Ухвала

від 02.12.2024 по справі 761/4106/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а :

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти повноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з вироком суду, 11 листопада 2023 року приблизно о 17 годині 12 хвилині, ОСОБА_7 , керуючи автобусом марки «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом по території автостанції «Київ», розташованої по вулиці Симона Петлюри, 32, у м. Києві.

В цей час, на вищезазначеній ділянці, позаду за межами правого габариту знаходився пішохід ОСОБА_10 , який жестами допомагав водію ОСОБА_7 здійснювати рух заднім ходом. Так, пішохід ОСОБА_10 рухався позаду зазначеного автобуса, в попутному з ним напрямку, ближче до його задньої правої частини, в зоні видимості для водія ОСОБА_7 .

Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог п.1.5, підпункту «б» п.2.3, п.10.1 та п.10.9 Правил дорожнього руху України:

- п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- підпункт «б» п.2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.10.1: Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.10.9: під час руху транспортного засобу заднім ходом вдій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 виявились у тому, що він, керуючи автобусом марки «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав рух заднім ходом по території автостанції «Київ», розташованої по вулиця Симона Петлюри, 32 у м. Києві, будучи обізнаним, що перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, усвідомлюючи, що перебуває в умовах обмеженої оглядовості дорожньої обстановки з робочого місця водія, обумовленої рухом заднім ходом та конструктивними особливостями транспортного засобу, достеменно знаючи, що рух заднім ходом вимагає особливої уваги від водіїв, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, орієнтуючись на допомогу лише пішохода ОСОБА_10 , втратив з поля зору пішохода ОСОБА_10 , внаслідок чого, здійснив наїзд на останнього шляхом затискання його тіла між передньою правою частиною автобуса «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був припаркований позаду праворуч за траєкторією руху автобуса «Scania K400», та задньою правою частиною автобуса «Scania K400», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 помер на місці пригоди.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. через м`якість. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію дій останнього, прокурор вважає, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку істотним порушенням вимог кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, через м`якість.

Зокрема, як зазначає апелянт, згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК України, крім основних покарань, передбачена можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, в оскаржуваному вироку, суд першої інстанції ухвалив не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання, у виді позбавлення спеціального права, з чим прокурор не погоджується.

Прокурор вважає, що у порушення вимог ст. 374 КПК України, в мотивувальній частині вироку суд жодним чином не вмотивував рішення не призначати додаткове покарання обвинуваченому.

Окрім того, на думку прокурора, Шевченківський районний суд м. Києва, ухвалюючи незаконне рішення не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання, залишив за межами своєї уваги характер допущеного винним порушення Правил дорожнього руху України, те що наслідки у виді смерті потерпілого настали внаслідок односторонніх дій обвинуваченого.

Таким чином, на думку прокурора, конкретні обставини вчинення інкримінованого злочину вказують, що керуючи транспортним засобом, обвинувачений може нести загрозу не тільки для оточуючих, а і для самого себе.

Апелянт вважає, що жодних підстав, які б дозволяли обґрунтовано і законно не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено не було.

Також вказує на те, що покарання має на меті не тільки кару й виправлення засудженого, а також запобіганню вчинення нових злочинів, а тому необхідним є застосування стосовно ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, встановлених судом, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, в апеляції прокурора не заперечуються.

Прохаючи про призначення ОСОБА_7 більшого за розміром іспитового строку при звільненні від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, прокурор в апеляційній скарзі не навів доводів для ухвалення такого рішення, а колегія суддів, вважаючи рішення суду в частині визначення розміру покарання та тривалості іспитового строку, не убачає підстав для задоволення апеляції прокурора в цій частині.

Також колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в частині скасування вироку в частині призначення покарання та призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Посилання в апеляції прокурора на те, що суд не вмотивував у вироку висновок щодо не призначення додаткового покарання є безпідставним, позаяк у вироку наведені мотиви, якими керувався суд, ухвалюючи рішення щодо виду та розміру основного покарання, а також щодо не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено до категорії тяжких злочинів, необережну форму вини та наслідки вчиненого діяння, ставлення обвинуваченого до скоєного та дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, має постійне місце проживання та реєстрації, тривалий час працевлаштований водієм, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також непрацездатних батьків, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Не застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд окремо вмотивував такий висновок з посиланням на те, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, та є джерелом доходу.

Відтак посилання прокурора на те, що суд не навів у вироку жодних підстав, які б дозволяли обґрунтовано і законно не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами і таких підстав не було встановлено в ході судового розгляду кримінального провадження є необґрунтованими.

Обставини, на які посилається прокурор, як на підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами: характер допущеного винним порушення Правил дорожнього руху України та наслідки у виді смерті потерпілого були враховані судом при призначенні покарання обвинуваченому, про що зазначено у вироку.

Отже, наведені в апеляції прокурора доводи не спростовують висновок суду про можливість незастосування до засудженого ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, тому колегія суддів, розглядаючи провадження в межах апеляції прокурора, не убачає підстав для скасування вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 та постановлення нового вироку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 761/4106/24

Провадження № 11-кп/824/3968/2024

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_12

Доповідач ОСОБА_1