Постанова

від 11.03.2025 по справі 440/15501/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 р. Справа № 440/15501/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2024, по справі № 440/15501/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0612623-2410-1620 від 22.02.2022, яким визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2021 рік у розмірі 27 763,01 грн;

- №0061183-2413-1620 від 27.02.2023, яким визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2022 рік у розмірі 30 076,59 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що відповідно до п. «є» пп.266.2.2. п.266.2ст.266 ПК Українивін звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки об`єкти нерухомості, власником яких він є, відносяться до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та використовуються позивачем у господарській (підприємницькій) діяльності.

На підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисправа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 17.01.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до витягів з ЄДР станом на 01.01.2021 основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД був: 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, а станом на 01.01.2022 - 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Позивач є власником частини будівлі складу будматеріалів загальною площею 571,1 м2, що складає 13/50 частини комплексу будівлі яйцебази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2006, укладеного з Миргородською районною спілкою споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01763740).

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності позивача на цей об`єкт зареєстровано 08.06.2010, номер запису 229784711.

ГУДПС сформовано та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення №0612623-2410-1620 від 22.02.2022 та №0061183-2413-1620 від 27.02.2023, якими ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2021 рік у розмірі 27763,01 грн. та за 2022 рік у розмірі 30076,59 грн. відповідно.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача у 2021-2022 роках усіх визначених законом умов, за яких належна йому нежитлова нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , може бути виключена з числа об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп. "є" пп.266.2.2 ст. 266 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно пункту36.1 статті 36 Податкового кодексу України(далі -ПК Українив редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIIIзапроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Статтею 265 ПК Українивизначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Підпунктом266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК Українивстановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування згідно пп.266.2.1п.266.1 ст.266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами266.3.1та 266.3.2 пункту266.3 статті 266 ПК Українипередбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно ізстаттею 10 ПК Україниподаток на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Відповідно до підпункту266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК Україниставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом12.3 статті 12 ПК Українипередбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК Українивизначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Так, рішеннями Миргородської міської ради №126 від 10.07.2020 та №209 від 02.06.2021 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб на 2021 рік та 2022 рік у розмірі 0,8 % від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2021 (а.с.78-85) у розмірі 0,8 % від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2022 (а.с. 86-94) відповідно.

Відповідно до норм п. п.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК Україниоб`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями п. п.14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК Українивстановлено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема, будівлі промислові та склади.

Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»внесені зміни до підпункту «є» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно до яких: не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Класифікація видів економічної діяльності(КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво". Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Отже, застосування підпункту266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК Україниможливо у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, у тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Тому, за умови, що об`єкт нерухомості який належить, зокрема, фізичній особі, використовується у господарській діяльності такої особи (з урахуванням виду діяльності по КВЕД), за функціональним призначенням щодо промислового виробництва, вказане і є підставою для застосування вимог підпункту «є» підпункту266.2.2пункту 2662 статті 266 ПК України.

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Слід зазначити, що пп. «є» пп.266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК Українивказаний пункт підлягає застосуванню за умов:

- наявності у платника податку у власності будівель промисловості, віднесених до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- використання таких будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

- відсутність відомостей щодо передачі власниками будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 600/4115/22-а.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 затверджено Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000.

Об`єктами класифікації в Державному класифікаторі будівель та споруд (ДК БС) є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, до групи 125 "Будівлі промислові та склади" віднесено клас 1251 - "Будівлі промисловості", який у свою чергу включає підкласи: 1251.1"Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2"Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3"Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4"Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5"Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6"Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7"Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8"Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9"Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне"; та клас 1252 - "Резервуари, силоси та склади", що включає резервуари та ємності, резервуари для нафти та газу, силоси для зерна, цементу та інших сипких мас, холодильники та спеціальні склади. Цей клас включає також складські майданчики.

Як встановлено судовим розглядом, позивач є власником частини будівлі складу будматеріалів загальною площею 571,1 м2, що складає 13/50 частини комплексу будівлі яйцебази, яка знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Багачанська, 34, що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.10.2006, укладеним з Миргородською районною спілкою споживчих товариств (а.с. 14).

Таким чином, нежитлове приміщення, частина якого перебуває у власності позивача, а саме 13/50 частин будівлі складу будматеріалів належить до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

При цьому, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 500/4582/22.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідно до витягів з ЄДР станом на 01.01.2021 основним видом економічної діяльності за КВЕД був: 43.39 Інші роботи із завершення будівництва (а.с. 97-98), а станом на 01.01.2022 - 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с. 99-100), що свідчить про те, що основний вид діяльності позивача у 2021 році належить до групи F, а у 2022 році - до групи G.

Водночас, наявними у матеріалах справи документами не підтверджується факт здійснення ФОП ОСОБА_1 виробничої діяльності упродовж 2021-2022 років.

До документів, що підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської діяльності належать, зокрема але не виключно, документи складського зберігання, договори поставки та/або купівлі-продажу товарів, первинні документи складені на їх виконання, договори поставки та/або продажу сировини та виготовленої позивачем продукції.

Натомість надані позивачем податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2021-2022 роки (а.с. 8-13) відображають обставини відсутності ділової активності позивача чи здійснення будь-якої виробничої діяльності та використання за функціональним призначенням належного приміщення.

Надані позивачем договори підряду від 12.03.2021, від 21.04.2021, від 20.05.2021, від 15.07.2022 та уточнюючі податкові декларації не підтверджують використання позивачем у цей період належного йому нежитлового приміщення частини будівлі складу будматеріалів загальною площею 571,1 м2, що складає 13/50 частини комплексу будівлі яйцебази, за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача у 2021-2022 роках усіх визначених законом умов, за яких належна йому нежитлова нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , може бути виключена з числа об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України.

Отже, факт наявності у позивача об`єкта нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, за встановлених судом обставин невикористання його за функціональним призначенням свідчить про правомірність нарахування податковим органом грошових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податкові періоди 2021-2022 року.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанціїпро правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно дост. 316 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 по справі № 440/15501/23 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло