Ухвала

від 21.03.2024 по справі 757/6934/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6934/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Орел А. О.,

за участі позивача (шляхом відеоконференції з ДУ Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31) ОСОБА_1 , представника відповідача Державного бюро розслідувань - Загороднюк Д. А., представника відповідача Мін`юсту - Кокотун А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді 14 лютого 2024 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

14 лютого 2024 року представник відповідача Державного бюро розслідувань Лук`янович В. О. подала за допомогою Електронного суду клопотання про відмову у відкритті провадження у позові ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, передане судді 20 лютого 2024 року /т. І а. с. 218-232/.

19 лютого 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, для розгляду справи у порядку загального позовного провадження /т. ІІ а. с. 8-9/.

У судовому засіданні головуючий поставила на обговорення клопотання представника відповідача Державного бюро розслідувань Лук`янович В. О. про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України.

В обґрунтування клопотання представник відповідача вказала, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала справа № 761/42052/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності незаконною і стягнення шкоди, яку ухвалою суду від 16 листопада 2023 року постановлено передати за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва. Постановою суду апеляційної інстанції від 22 січня 2024 року залишено без змін ухвалу суду від 16 листопада 2023 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Так, текст позовної заяви у справі № 761/42052/23 тотожний тексту позовної заяви у справі № 757/6934/24-ц, ті самі позовні вимоги до тих самих відповідачів.

Позивач, будучи присутнім у судовому засіданні у дистанційному режимі за допомогою відеоконференції, заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача Державного бюро розслідувань і просив відмовити, однак зазначив, що підстави і предмет позовів однакові в обох справах, коло учасників, вимоги також однакові у цій справі та у справі № 761/42052/23-ц.

Представник відповідача Державного бюро розслідувань у судовому засіданні Загороднюк Д. А. підтримав вимоги клопотання від 14 лютого 2024 року, і просив залишити без розгляду позов ОСОБА_1 .

Представник відповідача Мін`юсту Кокотун А. А. у судовому засіданні не висловив однозначної відповіді, залишивши на розсуд суду вирішення клопотання.

Суд, заслухавши обґрунтування представника відповідача Державного бюро розслідувань, думку позивача та представника відповідача Мін`юсту, вивчивши клопотання і дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, у межах ініційованого питання, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Положеннями статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною першою ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 подав до Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву з вимогами до Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності під час досудових розслідувань трьох кримінальних проваджень: 42015050000000053, 42016050000000412, 62020100000001406 незаконною і стягнення шкоди (ЄУН № 761/42053/23).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року, яка набрала законної сили 22 січня 2024 року, цивільну справу постановлено передати за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

У той же час 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 за допомогою Електронного суду подав до Печерського районного суду м. Києва позовну заяву з вимогами до Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності під час досудових розслідувань трьох кримінальних проваджень: 42015050000000053, 42016050000000412, 62020100000001406 незаконною і стягнення шкоди (ЄУН № 757/6934/24-ц (пр. 2-5104/24)).

Позивач у судовому засіданні визнав той факт, що предмет і підстави обох позовів однакові, коло учасників з вимогами до них також аналогічні. Різниця у тому, що, як вважає позивач, у позовній заяві від 08 лютого 2024 року, поданій до Печерського районного суду м. Києва і зареєстрованій за ЄУН № 757/6934/24-ц (пр. 2-5104/24), обґрунтування позову викладено більш повно і розгорнуто.

Отже суд у цьому випадку встановив, що такі ключові аспекти для формування позову, як предмет спору, підстави з яких він виник та особи сторін в обох справах за позовами ОСОБА_1 однакові, тому суд зобов`язаний застосувати імперативну норму процесуального законодавства та залишити без розгляду позов, на підставі норми пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України дотримана.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-13, 19, 58, 62, 142, 257, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складено 25 березня 2024 року.

Суддя І. В. Литвинова