Постанова

від 21.03.2024 по справі 300/2785/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

справа № 300/2785/21

касаційне провадження № К/990/15278/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року (головуючий суддя - Боршовський Т.І.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сеник Р.П.; судді - Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі № 300/2785/21

за позовом Приватного підприємства «ТРОЯНСЬКІ ГІПСИ»

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року Приватне підприємство «ТРОЯНСЬКІ ГІПСИ» (далі - ПП «ТРОЯНСЬКІ ГІПСИ»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2020 року № 003451/0701, від 30 листопада 2020 року № 003471/0701, від 30 листопада 2020 року № 003468/0701.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 23 листопада 2021 року позов задовольнив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на ненаданні платником для здійснення контрольного заходу первинних документів, які підтверджують показники, відображені в декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року.

Верховний Суд ухвалою від 22 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

20 вересня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТРОЯНСЬКІ ГІПСИ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого в попередніх періодах, за результатами якої складено акт від 27 жовтня 2020 року № 82/09-19-07-01/33208749.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з ненаданням у визначений строк під час контрольного заходу посадовим особам ГУ ДПС в Івано-Франківській області документального підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентами, які відображено в декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 30 листопада 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 003451/0701, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 344066,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 86016,50 грн; № 003471/0701, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 5020763,00 грн; № 003468/0701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 7301,00 грн за основним платежем та 1825,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Вказані норми статті 44 ПК України щодо термінів кореспондують положенню пункту 102.1 статті 102 ПК України.

Так, пункт 102.1 статті 102 ПК України містить застереження не лише щодо необхідності дотримання контролюючим органом граничних термінів визначення податкового зобов`язання платника, але й щодо періодів, які охоплюватиме перевірка.

У спірній ситуації, як з`ясовано судами, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем у зв`язку з тим, що платник у визначений строк під час перевірки не надав посадовим особам контролюючого органу первинні документи, а саме документальне підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентами, відображеними в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року.

Водночас судовими інстанціями встановлено, що листом від 09 жовтня 2020 року № 09/10-2020-1ТГ позивач на вимогу контролюючого органу від 08 жовтня 2020 року повідомив останнього, що його запит не містить обставин, які свідчать про наявність підстав для здійснення перевірки поза періодом декларування з 01 вересня 2010 року, а лист свідчить про фактичне проведення перевірки поза межами строку, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України. При цьому ПП «ТРОЯНСЬКІ ГІПСИ» додано до своєї відповіді первинні документи щодо здійснення операцій із контрагентами за серпень 2020 року та оборотно-сальдові відомості за вказаний період (загальна відомість, відомості по рахунках 361, 3711, 631), претензій до яких фактично в ГУ ДПС в Івано-Франківській області не виникло.

За таких обставин, оскільки вимоги відповідача щодо надання документів виходили за межі повноважень та не базувалися на нормі закону (виходили за межі періоду та предмета перевірки), а також містили дефект форми (не були чіткими, конкретними та передбачуваними для виконання платником), то у позивача не виник обов`язок щодо їх виконання за весь вказаний у запиті період. Натомість документи, які підтверджують показники податкової звітності за серпень 2020 року, надавалися платником з листом від 21 вересня 2020 року № 21/09-2018-1ТГ до податкової декларації за відповідний звітний період, під час проведення перевірки з листом від 09 жовтня 2020 року № 09/10-2020-1ТГ, а також під час подання заперечення на акт перевірки за 1095 календарних днів, що передують вказаному звітному (податковому) періоду, згідно з вимогами абзацу другого пункту 44.7 статті 44 ПК України, що контролюючий органом не заперечується.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС в Івано-Франківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник