Рішення

від 21.03.2024 по справі 420/17035/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17035/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

21 березня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/17035/23, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року було частково задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Визнано протиправним та скасувати рішення Конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут), що оформлене протоколом №11 від 27.03.2023 року, в частині пункту 19 протоколу.

Визнано протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України «Про недопущення перевізників-претендентів до участі у конкурсі з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі області (міжобласний маршрут)» №318 від 27.04.2023 року в частині пункту 19 додатку до наказу «Перелік автомобільних перевізників-претендентів, які не допущені до участі в конкурсі з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут), оголошеного на 27 березня 2023 року».

Зобов`язано Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України повторно розглянути заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 09.03.2023 року на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування та вирішити питання про визнання позивача переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусному маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут), оголошеного на 27 березня 2023 року, за об`єктами конкурсу: №51, Херсон-Миколаїв, рейси 83/84; №53, Херсон-Одеса, рейси 247/248, у строки та у відповідності за процедурою, визначеною чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки та висновків суду, зазначених у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 8 052,00 грн..

11.03.2024 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/17035/23 та стягнення з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 25 000,00 грн.

19.03.2024 року від представника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до суду надійшло заперечення на ухвалення додаткового рішення по даній справі.

Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права та заперечення відповідача з цього приводу, суд робить висновок, що клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.ч.1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, Порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 (як адвокатом) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (як клієнтом) було укладено договір про надання правничої допомоги від 08.04.2023 року (далі Договір), відповідно до якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно п.4.1 вказаного Договору розмір винагороди адвокату складає 25 000,00 грн.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 08.04.2023 року по справі №420/17035/23 адвокатом було складено опис наданої правничої допомоги, відповідно до якої представник витратив наступну кількість часу:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, підготовка до розгляду справи, вивчення документів, визначення правової позиції 5 годин;

2) складення та подача адвокатського запиту до ПАТ «Автокапітал» від 07.04.2023 року 0,5 годин;

3) складення та подача адвокатського запиту до ПАТ «Автокапітал» від 12.04.2023 року 0,5 годин;

4) складення та подача адвокатського запиту до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 13.04.2023 року 0,5 годин;

5) складення та подача адвокатського запиту до Головного сервісного центру МВС України від 19.04.2023 року 0,5 годин;

6) складення позовної заяви, з урахуванням часу для сканування усіх додатків для подачі до суду через систему електронного суду 10 годин;

7) складання відповіді на відзив 2 години;

8) участь у судовому засіданні 13.11.2023 року з урахуванням часу на прибуття до суду 4 години;

9) участь у судовому засіданні 13.12.2023 року з урахуванням часу на прибуття до суду 2 години;

10) участь у судовому засіданні 30.01.2024 року з урахуванням часу на прибуття до суду 2 години;

11) участь у судовому засіданні 04.03.2024 року з урахуванням часу на прибуття до суду 4,5 години.

Також до суду надано акт прийняття наданої правничої допомоги згідно вищезазначеного опису наданої правничої допомоги відповідно до Договору від 08.04.2023 року.

Додатково було надано квитанцію до прибуткового касового ордера №1-08/04/23 від 08.04.2023 року за оплату згідно Договору від 08.04.2023 року у розмірі 25 000,00 грн.

Суд зазначає, що представником позивача не було надано детального розрахунку щодо вартості кожної окремої дії згідно вищевказаного опису наданої правничої допомоги, зокрема, не надано погодинної вартості надання правничих послуг, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність визначення ціни наданої правничої допомоги.

Виходячи з наведеного, враховуючи часткове задоволення позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), прийняття ним участі в судових засіданнях в Одеському окружному адміністративному суді, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат на правову допомогу та стягнення з Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

В іншій частині клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись приписами ст.ст. 5, 6-11, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Заяву представника позивача задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Головуючий суддяБілостоцький О.В.