Постанова

від 18.09.2024 по справі 757/6934/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/9935/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Київ

Справа № 757/6934/24-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року, постановлену у складі судді Литвинової І.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

встановив:

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання протизаконними фактів бездіяльності слідчих органів та інших відповідачів за цим позовом у кримінальних провадженнях № 42015050000000053 від 05 лютого 2015 року, № 42016050000000412 від 19 травня 2016 року, № 62020100000001406 від 13 липня 2020 року і стягнення моральної шкоди - 676 700 грн. та матеріальної шкоди - 106 335 грн.

14 лютого 2024 року представник відповідача Державного бюро розслідувань - Лук`янович В. О. подала клопотання про відмову позивачу ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, зазначивши, що текст позовної заяви у справі № 761/42052/23 тотожний тексту позовної заяви у справі № 757/6934/24-ц та заявлені ті ж самі позовні вимоги до тих самих відповідачів.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Вказує, що суддя Литвинова І.В. не мала повноважень розглядати цю справу, оскільки «Протоколом автоматичного розподілу справ» від 12.03.2024 року справа передана судді Підпалому В.В . Стверджує, що в матеріалах справи відсутній протокол повторного перерозподілу справи.

Також вважає, що суддя Литвинова І.В. приховала заяву позивача від 01 лютого 2024 року, в якій була інформація про відмову від позову в Шевченківському районному суді м. Києва. Стверджує, що Шевченківський районний суд м. Києва також приховує заяву позивача про відмову від позову та не направляє справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Вказує, що аналогічної позовної заяви ні в Шевченківському, ні в Печерському районних судах м. Києва немає, тому у суду були відсутні підстави для залишення його позову без розгляду.

В доповненнях до апеляційної скарги від 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 вказував, що згідно відповіді Шевченківського районного суду м. Києва справа була направлена за підсудністю та доставлена до Печерського районного суду м. Києва 11 березня 2024 року.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги його заяву, в якій позивач пояснював, що через зміну обставин він відмовився від позову , поданого до Шевченківського районного суду м. Києва, та подав новий позов до Печерського районного суду м. Києва.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференцзв`язку, позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати.

Представник Державного буро розслідувань - Рудак О.В., представник Міністерства юстиції України - Павлушко В.Б. та представник Офісу Генерального прокурора - Була Р.Б. заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу суду залишити без змін.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21 березня 2024 року (т.2 а.с 8-9).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування шкоди - залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 21 березня 2024 року, суд першої інстанції посилався на те, що при дослідженні матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 подав до Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву з вимогами до Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності під час досудових розслідувань трьох кримінальних проваджень: 42015050000000053, 42016050000000412, 62020100000001406 незаконною і стягнення шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року, яка набрала законної сили 22 січня 2024 року, цивільну справу постановлено передати за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

У той же час 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 за допомогою Електронного суду подав до Печерського районного суду м. Києва позовну заяву з вимогами до Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності під час досудових розслідувань трьох кримінальних проваджень: 42015050000000053, 42016050000000412, 62020100000001406 незаконною і стягнення шкоди.

Позивач у судовому засіданні визнав той факт, що предмет і підстави обох позовів однакові, коло учасників з вимогами до них також аналогічні. Позивач вважає, що у позовній заяві від 08 лютого 2024 року, поданій до Печерського районного суду м. Києва і зареєстрованій за ЄУН № 757/6934/24-ц (пр. 2-5104/24), обґрунтування позову викладено більш повно і розгорнуто.

Врахувавши, що такі ключові аспекти для формування позову, як предмет спору, підстави, з яких він виник, та особи сторін в обох справах за позовами ОСОБА_1 однакові, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність залишити позов без розгляду, на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання протизаконними фактів бездіяльності слідчих органів та інших відповідачів за цим позовом у кримінальних провадженнях № 42015050000000053 від 05 лютого 2015 року, №42016050000000412 від 19 травня 2016 року, № 62020100000001406 від 13 липня 2020 року , відшкодування моральної шкоди - 676 700 грн. та матеріальної шкоди - 106 335 грн.

15 лютого 2024 року до суду від представника Державного бюро розслідувань - Лук`янович В.О. надійшло клопотання про відмову у відкритті провадження у справі у зв`язку з перебуванням у Печерському районному суді м. Києва справи № 761/42052/23 з тотожним змістом позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 757/6934/24-ц.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Литвинову І.В.

15 лютого 2024 року на електронну адресу Печерського районного суду м. Києва за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 із запереченнями проти задоволення клопотання представника ДБР - Лук`янович В.О.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що 01 лютого 2024 року ним було направлено до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі № 761/42052/23. До заяви позивачем було подано копію заяви від 01 лютого 2024 року та копії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року про направлення матеріалів справи для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Також вказував, що оскільки тривалий час матеріали справи не були передані з Шевченківського районного суду м. Києва до Печерського районного суду м. Києва , а за вказаний період часу змінились обставини, що є підставою його позовних вимог, тому ОСОБА_1 був вимушений подати нову позовну заяву до Печерського районного суду м. Києва ( а.с. 233- 239, т. 1)

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції послався на пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно до якого суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Разом з тим, судом першої інстанції не були враховані та належним чином не перевірені заперечення позивача, які були надіслані ним до Печерського районного суду м. Києва 15 лютого 2024 року про те, що у позовній заяві, яка була подана ним до Шевченківського районного суду м. Києва, обґрунтування позовних вимог, тобто підстави позову, не є тотожними підставам позову, що був поданий до Печерського районного суду м. Києва 08 лютого 2024 року.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не наведено аналізу щодо тотожності підстав заявлених позовних вимог за позовними заявами ОСОБА_1 від 28 жовтня 2023 року та від 08 лютого 2024 року.

При цьому матеріали даної справи не містять копії позовної заяви ОСОБА_1 , що була надіслана ним до Шевченківського районного суду м. Києва, що також позбавляє суд апеляційної інстанції можливості перевірити підстави заявлених позовних вимог.

Отже, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції не перевірив, чи є однаковими підстави позову у справах № 761/42052/23 та № 757/6934/24-ц, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про тотожність заявлених позовних вимог та підстав позову.

Зі змісту процесуальних документів по справі № 761/42052/23, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

У листопаді 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності незаконною, стягнення шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року справу № 761/42052/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності незаконною, стягнення шкоди, передано для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року - апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року - залишено без змін.

12 березня 2024 року матеріали справи № 761/42052/23 надійшли до Печерського районного суду м. Києва та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2024 року головуючим суддею визначено суддю Підпалого В.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 року у справі № 761/42052/23 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року у справі № 761/42052/23 заяву позивача ОСОБА_1 про відмову від позову - задоволено частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, - повернуто позивачу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 04 серпня 2021 року в справі № 146/318/20, від 13 вересня 2021 року у справі № 296/10940/20, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 14 лютого 2024 року ( зареєстрована в суді 15 лютого 2024 року), позивач зазначав, що у період з часу прийняття ухвали Шевченківським районним судом м. Києва від 16 листопада 2023 року по 01 лютого 2024 року, коли він надіслав на адресу голови Шевченківського районного суду м. Києва заяву про відмову від позову, «стан справ, описаний у позові», змінився настільки, що йому довелось складати новий позов та звертатись до Печерського районного суду м. Києва.

З викладеної заяви вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 від 28 жовтня 2023 року у справі № 761/42052/23 та позовній заяві від 08 лютого 2024 року у даній справі обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є різними, оскільки неправомірні, на думку позивача, дії/бездіяльність відповідачів, вчинені в різний період.

Зазначеним доводам суд першої інстанції належної оцінки не надав, не провів аналізу підстав заявлених ОСОБА_1 позовних вимог ( обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) у справах № 761/42052/23 та №757/6934/24-ц, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 від 08 лютого 2024 року без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.