Рішення

від 22.03.2024 по справі 420/28576/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28576/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Драник О.О.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 ;

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Самойлюк Ганни Павлівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» 1456/к від 08.09.2023р. про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити на роботі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом поновлення на посаді заступника начальника Управління-начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

- стягнути 3 Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 19.09.2023р. по день ухвалення судового рішення;

- зобов`язати відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення суду у справі №420/591/20 Міністерством юстиції України видано наказ №3615/5 від 26.08.2022р., яким позивачку поновлено з 26.12.2019р. на посаді заступника начальника Управління-начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Постановою Кабінету Міністрів України №912 від 16.08.2022р. «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» реорганізовано міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції. Листом від 22.02.2023р. Міністерство юстиції попередило про припинення державної служби на підставі п.1 частини першої ст.87 Закону України «Про державну службу» та про наступне звільнення із займаної посади у зв`язку з реорганізацією державного органу. Листом від 24.08.2023р. Міністерство юстиції запропонувало позивачці переведення на одну з посад державної служби, зазначених у листі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) №30845/12-01 від 28.07.2023р. Згідно доданого Переліку вакантних посад державної служби, запропоновані посади які були вакантними на той час тільки в межах Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Херсонської, Дніпропетровської та Запорізької областей. 11.09.2023р. Міністерством юстиції направлено на електронну адресу позивачки наказ №1456/к від 08.09.2023р. «Про звільнення» (лист №119396-14.3/31-23), яким фактично доведено до відома про звільнення з займаної посади 18.09.2023р. відповідно до пункту 1 частини першої ст.87 Закону України «Про державну службу».

Позивач вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу не дотримано обов`язку щодо пропонування всіх вакантних посад державної служби, які з`явилися в установі протягом всього періоду і які існували з моменту попередження про звільнення і на день звільнення, в зв`язку з чим останній є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, грубо порушує її право на працю та, відповідно, наявні підстави для його скасування.

Ухвалою від 23.10.2023р. адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 10.11.2023 року відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

27.11.2023р.(вх.№45564/23), 29.11.2023р., (вх.№42264/23) та 01.12.2023р. (вх.№42660/23) від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Міністерства юстиції України надійшли відзиви на позовну заяву, відповідно до яких відповідачі адміністративний позов не визнають та просять відмовити в його задоволенні, зазначивши, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, та утворено, як юридичну особу публічного права, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Постановою Кабінету міністрів України №912 від 16.08.2022р. «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) реорганізовано шляхом приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Посилаючись на дотримання вимог ч.3 ст.87 Закону «Про державну службу», який є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби, відповідачі зазначили, що процедура звільнення ОСОБА_1 була повністю дотримана. Дорученням Державного секретаря МЮ України №60/1.3/48-23 від 03.02.2023р. начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) доручено внести Міністерству юстиції пропозиції щодо наявних рівнозначних або, як виняток, нижчих посад державної служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ), що відповідають професійній підготовці та професійним компетентностям позивача. Листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) №4736/12-11 від 08.02.2023р. надано перелік вакантних посад державної служби структурних підрозділів управління для ОСОБА_1 . Листом №21748/14.3/31-23 від 22.02.2023р. Міністерство юстиції попередило ОСОБА_1 про припинення державної служби на підставі п.1 частини першої ст.87 Закону України «Про державну службу» та про наступне звільнення із займаної посади у зв`язку з реорганізацією державного органу. Одночасно позивачу було запропоновано переведення на одну з посад державної служби, зазначених у листі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) №4736/12-11 від 08.02.2023р.

Дорученням Державного секретаря Міністерства юстиції України №278/1.3/48-23 від 25.07.2023 було доручено начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести Міністерству юстиції України пропозиції щодо наявних рівнозначних або, як виняток, нижчих посад державної служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що відповідають професійній підготовці та професійним компетентностям ОСОБА_1 . Листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №30845/12-01 від 28.07.2023 було надано відповідні пропозиції. Листом Міністерства юстиції України № 112464/14.3/31-23 від 24.08.2023 ОСОБА_1 повторно запропоновано переведення на одну з посад державної служби, зазначених у листі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 30845/12-01 від 28.07.2023. Водночас ОСОБА_1 запропоновано в термін до 05.09.2023 подати заяви про переведення на одну із запропонованих посад відповідно до статті 41 Закону або заяву про відмову від переведення. При цьому поінформовано, що ненадання письмової згоди на переведення на одну із запропонованих посад у термін до 05.09.2023 вважатиметься відмовою від запропонованої посади.

Протягом встановленого законом строку заяв з боку позивача не надходило. Враховуючи принцип мовчазної згоди, наказом Міністерства юстиції України від 08.09.2023 № 1456/к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень 5 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 18.09.2023 відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» з припиненням державної служби.

04.12.2023р. (вх.№42977/23) від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.12.2023р. від відповідачів надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 09.01.2024р. вирішено Розгляд справи № 420/28576/23 проводити за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання, призначено підготовче засідання по справі на 07.02.2024 року о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 07.02.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідачів про відкладення судового засідання, наступне засідання призначено на 20.02.2024р.

Ухвалою від 20.02.2024р., яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.03.2024р. о 10год.00хв.

20.02.2024р.(вх.ЕП№3112/24) від відповідачів надійшли додаткові пояснення.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі № 420/591/20, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 р., адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» №3983/к від 20.12.2019 року; визнав протиправним та скасував наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України «Про звільнення»» №1787/к від 23.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 26.12.2019 року; стягнув з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 різницю у середньому заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2019р. по 01.08.2021 р. в розмірі 373636,77 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Виконавчий лист видано 06.01.2022р.

На виконання рішення суду у справі №420/591/20 Міністерством юстиції України видано наказ №3615/5 від 26.08.2022р., яким ОСОБА_1 поновлено з 26.12.2019р. на посаді заступника начальника Управління-начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Про видання вказаного наказу ОСОБА_1 повідомлено листом Мін`юсту № 73670/14.3/31-22 від 29.08.2022 з наданням копії наказу, що підтверджується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 30.08.2023 та скріншотом до нього. Крім того, лист Мін`юсту № 73670/14.3/31-22 від 29.08.2022 та наказ Міністерства юстиції України № 3615/5 від 26.08.2022 було надіслано цінними листами на поштові адреси ОСОБА_1 наявні в її особовій справі: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

Постановою Кабінету Міністрів України №912 від 16.08.2022р. «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» реорганізовано міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції.

Дорученням Державного секретаря Міністерства юстиції України №60/1.3/48-23 від 03.02.2023 доручено начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести Міністерству юстиції України пропозиції щодо наявних рівнозначних або, як виняток, нижчих посад державної служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що відповідають професійній підготовці та професійним компетентностям ОСОБА_1 . Листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №4736/12-11 від 08.02.2023 надано перелік вакантних посад державної служби структурних підрозділів управління для ОСОБА_1 . Листом Міністерства юстиції України №21748/14.3/31-23 від 22.02.2023 ОСОБА_1 попереджено про звільнення та припинення державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону у зв`язку з реорганізацією державного органу. Одночасно ОСОБА_1 було запропоновано переведення на одну з посад державної служби, зазначених у листі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 4736/12-11 від 08.02.2023, які відповідають професійній підготовці та професійним компетентностям ОСОБА_1 .

На підтвердження доведення до відома ОСОБА_1 попередження про звільнення надано протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця та скріншот до нього, копіі поштових квитанцій з описом вкладення.

Дорученням Державного секретаря Міністерства юстиції України №278/1.3/48-23 від 25.07.2023 доручено начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести Міністерству юстиції України пропозиції щодо наявних рівнозначних або, як виняток, нижчих посад державної служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що відповідають професійній підготовці та професійним компетентностям ОСОБА_1 . Листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №30845/12-01 від 28.07.2023 було надано відповідні пропозиції.

Листом Міністерства юстиції України № 112464/14.3/31-23 від 24.08.2023 ОСОБА_1 повторно запропоновано переведення на одну з посад державної служби, зазначених у листі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 30845/12-01 від 28.07.2023. Водночас ОСОБА_1 запропоновано в термін до 05.09.2023 подати заяви про переведення на одну із запропонованих посад відповідно до статті 41 Закону або заяву про відмову від переведення. При цьому поінформовано, що ненадання письмової згоди на переведення на одну із запропонованих посад у термін до 05.09.2023 вважатиметься відмовою від запропонованої посади.

На підтвердження доведення до відома ОСОБА_1 листа Мін`юсту № 112464/14.3/31-23 від 24.08.2023 надано протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця та скріншот до нього, копіі поштових квитанцій з описом вкладення.

Згідно доданого Переліку вакантних посад державної служби, відповідачем були запропоновані посади вакантні на той час в межах Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Херсонської, Дніпропетровської та Запорізької областей.

У термін до 05.09.2023 відповідні заяви ОСОБА_1 про згоду або відмову від переведення не подано.

Наказом Міністерства юстиції України № 1456/к від 08.09.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 18.09.2023 відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 7 Закону з припиненням державної служби.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статті 38, 43 Конституції України передбачають, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.

У первинній редакції, чинній до 25.09.2019, пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII передбачав, що однією з таких підстав є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII у її первинній редакції було унормовано, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (абзац перший). Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (абзац другий).

Підпунктом 53 пункту 6 розділу I Закону №117-IX, що набрав чинності з 25.09.2019 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин, до статті 87 Закону №889-VIII були внесені зміни, які, зокрема, встановлювали такі підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);

- ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).

Цим Законом були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, які стосувалися застосування законодавства про працю та допускали звільнення з підстави реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

Станом на день виникнення спірних правовідносин стаття 87 Закону №889-VIII передбачала таке.

1. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

{Пункт 1 частини першої статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019}

1-1) ліквідація державного органу;

{Частину першу статті 87 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019}

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

{Пункт 3 частини першої статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019}

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

2. Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Правові висновки щодо подібних правовідносин висловлено Верховним Судом у постановах від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №520/11687/2020, від 30 листопада 2021 №480/4055/20.

Насамперед суд враховує те, що після внесення змін до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» законодавцем врегульовано процедуру припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

За цих обставин суд наголошує, що з дня набрання чинності вказаними змінами до Закону дія норм законодавства про працю не поширюється на державних службовців у цій частині відносин.

Станом на день виникнення спірних правовідносин стаття 87 Закону №889-VIII передбачала таке.

Відповідно до частини третьої цієї статті Закону суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Посада, яку обіймала позивач була віднесена до під категорії Б3 категорії Б посад державної служби. Як зазначено вище, відповідно до ст.87 Закону одночасно с попередженням про звільнення на підставі п.1 ч.1 цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійної компетентності. Як зазначено відповідачем, у Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) як правонаступнику Головного територіального управління юстиції в Одеській області були відсутні вакантні посади під категорії Б3, рівнозначні посаді позивача, суб`єктом призначення яких є Державний секретар Мінюсту, як станом на день попередження про звільнення так і на день звільнення, в зв`язку з чим було запропоновану інші посади в межах штатного розпису. Посади, запропоновані ОСОБА_1 в попередженні про звільнення від 22.02.2023р. та в листі Мінюсту від 24.08.2023р. відповідали посадам категорії Б під категорії Б3.

Судом встановлено, що відповідачем на особисту електронну пошту надіслані попередження про наступне звільнення із займаної посади у зв`язку з реорганізацією державного органу. Одночасно позивачу було запропоновано переведення на одну з посад державної служби, зазначених у листах Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ).

У разі згоди на переведення на одну з запропонованих посад ОСОБА_1 необхідно було подати відповідні заяви про звільнення за переведенням на ім`я Державного секретаря Міністерства юстиції України та про призначення на ім`я начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у тридцятиденний строк з дня доведення їй до відома цього попередження згідно зі статтею 91 Закону. Протягом вказаного строку відповідні заяви ОСОБА_1 про згоду або відмову від переведення не подано.

Щодо тверджень Позивача про обов`язок з боку Мін`юсту пропонувати вакантні посади в інших міжрегіональних управліннях Міністерства юстиції суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, та утворено Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) реорганізовано шляхом приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Ані Законом, ані Кодексом законів про працю України не передбачено обов`язку роботодавця працевлаштувати працівника, попередженого про звільнення, в іншому органі, окрім правонаступника. Як вбачається з матеріалів справи, у попередженні про звільнення ОСОБА_1 надано пропозицію щодо зайняття посад державної служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей з урахуванням листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.02.2023 № 4736/12-11. Статтею 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) реорганізовано шляхом 10 приєднання до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з перейменуванням у Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (правонаступник реорганізованого); Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) реорганізовано шляхом його приєднання до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (правонаступник реорганізованого); Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (правонаступник реорганізованого); Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) реорганізовано шляхом його приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (правонаступник реорганізованого). Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, та утворено Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яке є правонаступником Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, та Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не є правонаступниками. Ті міжрегіональні управління юстиції, які було реорганізовано за постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції», та Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (найменування яких змінено) як юридичні особи публічного права не були місцем роботи ОСОБА_1 , у штаті їх апарату ОСОБА_1 як заступник начальника Управління начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень не перебувала.

Виходячи з практики Верховного Суду, у судовому порядку може розглядатися питання поновлення на роботі в органі, з якого звільнено працівника. Отже при аналізі пропозицій зайняття інших посад державної служби на предмет відповідності вимогам статті 87 Закону в контексті звільнення у зв`язку з реорганізацією державного органу можуть братися до уваги посади в органі-правонаступнику, а не у будь-якому органі на розсуд державного службовця.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 240/10996/20: «За змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.».

Таким чином, доводи Позивача, що суб`єктом призначення не виконано своїх обов`язків щодо її працевлаштування та твердження ОСОБА_3 щодо обов`язку пропонування їй посад в інших міжрегіональних управліннях юстиції не відповідають обставинам справи та не узгоджуються з нормами Закону.

Отже, виходячи із встановлених судом обставин у спірних правовідносинах вбачається, що відповідно до статті 87 Закону № 889-VIII відповідач під час попередження запропонував позивачу вакантні посади, на які вона згоду письмово не надала.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що спірний наказ відповідача у спірній частині є таким, що відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнятий з дотриманням приписів статті 87 Закону № 889-VIII, а тому не підлягає скасуванню судом.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр. Дмитра Яворницького, 21-а, м. Дніпро, 49027, Код ЄДРПОУ 43315529), Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, Код ЄДРПОУ 34929741), Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, Код ЄДРПОУ 0015622) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.03.2024 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.