Рішення

від 24.03.2024 по справі 591/6454/18

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/6454/18

Провадження № 2/591/34/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання Чмуневич М.О.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа:Сумськаміська державна нотаріальна контора Сумськоїобласті про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на 1/2 частку квартири, визнання свідоцтва про право власності за заповітом недійсним,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_5 і, остаточно уточнивши позовні вимоги, мотивує їх тим, що мати позивачки ОСОБА_6 була членом житлово-будівельного кооперативу № 86 відповідно до рішення виконавчого комітету від 20 квітня 1990 року № 75, яким затверджено рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу № 86 від 03 квітня 1990 року № 12 про надання членам кооперативу окремих квартир у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується архівним витягом від 23 квітня 2018 року № Пм-43 .

ОСОБА_6 була надана в користування двокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_2 на склад сім`ї із двох осіб, тобто матері і позивачки.

14 листопада 1988 року ОСОБА_6 був внесений перший платіж у сумі - 2800 рублів. Залишок коштів у сумі - 5704 рублів 17 копійок було сплачено поквартально у повному обсязі до 13 березня 1992 року.

Всього за період з 14 листопада 1988 року по 13 березня 1992 року за двокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_2 , сплачені кошти у сумі 8504 рублів 17 копійок.

Відповідно до п. 4 рішення Сумської міської ради виконавчого комітету «Про проведення технічної інвентаризації, реєстрації об`єктів нерухомого майна усіх форм власності розташованих на території м. Суми» від 20 червня 2000 року № 295 запропоновано власникам нерухомості, які не здійснили інвентаризації та реєстрації належного їм нерухомого майна в Сумському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації зареєструвати раніше одержані документи, які підтверджують право власності.

13 червня 2008 року ОСОБА_6 отримано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 на двокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_2 .

Під час внесення коштів за кооперативну квартиру ОСОБА_6 працювала у Сумському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) АДРЕСА_3 і заробітна плата її становила від 70 рублів до 112 рублів відповідно до довідки від 23 квітня 2018 року виданої у зазначеному закладі. У матері не було коштів для оплати кооперативної квартири, тому, в основному вона була придбана за рахунок аліментів, які були сплачені її батьком.

Аліменти були стягнуті відповідно до рішення Недригайлівського районного народного суду Сумської області від 06 жовтня 1983 року у справі №2-177/1983 на користь ОСОБА_6 з її батька ОСОБА_7 на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку.

Згідно з архівною довідкою, виданою Заполярним транспортним філіалом ПАТ ГМК «Норильський нікіль», за період з 1984 по 1990 рік з ОСОБА_7 стягнуто аліментів: 1984 рік - 1916 руб. 16 коп.; 1985 рік - 1535 руб. 00 коп.; 1986 рік -1854 руб. 80 коп.; 1987 рік - 2265 руб. 60 коп.; 1988 рік - 1844 руб. 07 коп.; 1989 рік - 2044 руб. 11 коп.; 1990 рік - 1561 руб 21 коп.

Отримання ОСОБА_6 аліментів надало їй можливість придбати двокімнатну кооперативну квартиру, так як іншого доходу в неї не було.

З огляду на вище зазначені документи, за час сплати пайових внесків розмір отриманих аліментів майже втричі перевищував дохід її матері, а саме за період 1988 - 1990 роки сума аліментів становила 5 444 рублі 39 копійок (1844,07 + 2044,11 + 1561,21), а розмір заробітної плати за цей період не перевищував від 70-112 руб., тобто за три роки мати отримала не більш ніж 2528 руб. 60 коп. (898,67 + 1095,75 + 534,18).

В зв`язку з вищезазначеним, позивачка вважає, що вона набула право власності на спірну квартиру нарівні із матір`ю ОСОБА_6 , так як майже всі внески за кооперативну квартиру були сплачені за рахунок отриманих аліментів.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить визнати спільною сумісною власністю членів сім`ї члена житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 двокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_2 вартістю 395900 грн.; визнати частково недійсним свідоцтво серія НОМЕР_1 від 13 червня 2008 року видане на ім`я ОСОБА_6 про право власності на нерухоме майно двокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_2 , вартістю 197950 грн.; визнати свідоцтво про право власності за заповітом видане на ім`я ОСОБА_5 від 15 грудня 2015 року зареєстровано в реєстрі за № 3-1883 частково недійсним.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 грудня 2018 року відкрито провадження у зазначеній справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20 лютого 2019 року, о 13 год.00 хв.

Протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 25 квітня 2019 року, 09 год. 30 хв. у зв`язку з клопотанням представника відповідачки про відкладення.

25 квітня 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 17 липня 2019 року, 09 год. 30 хв. у зв`язку з клопотанням представника відповідачки про відкладення.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2019 року провадження по справі зупинено до залучення правонаступника відповідача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 липня 2021 року залучено до участі у справі за вказаним позовом як процесуального правонаступника відповідача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємця ОСОБА_3 ; поновлено провадження в зазначеній справі з призначенням підготовчого засідання на 26 жовтня 2021 року, о 13 год. 00 хв.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2021 року в порядку забезпечення позову заборонено приватному нотаріусу Сумського міського нотаріального округу Скоробагатько Н.Б. видавати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на спадкове майно померлого - частку двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_2 .

26 жовтня 2021 року від представника ОСОБА_3 адвоката Шаповал О.О. надійшли пояснення по справі, в яких зазначає, що із позовною заявою не згодна, вважає її необґрунтованою з огляду на наступне.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 жовтня 2017 року у справі № 591/8585/15-ц ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було виселено з житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 . Постановою Апеляційного суду Сумської області за апеляційною скаргою ОСОБА_9 та ОСОБА_8 рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 жовтня 2017 року залишено без змін.

Позивачем до позовної заяви були додані довідка про розмір заробітної плати ОСОБА_6 , виданої Сумським ДБЗ (ясла-садок) АДРЕСА_3 , де остання працювала з 1984 по 1990 роки, однак в довідці не зазначено ні посади, ні кількості штатних одиниць, які займала ОСОБА_6 , тобто не можна дійти однозначного висновку про те, що ОСОБА_6 мала лише одне робоче місце (Сумський ДБЗ (ясла-садок) АДРЕСА_3 ), а не працювала за сумісництвом та отримувала заробітну плату також і за іншим місцем роботи.

Перший внесок за квартиру, відповідно до наданої позивачем довідки Житлово- будівельного кооперативу № 86, у розмірі 2800 рублів було сплачено ОСОБА_6 14 листопада 1988 року. Залишок коштів у сумі 5704 рублів 17 копійок у повному обсязі був сплачений 13 березня 1992 року, тобто вже після звільнення з Сумського ДБЗ (ясла-садок) АДРЕСА_3 .Тому висновки позивача про сплату внесків ОСОБА_6 за кооперативну квартиру за рахунок аліментів, стягнутих судом на утримання Позивача, є передчасними та заснованими на не повному дослідженні трудового та соціального положення ОСОБА_6

Дійсно, батьки та діти можуть набувати право спільної власності щодо об`єктів, створених їх спільними зусиллями та працею.Це може бути будівництво житлового будинку, дачі, спільне вирощування врожаю, худоби тощо. При цьому важливою є спрямованість волі батьків та дітей на створення об`єкта саме спільної власності.

Просить суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити (т. І а.с. 186-189).

26 листопада 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 11 січня 2022 року, 10 год. 00 хв. у зв`язку з наданням часу позивачу скористатися правом на захист.

23 листопада 2021 року від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що на час внесення коштів за кооперативну квартиру ОСОБА_6 працювала у Сумському дошкільному навчальному закладі(ясла-садок) № 1 «Ромашка» м. Суми з 1984 по 1990 роки і її заробітна плата становила від 70 рублів до 112 рублів, що підтверджується довідкою від 23 квітня 2018 року дошкільного навчального закладу № 1 «Ромашка». Зазначене у відзиві те, що ОСОБА_6 могла отримувати доплати є припущенням і не заслуговує на увагу.

Після 1990 року її мати не мала ніякого доходу, а пайові внески продовжувала сплачувати до 1992 роки. Вони разом із нею жили разом за рахунок аліментів, які сплачував батько позивачки ОСОБА_7 , починаючи з 1983 року, що підтверджується рішенням Недригайлівського районного народного суду Сумської області від 06 жовтня 1983 року у справі 2-177/1983 та довідкою, виданою Заполярним транспортним філіалом ПАТ ГМК «Норильський нікель», згідно якої за період з 1984 року по 1990 рік з ОСОБА_7 стягнуто аліментів: 1984 рік - 1916 руб. 16 коп.; 1985 рік - 1535 руб. 00 коп.; 1986 рік - 1854 руб. 80 коп.; 1987 рік-2242 руб. 63 коп.; 1988 рік - 1844 руб. 07 коп.; 1989 рік - 2044 руб. 11 коп.; 1990 рік - 1561 руб 21 коп. Отримання ОСОБА_6 аліментів надало їй можливість придбати двокімнатну кооперативну квартиру, так як ніякого іншого доходу в неї не було.

З огляду на вище зазначені документи, за час сплати пайових внесків розмір отриманих аліментів майже втричі перевищив дохід її матері, а саме за період 1988-1990 років сума аліментів становила 5444, 39 руб. (1841,95 +2044,11+1561,21), а розмір заробітної плати за цей період не перевищував 70-112 руб., тобто за три роки мати отримала 2528,60 руб.

Дані обставини неможливо спростувати, так як саме ці докази є підставою для визнання за нею права набуття права власності на спірну квартиру нарівні із матір`ю ОСОБА_6 , так як майже всі внески за кооперативну квартиру були сплачені за рахунок отриманих аліментів.

Вважає, що відзив відповідачки ОСОБА_3 жодним чином не спростовує обставин, що викладені у позові (т. І ас.196-197).

11 січня 2022 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 10 лютого 2022 року у зв`язку з клопотанням представника відповідачки.

10 лютого 2022 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 28 лютого 2022 року, о 10 год. 30 хв. у зв`язку з клопотанням представника відповідачки.

Враховуючи, що Верховною Радою України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні було запроваджено воєнний стан через вторгнення Росії на територію України, беручи до уваги ситуацію, що склалась у м. Суми на день запровадження такого стану, на підставі п.1 рішення зборів суддів Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2022 року №5, з метою запобігання загрози життю та здоров`ю учасників судового процесу і працівників суду, з 24 лютого 2022 року дану справу було знято з розгляду до стабілізації ситуації в країні та в м. Суми.

Рішенням зборів суддів від 02 травня 2022 року №11 відновлено здійснення розподілу та розгляд усіх категорій справ, у тому числі цивільних, які перебували в провадженні судді станом на 24 лютого 2022 року.

Підготовче засідання в зазначеній справі призначено на 14 червня 2022 року о 13 год. 00 хв.

14 червня 2022 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 31 серпня 2022 року, 13 год. 30 хв. в зв`язку з неявкою позивачки та її клопотанням про відкладення.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 31 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено для розгляду по суті на 21 жовтня 2022 року, о 13 год. 00 хв.

21 жовтня 2022 року у зв`язку із тим, що головуючий суддя Сидоренко А.П. приймала участь у семінарі, що проводиться 21 жовтня 2022 року Національною школою суддів України розгляд справи відкладено до 15-00 год. 08 листопада 2022 року.

08 листопада 2022 року у зв`язку з відсутністю електроенергії та можливості провести технічну фіксацію судового засідання, розгляд справи відкладено на 10 січня 2023 року на 10-00 год.

10 січня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 22 лютого 2023 року, 10 год. 00 хв. для забезпечення явки свідків.

22 лютого 2023 року у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою в Сумській області, розгляд справи відкладено до 04 квітня 2023 року, 16 год. 00 хв.

04 квітня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 02 червня 2023 року, 10 год. 00 хв. у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в Сумській області.

02 червня 2023 року від ОСОБА_10 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_6 прийнята членом ЖБК № 86 та отримала у власність кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 відповідно до рішення Сумського міськвиконкому № 75 від 20 квітня 1990 року. 13 червня2008 року нею було отримано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/8585/15-ц встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 належала на праві власності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене рішення переглядалось судом апеляційної та касаційної інстанції, набрало чинності. Таким чином, факт належності на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_4 саме ОСОБА_6 встановлений.

ОСОБА_1 брала участь у справі № 591/8585/15-ц, таким чином, факт належності ОСОБА_6 квартири за адресою: АДРЕСА_4 на праві власності не повинен доводитись при розгляді цієї справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повноліття вона досягла 08 січня 1997 року. ОСОБА_6 13 червня 2008 року було отримано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Отже, по досягненню повноліття ОСОБА_1 , якій було відомо про придбання її матір`ю - ОСОБА_6 кооперативної квартири в 1990 році, та отримання свідоцтва про право власності 13 червня 2008 року, до 2018 року не зверталась з позовними вимогами про визнання за нею права власності на частину зазначеної квартири.

Таким чином, позивачкою пропущений встановлений законом строк позовної давності.

В зв`язку з викладеним, просить вважати зазначений відзив заявою про застосування позовної давності до заявлених вимог.

Крім зазначеного, заявляє, що вона в повному обсязі підтримує доводи, викладені її представником - адвокатом Шаповал О.О. у відзиві на позовну заяву від 01 липня 2021 року, та хоче доповнити, що відповідно до статті 80 Кодексу про шлюб та сім`ю, який діяв на час стягнення та сплати аліментів на утримання позивачки, "батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов`язку кошти на утримання дітей стягуються з них в судовому порядку." Таким чином визначена правова природа стягуваних аліментів - "на утримання", а не на забезпечення будь-яких інших потреб.

Статтею 77 Кодексу про шлюб та сім`ю визначено роздільність майна батьків та дітей, що за життя батьків діти не мають право на їх майно, тобто, якби мати мала намір придбавати майно для доньки, вона була зобов`язана оформлювати відповідні договори про набуття донькою майна у власність.

В зв`язку з викладеним просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі; застосувати до заявлених позовних вимог позовну давність (т. ІІ а.с.29-30).

02 червня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 13 липня 2023 року, 13 год. 00 хв. за клопотанням представника позивача.

12 червня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що даний відзив не може вважатись заявою про застосування до її вимог строку позовної давності, так як законом передбачений інший порядок звернення до суду з підстав застосування спливу строків позовної давності.

Окрім того, відповідачка просить суд відмовити їй у задоволенні позову у повному обсязі і разом із тим просить застосувати до позовних вимог позовну давність, що є взаємовиключними вимогами.

Звертає увагу суду на таке, що про отримання її покійною матір`ю ОСОБА_6 свідоцтва про право власності 13 червня 2008 року їй стало відомо тільки після її смерті, яка відбулася 12 травня 2015 році, коли вона почала збирати документи для звернення до суду із позовом про визнання заповіту недійсним у 2015 році.

Під час отримання матір`ю свідоцтва про право власності на спірну квартиру 13 червня 2008 році вони разом не проживали, на той час позивачка перебувала у шлюбі з 1997 року та з 2002 року була зареєстрована за місцем поживання чоловіка за адресою АДРЕСА_5 . З огляну на викладене, просить суд відмовити ОСОБА_3 у долученні відзиву до матеріалів справи та відмовити у її вимогах за безпідставністю (т. ІІ а.с.42-43).

23 червня 2023 року від ОСОБА_3 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що пропуск встановленого судом строку для подачі суду відзиву на позовну заяву він обґрунтовує тими обставинами, що нею в архіві чоловіка знайдені рішення суду у справі № 591/8585/15-ц. Обставини, встановлені зазначеними судовими рішеннями мають, на її погляд, суттєве значення для правильного вирішення справи, на що вона і посилається у наданому суду відзиві.

Крім того, в неї змінився представник, разом з яким вони і обговорили та виклали свою позицію у справі. В зв`язку з чим вона вважає, що встановлені судом строки для подання Відзиву пропущені з поважних причин і просить їх продовжити.

Крім того, у відзиві на позовну заяву фактично викладена її позиція та пояснення щодо законності та обґрунтованості заявленого позову. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право надавати пояснення суду в будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі і в письмовому вигляді. Виходячи з зазначеного, вона має можливість надати суду пояснення по суті справи.

Таким чином, вона в повному обсязі підтримує свої пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву і просить їх врахувати при прийнятті рішення.

До відзиву нею додані копії судових рішень, які нею знайдені в архівах її чоловіка, в тому вигляді, в якому додані до матеріалів справи. Вона не була учасником у справі № 591/8585/15-ц, в зв`язку з чим не має можливості отримати в суді копії рішень у зазначеній справі. Таким чином, вона вимушена ставити питання про витребування судом цивільної справи № 591/8585/15-ц, для ознайомлення в судовому засіданні з ухваленими у цій справі судовими рішеннями.

Ч.3 ст. 267 ЦПК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім зазначеного, більше ніяких вимог до заяви про застосування позовної давності законом не передбачено, в тому числі і до форми такої заяви. Вона заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав, викладених нею в наданих відзивах. Проте, вважає, що перешкод для заяви про застосування позовної давності не має, а виходячи з вимог заявлених позовних вимог позивачка у справі про наявність в неї права власності та його порушення повинна була знати від матері з часу досягнення повноліття.

Заява відповідача про застосування позовної давності є самостійним визначеним законом правом відповідача, яке він може реалізувати з метою повідомлення суду про порушення позивачем встановленого законом строку для подачі позовної заяви до суду та захисту власних прав і інтересів. Така заява не свідчить про підтвердження відповідачем тих, чи інших обставин на які посилається позивач та не є визнанням позову (його підставності), у розумінні частини першої статті 206 ЦПК України. Зазначений правовий висновок зроблений в Постанові Верховного "Суду від 18 травня 2023 року № 753/8333/20.

У зв`язку з викладеним, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі; продовжити їй строк на подачу відзиву у справі, як такий, що пропущений з поважних причин (т. ІІ а.с.47-48).

13 липня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 12 вересня 2023 року, 13 год. 30 хв. за клопотанням представника позивачки.

12 вересня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 25 жовтня 2023 року, 14 год. 30 хв. для забезпечення явки свідка.

25 жовтня 2023 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 20 грудня 2023 року, 14 год. 00 хв. у зв`язку з необхідністю забезпечити явку свідка.

20 грудня 2023 року через несправність системи відеоконференцзв`язку, розгляд справи відкладено до 07 лютого 2024 року, 11 год. 00 хв.

07 лютого 2024 року у зв`язку із зайнятістю головуючого судді Сидоренко А.П. у розгляді цивільної справи № 591/ 4667/19, розгляд справи відкладено до 11 березня 2024 року, 10 год. 20 хв.

В зазначеному судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, відповідачка та її представник заперечували проти позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позов. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Вислухавши думку сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, виходячи з такого.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу

Під час судового розгляду встановлено, що позивачка ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є: батько ОСОБА_7 , матір`ю ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (т. І а.с. 16, 44)

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 уклали шлюб 23 травня1997 року, який зареєстровано у відділі реєстрації актів громадянського стану Сумського міськвиконкомуза актовим записом № 516; прізвище дружини після одруження ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження (т. І а.с.17, 45).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 20 квітня 1990 року № 75, затверджено рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу № 86 від 03 квітня 1990 року № 12 про надання членам кооперативу окремих квартир у будинку АДРЕСА_1 (т. І а.с.19).

Згідно копії архівного витягу від 23 квітня 2018 року № Пм-43 до списку членів ЖБК -86 квартирного будинку по АДРЕСА_6 ОСОБА_6 була надана в користування двокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_2 на склад сім`ї із двох осіб (т. І а.с.20).

З довідки Житлово-будівельного кооперативу № 86 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є членом житлово-будівельного кооперативу № 86, їй належала двокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_2 . Перший внесок ОСОБА_6 сплачено 14 листопада 1988 року у сумі - 2 800 рублів. Залишок коштів у сумі - 5 704 рублів 17 копійок сплачено у повному обсязі 13 березня 1992 року.

За період з 14 листопада 1988 року по 13 березня 1992 року за двокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 сплачені кошти у сумі - 8 504 рублі 17 копійок (т. І а.с.21).

З копії свідоцтва про право власності від 13 червня 2008 року вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 червня 2000 року № 295, квартира ЖБК АДРЕСА_7 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (т. І а.с.22).

На запит адвоката Сукач Л.С., Сумський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №1 «Ромашка» м. Суми, Сумської області надав інформацію щодо заробітної плати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка працювала в закладі з 27 вересня 1984 року по 02 липня 1990 року та за вказаний період отримала заробітної плати в розмірі 5691,01 (т. І а.с.23).

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 16 жовтня 1983 року у справі №2-177/1983 з ОСОБА_7 на утримання доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь її матері ОСОБА_6 стягнуто аліменти у розмірі частки з усіх видів заробітку (т. І а.с.24-25).

Згідно архівної довідки від 11 вересня 2018 року № ЗТФ-39/438 вбачається, що в документах архіву Заполярного транспортного філіалу фонду 31 (АТ «Норильський комбінат») маються відомості про стягнення аліментів із заробітної плати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . За період з 1984 року по 1990 рік з ОСОБА_7 стягнуто аліментів: 1984 рік - 1916 руб. 16 коп.; 1985 рік - 1535 руб. 00 коп.; 1986 рік - 1854 руб. 80 коп.; 1987 рік - 2242 руб. 63 коп.; 1988 рік - 1844 руб. 07 коп.; 1989 рік - 2044 руб. 11 коп.; 1990 рік - 1561 руб 21 коп.(т. І, а.с.26-27, 52).

З копії трудової книжки ОСОБА_6 , 1957 року народження, вбачається, що в період з 21 червня 1990 року по 31 грудня 1990 року ОСОБА_6 працювала прибиральницею ЖЕК тресту «Сумихімбуд», у період з 02 січня 1991 року по 26 вересня 1996 року була переведена швейцаром, з 27 грудня 1996 року ОСОБА_6 перебувала на обліку у Центрі зайнятості населення (т. І а.с. 203-204).

З копії довідки ДЖПП «Будпобутсервіс» ВАТ «Сумбуд» вбачається, що ОСОБА_6 за період з 1990 року - 1995 років отримала заробітної плати в розмірі 227, 30880 грн.(двісті двадцять сім цілих тридцять тисяч вісімсот вісімдесят стотисячних гривень) (т. І а.с.205).

З копії архівної довідки від 24 грудня 2021 року № НК/3350 вбачається, що в документах фонду № 110 особових справ АТ «Норильський комбінат» і в документах по особовому складу фонду 377 Підприємства механізації виробництва АТ «Норильський комбінат» маються відомості про утримання аліментів із заробітної плати на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за період з 04 березня 1991 року по 01 липня 1991 року; фактична сума заробітку в рублях: червень 655,00 руб., липень 583,61 руб. (т. І, а.с.219).

З копії архівної довідки від 24 грудня 2021 року № НК/3351 вбачається, що в документах фонду № 8 Управління будівництва АТ «Норильський комбінат» маються відомості про утримання аліментів із заробітної плати на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за період з 10 липня 1992 року по 02 липня 1993 року; фактична сума заробітку в рублях: вересень 9429,40 руб., жовтень 4194,61 руб., листопад -5304,68 руб., грудень 7528,85 руб. (т. І а.с.220).

З копії архівної довідки від 29 вересня 2005 року № 1249 вбачається, що в довідках архівного фонду кооперативу «Білі ночі» в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати значиться ОСОБА_7 , 1950 року народження, на посаді машиніста крану, його заробіток складав у червні 10000,00 руб, у липні -1000,00 руб. (т. І а.с.221).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т. І а.с.28).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з квартири за адресою: АДРЕСА_4 (т. І а.с.31).

Рішенням Зарічногорайонного судум.Суми від11жовтня 2017року усправі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про виселення з житлового приміщення та по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , 3-ї особи: Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, позов ОСОБА_5 задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_15 з житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 . В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю (т. ІІ а.с.55-57).

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року рішення Зарічногорайонного судум.Суми від11жовтня 2017року усправі №591/8585/15-цзалишено без змін (т. ІІ а.с. 58-59).

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 591/8585/15-ц залучено до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовлено у залученні до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника позивача за первісним позовом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про виселення з житлового приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними.

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_8 залишено без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року залишено без змін (т. ІІ а.с.60-65).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т. І а.с. 91).

20 травня 2019 року ОСОБА_5 зробив заповіт, за яким все своє майно заповідав ОСОБА_3 , що підтверджується копією заповіту від 20 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Скоробагатько Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 762 (т. І а.с.136).

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є колишньою свекрухою позивачки, з покійною ОСОБА_6 знайомі з 1997 року, їхні діти одружилися. Вони жили дружно і спілкувалися, мати позивачки розповідала, що вони з дочкою жили в флігелі і що вона вирішила з аліментів, які платив ОСОБА_17 , оплачувати квартиру в кооперативі. Казала, що вона відкладала гроші, і в 1986 році купила квартиру. Батьки ОСОБА_6 тримали господарство і вони харчувалися за рахунок овочів, фруктів, а аліменти вона відкладала. Казала, що було важко, на канікули ОСОБА_14 намагалась привезти в село. Дідусь і бабуся з пенсії допомагали: купували одяг, грошима допомагали.

Бабушка ОСОБА_18 також розповідала, що ОСОБА_19 було ОСОБА_20 і допомагали її матері. Дідусь ОСОБА_21 хворий був, вона його провідувала. Він казав, що троє дітей було, але допомагали ОСОБА_14 , і що вони купили квартиру. Квартира була отримана у травні 1990 року, сплатили останній внесок. казала, що грошей не вистачає, і що буде писати ОСОБА_17 . Він їхав в гості до тітки і заїхав - дав гроші і вони виплатили за квартиру внески.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила,що вонає кумоюпозивачки,знайома знею з1995року.Вона говорила ОСОБА_6 ,що їйбабуся залишилаквартиру,а тасказала,що квартиру в кооперативі купила. Казала, що ОСОБА_20 батько давав аліменти щомісячно, які вона складала і щоквартально сплачувала за квартиру. Ця розмова була у 1998-1999 роках. Тоді вона як няня у дитячому садочку працювала, мала заробітку 70 рублів в радянські часи до 90-х років. Аліменти вона платила за квартиру, а її батьки жили в селі Недригайлівського району і допомагали їй. Вони мали гарне господарство: продавали яйця, молоко та надавали кошти на одяг ОСОБА_20 . Це їй відомо зі слів матері позивачки.

У 2007 році, коли свідок прийшла до ОСОБА_20 додому, мама забрала свою матір, яку доглядали, поки вона не померла у 2009 році. Як звали бабусю, не пам`ятає. Вона сказала, що квартира була куплена завдяки грошам ОСОБА_23 батька, а вони з села допомагали. ОСОБА_24 у ОСОБА_20 був забитий молоком, м`ясом. У 2013 році ОСОБА_14 сказала, що мав приїхати батько ОСОБА_17 . Навесні вони спілкувалися і він казав, що допомагав грошима на купівлю квартири, бо мати не могла самотужки виплатити. Батько завжди допомагав грошима, і навіть намагався купити квартиру їй уже після смерті матері.

У 2010 році у ОСОБА_6 сталася хвороба, її прооперували, і її брат дав кошти на операцію. У 2013 році свідок спілкувалась з батьком в квартирі за адресою: АДРЕСА_8 . Пайові внески платилися з 1992 по 1996 рік. Мама розказувала, що вона платила. Внески з 90-х, ніби з 1992 року по 1996 рік. Що мати вносила кошти на оплату вона не була свідком, вона потім дізналася обставини сплати зі слів ОСОБА_6 . Документів щодо сплачених коштів вона не бачила.

На момент знайомства з позивачкою та мешкала з матір`ю за адресою: АДРЕСА_8 , потім вона вийшла заміж і жила з чоловіком. Було, що позивачка жила на квартирах. У 2013 році стала знімати квартиру, бо у цій квартирі стала проживати мати з братом. У них складні стосунки: між позивачкою і дядьком. Чому між ними конфлікт невідомо.

Розмір вартості спірної квартири 8000 рублів. Батько платив 300 рублів щомісячно, у 80-90 х роках, а мама отримувала. Вона відкладала і платила раз в квартал внесок за квартиру.

Відповідно до пункту 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону України «Провласність» від 26 березня 1991 року, положення статті 15 Закону України «Про власність» застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

За нормами ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою

угодою між ними.

Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Отже за змістом частини першої статті 17 Закону України «Про власність» кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в ЖБК за рахунок спільних коштів члена ЖБК та членів його сім`ї, яким ця квартира надана, внаслідок їх спільної праці.

За ст. 141 ЖК України особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з

однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім`ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбачуваного Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу.

Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 145 ЖК України члени сім`ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням. Такого ж право набувають особи, які вселилися в жиле приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу як члени сім`ї, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Члени сім`ї члена кооперативу, крім дружини, що має право на частину

паєнагромадження, не вправі вимагати поділу приміщення, його обміну і здачі в найом, а також вселення інших осіб, за винятком неповнолітніх дітей.

У відповідності до п. 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. N 186 (далі Примірний статут ) житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Згідно п.7 Примірного статуту громадяни приймаються до членів житлово-будівельного кооперативу після досягнення ними вісімнадцятирічного віку, а ті, що одружилися або влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення зазначеного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Неповнолітній спадкоємець члена кооперативу, який проживає разом з ним, може бути прийнятий до членів кооперативу з тим, щоб до досягнення ним повноліття його права і обов`язки здійснював опікун (піклувальник).

До членів житлово-будівельного кооперативів приймаються особи віком до 30 років.

За п. 27 Примірного статуту особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається в безстрокове користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім`ї, суми її пайового внеску та граничного розміру жилої площі, передбаченого пунктом 28 цього Примірного статуту.

Відповідно доп.54Примірного статутучлени сім`ї,які проживаютьразом зчленом житлово-будівельногокооперативу,мають рівне зним право користуванняжилим приміщенням. Такеж правонабувають особи,які вселилисяв жилеприміщення вбудинку житлово-будівельногокооперативу якчлени сім`ї,якщо приїх вселенніне булоіншої угодипро порядоккористування жилимприміщенням.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданих позивачкою доказів вбачається, що ОСОБА_6 перший внесок у житлово-будівельний кооператив № 86 сплачено 14 листопада 1988 року у сумі 2800 рублів, а залишок коштів у сумі 5704 рублів 17 коп. сплачено у повному обсязі 13 березня 1992 року (т. І а.с. 49).

Твердження позивачки, що пайові внески до кооперативу були сплачені її матір`ю саме за рахунок аліментів, які сплачував батько позивачки, не підтверджено належними доказами. Зокрема відсутні належні та допустимі докази, які вказували на те, що грошові кошти в розмірі 2800 рублів та 5704 рублів 17 коп. були сплачені виключно за отримані суми аліментів, з огляду на те, що під час судового розгляду встановлено, що у зазначений період мати позивачки також отримувала дохід. До того ж під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б вказували на те, що сплачені грошові кошти у виді аліментів були використані не за їх цільовим призначенням і не були спрямовані на утримання позивачки, яка на той момент мала малолітній вік.

Суд критичнооцінює показаннясвідків ОСОБА_16 та ОСОБА_22 ,які зазначали,що зажиття матипозивачки розповідалаїм,що здійснювалаоплату кооперативноїквартири зарахунок аліментів,які отримувалавід батькапозивачки,оскільки такіобставини такожне надаютьзмогу визначитирозмір грошовихкоштів,які булисплачені якпайовий внесоксаме зарахунок аліментнихвиплат. Такі твердження суд визнає неспроможними, оскільки вони не є належними доказами на підтвердження того, що зазначені кошти були витрачені саме на оплату внесків для придбання спірної квартири.

Крім того, навіть за умови доведення обставин заявлених позивачкою у позові, норми діючого на момент виниклих правовідносин законодавства не передбачали можливості набуття у спільну сумісну власність члену житлово-будівельного кооперативу за рахунок сплати аліментів на утримання дитини, оскільки за ст. 17 Закону України «Про власність» кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в ЖБК за рахунок спільних коштів члена ЖБК та членів його сім`ї, яким ця квартира надана, внаслідок їх спільної праці.

Посилання позивачки на ч. 1 ст. 175 СК України, згідно якої майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена норма не була чинною на момент набуття ОСОБА_6 спірної квартири у власність як на момент внесення внесків у житлово-будівельний кооператив, що мало місце 13 березня 1992 року, так і на дату постановлення рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 червня 2000 року.

З огляду на вказане, в задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю членів сім`ї житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 двокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_2 та визнання за позивачкою права власності на частку цієї квартири необхідно відмовити.

Оскільки позовні вимоги про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на зазначену квартиру, видане на ім`я ОСОБА_6 , та свідоцтва про право власності за заповітом видане на ім`я ОСОБА_5 , є похідними від позовних вимог про визнання спільної сумісною власністю членів сім`ї ЖБК квартири, в задоволенні яких відмовлено, відсутні підставі і для задоволення зазначених позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх необгрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 263-265 ЦПК України, суд,

В ИР ІШ ИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,третя особа:Сумськаміська державна нотаріальна контора Сумськоїобласті про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на 1/2 частку квартири, визнання свідоцтва про право власності за заповітом недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Сумськаміська державна нотаріальна контора Сумськоїобласті, місцезнаходження: м. Суми, просп. Шевченка, буд. 3, код ЄДРПОУ 02900386..

Повне судове рішення виготовлене 24 березня 2024 року.

Суддя А.П.Сидоренко