Постанова

від 21.03.2024 по справі 640/3560/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

справа № 640/3560/20

адміністративне провадження № К/990/25228/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/3560/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» до Головного управління ДПС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., Федотов І.В., Чаку Є.В.),

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мініс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач 1, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі також - відповідач 2), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мініс" (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" (код ЄДРПОУ 30307964) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2020 року позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2020 року скасовано, провадження у справі - закрито.

Постановою Верховного Суду від 16 травня 2023 року касаційну скаргу ТОВ "Мініс" задоволено частково, скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року в частині закриття провадження у справі №640/3560/20 за позовом ТОВ "Мініс" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Мініс" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року, а справу у вказаній частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" (код ЄДРПОУ 30307964) заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн. (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень), нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року, - без змін.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень 2013 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Водночас податковим органом не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Мініс", та не включено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТОВ "Мініс" (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн.

У зв`язку з невключенням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про позивача, останній звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив зобов`язати податковий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень) та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та січень 2013 року за період з 30 квітня 2013 року по 21 лютого 2018 року у розмірі 2 465 374,50 грн, а також встановити контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання постанови суду у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у справі №826/3463/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, позов Товариства задоволено: зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мініс" суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень) та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та січень 2013 року за період з 30 квітня 2013 року по 21 лютого 2018 року у розмірі 2 465 374,50 грн (два мільйона чотириста шістдесят п`ять тисяч триста сімдесят чотири гривні).

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва зобов`язано податковий орган подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали.

Відповідно до копії адвокатського запиту від 11 грудня 2019 року вих.№133-19 представник позивача звернувся до Державної податкової служби України з проханням повідомити його про причини невиконання судового рішення по справі №826/3463/18, яке набрало законної сили, та зазначити, які дії позивачеві необхідно вчинити для отримання відшкодування суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687, 408, 00 грн.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 27 грудня 2019 року №1396/АДВ/26-15-43-2-04 на адвокатський запит від 11 грудня 2019 року повідомило, що не вносить інформацію до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та Єдиного реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість й не є розпорядником зазначених реєстрів. Водночас, на даний час чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру, та структуру такого реєстру. Крім того Головне управління ДПС у м. Києві зазначило про те, що невиконання судового рішення мало місце із поважних причин, а саме у зв`язку з реорганізаційними питаннями, оскільки обов`язок щодо виконання рішення суду та подання відповідного звіту було покладено на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка станом на дату набрання рішенням у справі №826/3463/18 законної сили такі функції не здійснювала.

У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, що набрало законної сили, та невідшкодуванням податку на додану вартість з Державного бюджету України у розмірі 5 687 408,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління ДПС у м. Києві за наслідками розгляду справи №826/3463/18 не вчинило жодних дій щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн, а тому з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року по справі №826/7380/15 наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нарахованої за період грудень 2012 року та січень 2013 року.

Постановою апеляційного суду від 21 червня 2023 року (після направлення судом касаційної інстанції справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" (код ЄДРПОУ 30307964) заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року, залишено без змін.

Враховуючи постанову Верховного Суду в цій справі від 16 травня 2023 року, рішення суду першої інстанції в іншій частині позовних вимог апеляційним судом не переглядалося.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган вказує, що згідно сформованих висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах в першу чергу мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами; позовна вимога про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість не може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Також відповідач 1 вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив постанову Верховного Суду від 16 травня 2023 року у цій справі та вийшов за межі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою від 28 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів відповідача 1 про не врахування судом апеляційної інстанції висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач 2 подав до суду касаційної інстанції письмові пояснення, в яких просить касаційну скаргу контролюючого органу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні прозову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як уже було зазначено, з урахуванням постанови суду касаційної інстанції у цій справі від 16 травня 2023 року, предметом апеляційного перегляду було рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Мініс" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року, а відтак предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції у зазначеній частині.

Так, ключовим питанням, в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження у цій справі, є дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у спосіб стягнення відповідних сум у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України визначав, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Тобто, Податковим кодексом України надано можливість платнику податків захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ.

Водночас, Верховний Суд наголошує, що у разі звернення платника податків з позовною вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, суд має в першу чергу перевірити дотримання строку звернення з відповідним позовом.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою та та/або пені на суми заборгованості з відшкодування ПДВ.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

Положення ж пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведене, стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Суд також звертає увагу, що частинами другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі №803/1149/18.

Застосування цих висновків знайшло своє відображення у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 10 травня 2023 у справах №200/9915/21, №640/6852/21, від 13 липня 2023 року у справах №320/3351/21, № 200/6795/20-а, від 28 липня 2023 року у справі № 280/1854/21.

Також слід зазначити, що у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.

За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення суду апеляційної інстанції у частині вимог, які підлягають перегляду, не відповідає критеріям судового рішення, встановленим статтею 242 КАС, як такі, що ухвалене внаслідок незастосування судом положення частини другої статті 122, статті 123 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України не здійснюється.

Що ж стосується доводів касаційної скарги про перегляд судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині, яка не підлягала перегляду, то такі є безпідставними, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 16 травня 2023 року у цій справі скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року в частині закриття провадження у справі №640/3560/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» (код ЄДРПОУ 30307964) заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нарахованої за період грудень 2012 року та січень 2013 року, й справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. У вказаній частині суд апеляційної інстанції й переглянув рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року скасувати, а справу №640/3560/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва