Вирок

від 21.03.2024 по справі 761/4106/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4106/24

Провадження №1-кп/761/2731/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року місто Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження №12023100000001299 від 11 листопада 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Конятин Путильського району Чернівецької області, громадянина України, раніше не судимого, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм у ТОВ «Бурак Тревел» (ЄДРПОУ 41671990), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

11 листопада 2023 року приблизно о 17 годині 12 хвилині, ОСОБА_3 , керуючи автобусом марки «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом по території автостанції «Київ», розташованої по АДРЕСА_2 .

В цей час, на вищезазначеній ділянці, позаду за межами правого габариту знаходився пішохід ОСОБА_6 , який жестами допомагав водію ОСОБА_3 здійснювати рух заднім ходом. Так, пішохід ОСОБА_6 рухався позаду зазначеного автобуса, в попутному з ним напрямку, ближче до його задньої правої частини, в зоні видимості для водія ОСОБА_3 .

Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог п.1.5, підпункту «б» п.2.3, п.10.1 та п.10.9 Правил дорожнього руху України:

- п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- підпункт «б» п.2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.10.1: Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.10.9: під час руху транспортного засобу заднім ходом вдій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому, що він, керуючи автобусом марки «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом по території автостанції «Київ», розташованої по АДРЕСА_2 , будучи обізнаним, що перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, усвідомлюючи, що перебуває в умовах обмеженої оглядовості дорожньої обстановки з робочого місця водія, обумовленої рухом заднім ходом та конструктивними особливостями транспортного засобу, достеменно знаючи, що рух заднім ходом вимагає особливої уваги від водіїв, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, орієнтуючись на допомогу лише пішохода ОСОБА_6 , втратив з поля зору пішохода ОСОБА_6 , внаслідок чого, здійснив наїзд на останнього шляхом затискання його тіла між передньою правою частиною автобуса «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був припаркований позаду праворуч за траєкторією руху автобуса «Scania K400», та задньою правою частиною автобуса «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 помер на місці пригоди.

Так, при дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці на передній поверхні правої вушної раковини в верхній третині, та в правій завушній ділянці; крововиливи в м`яких тканинах голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в тім?яно-скроневій ділянці зліва, а також скронево-потиличній ділянці справа; багатоуламкові переломи кісток склепіння і основи черепа (із центральною зоною №1, яка охоплює частково лобну, тім?яну, скроневу та потиличну кістки зліва, і зоною №2 на соскоподібному відростку правої скроневої кістки); нерівномірно виражені обмежено дифузні субарахноїдальні крововиливи; розрив мозку на рівні моста, з множинними крововиливами в речовині; розрив правої частки мозочка; кров в шлуночках головного мозку; набряк набухання головного мозку, внутрішньошкірні крововиливи: на грудях справа, в проекції ключиці, а також I-IV ребер по середньоключичній та передній пахвовій пінії; переломи II-V ребер справа по середній ключичній лінії; переломи II-VI ребер справа по задній пахвовій лінії; крововиливи: в підшкірно-жировий клітковині лівого коліна по передній поверхні, на висоті 43 см від підошовної поверхні стопи; в підшкірно-жировій клітковині лівої гомілки в верхній третині по передній поверхні, на висоті 37 см від підошовної поверхні стопи; в підшкірно-жировій клітковині правого передпліччя в середній третині по задній поверхні; в підшкірно-жировій клітковині лівого передпліччя в середній третині по задній поверхні.

Смерть ОСОБА_6 , настала від черепно-мозкової травми, з ушкодженням м`яких тканин, кісток склепіння і основи черепа, а також речовини головного мозку, з набряком-набуханням.

Порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю визнав винуватість в інкримінованому йому злочині та пояснив, що вчинив його при обставинах викладених в обвинувальному акті та встановлених в судовому засіданні. Так, він понад 10 років працює водієм та має відповідні категорії щодо дозволу на керування транспортними засобами, у тому числі, пасажирськими автобусами. З березня 2023 року він працевлаштований у ТОВ «Бурак Тревел» на посаді водія транспортних засобів та за ним закріплено автобус«Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є двохповерховим, для забезпечення перевезення пасажирів. Другим водієм автобуса, тобто його напарником був ОСОБА_6 , 1982 року народження, з яким він підтримував дружні стосунки.

11 листопада 2023 року у вечірній час на автобусі марки «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вони приїхали на територію автостанції «Київ», розташованої по АДРЕСА_2 . Приблизно о 17 годині 12 хвилині він вирішив здійснити паркування вказаного автобусу. Через темний час доби, похмуру погоду і невеликі опади, у вигляді дощу, які ускладнювали огляд для вчинення маневру руху заднім ходом, тобто в умовах обмеженої оглядовості з робочого місця водія, він звернувся по допомогу до ОСОБА_6 , який погодився та пішов до задньої частини автобуса. Керуючи зазначеним транспортним засобом він розпочав рух заднім ходом та спостерігав за ОСОБА_7 , який рухався позаду автобуса, в попутному з ним напрямку, ближче до його задньої правої частини, в зоні видимості для водія, тобто для нього, та жестами допомагав здійснити вказаний маневр. В якийсь момент він втратив з поля зору ОСОБА_6 та відчув, що здійснив зіткнення з перешкодою. Він зупинипв автобус та іпдійшов за його задньої частини де побачив, що здійснив наїзд на ОСОБА_6 шляхом затискання його тіла між передньою правою частиною автобуса «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був припаркований позаду праворуч. Він отриманих травм ОСОБА_6 помер на місці пригоди. Щиро розкаявся у вчиненні вказаного правопорушення. Приніс щирі вибачення родині загиблого та надав матеріальну допомогу. Просив не позбавляти права керувати транспортними засобами, оскільки це його єдиний заробіток для утримання дружини, двох неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків.

Від потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надійшли заяви про розгляд справи за їїх відсутності. Зазначили, що ОСОБА_3 приніс вибачєння дружині та брату ОСОБА_6 , які вони прийняли, а також надав матеріальну допомогу. Претензій до ОСОБА_3 не мають та просять суворо не карати. Вказали, що певні питання щодо відшкодування шкоди страховою компанією ПАТ «Страхова компанія «УСГ», в якій було застраховано цивільну відповідальність ОСОБА_3 , в подальшому будуть вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Прокурор, обвинувачений та захисник в судовому засіданні вважали за можливе розглянути зазначене кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

За таких обставин, суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинуваченого в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України та дослідженням характеризуючих матеріалів. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом встановлено, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, оскільки з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що при досудовому розслідуванні зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а тому визнання обвинуваченим винуватості є цілком виправданим.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, в межах обраного обсягу та порядку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин за ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, ту обставину, що ОСОБА_3 вперше скоїв з необережності, особу обвинуваченого, а саме: відношення обвинуваченого до скоєного ним злочину, який усвідомив неправомірність вчиненого ним діяння і критично оцінює скоєне, готовий нести відповідальність.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

ОСОБА_3 не перебуває на обліку у нарколога, психіатра.

Обираючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, обставини, які пом`якшують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, тривалий час працевлаштований водієм, має на утриманні двох неповтолітніх дітей: дочку ОСОБА_10 , 2011 року народження, та сина ОСОБА_11 , 2016 року народження, а також непрацездатних батьків, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про необхідність призначення альтернативного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України суд враховує наступне.

Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Наявність цієї обставини потребує більш виваженого підходу під час обрання відповідного виду покарання для особи, засудженої за ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку. Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 10.08.2021, справа № 137/807/20.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.02.2018, справа № 361/2704/16-к, санкція ч. 2 ст. 286 КК, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи, оскільки це покарання у санкції носить альтернативний характер і не є обов`язковим для застосування судом.

З урахуванням даних про обставини порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, осробу обвинуваченого, а саме - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, виключно критичне ставлення до наслідків своїх дій, принесення вибачєння потерпілим та надання матеріальної допомоги, готовність нести призначене покарання, відсутність у обвинуваченого інших джерел доходу для забезпечення утриманців, тобто обставини, що пом`якшують покарання та суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки винного, суд дійшов до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом з тим, враховуючи думку прокурора, захисника та потерпілих, зважаючи на те, що ОСОБА_3 не притягувався до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, вжив заходи за яких у потерпілих відсутні жодні вимоги до нього, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, що є достатнім для того, щоб він в умовах здійснення контролю за поведінкою довів своє виправлення.

Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Цивільний позов у справі відсутній.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України, а саме: процесуальні витрати у зв`язку із залученням експерта у сумі 5679 гривень 60 копійок підлягають стягнення з ОСОБА_3 (вартість експертизи технічного стану транспортного засобу автобуса «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , №СЕ-19/111-23/61033-ІТ від 11.12.2023р., скаладає 3786,40 гривень; вартість автотехнічної експертизи №СЕ-19/111-23/68270-ІТ від 25.12.2023р., скаладає 1893,20 гривень).

Питання про скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробувальним строком на 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти повноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати у зв`язку із залученням експерта в розмірі 5679 (п`ять тисяч шістсот дев`ять) гривень 60 копійок.

Речові докази: автобус «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий під зберігальну розписку представнику ТОВ «Бурак Тревел», залишити власнику.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року на автомобіль марки «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОРВ «Бурак-Тевел», зареєстрованому за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Шипинці, вулиця Лесі Українки, 21 Є, скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1