Рішення

від 12.02.2024 по справі 761/717/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/717/21

Провадження № 2/761/464/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець Алла Миколаївна, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Рента-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець А.М., про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, у якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину цієї квартири.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 21.07.1994 р. під час перебування її у шлюбі з ОСОБА_6 було придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка на думку позивачки є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, на 1/2 частину якої згідно вимог закону вона має право, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 25.01.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 09.06.2021 р. задоволено клопотання представника позивача, витребувано докази, здійснено виклик в судове засідання, у якому здійснюватиметься розгляд справи по суті, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , залучено до участі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а також встановлено останнім строк для подання пояснення щодо позову і відзиву.

В підготовчому судовому засіданні судом задоволено клопотання представника відповідача та здійснено виклик в судове засідання, у якому здійснюватиметься розгляд справи по суті, свідка ОСОБА_9 .

Ухвалою від 03.11.2021 р. задоволено клопотання представника позивача, замінено первісного відповідача ТОВ «Рента-Капітал» належним відповідачем ОСОБА_2 , залучено до участі у справі ТОВ «Рента-Капітал» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив та пояснення щодо позову і відзиву.

Ухвалою від 30.08.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Також у вказаному відзиві виклав заяву про застосування до вимог позивачки строку позовної давності.

Представник третьої особи ТОВ «Рента-Капітал» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві (поясненнях) на позовну заяву. Разом з тим, під час перебування ТОВ «Рента-Капітал» в статусі відповідача його представником у відзиві на позовну заяву викладено заяву про застосування до вимог позивачки строку позовної давності.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечила.

Інші треті особи в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили.

З врахуванням думки присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд вирішив здійснювати розгляд за відсутності осіб, які не з`явились.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, врахувавши показання свідка, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 17.01.1992 р. ОСОБА_10 зареєструвала шлюбу з ОСОБА_6 , у якому перебувала до 13.03.1996 р., що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 .

01.08.1998 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було повторно зареєстровано шлюбу, який розірвано 12.06.2001 р., що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4 .

21.07.1994 р. між ОСОБА_11 , яка діяла від імені ОСОБА_12 , та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу кватири, за яким ОСОБА_12 продала належну їй на праві власності, а ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що оскільки вказана квартира набута її колишнім чоловіком ОСОБА_6 під час перебування нею у зареєстрованому шлюбі, а тому безумовно є спільною сумісною власністю подружжя, на 1/2 частину якої згідно вимог закону вона має право.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004 р. За загальним дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 р. До сімейних відносин, які існували до 01.01.2004 р., норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

З огляду на вищевказані правові норми, порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України.

Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжям під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це буде спростована.

У пункті 9 постанови від 12.06.1998 р. № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» (чинному на дату виникнення спірних правовідносин) Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Отже, виходячи із аналізу зазначених норм, судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. в справі № 711/230211 викладено правовий висновок, що конструкція норми статті 22 КпШС України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Застосовуючи норму статті 22 КпШС України або статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи вимогу про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, з посиланням виключно на те, що вона набута її колишнім чоловіком ОСОБА_6 під час перебування з нею у зареєстрованому шлюбі, позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ця квартира була набута саме за спільні сумісні кошти або внаслідок спільної праці подружжя, а не за особисті кошти її колишнього чоловіка ОСОБА_6 .

Таким чином судом, з врахуванням положень закону, чинному на дату виникнення спірних правовідносин, з доказів наданих сторонами по справі, не встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Крім того, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Києві.

Зі змісту матеріалів спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що одна з них за № 4/2017 була заведена 12.04.2017 р. приватним нотаріусом КМНО Галаган О.В. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 за заявою доньки ОСОБА_13 , у якій також містяться заяви іншої його доньки ОСОБА_14 , сина ОСОБА_3 та колишньої дружини ОСОБА_1 , при цьому свідоцтво про право на спадщину у цій спадковій справі жодній особі не видавалось.

Інша спадкова справа за № 26/2017 була заведена 20.07.2017 р. приватним нотаріусом КМНО Анцифєровою А.М. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 за заявою ТОВ «Рентал-Капітал», на яке 27.04.2016 р. ОСОБА_6 було складено заповіт, згідно якого останній заповів ТОВ «Рентал-Капітал» належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

17.12.2020 р. приватним нотаріусом КМНО Баранець А.М. було видано ТОВ «Рентал-Капітал» свідоцтво про право на спадщину за заповітом (зареєстровано в реєстрі за № 450), на підставі якого ТОВ «Рентал-Капітал» зареєструвало за собою право приватної власності на вказану квартиру, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі від 17.12.2020 р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2020 р.

04.06.2021 р. відповідачка ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ТОВ «Рентал-Капітал».

Отже, власником спірної квартири на даний час є відповідачка ОСОБА_2 , однак позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, жодним чином не оспорює правомірність набуття ТОВ «Рентал-Капітал», а у подальшому й ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позову, а саме щодо того, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.

Разом з тим, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено порушення прав позивачки, внаслідок чого відмовлено в задоволенні позову через його необґрунтованість, суд вважає, що у даному випадку позовна давність до вимог позивачки застосуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець Алла Миколаївна, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: