірки, проте в результаті розгляду даних заперечень висновки Акту перевірки виявились правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України. Також відповідач вказав, що позивачем у запереченнях до Акту перевірки не було надано інформації, яка спростовувала б наявність його вини. Додатково відповідач вказав на відсутність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняли б позивача від фінансової відповідальності відповідно Податкового кодексу України. Не погодившись із винесенням ППР від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713 позивач подав скаргу до Державної податкової служби України від 29.08.2023 року № У-02/1665, в якій аргументував безпідставність винесення зазначених ППР та просив про їх скасування. Рішенням від 09.10.2023 року № 30075/6/99-00-06-01-04-06 Державна податкова служба України залишила без змін ППР від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713, а скаргу позивача - без задоволення. Адміністративний порядок оскарження ППР - вичерпано. Даною позовною заявою позивач доводить суду неправомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713 та, як наслідок, просить про їх скасування з наступних підстав. З метою уникнення штучного збільшення реєстраційного ліміту податкових накладних (реєстраційний ліміт-сума, на яку платник має право зареєструвати ПН/РК в ЄРПН обчислюється за формулою, визначеною Податковим кодексом України) позивачем було проведено технічні операції, які полягали в тому, що до податкового кредиту (ПК) включено зареєстровані постачальником податкові накладні (для платника податку (Позивача) - накладні отримані). Одночасно позивач виписав сам на себе компенсуючі податкові зобов`язання (ПЗ). Вказані ПЗ позивач зареєстрував у ЄРПН та включив до р. 4.1 Декларації з ПДВ в тому ж звітному періоді з кодом платника 60000000000 - тип причини складання 13 (складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності відповідно наказу МФУ від 31.12.2015 року № 1307 в редакції наказу МФУ від 17.09.2018 року № 763. Позивач повідомляє суду, що інформацію про зміну суми ліміту реєстрації податкових накладних можна побачити за даними Електронного кабінету платника податків на сторінці СЕА ПДВ - Реєстр операцій, графа «Сума ліміту» - збільшує суму ліміту реєстрація ПН на покупця, а зменшує реєстрація податкових накладних (ПЗ) як на покупця так і компенсуючі на себе. З метою пояснення чому саме таким шляхом вирівнюється реєстраційний ліміт позивачем надавалась до Кам`янського управління ГУ ДФС довідка від 23.11.2018 року № У-02/1551 «Щодо розрахунку Декларації з ПДВ за 10/2018р». В зазначеній довідці також надавалось роз`яснення відносно того яким чином відображаються операції з оплати за товари/послуги за рахунок бюджетних асигнувань, щоб ліміт реєстрації податкових накладних не був штучно збільшеним. Таким чином всі отримані ПН по оплаті з загального фонду включаються в Декларації з ПДВ до податкового кредиту з одночасним нарахуванням компенсуючих ПЗ згідно ст. 198.5 Податкового кодексу України (ІПК 600000000000) за місяцем включення до податкового кредиту. З приводу того, що в Податковий кодекс України не має розмежування на загальний фонд та спеціальний фонд, а серед платників податків не виділяються державні установи, які утримуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, позивач зауважив, що умови та порядок нарахування податків є єдиним для всіх. Також позивач наголосив, що в разі якщо податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної, розрахунки з постачальником по якій здійснено за рахунок коштів, які надійшли на спеціальний рахунок, відкритий в органі центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів на фінансування витрат, то компенсуючі податкові зобов`язання (п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України) не нараховуються згідно роз`ясненням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.10.2017 року № 26946/10/04-36-12-01-16. Таким чином позивач вважає, що ліміт реєстрації податкових накладних було врегулювано. Податок на додану вартість не змінився та був у повному обсязі перерахований до бюджету за відповідний звітний період. Позивач вважає, що в ППР від 07.08.2023 року № 0211080713 не враховано до зменшення на -1 128 865,00 грн. податкові зобов`язання (ПЗ) за компенсуючими ПЗ. Виходячи з вищевикладеного позивач доводить суду, що борг за ПДВ у нього відсутній, а нарахований відповідачем штраф є безпідставним. Загальною підставою для винесення відповідачем оскаржуваних ППР стали взаємовідносини позивача з ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» та ТОВ «Буд-ВСВ». В результаті перевірки відповідачем взаємовідносин позивача з ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» та ТОВ «Буд-ВСВ» було виявлено нібито порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 165 226 грн., в тому числі: за вересень 2019 року - 202 750,00 грн. жовтень 2019 року - 185 321,00 грн., грудень 2020 року - 527 555,00 грн., січень 2021 року - 249 600,00 грн. Позивач наголошує, що господарські операції за договорами, зокрема, їх реальність, підтверджуються всіма необхідними первинними документами. Підставою ж для винесення відповідачем оскаржуваних ППР стало те, що згідно проведеним контролюючим органом аналізом інформаційних баз ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» та ТОВ «Буд-ВСВ» не є виробниками послуг та по ланцюгу контрагенти залучали сторонні організації, у яких також не встановлено походження товару, в результаті чого відсутнє джерело їх законного введення в обіг та реального виробництва. Тобто, в обох випадках підставою для винесення відповідачем оскаржуваних ППР стали дії контрагентів позивача - ТОВ «Буд-СВС» та ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ». З цього приводу позивач повідомив, що у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг). Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами. У справах, предмет розгляду в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які за висновком контролюючого органу є фіктивними, сталою є судова практика Верховного Суду, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності. Сутність таких господарських операцій повинна проявлятися в русі активів, зміні в зобов`язаннях чи власному капіталі платника податків, відповідати економічному змісту укладених платником податку договорів, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій. Саме по собі невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або беззаперечним доказом обізнаності платника з протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Позивач наголошує, що можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Норми податкового законодавства не узалежнюють достовірність даних податкового обліку платника від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів/робіт/послуг, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару/робіт/послуг у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту. Тому платник (покупець товарів/робіт/послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо суд не встановив фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Відповідач при винесенні оскаржуваних ППР не навів жодного доказу узгодженості дій платника з недобросовісними платниками-постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконавця податкових зобов`язань. В оскаржуваних ППР відповідач не навів жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Буд-СВС» та ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ», отже недоведеність таких дій позивача не може зумовлювати для нього як для платника податків оскаржуваних правових наслідків. В Акті перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваних ППР відсутні будь- які докази на підтвердження того, що укладаючи договори, учасники договірних відносин (Позивач, ТОВ «Буд-СВС», ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ») діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Позивач наголошує, що договори, укладені між позивачем та вказаними контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємства. Відповідачем досі не надано належних та допустимих доказів, що фінансово- господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 р. відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 25.12.2023 р.

21.12.2023 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

25.12.2023 р. до суду від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до пункту п. 191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI, із змінами та доповненнями, відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.12.2021 №5865-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка Управління каналу Дніпро-Донбас (код ЄДРПОУ 05387179) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Буд-ВСВ» (код ЄДРПОУ 33523594) за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 та з 01.10.2019 по 31.10.2019, з ТОВ «Гранд-строй-альянс» (код ЄДРПОУ 40536870) за період з 01.10.2019 по 31.10.2019, 01.11.2019 по 30.11.2019 та з 01.12.2019 по 31.12.2019, ТОВ «ВТФ «Елегія» (код ЄДРПОУ 21860190) за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та всіх періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цим контрагентом. За результатами проведеної перевірки Управління каналу Дніпро-Донбас (код ЄДРПОУ 05387179) встановлено порушення п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що включається до складу наступного податкового періоду всього на суму 36 361 грн., у тому числі за січень 2021 року - 36 361 грн., та до заниження податкових зобов`язань з ПДВ до сплати на суму 1 128 865 грн., у тому числі: вересень 2019 року - 202 750 грн.; жовтень 2019 року - 185 321 грн., грудень 2020 року - 488 147 грн.; січень 2021 року - 252 647 грн. Згідно даних ЄРПН та встановленої схеми проходження послуг та робіт вбачається невідповідність придбаних та реалізованих робіт і послуг, що свідчить про обрив ланцюга постачання проходження товару (робіт, послуг), тобто встановлені факти підміни номенклатурних груп та встановлено нереальність здійснення господарської операції і здійснення діяльності направленої на надання вигоди третім особам. Операції свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій УКДЦ з ТОВ "Буд-ВСВ" та ТОВ «ВТФ Елегія» та не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися операціями для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Придбані Управлінням каналу Дніпро-Донбас товари/послуги, від ТОВ "Буд-ВСВ" та ТОВ «ВТФ Елегія» не відносяться критеріїв та не підлягають обов`язковому нарахуванню податкових зобов`язань, відповідно до пункту 198.5 ст. 198 ПКУ. Крім того, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ "Буд-ВСВ" та ТОВ «ВТФ Елегія», задіяного в ланцюгу руху товарів (робіт, послуг) до УКДД, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Фактично ТОВ "Буд-ВСВ" та ТОВ «ВТФ Елегія» по взаємовідносинам з УКДД здійснено безпідставне документальне оформлення господарської операції і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Враховуючи норми частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній. Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкту оподаткування. В іншому випадку, первинні документи, які не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, є недостовірними. Враховуючи викладене, зважаючи той факт, що надані до перевірки первинні документи не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні не можуть враховуватися в даних податкового обліку. Операції свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій УКДЦ з ТОВ "Буд-ВСВ" та ТОВ «ВТФ Елегія» та не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися операціями для підтвердження даних податкового обліку і звітності. У зв`язку з вищевикладеним, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій Управління каналу Дніпро-Донбас з ТОВ Буд-ВСВ та ТОВ «ВТФ Елегія» в частині придбання товарів/послуг. Письмові пояснення щодо вищевказаного питання, посадовими особами підприємства Управління каналу Дніпро-Донбас в ході перевірки не надавалися. ГУ ДПС у Дніпропетровській області не отримувало від платника податків будь-яких пояснень, листів з інформацією щодо обставин, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень, неможливості виконання ним обов`язку зі своєчасної сплати податку передбачених ПКУ. Допущене порушення УКДД визначено перевіркою, як триваюче, а саме: з вересня 2019 по грудень 2020. До виявлення порушення контролюючим органом, підприємство не вчиняло певні дії для його усунення. Таким чином, перевіркою визначено, що платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення, при цьому він мав можливість дотримуватись вимог ПК України. Отже, дії платника податку перевіркою вважаються як умисні. Також вказані дії умисні, оскільки були створені умови для заниження суми ПДВ через використання схеми ухилення від сплати податків. Вина платника полягає у тому, що він міг дотриматися правил і норм визначених Кодексом, однак вказаного не здійснив та не виконав свого податкового обов`язку.

Усною ухвалою суду від 25.12.2023 року із занесенням до протоколу продовжено термін підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено до 18.01.2024 року.

17.01.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник наголосив, що твердження та доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, є абсолютно ідентичними та повторюють ті, що наводились відповідачем в акті перевірки від 22.12.2021 року № 4587/04-36-07-19-05/05387179, на підставі якого відповідачем були винесені оскаржувані ППР, та в рішенні за результатами розгляду скарги. Загальною підставою для винесення відповідачем оскаржуваних ППР стали взаємовідносини позивача з ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» та ТОВ «Буд-ВСВ». Підставою для винесення відповідачем оскаржуваних ППР стало те, що згідно з проведеним контролюючим органом аналізом інформаційних баз ТОВ «Буд-СВС» та ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» не є виробником послуг, що надавались за договорами з цими підприємствами, та по ланцюгу контрагенти залучали сторонні організації, у яких також не встановлено походження товару, в результаті чого відсутнє джерело їх законного введення в обіг та реального виробництва. Тобто, в обох випадках підставою для винесення відповідачем оскаржуваних ППР стали дії контрагентів позивача - ТОВ «Буд-СВС» та ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ». У податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг). Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами. Саме по собі невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або беззаперечним доказом обізнаності платника з протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку. Позивач наголошує, що можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Відповідач при винесенні оскаржуваних ППР не навів жодного доказу узгодженості дій платника з недобросовісними платниками-постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Аналіз норм чинного законодавства України (наведені вище) дає підстави стверджувати про відсутність залежності достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у ст. 16 Податкового кодексу України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента. З метою уникнення штучного збільшення реєстраційного ліміту податкових накладних (реєстраційний ліміт-сума, на яку платник має право зареєструвати ПН/РК в ЄРПН обчислюється за формулою, визначеною Податковим кодексом України) позивачем було проведено технічні операції, які полягали в тому, що до податкового кредиту (ПК) включено зареєстровані постачальником податкові накладні (для платника податку (Позивача) - накладні отримані). Одночасно позивач виписав сам на себе компенсуючі податкові зобов`язання (ПЗ). Вказані ПЗ позивач зареєстрував у ЄРПН та включив до р. 4.1 Декларації з ПДВ в тому ж звітному періоді з кодом платника 60000000000 - тип причини складання 13 (складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності відповідно наказу МФУ від 31.12.2015 року № 1307 в редакції наказу МФУ від 17.09.2018 року № 763. Позивач повідомляє суду, що інформацію про зміну суми ліміту реєстрації податкових накладних можна побачити за даними Електронного кабінету платника податків на сторінці СЕА ПДВ - Реєстр операцій, графа «Сума ліміту» - збільшує суму ліміту реєстрація ПН на покупця, а зменшує реєстрація податкових накладних (ПЗ) як на покупця так і компенсуючі на себе. Всі отримані ПН по оплаті з загального фонду включаються в Декларації з ПДВ до податкового кредиту з одночасним нарахуванням компенсуючих ПЗ згідно ст. 198.5 Податкового кодексу України (ІПК 600000000000) за місяцем включення до податкового кредиту. З приводу того, що в Податковий кодекс України не має розмежування на загальний фонд та спеціальний фонд, а серед платників податків не виділяються державні установи, які утримуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, позивач зауважив, що умови та порядок нарахування податків є єдиним для всіх. Також позивач наголосив, що в разі якщо податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної, розрахунки з постачальником по якій здійснено за рахунок коштів, які надійшли на спеціальний рахунок, відкритий в органі центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів на фінансування витрат, то компенсуючі податкові зобов`язання (п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України) не нараховуються згідно роз`ясненням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.10.2017 року № 26946/10/04-36-12-01-16. Таким чином позивач вважає, що ліміт реєстрації податкових накладних було врегулювано. Податок на додану вартість не змінився та був у повному обсязі перерахований до бюджету за відповідний звітний період. Позивач вважає, що в ППР від 07.08.2023 року № 0211080713 не враховано до зменшення на -1 128 865,00 грн. податкові зобов`язання (ПЗ) за компенсуючими ПЗ. Виходячи з вищевикладеного позивач доводить суду, що борг за ПДВ у нього відсутній, а нарахований відповідачем штраф є безпідставним.

В підготовчому засіданні було оголошено перерву до 19.02.2024 року.

13.02.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

19.02.2024 р. від представників сторін надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження по справі та переходу до розгляду справи по суті.

Крім того, представником позивача подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, суд зазначає наступне.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та станом на 21.03.2024 року не скасований.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Враховуючи те, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення справи по суті та немає перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров`я учасників справи, суд не вбачає підстав для відкладення чи перенесення розгляду справи, у зв`язку із чим закриває підготовче провадження у справі та призначає розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України , фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Усною ухвалою, відображеною в протоколі судового засідання від 19.02.2024 р. суд ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду по суті, та подальший розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не заперечується учасниками справи, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до пункту п. 191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI, із змінами та доповненнями, відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.12.2021 №5865-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка Управління каналу Дніпро-Донбас (код ЄДРПОУ 05387179) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Буд-ВСВ» (код ЄДРПОУ 33523594) за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 та з 01.10.2019 по 31.10.2019, з ТОВ «Гранд-строй-альянс» (код ЄДРПОУ 40536870) за період з 01.10.2019 по 31.10.2019, 01.11.2019 по 30.11.2019 та з 01.12.2019 по 31.12.2019, ТОВ «ВТФ «Елегія» (код ЄДРПОУ 21860190) за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та всіх періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цим контрагентом.

Перевірка проводилась з 09.12.2021 по 15.12.2021р. та за результатами якої відповідачем складено Акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Управління каналу Дніпро-Донбас (код ЄДРПОУ 05387179) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Буд-ВСВ» (код ЄДРПОУ 33523594) за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 та з 01.10.2019 по 31.10.2019, з ТОВ «Гранд-строй-альянс» (код ЄДРПОУ 40536870) за період з 01.10.2019 по 31.10.2019, 01.11.2019 по 30.11.2019 та з 01.12.2019 по 31.12.2019, ТОВ «ВТФ «Елегія» (код ЄДРПОУ 21860190) за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 та всіх періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цим контрагентом» №4587/04-36-07-19-05/05387179 від 22.12.2021р.

За підсумками вищевказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

-п. 198.3 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 1165226 грн., в т.ч.:

вересень 2019 року 202750 грн.

жовтень 2019 року 185321 грн.

грудень 2020 року 527555 грн.

січень 2021 року 249600 грн.

-у зв`язку з тим, що Управління каналу Дніпро-Донбас декларувало від`ємне значення з податку на додану вартість у грудні 2020 та січні 2021, то підлягає нарахуванню сума податку на додану вартість у розмірі 1128865 грн., у т.ч.

вересень 2019 року 202750 грн.

жовтень 2019 року 185321 грн.

грудень 2020 року 488 147 грн.

січень 2021 року 252 647 грн.

та підлягає зменшенню сума від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2021 року у розмірі 36361 грн.

На підставі акта перевірки №4587/04-36-07-19-05/05387179 від 22.12.2021р., контролюючим органом було винесено відносно позивача наступні податкові повідомлення-рішення (далі ППР) від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713.

Так, ППР від 07.08.2023 року № 0211050713 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36361 грн.

Згідно ППР від 07.08.2023 року № 0211080713 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1411081,25 грн. (за податковим зобов`язанням 1128865, за штрафними санкціями 282216,25 грн.).

В оскаржуваних ППР відповідач зазначив, що позивачем були надані заперечення до Акту перевірки, проте в результаті розгляду даних заперечень висновки Акту перевірки виявились правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України. Також відповідач вказав, що позивачем у запереченнях до Акту перевірки не було надано інформації, яка спростовувала б наявність його вини. Додатково відповідач вказав на відсутність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняли б позивача від фінансової відповідальності відповідно Податкового кодексу України.

Не погодившись із винесенням ППР від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713 позивач подав скаргу до Державної податкової служби України від 29.08.2023 року № У-02/1665, в якій аргументував безпідставність винесення зазначених ППР та просив про їх скасування.

Рішенням від 09.10.2023 року № 30075/6/99-00-06-01-04-06 Державна податкова служба України залишила без змін ППР від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначеніпідпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів /послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (п 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Крім того, відповідно до п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 р. (далі - Закон №996) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Загальною підставою для винесення відповідачем оскаржуваних ППР стали взаємовідносини Позивача з ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» та ТОВ «Буд-ВСВ». В результаті перевірки відповідачем взаємовідносин позивача з ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» та ТОВ «Буд-ВСВ» було виявлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 165 226 грн., в тому числі: за вересень 2019 року - 202 750,00 грн. жовтень 2019 року - 185 321,00 грн., грудень 2020 року - 527 555,00 грн., січень 2021 року - 249 600,00 грн.

Взаємовідносини позивача із ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» здійснювались на підставі типових договорів про закупівлю від 27.11.2020 року № 27, від 28 12.2020 року № 2812, від 28.12.2020 року № 2813, від 28 12.2020 року № 2814, відповідно до яких Позивачем було придбано у ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» товар, а саме «Прилад контролю за температурою, Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл (вакуумного вимикача типу ВР35НСМ-35-20/1600-3/0 У1 з приставними трансформаторами струму типу CTS038), насоси та компресори (Alkin CHASSIS SERIES 702), Електромеханічне обладнання (Тиристорний збуджувач)», , копії яких міститься в матеріалах справи.

Також на підтвердження реальності господарських операцій до позовної заяви було надано копії: податкових накладних, специфікацій до зазначених вище договорів, роздруківки з системи СДО, роздруківки транзакцій, звіти про результати проведення процедури закупівлі, меморіального ордера, видаткових накладних, прибуткового ордера, товарно-транспортних накладних, додатків до договорів та додаткових угод до зазначених вище договорів.

Позивач наголошує, що господарські операції за вищевказаним договором, зокрема, їх реальність, підтверджуються всіма необхідними первинними документами.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Взаємовідносини позивача із ТОВ «Буд-ВСВ» здійснювались на підставі договору на виконання робіт з технічного переоснащення системи зв`язку та каналів доступу до мережі інтернет об`єктів № 14062019 від 14.06.2019 року, відповідно до якого позивачем були отримані від ТОВ «Буд-ВСВ» послуги по виконанню будівельних робіт, а саме «Технічного переоснащення системи зв`язку та каналів доступу до мережі інтернет об`єктів Позивача на об`єктах».

Також на підтвердження реальності господарських операцій до позовної заяви було надано копії: додаткових угод та додатків до договору № 14062019 від 14.06.2019 року, податкових накладних, роздруківки з системи СДО, роздруківки транзакцій, меморіального ордера, акти приймання виконаних робіт.

Позивач наголошує, що господарські операції за вищевказаним договором, зокрема, їх реальність, підтверджуються всіма необхідними первинними документами.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Судом досліджено акт перевірки, зі змісту якого вбачається, що підставою для винесення відповідачем оскаржуваних ППР стало те, що згідно з проведеним контролюючим органом аналізом інформаційних баз було встановлено, що ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» та ТОВ «Буд-ВСВ» не є виробниками послуг та по ланцюгу контрагенти залучали сторонні організації, у яких також не встановлено походження товару, в результаті чого відсутнє джерело їх законного введення в обіг та реального виробництва.

При цьому зауваження до наданих до перевірки документів в акті відсутні.

Щодо використання податковим органом інформаційних баз даних, то суд зазначає, що використання такої інформації дає тільки аналіз виходячи з даних звітності платників, а не з реальних обставин. Відомості з баз даних є лише підручною (додатковою) інформацією, яка полегшує роботу контролюючого органу, але жодним чином не може бути визнана доказом.

Суд наголошує, що, у даному випадку, вказані відповідачем відомості щодо контрагентів не можуть бути взяті до уваги, адже податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Натомість, ПК України, зокрема, п. 75.1 ст. 75, наділяє відповідача правом проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки задля перевірки дотримання усіма платниками податків вимог законодавства України, зокрема, ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» та ТОВ «Буд-ВСВ», проте, інформація щодо проведення перевірок так само, як і будь-які висновки перевірок щодо дотримання податкового законодавства цими підприємствами відсутні. Протилежного у відзиві стороною відповідача не було зазначено/повідомлено суду.

В акті перевірки 22.12.2021 року № 4587/04-36-07-19-05/05387179 йдеться про внесення контрагентів ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» та ТОВ «Буд-ВСВ», які в свою чергу є контрагентами позивача до переліку ризикових.

Також в акті перевірки йдеться про існування кримінального провадження відносно контрагента позивача - ТОВ «ВТФ «ЕЛЕГІЯ» за №12019040000000359 від 11.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 ч. 2 ст. 190 КК України та зазначено наступне: «Службовими особами ТОВ «ВТФ Елегія», які є пов`язаними особами з засновниками ТОВ «Дніпробудстандарт» та ТОВ «Аркем», організовано незаконно схему привласнення бюджетних коштів шляхом шахрайства, а також з метою протидії законній господарській діяльності заблоковано документи фінансово-господарської діяльності Дніпропетровської обласної ГО «Дніпровська природна інспекція», ФГ «Схід» та TOB ВТ «Елегія»».

Однак, суд зазначає, що жодного вироку по даному кримінальному проваджені відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника Управління каналу Дніпро-Донбас додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових та інших зобов`язань.

Варто зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку відповідальних службових осіб покупців бути обізнаними про те, де саме, коли і ким вироблений товар, а також бути обізнаним з усім ланцюгом постачання товару, тому, у випадку наявності сумнівів щодо походження товару, саме податковий орган повинен обґрунтовано довести свою позицію та з`ясувати можливу наявність недобросовісних постачальників-платників податків, оскільки саме податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

У постанові від 29.07.2021 № 240/9416/19, від 05.05.2021 № 813/48/16, від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 зазначає, що з огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства відповідальність і негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит і податок на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в іншій справі, де зазначив таке, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем. (постанова Верховного Суду від 10.07.2020 №120/4723/ 18-а).

Зазначена правова позиція підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) Справа «БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (п. 72) - Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Також Велика Палата Верховного Суду висновувала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у цій справі, суд вважає також за необхідне зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, в тому числі ТТН, як і деякі помилки чи недоліки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, не позбавляють їх юридичного значення та можливість використання у бухгалтерському обліку, оскільки інші дані свідчать про рух активів підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 804/644/16.

Отже, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, такі обставини не можуть бути підставою для відповідальності позивача за відсутності доказів узгодженості його дій із названим у акті контрагентом.

Відповідачем також під час розгляду даного спору по суті, не надано жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

У даному випадку, контролюючим органом не розглядався та не перевірявся якісний та кількісний склад технічного забезпечення та людських ресурсів, залучених до виконання зобов`язань, тобто, в даному випадку, контролюючим органом лише констатується факт її недостатності або відсутності (у контрагентів позивача).

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Більш того, згідно пп.4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь- яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 111.3 ст. 111 ПК України притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

Під час перевірки контролюючий орган не встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Відповідно до п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом (пп. 83.1.1); податкова інформація (пп. 83.1.2); судові рішення (пп.83.1.4); податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп. 83.1.6).

Зазначений акт перевірки та додатки до нього не містять систематичного викладу виявлених під час перевірки фактів порушень з боку позивача норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, висновки в Акті перевірки викладені не чітко, не об`єктивно та в не повній мірі, зроблені без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тому, суд вважає, що позивачем не здійснено порушень норм законодавства, викладених у акті перевірки.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору, є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд наголошує на тому, що відповідач має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України, підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Суд вважає, що, у даному випадку, актом перевірки не зафіксовано та не доведено порушень з боку позивача податкової дисципліни та/або податкового та бухгалтерського обліку в оскаржуваній частині, адже при проведенні перевірки, контролюючим органом виявлено не було дефектності наданих документів бухгалтерського обліку.

У даному випадку, висновки акта перевірки та негативні наслідки для позивача знайшли своє відображення через наявність у контролюючого органу сумніву про неможливість виконання своїх зобов`язань саме контрагентами позивача, а не позивачем, при цьому, що такі висновки мали б бути доведеними та знаходитись поза розумним сумнівом.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки, що знайшли своє відображення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713, є такими, що не ґрунтуються на конкретних обставинах та доказах, а лише на припущеннях контролюючого органу.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Управління каналу Дніпро-Донбас (код ЄДРПОУ 05387179, вул. Дніпробудівська, 6а, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51918) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.08.2023 року № 0211080713 та № 0211050713.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Управління каналу Дніпро-Донбас (код ЄДРПОУ 05387179) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21711 (двадцять одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 64 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці та на навчанні, повний текст рішення складено та підписано 21.03.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса