Постанова

від 20.03.2024 по справі 600/752/22-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа №600/752/22-а

адміністративне провадження № К/990/32725/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників як суд касаційної інстанції справу № 600/752/22-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анфьорова Катерина Сергіївна,

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Граб Л.С., суддів: Сторчака В.Ю., Смілянця Е.С.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.01.2022 № 5-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

1.2. зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 з 07.01.2022 на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, а саме посаді державного кадастрового реєстратора відділу № 3 управління, надання адміністративній послуг ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області;

1.3. стягнути з ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07.01.2022 по день поновлення на роботі;

1.4. стягнути з ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 24000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, яка була завдана шляхом перевищення службових повноважень при порушенні процедури звільнення.

2. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 позов задоволено:

2.1. визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.01.2022 №5-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

2.2. зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 з 07.01.2022 на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, а саме посаді державного кадастрового реєстратора відділу № 3 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області;

2.3. стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 157116,66 гривень та 24000 грн моральної шкоди;

2.4. стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 29567 грн та витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 4430,45 грн.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 залишене без змін

4. 24.07.2023 позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву про відшкодування судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

5.1. Залишаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду суд апеляційної інстанції виходив із того, що докази які, на думку позивача, їх підтверджують, останній висловив і подав до суду апеляційної інстанції 24.07.2023, після того, як колегією суддів ухвалено постанову від 20.07.2023.

5.2. Водночас суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що положення частини сьомої статті 139, частини третьої, четвертої статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

5.3. При цьому, вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останні етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

5.4. Із посиланням на позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, висловленою в ухвалі від 07.07.2023 у справі №340/2823/21 суд цієї інстанцій зазначив, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

5.5. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

5.6. Так, судом цієї інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи 20.07.2023, і мав змогу особисто зробити відповідну заяву. Крім того, 17.07.2023 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, підписаний адвокатом Анфьоровою К.С., в якому остання не порушувала питання щодо розподілу судових витрат.

5.7. З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем не дотримано порядку подання заяви про відшкодування судових витрат, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказану заяву необхідно залишити без розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішення суду апеляційної інстанції адвокат Анфьорова К.С., яка діє на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, де, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі № 600/752/22-а та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення судових витрат в повному обсязі.

6.1. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 була оприлюднена у Єдиному реєстрі судових рішень 24.07.2023 і в той же день позивач звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з заявою про відшкодування остаточного розміру судових, поштових та транспортних витрат. Сама заява містить перелік доказів, що остаточно підтверджують розмір судових витрат після винесення постанови апеляційним судом від 20.07.2023, за її змістом ця заява є супровідним документом до наданих копій документів, які підтверджують судові витрати.

6.2. Вказує, що заява про відшкодування судових витрат з їх орієнтовною сумою міститься у позовній заяві та інших процесуальних документах справи, про наявність такої заяви, зокрема, вказується у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023, де підтверджений факт звернення позивача до суду з приводу відшкодування судових витрат в сумі 33949,85 грн (29519,40 грн - правнича допомога, 233 грн - банківські послуги, 3801,45 грн - витрати пов`язані з прибуттям позивача та представника позивача до суду, 240 грн - витрати пов`язані із виготовленням копій документів під час розгляду справи, 156 грн - витрати на поштові послуги).

6.3. Сторона позивача вважає, що всі вимоги законодавства, що встановлені КАС України щодо звернення до суду з проводу винесення судом додаткового рішення про стягнення судових витрат були виконані своєчасно, зокрема, звернення до суду про відшкодування судових витрат міститься у позовній заяві, а докази про загальний розмір цих витрат надані на протязі 4-х днів після оголошення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19.03.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.

Позиція інших учасників справи

9. Від ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість доводів останньої, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

11. Відповідно до ухвали Верховного Суду касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.

12. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

13. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

14. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

15. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

16. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

17. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

18. Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

19. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

19.1. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

19.2. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

20. Разом з тим, за приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).

21. З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

22. За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

23. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

24. Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

25. Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

26. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

27. Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

28. Застосовуючи зазначені висновки до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів зазначає, що згідно з матеріалами справи, заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані до суду апеляційної інстанції в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

29. Як було зазначено вище відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

30. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.07.2023 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, підписаний адвокатом Анфьоровою К.С., в якому остання не порушувала питання щодо розподілу судових витрат. Крім того, ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи 20.07.2023, і мав змогу особисто зробити відповідну заяву, але не зробив цього.

31. Водночас заяву про відшкодування судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу (42567 грн), банківські послуги (473 грн), копіювання документів (240 грн), поштові послуги (655 грн), транспортні витрати (6652,37 грн), докази які, на думку позивача, їх підтверджують, останній висловив і подав до суду апеляційної інстанції 24.07.2023, після того, як колегією суддів ухвалено постанову від 20.07. 2023.

32. Посилання сторони позивача про те, що у позовній заяві міститься заява про відшкодування судових витрат з їх орієнтовною сумою, а також інших процесуальних документах справи та про наявність якою зазначено у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.04.2023, колегією суддів відхиляються за безпідставністю, оскільки ця заява була предметом розгляду суду першої інстанції за результатом якого суд постановив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 29567 грн та витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 4430,45 грн.

33. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

34. Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про недотриманням позивачем положень частини сьомої статті 139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу та, як наслідок, наявність правових підстав для залишення його без розгляду.

35. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

36. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допусти, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

38. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анфьорова Катерина Сергіївна, залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі №600/752/22-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк