Постанова

від 19.03.2024 по справі 500/79/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/79/23 пров. № А/857/5295/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 500/79/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень,-

суддя в 1-й інстанції Осташ А.В.,

час ухвалення рішення 20.11.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка та Міністерства освіти і науки України , в якому просив:

- визнати незаконним Положення про організаційний комітет з проведення виборів ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, затверджене Вченою радою університету (протоколом № 2 від 27.09.2022) і уведено в дію наказом ректора № 192-р.;

- визнати незаконним Положення про порядок проведення виборів ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, затверджене Вченою радою університету (протоколом № 2 від 27.09.2022) і уведено в дію наказом ректора № 192-р.;

- визнати незаконним Положення про виборчу комісію з проведення виборів ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протоколом № 2 від 27.09.2022) і уведено в дію наказом ректора № 192-р.;

- визнати протиправним та скасувати наказ ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка № 192-р від 27.09.2022;

- визнати протиправним і скасувати наказ № 212 від 14.10.2022 «Про організацію виборів ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка», виданий Тернопільським національним педагогічним університетом імені ОСОБА_3 ;

- визнати незаконним та скасувати протокол виборчої комісії з виборів керівника закладу вищої освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка № 6 від 22.12.2022;

- визнати незаконним та скасувати протокол виборчої комісії з виборів керівника закладу вищої освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка № 6 від 22.12.2022;

- визнати незаконним та скасувати протокол Організаційного комітету з проведення виборів ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка № 11 від 22.12.2022;

- визнати незаконним такими, що не відбулись вибори ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, які проведенні 22.12.2022 Тернопільським національним педагогічним університетом імені ОСОБА_3 ;

- визнати незаконним та скасувати протокол засідання Організаційного комітету проведення виборів ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка № 13 від 29.12.2022;

- визнати незаконним та скасувати протокол виборчої комісії з виборів керівника закладу вищої освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка № 9 від 29.12.2022;

- визнати незаконними такими, що не відбулись вибори ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, які були проведені 29 грудня 2022 року Тернопільським національним педагогічним університетом імені ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 16.01.2023 «Про призначення на посаду ректора», яким ОСОБА_2 , доктора філософських наук, професора призначено ректором Тернопільського педагогічного національного університету імені Володимира Гнатюка строком на 5 років з 17.01.2023 до 16.01.2028 як обраного за конкурсом на умовах, викладених в конгресі.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

07 листопада 2023 року до суду надійшла заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої, на підставі ч.7 ст. 139 КАС, просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 500/79/23 заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №500/79/23 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).

Додаткове рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідачем не заявлено про стягнення судових витрат до закінчення судових дебатів, як це передбачено ч. 7 ст. 139 КАС України.

Просить скасувати додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 500/79/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення в справі, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача на підтвердження понесених витрат надано суду додаток №1 до договору №1035620 про надання правничої допомоги від 30.01.2023.

Як вбачається з вищезазначеного документу, розмір заявлених до відшкодування судових витрат відповідача на оплату гонорару його представникові за надання правової (правничої) допомоги становить 15 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку та вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 15000,00 грн.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Перелік правових підстав, за наявності яких суд може ухвалити додаткове рішення, передбачений частиною 1 статті 252 КАС України, зокрема пунктом 3 частини 1 вказаної статті встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями статті 139 КАС України встановлено наступне.

1. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

3. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

4. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

5. У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд зазначає, що законодавством не передбачено стягнення витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, рішення у справі постановлено 03 липня 2023 року, повне судове рішення складено 11 липня 2023 року, однак заяву про ухвалення додаткового рішення відповідачем подано лише 07 листопада 2023 року, тобто у строк понад п`ять днів після ухвалення рішення.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення апеляційних вимог.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 500/79/23 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 22.03.2024