Постанова

від 20.03.2024 по справі 808/489/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 808/489/17

касаційне провадження № К/9901/47281/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Пасічник С.С., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного підприємства-фірми "Дарьял" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Приватного підприємства-фірми "Дарьял" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство-фірма "Дарьял" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 27.09.2016 №0001558261400, №0001568261400.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Фортуна Трейд ЛТД»,ТОВ «Сіріус Павер», які належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліках платника на підставі відповідних первинних документів, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 10.04.2017 позов задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 27.09.2016 №0001558261400, №0001568261400.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність включення платником до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум за господарськими операціями між позивачем та зазначеними вище контрагентами з підстав підтвердження таких операцій належними первинними документами.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 03.10.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сукупність наданих позивачем доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій Товариства з ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Фортуна Трейд ЛТД». Фіктивна та нелегальна діяльність зазначених контрагентів є несумісною з легальною підприємницькою діяльністю і, відповідно, всі оформлені вказаними контрагентами первинні документи по господарським операціям з позивачем, в тому числі і податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентами, зазначає, що господарські операції з наведеними вище контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій з підстав наявності кримінальних проваджень стосовно посадових осіб контрагентів позивача з підстав відсутності вироків у цих кримінальних провадженнях та встановлених фактів фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем і зазначеними вище контрагентами. Зауважує, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку господарським операціям між позивачем та наведеними вище контрагентами, не з`ясовано зміст первинних документів, наданих на підтвердження вказаних господарських взаємовідносин. Скаржник доводить, що відсутність у контрагентів позивача належної кількості трудових ресурсів та основних засобів не може слугувати беззаперечним доказом нереальності господарських операцій, оскільки такі контрагенти мають право залучати інших суб`єктів господарювання для виконання своїх зобов`язань перед позивачем, з урахуванням того, що зазначені факти не перевірялися контролюючим органом під час здійснення перевірки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 19.03.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 20.03.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Сіріус Павер» за період квітень 2016 року, з ТОВ «Фортуна Трейд ЛТД» за період травень 2016 року, про що складено акт від 14.09.2016 №83/08-29-14-01-05/20496109 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за квітень, травень 2016 року на загальну суму 239623,00 грн, який сформований за рахунок контрагентів-постачальників ТОВ «Фортуна Трейд ЛТД», ТОВ «Сіріус Павер», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за квітень 2016 року на загальну суму 99540,00 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту за травень 2016 року на суму 140083,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2016: №0001558261400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 149310,00 грн, в тому числі: за основним платежем на суму 99540,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 49770,00 грн; №0001568261400, яким позивачу зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість за травень 2016 року на загальну суму 140083,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішеннями Головного управління ДФС у Запорізькій області від 10.10.2016 №3446/10/08-01-10-01-13 та ДФС України від 03.02.2017 №1992/6/99-99-11-01-01-25 скарги Підприємства були залишені без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності недоліків у первинних документів, відсутності фактичної можливості здійснення таких операцій у контрагентів позивача, наявності кримінальних проваджень стосовно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками фіктивного підприємництва, не підтвердження таких господарських операцій по ланцюгу постачання.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХІV.

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з постачальниками: ТОВ «Сіріус Павер» за договором від 11.04.2016 №01-11042016, предметом якого є придбання товару, а саме, кальцію металевого, за ціною 113760,00 грн за 1 тону на загальну суму 597240,00 грн; ТОВ «Фортуна Трейд Лтд» за договорами від 18.04.2016 №02-180416, від 23.05.2016 №1-230516, предметом якого є придбання товару, а саме, кальцію металевого, загальною кількістю 6,000 тон та 1,388 тон, відповідно, за ціною 113760,00 грн за 1 тону та 113789,63 грн за одну тону, відповідно.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, укладений між позивачем та ПП Компанія «Трансбуд інжиніринг» договір від 05.01.2015 №010115 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, посвідчення про відрядження, акти здачі-приймання робіт, платіжні доручення, паспорти якості на кальцій металевий, бухгалтерські довідки про використання придбаного кальцію металевого у виробництві дроту з феррокальцієм, який у подальшому реалізовано ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за відповідними накладними, листи контрагентів про те, що за вказаними господарськими операціями з позивачем всі податкові зобов`язання відображено контрагентом у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний період та зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції, послався на наявність негативної інформації відносно контрагентів позивача та на наявність кримінальних проваджень стосовно посадових осіб зазначених вище контрагентів позивача.

Водночас, Верховний Суд не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції і вважає такі висновки передчасними, оскільки судом апеляційної інстанції не надано доводам контролюючого органу та доводам позивача, якими вони обґрунтовують свої правові позиції відносно господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість; не досліджено зміст та відповідність вимогам чинного законодавства первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за вказаними господарськими операціями, на які посилається позивач в обґрунтування правомірності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із наведеними контрагентами (податкових і видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, оборотно-сальдових відомостей по рахунках, карток-рахунків, виписок по особовим рахункам та документів складського обліку); не досліджено зміни в структурі активів та зобов`язань платників податків; не надано оцінку факту оплати за договорами, не з`ясовано наявність або відсутність заборгованості за вказаними правовідносинами; не досліджено і не встановлено який товар і на яку суму придбавався, де зберігався і якими документами це підтверджується.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, послався на фіктивну діяльність контрагентів позивача, водночас, судом не досліджено і не встановлено осіб, які підписували договори, первинні документи, їх повноваження на підписання. Не з`ясовано, чи підписані договори, первинні документи саме тими особами, відносно яких є вирок за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, або яка заперечує участь у господарських взаємовідносинах з позивачем.

Не досліджено і не з`ясовано, які обставини встановлені у кримінальних провадженнях, на які посилається контролюючий орган, щодо факту фіктивного підприємства контрагентів позивача, чи є вирок, що встановлено цим вироком та яке відношення зазначене підприємство має до спірних правовідносин.

Суд визнає, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суди повинні встановити фактичні обставини у справі відносно взаємовідносин позивача з наведеними контрагентами, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

Суд повинен встановити фактичні обставини щодо виконання умов договору, дослідити рух активів, наявність змін у майновому стані платника податків, наявність документів первинної звітності та бухгалтерського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині дослідження доказів, оскільки судом апеляційної інстанції не аналізувалась первинна документація з метою підтвердження або спростування висновків податкового органу щодо встановленого порушення з урахуванням обставин, встановлених у межах кримінальних проваджень.

Без повного дослідження всіх обставин, на які посилається відповідач в акті перевірки та які слугували підставою для висновків податкового органу про виявлені порушення, неможливо встановити правомірність віднесення відображених сум до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції з наведених питань.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені та перевірені судом апеляційної інстанції, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства-фірми "Дарьял" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник В.В. Хохуляк