Рішення

від 21.03.2024 по справі 440/15501/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/15501/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/15501/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

13.10.2023 ОСОБА_1 направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов, що заявлений до Головного управління ДПС в Полтавській області (надалі - ГУДПС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0612623-2410-1620 від 22.02.2022, яким визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2021 рік у розмірі 27 763,01 грн;

- №0061183-2413-1620 від 27.02.2023, яким визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2022 рік у розмірі 30 076,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на обставини неправомірного нарахування сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так як об`єкт майна, який слугував базою нарахування податку (частина будівлі складу будматеріалів комплексу будівлі яйцебази у м. Миргород) не є об`єктом оподаткування в силу приписів п.п. "є" п.п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки відноситься до групи "Будівлі промисловості та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Ухвалою від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду без виклику учасників (у письмовому провадженні).

У подальшому ухвалою суду від 21.11.2023 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з повідомленими представником ГУДПС у клопотанні про залишення позову без розгляду обставинами вручення спірних податкових повідомлень-рішень та запропоновано позивачеві усунути ці недоліки шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про оскарження податкового повідомлення-рішення №0612623-2410-1620 від 22.02.2022 з інших підстав, а також доказів на підтвердження обставин поважності причин пропуску цього строку.

29.12.2023 від адвоката Сидоренка Ю.В. через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення пропущеного строку, в якій той просив визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовом в частині вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0612623-2410-1620 від 22.02.2022 та поновити цей строк з огляду на обставини проходження фізичної реабілітації з 01.12.2022 по 08.05.2023, а з 09.05.2023 по 16.05.2023 - перебування на стаціонарному лікуванні після складної травми, та надав відповідні докази, у зв`язку з чим ухвалою суду від 29.12.2023 продовжено розгляд справи №440/15501/23 у порядку, визначеному ухвалою від 23.10.2023.

У відзиві на позов, що надійшов до суду 25.01.2024, представник ГУДПС вказує на необґрунтованість заявленого позову, оскільки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належна на праві власності позивачу частина нежитлового приміщення у вигляді 13/50 частини комплексу (будівлі яйцебази) не віднесена до будівель промисловості.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Розгляд справи, відповідно до статті 258, частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 96) з 17.01.2005 ОСОБА_1 зареєстрований у статусі фізичної особи-підприємця. Відповідно до витягів з ЄДР станом на 01.01.2021 основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД був: 43.39 Інші роботи із завершення будівництва (а.с. 97-98), а станом на 01.01.2022 - 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с. 99-100).

ОСОБА_1 є власником частини будівлі складу будматеріалів загальною площею 571,1 м2, що складає 13/50 частини комплексу будівлі яйцебази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2006, укладеного з Миргородською районною спілкою споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01763740) (а.с. 14).

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності позивача на цей об`єкт зареєстровано 08.06.2010, номер запису 229784711 (а.с. 16).

Рішенням Миргородської міської ради №126 від 10.07.2020 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб на 2021 рік у розмірі 0,8 % від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2021 (а.с.78-85).

Рішенням Миргородської міської ради №209 від 02.06.2021 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб на 2022 рік у розмірі 0,8 % від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2022 (а.с. 86-94).

22.02.2022 ГУДПС сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №0612623-2410-1620, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2021 рік у розмірі 27763,01 грн (а.с. 18).

27.02.2023 ГУДПС сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №0061183-2413-1620, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2022 рік у розмірі 30076,59 грн (а.с. 19).

Не погоджуючись із правомірністю нарахування цих грошових зобов`язань, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 265 Податкового кодексу України (надалі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.7.1 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення, згідно з вимогами пп. 266.7.2 ст. 266 ПК України, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.6.1 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 14.1.1291 статті 14 ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Статтею 266 ПК України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Раніше, підпунктом "є" підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України було встановлено, що не є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такі ж висновки сформульовані Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі №816/2395/17.

У спорі в подібних правовідносинах Верховний Суд, скасовуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, у своїй постанові від 14.12.2023 у справі №816/2395/17 зазначив, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не встановили, чи є ОСОБА_1 суб`єктом підприємницької діяльності та чи використовує він належне йому нежитлове приміщення за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

Таким чином, навіть за попередньою редакцією Податкового кодексу України Верховний Суд сформулював висновок про те, що для застосування пільги передбаченої пп. "є" пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України однією з необхідних умов є наявність доказів використання нежитлового приміщення за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Законодавець у подальшому з метою удосконалення правовідносин у цій площині Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №466-IX, який набрав чинності 23.05.2020, а тому є застосовним до спірних правовідносин у цій справі, пп. "є" пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України виклав в такій редакції: "не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".

Тож в контексті досліджуваних судом у цій справі спірних правовідносин підставою для застосування вказаної податкової пільги є одночасна сукупність таких умов:

- віднесення нерухомого майна до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000,

- використання таких будівель промисловості за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

- будівлі не повинні здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.1291 ст. 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Згідно з п. 5.3 ст. 5 ПК України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, до групи 125 "Будівлі промислові та склади" віднесено клас 1251 - "Будівлі промисловості", який у свою чергу включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне"; та клас 1252 - "Резервуари, силоси та склади", що включає резервуари та ємності, резервуари для нафти та газу, силоси для зерна, цементу та інших сипких мас, холодильники та спеціальні склади. Цей клас включає також складські майданчики.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

При цьому, положення пп. "є" пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України поширюють свою дію, в тому числі і на складські приміщення промислових підприємств.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, позивач є власником частини будівлі складу будматеріалів загальною площею 571,1 м2, що складає 13/50 частини комплексу будівлі яйцебази, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Тож умова належності нежитлового приміщення - частини будівлі складу будматеріалів, - до будівель промисловості формально дотримана, хоча й в.о. директора Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Миргородської міської ради Марія Черевко на запит суду не змогла підтвердити класифікацію належної позивачу частини будівлі складу будматеріалів у Державному класифікаторі будівель та споруд з мотивів відсутності такої інформації.

Перевіряючи дотримання позивачем такої умови як використання належної будівлі промисловості за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 суд перш за все перевіряє обставини використання такого приміщення за функціональним призначенням (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), як того вимагає Верховний Суд.

Як вже встановлено судом вище, ОСОБА_1 з 17.01.2005 зареєстрований у статусі фізичної особи-підприємця.

Тож факт належності позивача до кола суб`єктів господарювання підтверджений належним чином.

Відповідно до витягів з ЄДР станом на 01.01.2021 основним видом економічної діяльності за КВЕД був: 43.39 Інші роботи із завершення будівництва (а.с. 97-98), а станом на 01.01.2022 - 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с. 99-100).

Аналіз кодів видів економічної діяльності за КВЕД-2010 свідчить на користь висновку про те, що основний вид діяльності позивача у 2021 році належить до групи F, а у 2022 році - до групи G.

Водночас, наявними у матеріалах справи документами ніяким чином не підтверджується факт здійснення ФОП ОСОБА_1 виробничої діяльності упродовж 2021-2022 років та використання ним у цей період належного йому нежитлового приміщення частини будівлі складу будматеріалів загальною площею 571,1 м2, що складає 13/50 частини комплексу будівлі яйцебази, за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

На переконання суду до таких документів належать, зокрема але не виключно, документи складського зберігання, договори поставки та/або купівлі-продажу товарів, первинні документи складені на їх виконання, договори поставки та/або продажу сировини та виготовленої позивачем продукції.

Натомість надані позивачем податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2021-2022 роки (а.с. 8-13) відображають обставини відсутності ділової активності позивача чи здійснення будь-якої виробничої діяльності та використання за функціональним призначенням належного приміщення.

До того ж надані до матеріалів справи медичні документи ОСОБА_1 про обставини його хвороби у 2020-2022 роках, наслідком чого стала встановлена МСЕК друга група інвалідності з 01.04.2023, свідчать не на користь можливості провадження особисто позивачем активної господарської діяльності, позаяк доказів залучення третіх осіб до такої діяльності позивач також не надав.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача у 2021-2022 роках усіх визначених законом умов, за яких належна йому нежитлова нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , може бути виключена з числа об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, власність зобов`язує.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Тож факт наявності у позивача об`єкта нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, за встановлених судом обставин невикористання його за функціональним призначенням свідчить про правомірність нарахування податковим органом грошових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податкові періоди 2021-2022 року.

Неефективне використання об`єктів промислового майна або ж невикористання їх за функціональним призначенням власниками такого майна не може бути підставою для звільнення таких власників від оподаткування відповідним податком. Ефективний власник замість пасивного володіння і невиправданого очікування має здійснювати права власника розумно, приймати раціональні рішення відносно шляхів використання об`єкта власності, які несуть за собою позивний економічний ефект, або ж приймати вольове рішення про передачу об`єкта власності більш ефективним власникам, що у своїй сукупності є запорукою економічного зростання як окремо взятого суб`єкта господарювання, так і країни в цілому.

За таких обставин суд констатує, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, необхідних для прийняття таких рішень, з урахуванням чого адміністративний позов слід залишити без задоволення у повному обсязі.

За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат, які позивач і не поніс, оскільки звільнений від сплати судового збору в силу закону, як особа з інвалідністю 2 групи.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун