Рішення

від 21.03.2024 по справі 607/17913/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

607/17913/23

2/465/464/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

21.03.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

за участю секретаря судового засідання Савченко А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Управління сім"ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

встановив:

Позивач звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.10.2023р. справу передано на розгляд до Франківського районного суду м. Львова.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023р., справу передано судді Кузю В.Я.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20.11.2023р. прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до підготовчого судового розглядуна 23 січня 2024 року на 14 год. 00 хв., визнано обов"язковою явку в підготовче судове засідання учасників судового процесу, для дачі пояснень з приводу обставин справи.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про направлення цивільної справи № 607/17913/23 за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, закрито підготовчепровадження тапризначено досудового розглядупо сутіцивільну справу.

В судове засідання учасники судового процесу не прибули, хоч належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Представниця позивача подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України,розгляд справипроведено судомза відсутностіосіб,які берутьучасть у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи міститься заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у цивільній справі №07/17596/22 від 07.03.2023р., яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.08.1995р.

Зокрема, даним рішенням встановлено, що 12.08.1995 сторони зареєстрували шлюб, про що зроблено актовий запис №627 Палацом урочистих подій «Жовтневий» м. Харкова.

Від даного шлюбу у сторін народилися діти сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

Встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи з дитинства, з ураженням опорно-рухового апарату, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 17.08.2022 та проживає разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6117-5001825071 від 04.07.2022 та №6117-5001824537 від 04.07.2022.

Ч.4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі зазначених вимог законодавства не потребують додаткового доказування факт наявності неповнолітнього сина ОСОБА_3 в позивача та відповідачки, шлюб між якими розірвано.

Крім того, заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10.07.2023р. у цивільній справі №607/4302/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено, зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Франківського районного суду м. Львова від 18 січня 2023 року по справі №465/330/23 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законний сили та до досягнення дитиною повноліття, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Даним заочним рішенням також встановлені обставини проживання позивача разом зі старшим сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у АДРЕСА_1 .

В суду немає даних, що дані рішення суду оскаржені позивачкою, змінені чи скасовані в апеляційному порядку.

Відтак, дані обставини, встановлені у рішеннях суду, не потребують додаткового доказування у розглядуваній цивільній справі.

В матеріалах справи міститься акт обстеження умов проживання, складений 06.09.2023р. начальником відділу "Служба у справах дітей" Франківського району М. Новосельською, начальником СЮП ЛРУП №2 Б. Дяків, фахівцем І категорії відділу соціальної роботи Франківського району ЛМЦСС Н. Колодруб, ДОП СДОП ВП ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області Б. Дзяним про те, що проведено обстеження умов проживання квартири АДРЕСА_2 . Актом встановлено, що на момент візиту у квартирі перебувала мати ОСОБА_2 (відповідачка у справі) у нетверезому стані, яка не могла чітко пояснити причини конфлікту та заперечувала факт вживання спиртних напоїв, а згодом після розмови покинула приміщення. В подальшому за адресою прибув батько ОСОБА_1 (позивач у справі), котрий написав заяву про те, що забирає сина ОСОБА_4 для спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 та 3 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

За змістом ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що відносно відповідачки ОСОБА_2 у Франківському районному суді м. Львова в 2023 році розглядалися матеріали про її притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей) по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дані обставини дають підстви вважати, що ОСОБА_2 (відповідачкою у справі) неналежно виконуються її батькіькі обов"язки по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до долученого акту обстеження умов проживання, складеного 12.09.2023р. головними спеціалістами ССД управління сім"ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, за адресою м. Тернопіль, вул. Миру 10/66, на підставі договору оренди, проживають ОСОБА_1 (позивач у справі) разом з синами - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно акту, стосунки в сім"ї доброзичливі, діти перебувають під наглядом батька, на його повному утриманні.

Згідно з положеннями ст.8 ЗУ "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.

Згідно ст.150 СК України, обов"язками батьків є піклування про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.

Згідно зі ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 конвенції).

Відповідно до ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно з ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".

Оскільки сторони в процесі проживають окремо, тобто за різними адресами, між ними наявні неприязні відносини, для забезпечення належних умов розвитку дитини на даний момент та в майбутньому, є підстави визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Суд вважає встановленим, що позивач одноособово утримує дітей, піклується про них на належному рівні, забезпечує житлом, харчуванням, освітою, на належньму рівні виконує свої батьківські обов`язки по вихованню дітей.

Суд вважає аргументи позивача обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі.

Для спростування доводів позову відповідачка не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, жодних належних і допустимих доказів, визначених законом, суду не представила.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абз. 4 п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викаденого, керуючись ст. ст. 3, 10, 81, 89, 223, 258, 259, 263, 265, 280 - 287 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Управління сім"ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини задоволити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається після вирішення питання про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 );

Третя особа: Управління сім"ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, юридична адреса: м. Тернопіль, бул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 26428273.

Суддя В. Кузь