Постанова

від 28.05.2024 по справі 640/3560/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3560/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Грибан І. О., Ключковича В.Ю. за участю секретаря: Рожок В. В.

представника позивача Кучерука Ю.А. , представника відповідача Сметанюка Р. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 09.06.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мініс" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мініс" (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" (код ЄДРПОУ 30307964) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2020 року позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постановою Верховного Суду від 16 травня 2023 року касаційну скаргу ТОВ "Мініс" задоволено частково, скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року в частині закриття провадження у справі №640/3560/20 за позовом ТОВ "Мініс" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Мініс" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року, а справу у вказаній частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн. (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень), нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року, залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 березня 2024 року задоволено частково касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві.

Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року, а справу №640/3560/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року Верховний Суд вказав на необхідність дослідження питання дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у спосіб стягнення відповідних сум у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

В судовому засіданні представником апелянта, з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 21.03.2024, підтримано доводи щодо порушення позивачем строків на звернення до суду з даним позовом. Зокрема, зауважено, що на переконання податкового органу позивач міг та повинен був дізнатись про порушення своїх прав, ще у 2012-2013 роках.

Представником позивача, в судовому засіданні щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено. Крім того, зазначено, що даний позов заявлено у строки встановлені ст. 122 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матерів справи, та з урахуванням постанови суду касаційної інстанції у цій справі від 16 травня 2023 року, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Мініс" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи товариством з обмеженою відповідальністю "Мініс" подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень 2013 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Податковим органом не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Мініс", та не включено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТОВ "Мініс" (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн.

У зв`язку з невключенням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про позивача, останній звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив зобов`язати податковий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та січень 2013 року за період з 30 квітня 2013 року по 21 лютого 2018 року у розмірі 2 465 374,50 грн, а також та встановити контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання постанови суду у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у справі №826/3463/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року позов ТОВ "Мініс" задоволено:

- зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Мініс" суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та січень 2013 року за період з 30 квітня 2013 року по 21 лютого 2018 року у розмірі 2 465 374,50 грн.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва зобов`язано податковий орган подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали.

Відповідно до копії адвокатського запиту від 11 грудня 2019 року вих.№133-19, представник позивача звернувся до Державної податкової служби України з проханням повідомити його про причини невиконання судового рішення по справі №826/3463/18, яке набрало законної сили, та повідомити про необхідні дії, які позивачеві необхідно вчинити для отримання відшкодування суми податку на додану вартість за період - грудень 2012 року та січень 2013 року, у розмірі 5 687, 408, 00 грн.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 27 грудня 2019 року №1396/АДВ/26-15-43-2-04 на адвокатський запит від 11 грудня 2019 року повідомило про те, що не вносить інформацію до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та Єдиного реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та не є розпорядником зазначених реєстрів. Водночас, на даний час чинним законодавством не передбачено порядок ведення, механізму відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру, та структуру такого реєстру.

Крім того Головне управління ДПС у м. Києві зазначило про те, що невиконання судового рішення мало місце із поважних причин, а саме у зв`язку з реорганізаційними питаннями, оскільки обов`язок щодо виконання рішення суду та подання відповідного звіту було покладено на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка станом на дату набрання рішенням у справі №826/3463/18 законної сили, такі функції не здійснювала.

У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, що набрало законної сили та невідшкодуванням податку на додану вартість з Державного бюджету України у розмірі 5 687 408,00 грн, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника;

Згідно з ст. 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7).

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10).

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11).

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12).

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

Наведені норми п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України узгоджуються з п.п. 6 та 9 Порядку № 39.

Пунктом 200.14 ст. 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у справі №826/3463/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мініс" суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн.

Водночас контролюючим органом станом на грудень 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у справі №826/3463/18 у справі не виконано, що підтверджено сторонами під час розгляду справи.

Щодо посилання апелянта про ту обставину, що станом на 11 березня 2020 року згідно з ІТС "Податковий Блок" обліковується залишок невідшкодованих сум податку на додану вартість у розмірі 5 661 314 грн. водночас позивачем завлено суму до стягнення у розмірі 5 687 408,00 грн, то колегія суддів звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року у справі №826/3463/18 (набрало законної сили 05 лютого 2019 року) зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТОВ "Мініс" суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн, що і заявлена позивачем у позовній заяві.

На момент виникнення спірних правовідносин ст. 200 ПК України та Порядком № 39 було передбачено надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Законами України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року № 909-VIII та "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII внесено зміни до ст. 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з п.п. 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до п. 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює на що також звертає увагу і апелянт в апеляційній скарзі.

Крім того, апелянт наголосив, що станом на час розгляду справи чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

Наведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 (провадження №11-778апп18).

Що ж стосовно питання дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Мініс» строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб). Аналогічне право закріплено й пунктом 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі шляхом звернення до суду. Пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності у 1 095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

Однак положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Що стосується процесуальних строків звернення до суду, то порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначається КАС України (стаття 1 цього Кодексу), процесуальні строки звернення до суду є обов`язковою складовою процедури її ініціації (частина перша статті 122 КАС України). Тривалість такого строку та початок відліку є його обов`язковими елементами, які визначаються залежно від предмета судового оскарження та обраного позивачем способу захисту порушеного права.

За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, враховуючи наведене, стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Також суд зазначає, що у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.

При цьому слід враховувати, що запровадження строків звернення до суду слугує меті досягнення правової визначеності щодо правомірності акта (рішення, дії, бездіяльності) держави в особі її органів; після спливу строків правовідносини набувають ознак стабільності.

Попри те, як убачається з викладеного вище обґрунтування, у разі залишення без розгляду внаслідок спливу строку звернення до суду позову щодо реалізації права на бюджетне відшкодування / стягнення пені право особи на підтверджену судом суму такого відшкодування не вичерпується, а протиправна поведінка держави не легітимізується.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18.

Відповідно до встановлених обставин справи, позивачем було ініційоване судове провадження, у тому числі щодо стягнення пені на суму простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, і даний спір був вирішений в межах справи №826/3463/18, де суд не лише зобов`язав відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мініс" суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року, а й стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та січень 2013 року за період з 30 квітня 2013 року по 21 лютого 2018 року у розмірі 2 465 374,50 грн.

Рішення суду у вказаній справі залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року.

Натомість, вказане рішення суду відповідачем виконано не було ні у 2019 році ні час вирішення спору в рамках даної справи.

11 грудня 2019 року вих.№133-19, представник позивача звернувся до Державної податкової служби України з проханням повідомити його про причини невиконання судового рішення по справі №826/3463/18, яке набрало законної сили.

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 27 грудня 2019 року №1396/АДВ/26-15-43-2-04 на вказаний вище адвокатський запит, фактично повідомлено, про відсутність наміру виконання рішення суду у справі №826/3463/18, в тому числі та не виключно, у зв`язку із зміною механізму відшкодування сум ПДВ.

Саме у зв`язку із отриманням вказаного листа податкового органу товариство звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до суду 14.02.2020 року, тобто менше ніж через два місяці з дати отримання листа Головного управління ДПС у м. Києві від 27 грудня 2019 року №1396/АДВ/26-15-43-2-04, а відтак, із дотриманням строків встановлених ст. 122 КАС України.

При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи податкового органу, що строк на звернення до суду з даним позовом слід обраховувати з моменту виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування (2012-2013 роки).

Адже питання про наявність у позивача права на таке відшкодування вирішено в рамках справи №826/3463/18 тоді як даний позов обумовлено виключно змінами законодавства щодо механізму отримання платником податку бюджетного відшкодування та ігноруванням податковим органом рішення суду, що набрало законної сили.

Також, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати, що вирішити даний спір в частині вимог про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року в порядку передбаченому ст. 383 КАС України, про що вказано у постанові Верховного Суду від 16 травня 2023 року постановленій в рамках даної справи.

Відтак, доводи апелянта в частині порушення строку на звернення до суду з даним позовом є цілком безпідставними та надуманими.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн. нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя І. О. Грибан

(Повний текст постанови складено 11.06.2024)