Рішення

від 19.03.2024 по справі 748/4349/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/101/24

Єдиний унікальний № 748/4349/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Майбороди С.М.,

секретаря Пасько К.П.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Шевченка О.А.,

представника відповідача - адвоката Матвійчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2023 року представник позивача адвокат Шевченко О.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 146 486,58 доларів США за договором позики від 04.12.2021 року, мотивуючи позов тим, що 04.12.2021 позивач надав відповідачу в борг грошові кошти в сумі 107 710,72 доларів США під 36% річних зі строком повернення 04 грудня 2022 року в сумі 146 486,579 доларів США, що підтверджується розпискою. У визначений строк відповідач борг не повернув, тому просить стягнути його в судовому порядку.

Відповідно до ухвали від 25 жовтня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого просив зменшити розмір заявлених 36% до 3% річних до суми 1 163,27 доларів США, посилаючись на положення ст.625 ЦК України, вказуючи що сплата 36% є для нього непомірним тягарем, оскільки у нього виникло скрутне матеріальне становище у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Як слідує з відзиву відповідач не заперечував факту отримання в борг вказаної суми з відсотками.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві. Позивач підтвердив в судовому засіданні, що особисто передав грошові кошти в сумі 107 710,72 доларів США та розраховував на їх повернення з відсотками 04 грудня 2022 року. Відповідач його запевнив, що грошові кошти будуть повернуті у строк.

Представник відповідача просила зменшити розмір відсотків, посилаючись на обставини, вказані у відзиві.

Заслухавши учасників справи, дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.

Згідно розписки від 04.12.2021 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 суму 107 710,72 доларів США під 36 відсотків річних та зобов`язався повернути борг в сумі 146 486,579 доларів США з урахуванням відсотків 04.12.2022. (а.с.43)

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

В Постанові Великої Палати Верхового суду від 16 січня 2019 року ( справа № 464/3790/16-ц) зроблений наступний висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За загальним поняттям договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Кодексу).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Факт укладення договору позики учасниками справи не оспорюється.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Позивачем до суду надано оригінал розписки про отримання відповідачем коштів на суму 107 710,72 доларів США під 36 відсотків річних.

Наявність оригіналу розписки у позивача свідчить, що відповідач зобов`язання щодо повернення грошових коштів до теперішнього часу не виконав.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Сторонами погоджено сплату відсотків в розмірі 36% річних, погоджено дату виконання договору, а саме повернення у встановлений строк відповідної суми коштів з урахуванням відсотків, а отже відповідно до положень статті статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Практика Верховного Суду, на яку посилається сторона відповідача стосується зменшення розміру неустойки, що передбачена ст.625 ЦК України. Обумовлені сторонами в договорі відсотки за користування кредитними коштами не є мірою відповідальності, а платою за користування кредитними коштами.

Обумовлені сторонами відсотки під час укладення договору позики стосуються взаємовідносин учасників договору, який може бути ними переглянутий з урахуванням взаємних поступків.

Судом не вбачається правових підстав з урахуванням майнового стану відповідача для зменшення розміру обумовлених сторонами відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 36% річних до 3% річних.

За таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому, сплачений позивачем судовий збір в сумі 13 420 грн за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 1046 -1050 Цивільного кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 146 486 ( сто сорок шість тисяч чотириста вісімдесят шість) доларів США 58 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 13 420 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний рішення складений 25 березня 2024 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_2 .

Суддя С. М. Майборода