Постанова

від 21.03.2024 по справі 320/14120/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14120/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-фурнітура» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-фурнітура» звернулося з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100320/2022000072/2 від 08.11.2022 Київської митниці Держмитслужби (підрозділ, що прийняв рішення: Відділ митного оформлення № 1 м/п «Столичний» UA 100320);

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, видана Київською митницею Держмитслужби №UA100320/2022/001725 від 08.11.2022.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією містились розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що фактично сплачена та підлягає сплаті за товар. Також відповідач зазначає, що транспортні витрати по зовнішньоекономічній операції не підтверджено, оскільки в наданих документах, у тому числі наданих додатково, не зазначено (конкретизовано) вартість на навантаження (перевантаження) товару в порту Gdansk (Польща). Послуги вказано загальною фразою - транспортно-експедиційні послуги, міжнародне автоперевезення тощо. На думку відповідача, відбулось залучення третіх осіб для перевезення заявленого до митного оформлення вантажу, проте відстежити увесь ланцюг залучення таких осіб та підтвердити понесені ними витрати є неможливим у зв`язку з ненаданням позивачем усіх документів. Митний орган також звернув увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. Окрім вказаного, відповідач зазначає, що наданий декларантом висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 03.11.2022 № 853 не містить порівняння та аналізу цін на аналогічну продукцію. Єдине, що зазначено у висновку, це те, що джерелами інформації є інтернет-сайти: made-in-china; alibaba.com. Таким чином, на переконання відповідача, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято уповноваженим органом з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14 жовтня 2010 року ТОВ «ТК -Фурнітура» як Покупець уклало контракт № TKF-01 з Постачальником NINGBO MH INDUSTRY CO LTD (резидент Китайської Народної Республіки).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець зобов`язується передавати у власність Покупця , а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати швейну фурнітуру в кількості й асортименті та по ціні , яка визначається в інвойсах на кожну партію Товару, в порядку і на умовах визначених цим Контрактом.

Відповідно до п. 4.1. Контракту поставка товару здійснюється на умовах FOB Ningbo (Китай). Також можливі і інші форми відвантаження, які узгоджуються Сторонами кожного разу при поставці та відображаються у проформі -інвойсі.

У пункті 4.2. Контракту зазначено, що відвантаження товару проводиться в асортименті, кількості і по ціні відповідно до умов Інвойсу.

Пунктом 4.4. Контракту передбачено, що відвантаження, зберігання і продаж куплених по цьому Контракту товарів будуть здійснюватися на території України.

Поставки продукції від Постачальника до позивача здійснено згідно з умовами Контракту на підставі інвойсу від 09.09.2022, який повністю оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 78 від 12.09.2022.

03 листопада 2022 року TOB «TK-Фурнітура» через уповноважену особу TOB «АМСОН» подало митну декларацію № UA 100320/2022/320538.

Декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подано митному органу наступні документи:

- Зовнішньо-економічний Контракт № TKF-01 від 14.10.2010 з додатками

- Інвойс № 22МН443067 від 09.09.2022;

- Платіжне доручення в іноземній валюті № 78 від 12 вересня 2022 року, що підтверджує оплату Інвойс № 22МН443067 від 09.09.2022;

- Автотранспортна накладна CMR № 380571 від 31.10.2022;

- Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 03.11.2022 № 853 про підтвердження відповідності цін;

- Сертифікат походження країни-виробника № 22с3302А0745/01775;

- Копія митної декларації країни відправлення;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

- Довідку про транспорті витрати від ТОВ «Ламан Шилінг» № 393184 від 28.10.2022, в якій деталізовано склад витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу. У тому числі заявлено, що витрати з транспортно-експедиторського обслуговування , що включає в себе перевантаження вантажу з морського порту Гданськ на автомобільний транспорт складає 68 523,70 грн.

07.11.2022 відповідачем направлено на адресу декларанта запит про необхідність надання додаткових документів, зокрема:

1) Транспортні документи за маршрутом транспортування;

2) каталоги, специфікації прейскуранти виробника товару з урахуванням зауважень;

3) висновки про вартісні характеристики товару з урахуванням зауважень;

4) за бажанням декларанта інші документи.

08.11.2022 позивач надав відповідачеві на вказаний запит документи, що підтверджують оплату за транспортно-експедиторські послуги, а саме:

- Договір на транспортно-експедиторські послуги № 1572-42 від 04.08.2016, укладений між ТОВ «ТК-Фурнітрура» та ТОВ «Ламан Шилінг»;

- Платіжне доручення про оплату послуг перевезення № 2343 від 28.10.2022;

- Рахунок-фактуру № NLS 4457148 від 28.10.2022 на оплату послуг перевезення (транспортно-експедиторських послуг).

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100320/2022/000072/2 від 08.11.2022, згідно з яким відповідач визначив митну вартість товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу відповідно ст. 64 Митного Кодексу України. Відповідач заначив, що визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого здійснено за МД від 08.09.2022 №UА 100320/2022/315771, від 15.09.2022 № UА 100320/2022/316298 та від 23.08.2022 № UА 100320/2022/314293.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.11.2022 № UA 100320/2022/001725.

Незгода із прийнятим відповідачем рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації обумовила позивача на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості, а надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Отже, з наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обґрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб`єктом господарювання зобов`язання.

Рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Так, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Натомість, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, судом встановлено, що оскаржуване рішення відповідача мотивовано тим, що:

«За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 03.11.2022 № UA 100320/2022/320538 встановлено, що вони не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, зокрема:

1. У наданій до митного оформлення довідці про транспорті витрати зазначено вартість перевезення від порту Ningbo(Китай) до порту Gdansk (Польща), та від порту Gdansk (Польща) до кордону України п/п Ягодин, але у довідці не зазначено вартість на навантаження (перевантаження) товару порту Gdansk (Польща), що є складовою митної вартості і ці витрати передбачають умови поставки FOB Ningbo (Китай).

2. Також декларантом разом з поданою МД надано платіжне доручення на оплату товару, в якому є посилання на зовнішньоекономічний контракт, але не має посилання на інвойс, що унеможливлює ідентифікувати за яку партію здійснена оплата.

3. У наданому прайс-листі відсутні умови поставки товару, відповідно до яких можна застосувати вказані ціни за товар.

4. У наданому висновку про вартісні характеристики товару відсутня інформація про конкретних виробників аналогічної продукції, з якими проводиться порівняльний аналіз цін».

У зв`язку з чим, відповідач просив позивача надати додаткові документи.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем при митному оформленні товарів надано відповідачу рахунок-фактуру на товар - інвойс № 22МН443067 від 09.09.2022, тобто Товариством надано відомості щодо ціни товару відповідно до вимог зовнішньоекономічного контракту, тоді як відповідачем не наведеного жодного обґрунтування, яким чином вказані недоліки вплинули на визначення митної вартості імпортованого товару.

До переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Також, до контролюючого органу в якості додаткового документу для підтвердження заявленої митної вартості подаються прейскуранти (прайс-листи) саме від виробника товару, який оцінюється. У першу чергу, при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно із загальноприйнятою світовою практикою прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Тобто, позивачем надано відомості щодо ціни товару відповідно до вимог зовнішньоекономічного контракту. Разом із цим, відповідачем не наведено жодного обґрунтування, яким чином вказані недоліки вплинули на визначення митної вартості.

При цьому посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист виробника NINGBO MH INDUSTRY CO LTD (резидент Китайської Народної Республіки) не містить посилання на спосіб поставки, як на підставу коригування митної вартості, є безпідставним, з огляду на таке.

Спосіб поставки - це істотна умова Договору поставки, який має визначатися у договірних документах, погоджених між Сторонам. Згідно з умовами зовнішньо-економічного контракту № TKF-01 від 14.10.2010 умови та спосіб поставки визначаються Сторонами в Інвойсі. Отже, саме контракт, інвойс, платіжне доручення на оплату інвойсу є визначальними для митної вартості товару, і саме щодо вказаних документів у декларанта є обов`язок подати їх на обґрунтування митної вартості.

Наразі, прайс-лист, прейскурант цін - це документ, який не відображає та не підтверджує господарської операції по здійсненню поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом. Це документ, виготовлений виробником товарів - довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців та жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів і не зобов`язує у прайс-листі зазначати спосіб поставки товару.

Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічну позицію стосовно недопустимості коригування митної вартості на підставі неповноти відомостей прайс-листів висловив Верховний Суд у справі № 810/690/17 у постанові від 23 жовтня 2020 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про те, що у наданому прайс-листі відсутні умови поставки товару, відповідно до яких можна застосувати вказані ціни за товар, є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що у довідці про транспорті витрати не зазначено вартість на навантаження (перевантаження) товару порту Gdansk (Польща), що є складовою митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Наразі, у наданій до митного оформлення довідці про транспорті витрати зазначено, що витрати з транспортно-експедиторського обслуговування включають в себе вартість перевезення від порту Ningbo(Китай) до порту Gdansk (Польща), та від порту Gdansk (Польща) до кордону України п/п Ягодин.

При цьому, у даній довідці зазначена вартість на навантаження (перевантаження) товару порту Gdansk (Польща), що є складовою митної вартості і ці витрати передбачають умови поставки FOB Ningbo (Китай) та складає 68 523, 70 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем надані бухгалтерські документи, які свідчать про повний розрахунок за надані транспортно-експедиторські послуги.

Що стосується доводів відповідача про те, що у платіжному дорученні № 78 від 12 вересня 2022 року наявне лише посилання на контракт та відсутнє посилання на інвойс, що виключає можливість перевірити за якою поставкою товарів здійснено перерахування коштів, то суд їх відхиляє, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що Банком не проведено операцію за платіжним дорученням.

Окрім того, сума інвойсу № 22МН443067 від 09.09.2022 та сума у платіжному дорученні № 78 від 12 вересня 2022 року є ідентичними.

Щодо доводів відповідача про відсутність у висновку про вартісні характеристики товару інформації щодо конкретних виробників аналогічної продукції, з якими проводився порівняльний аналіз цін, суд вважає їх безпідставними, оскільки висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» (від 03.11.2022 № 853) про підтвердження відповідності цін не міститься у переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товару, що зазначені у приписах ст. 53 МК України. Цей документ наданий декларантом додатково на підтвердження відповідності заявленої митної вартості товару дійсним ринковим цінам.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що викладені митним органом в оскаржуваному рішенні мотиви для коригування митної вартості шляхом застосування резервного методу є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Разом із тим, колегія суддів не враховує посилання митного органу на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). При цьому, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Ураховуючи викладене, висновки суду першої інстанції, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, є вірними та ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

Апелянтом не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував позивач.

Крім того, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначивши митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості №UA100320/2022000072/2 від 08.11.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Отже, з огляду на той факт, що на час прийняття оскаржуваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу, таке рішення митного органу також є протиправними та належать скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто, прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 21.03.2024р.)