Постанова

від 21.03.2024 по справі 400/3927/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

справа № 400/3927/22

адміністративне провадження № К/990/9735/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНТОРС" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді: Бітов А.І., Танасогло Т.М.) у справі №400/3927/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНТОРС" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНТОРС" (надалі - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - ГУ ДПС у Миколаївській області), Державної податкової служби України (надалі - ДПС України), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення кoмісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7194255/42929416 від 11 серпня 2022 року; зобов`язати ДПС України здiйснити реєстрацію податкової накладної №39 від 22 березня 2022 року на cyмy 1 351 500,13 грн, у тому числі ПДВ 225 250,02 грн в день її подання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами здійснення господарських операцій, позивачем сформовано та направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну. Проте, за результатами обробки, реєстрацію податкової накладної зупинено, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК. На виконання цієї пропозиції, позивач надав пояснення щодо зупиненої накладної, однак відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючому органу було надано перелік документів, які, на думку позивача, підтверджують законність та економічну обґрунтованість господарських операцій, на підставі яких сформовано податкову накладну.

Рішенням Миколаївський окружний адміністративний суд від 22 листопада 2022 року позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності позовних вимог вмотивовані тим, що у контролюючого органу не було достатніх правових підстав для відмови позивачу у реєстрації поданої ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом не вказаний конкретний перелік документів, який платник податків має надати для прийняття обґрунтованого рішення щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Постановою П`ятий апеляційний адміністративний суд від 1 лютого 2023 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Здійснюючи висновок щодо відсутності підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що долучений позивачем до пояснень перелік документів не був достатнім для реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Апеляційний суд вказав, що позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував виробництво реалізованої продукції та звіти про виробництво саме реалізованої продукції. Натомість контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень наведено відповідні мотиви прийняття спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної Комісією на підставі наданого позивачем переліку документів, а відтак, підтверджено правомірність рішення податкового органу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції вказуючи про те, що суд апеляційної інстанції допустивши порушення норм матеріального права та процесуального права, неправильно застосував норми статті 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 1 лютого 2023 року у справі №140/506/22, від 20 січня 2022 року у справі №140/4162/21, від 2 лютого 2021 року у справі №805/3956/18-а, від 8 квітня 2021 року у справі №813/2127/18, від 3 листопада 2021 року у справі №360/2460/20, від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а.

В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу позивача Головне управління ДПС у Волинській області, Державна податкова служба України, просили її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Верховний Суд ухвалою від 31 березня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року з метою перевірки доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНТОРС".

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач здійснює виробництво олії, кормів для домашніх тварин та оптову торгівлю зерном і кормами для тварин. Для здійснення господарської діяльності позивач закуповує зерно сої, переробляє її на макуху та олію соєву, які в подальшому реалізовує. Позивач має відповідне обладнання, складське приміщення та фахівців.

У лютому-березні 2022 року позивач закупив у ТОВ "БЕРЕКОЛ", ФГ "ДІАМАНТ ПЛЮС" та ТОВ "КЛН АГРО" насіння сої.

Отримана соя була перероблена в макуху соєву та олію соєву в березні 2022 року, що підтверджується карткою складського обліку № 00-00000008-1Н, накладними про передачу готової продукції та реєстром документів "Звіт виробництва за зміну".

12. червня 2020 року між позивачем (постачальник) та ТОВ "Снятинська птахофабрика" (покупець) укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити макуху соєву та/або олію соєву та/або макуху соняшникову. Виконання договору підтверджується видатковою накладною №261 від 22 березня 2022 року та товарно-транспортною накладною №Р261 від 22 березня 2022 року, якісним посвідченням на вироблену продукцію від 21 березня 2022 року. Оплата за поставлений товар здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується рахунками та платіжними дорученнями.

Транспортування товару здійснювалось ТОВ "Гранкор Інвест" на підставі договору надання послуг з вантажоперевезення № 05-П19 від 3 вересня 2019 року.

Податкова накладна від 22 березня 2022 року №39 складена позивачем датою поставки товару та направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Автоматизованою системою "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України направлено позивачу повідомлення про прийняття податкової накладної та зупинення її реєстрації. Підставою вказано, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1507 відсутні в таблиці даних платника ПДВ як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

По податковій накладній від 22 березня 2022 року №39, реєстрацію якої зупинено, позивач направив ГУ ДПС пояснення та первинні документи, зокрема, договори, рахунки на оплату, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, реєстр документів "Звіт виробництва за зміну" тощо.

Відповідач 3 не врахував надані позивачем пояснення та докази на їх підтвердження і рішенням №7194255/42929416 від 11 серпня 2022 року відмовив у реєстрації податкової накладної від 22 березня 2022 року № 39 у ЄРПН.

Підставою для відмови вказано ненадання платником податку первинних документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг; зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи); у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

В додатковій інформації оскаржуваного рішення зазначено про відсутність підтверджуючих документів на виробництво, звітів про виробництво.

Перевіряючи правильність наданої судом апеляційної інстанції правової оцінки оскаржуваним позивачем індивідуальним актам в контексті недотримання/дотримання відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на таке.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Як передбачено пунктом 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

За змістом пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком № 3 до Порядку №1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій, відповідно до пункту 1 якого з-поміж критеріїв визначено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за №1245/34216; надалі - Порядок №520) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно із пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Відповідно до пунктів 9 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Під час касаційного перегляду колегія суддів встановила, що висновки Верховного Суду у питанні застосування норм Порядку №520 та Порядку №1165 є сформованими і усталеними.

У постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 7 грудня 2022 року у справі №500/2237/20 вказав, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18 та від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а. При цьому, Верховний Суд у постанові від 5 січня 2021 року у справі №640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Суди попередніх інстанцій надали відмінну оцінку обставинам ненадання позивачем документів щодо його операцій із контрагентом.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий на виконання вимог Порядку №520 обсяг документів (договори, рахунки на оплату, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, реєстр документів "Звіт виробництва за зміну" тощо) був достатній для цілей реєстрації відповідної податкової накладної.

Натомість, суд апеляційної інстанції вказав не недостатність обсягу наданих документів для цілей реєстрації податкової накладної.

Надаючи правову оцінку висновкам судів, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, у квитанції не конкретизовано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до неї, які визначені пунктом 11 Порядку № 1165.

Формальне зазначення у квитанції пропозиції "надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН" є лише дублюванням норми пп. 3 п. 11 Порядку №1165.

Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи про недостатність документів, поданих позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодних відомостей стосовно господарської операції з контрагентом відповідач у квитанції не зазначає, але витребує документи та пояснення, які спростовують цю податкову інформацію, не зазначаючи при цьому їх перелік.

Посилання податкового органу на відсутність кодів УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1507 в таблиці даних платника ПДВ, суд першої інстанції визнав необґрунтованим, оскільки 8 липня 2022 року позивач подав до контролюючого органу таблицю даних платника податку, яка була прийнята рішенням від 13 липня 2022 року. Код УКТЗЕД 1507 (олія соєва) був там зазначений. Однак рішенням від 22 липня 2022 року не враховано відповідну таблицю.

Також, суд першої інстанції відхилив посилання ГУ ДПС у Волинській області на відсутність підтверджуючих документів на виробництво, звітів про виробництво, оскільки ненадання платником податків таких документів не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки зазначені документи не засвідчують події, перелічені у п. 187.1 ст. 187 ПК України. До того ж, як встановлено судом, позивачем разом з повідомленням подавався реєстр документів "Звіт виробництва за зміну".

Суд же апеляційної інстанції, формуючи свої висновки щодо відповідності оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 КАС України, норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи, при цьому не вказав у чому полягає недостатність і неналежність наданих Позивачем документів для цілей складення податкової накладної та реєстрації такої у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості.

Колегія суддів враховує, що в даному випадку, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містила переліку документів, які необхідно було подати для прийняття контролюючим органом рішення про її реєстрацію.

Отже, оскаржувана відмова містить лише загальне твердження без зазначення, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Зважаючи на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм Порядку №520 та Порядку №1165, вказані обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для реєстрації податкової накладної, підтверджують зроблені судом першої інстанції висновки про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені податковим законодавством, необхідні для реєстрації податкової накладної. Натомість, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірності спірних у справі індивідуальних актів.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення суду, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання касаційної скарги сплачено 4962,00 грн згідно платіжної інструкції №95 від 13 березня 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача сплаченого судового збору за подання касаційної скарги, а саме 4962,00 грн.

Керуючись статтями 139, 345, 349, 352, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНТОРС" задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року скасувати.

Залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНТОРС" (54030, місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, будинок 13/5, офіс 2/1, код ЄДРПОУ 42929416) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНТОРС" (54030, місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, будинок 13/5, офіс 2/1, код ЄДРПОУ 42929416) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва І.В. Дашутін