Рішення
від 21.03.2024 по справі 750/997/24
ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/997/24

Провадження № 2/750/703/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Аушевої М.Ю.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідача ОСОБА_2 , Іллюшко О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

24.01.2024 позивач звернулася з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради на її користь середній заробіток за весь час затримки при звільненні у розмірі 9937 гривень та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 наказом від 16 грудня 2021 року № 25-о прийнята на роботу за сумісництвом з 17 грудня 2021 року на посаду бухгалтера в комунальному підприємстві «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради. Наказом від 01 лютого 2022 року № 1/1-о позивача з 1 лютого 2022 року переведено на посаду заступника начальника. Наказом від 30 листопада 2023 року № 9-о позивача звільнено за власним бажанням з 30.11.2023 року. У день її звільнення відповідач не виплатив всіх сум належних працівникові при звільненні. 29 грудня 2023 року відповідач перерахував на картковий рахунок позивача грошові кошти - частину заробітної плати не виплаченої позивачу при звільненні у розмірі 9654,71 гривень. Середній заробіток за час затримки розрахунку розраховано позивачем самостійно та складає 9937 гривень (496,85 (середньоденна заробітна плата) х 20 днів (період затримки розрахунку)).

Ухвалою суду від 25.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подавав.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував та пояснив, що іншого бухгалтера на підприємстві не було, тому що дані посадові обов`язки виконувала лише ОСОБА_3 . Програмне забезпечення було все у позивачки, тому всі розрахунки вона мала виконувати самостійно. Звільнення позивача відбулося абсолютно у гуманний спосіб, оскільки остання сама попросила про своє звільнення. Розрахунок, щодо коштів, які надійшли позивачу 29.12.2023 року було виконано ТОВ «Аксіос Сівер» за договором, який додано до матеріалів справи. Оскільки, доступу до програмного забезпечення, як виконуючого обов`язки керівника підприємства у нього не було, оскільки з дня призначення 24.05.2023 і на момент звільнення позивача був лише виконуючим обов`язки начальника. Крім того, представник відповідача вказав, що в діях підприємства відсутня вина, оскільки невиплата заборгованості по заробітній платі позивачеві пов`язана з невиконанням наказу позивачем, яка виконувала обов`язки бухгалтера на підприємстві та не здійснила повний розрахунок при своєму звільненні. Через відсутність на підприємстві інших бухгалтерів був вимушений укласти договір про надання бухгалтерських та інформаційно-консультаційних послуг 01.12.2023 року по веденню бухгалтерського обліку та по виконанню умов якого позивачу 29.12.2023 року було здійснено виплату частини заробітної плати не виплаченої при звільненні у розмірі 9654,71 гривень.

Представник відповідача адвокат Іллюшко Олександр Миколайович просив відмовити в задоволенні позову та пояснив суду, що згідно довідки керівника підприємства на дату звільнення позивача на підприємстві працювало лише 3 особи виконуючий обов`язків начальника, заступник начальника та інженер з інвентаризації, а після звільнення позивачки працює лише 2 особи. Як вбачається з наданих суду наказів та заяви, позивачка не виконала покладених на неї обов`язків та не виконала певних розрахунків. Першочергово ОСОБА_3 приймалась на роботу, як бухгалтер, а потім її перевели на посаду заступника керівника, де за сумісництвом вона мала виконувати обов`язки бухгалтера, суду поданий відповідний наказ де вказано, що позивачка має виконувати бухгалтерський облік. Штатний розпис на підприємстві мається. Вказані факти кожний окремо та всі у сукупності свідчать про незаконність та безпідставність позовних вимог, їх суперечність дійсним обставинам справи.

Заслухавши поясненняпредставників сторінта дослідившиматеріали справи,суд приходитьдо висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 наказом від 16 грудня 2021 року № 25-о прийнята на посаду бухгалтера за сумісництвом з 17 грудня 2021 року, з неповним робочим днем 4 години на день (робочі дні: понеділок-четвер з 17.00 год. до 21.00 год.; пэятниця з 16.00 год. до 20.00 год.) з оплатою праці згідно штатного розпису за фактично відпрацьований робочий час (а.с. 9).

Наказом від 01 лютого 2022 року № 1/1-о переведно ОСОБА_3 , що працює на посаді бухгалтера за сумісництвом, з 01 лютого 2022 року на посаду заступника начальника за сумісництвом та доручено їй додатково, виконання обов`язків бухгалтера за суміщенням (а.с. 24).

Разом з тим, наказом №1/2-о від 01.02.2022 «Про призначення відповідальної особи на ведення бухгалтерського обліку» призначено ОСОБА_3 , заступника начальника за сумісництвом, з 01 лютого 2022 року відповідальною за ведення бухгалтерського обліку (а.с. 25).

Наказом № 4-о від 21.06.2022 «Про встановлення графіку роботи» встановлено ОСОБА_3 , тимчасово виконуючій обов`язки начальника, яка працює з режимом роботи неповного робочого дня, з 21 червня 2022 року графік роботи: з понеділка по п`ятницю з 14.00 год. до 15.00 год., 1 годину на день, 5 годин на тиждень з оплатою праці згідно штатного розпису за фактично відпрацьований робочий час (а.с. 26).

Наказом № 8-о від 19.09.2022 «Про встановлення графіку роботи» встановлено ОСОБА_3 , тимчасово виконуючій обов`язки начальника, яка працює з режимом роботи неповного робочого дня, з 19 вересня 2022 року графік роботи: з понеділка по п`ятницю з 8.00 год. до 15.00 год., з перервою з 12.00 год. до 13.00 год., 6 годин на день, 30 годин на тиждень з оплатою праці згідно штатного розпису за фактично відпрацьований робочий час (а.с. 27).

30.11.2023 року ОСОБА_3 подавала заяву про надання частини чергової відпустки на 21 календарний день з 04.12.2023 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я (а.с. 30).

Також в цей же день 30.11.2023 року ОСОБА_3 подала заяву про звільнення її за власним бажанням з 30.11.2023 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я (а.с. 31).

Наказом від 30 листопада 2023 року № 9-о позивача звільнено за власним бажанням з 30.11.2023 року. ОСОБА_3 заступнику начальника виплатити компенсацію за 20 календарних днів невикористаної відпустки за період робочого року: з 16.12.2022 року по 30.11.2023 року. З вказаним наказом ознайомлена ОСОБА_3 (а.с.11).

29 грудня 2023 року відповідач перерахував на картковий рахунок позивача грошові кошти - частину заробітної плати не виплаченої позивачу при звільненні у розмірі 9654,71 гривень (а.с. 12).

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відсутність коштів у роботодавця не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум.

Судом встановлено, що за штатним розписом Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради введеного в дію з 01.09.2023 року на підприємстві всього працювало 5 осіб, з яких начальник, заступник начальника, інженер з інвентаризації нерухомого майна та 2 техніки з інвентаризації нерухомого майна 2-ї категорії.

Згідно розрахунку окладів з 01.09.2023 по КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради складеного виконавцем Оленою Мучта посада заступника начальника і одночасно бухгалтер з посадовим окладом 14243,00 грн.

Відповідно до Додатку 5 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб платником єдиного внеску Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради з визначенням головного бухгалтера (особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку) ОСОБА_4 , що вказує на її безпосередні посадові обов`язки по веденню бухгалтерського обліку та відповідальність по нарахуванню в день звільнення та проведення повного розрахунку у відповідності до наказу про звільнення в тому числі, виплати компенсації за 20 календарних днів невикористаної відпустки.

Довідкою Комунального підприємства від 20.03.2024 №23 підтверджується, що станом на 30.11.2023 року на підприємстві згідно штатного розпису, працювало 3 співробітника: ОСОБА_2 в.о. начальника КП «ЧМБТІ» Чернігівської обласної ради; ОСОБА_3 заступник начальника (бухгалтер), звільнилась за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України 30.11.2023 р.); ОСОБА_5 інженер з інвентаризації нерухомого майна. З 1 грудня 2023 року і по теперішній час на підприємстві працює 2 співробітника: ОСОБА_2 в.о. начальника КП «ЧМБТІ» Чернігівської обласної ради; ОСОБА_5 інженер з інвентаризації нерухомого майна.

Судом встановлено, що при звільненні позивача з нею підприємством не були проведені остаточні розрахунки, що стало підставою для звернення до суду для захисту свого порушеного права.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач на час її роботи у відповідача перебувала на обліку в Пенсійному фонді України та отримувала пенсію.

Більш того, відповідно до частини 1 статті 115, ч. 5 ст. 97 КЗпП України, ст. 22, ч. 1 і 6 ст. 24, ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам підприємств здійснюється в першочерговому порядку, всі інші виплати здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Як встановлено судом, після звільнення позивача з роботи на підприємстві не було бухгалтера, тому 01.12.2023 року Комунальне підприємство в особі в.о. начальника ОСОБА_2 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіос Сівер" Договір про надання бухгалтерських та інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до його завдання послуги з ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.2 Договору, сторони встановили, що періодом за якій обліковуються та оплачуються надані бухгалтерські послуги є календарний місяць. Під веденням бухгалтерського обліку та наданням інформаційно-консультаційних послуг у цьому Договорі розуміється відображення господарських операцій, проведених Замовником на звітний період, у реєстрах бухгалтерського обліку, складання фінансової та іншої звітності, передбаченої відповідним чинним законодавством України, та подання цієї звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки, розрахунок податків (зборів, внесків), що сплачуються Замовником відповідно до чинного законодавства України, консультування з питань податкового законодавства, законодавства зі сплати єдиного соціального внеску.

Згідно пункту 1.4 Договору ведення бухгалтерського обліку здійснюється виконавцем на підставі наданих замовником належним чином оформлених первинних документів. Такі первинні документи надаються замовником виконавцю у строк не пізніше другого числа місяця наступного за місяцем в якому сформовані первинні документи, а вразі проведення операцій, які необхідно виконати негайно, первинні документи надаються на час їх вчинення. У випадку, якщо первинні документи оформлені з порушенням встановленого порядку чи суперечать чинному законодавству України, вони приймаються до виконання виконавцем тільки після письмової вимоги замовника.

Відповідно до абз. 1 п. 20, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як встановлено судом, позивач працювала у відповідача на посаді заступника начальника за сумісництвом, була відповідальною за ведення бухгалтерського обліку, за штатним розписом на час звільнення позивача іншої відповідальної особи, яка б здійснювала ведення бухгалтерського обліку на підприємстві не було, проте позивач на виконання своїх посадових обов`язків не здійснила нарахування невиплачених коштів при звільненні, в тому числі компенсації невикористаної відпустки у відповідності до наказу №9-0 від 30.11.2023 «Про звільнення», що не заперечувалося з боку представника позивача.

Враховуючи, що після звільнення позивача з роботи, підприємство не мало в штатному розписі посадової особи, яка б виконувала посадові обов`язки по веденню бухгалтерського обліку, а нараховує лише 2 співробітника, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права позивача і до моменту звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, оскільки підприємство після звільнення позивача з роботи на наступний день уклало Договір про надання бухгалтерських та інформаційно-консультаційних послуг від 01.12.2023 року, по виконанню умов якого 29.12.2023 року, а саме в місячний термін, було здійснено перерахунок грошових коштів на картковий рахунок позивача в повному розмірі, а тому з урахуванням дій працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні після повного проведення розрахунку відповідачем і відсутності вини роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а також період, який склав менше одного місяця з дня звільнення до повного проведення розрахунку відповідачем, а позивач не зверталася з вимогою про стягнення невиплачених сум, так як відповідачем добровільно проведений розрахунок та не доведення з боку позивача ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при її звільненні майнових втрат, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенніпозову ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 25.03.2024.

Суддя Л.В. Карапута

СудДеснянський районний суд м.Чернігова
Дата ухвалення рішення21.03.2024
Оприлюднено27.03.2024
Номер документу117877109
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Судовий реєстр по справі —750/997/24

Ухвала від 18.06.2024

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Мамонова О. Є.

Постанова від 10.06.2024

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Мамонова О. Є.

Ухвала від 09.05.2024

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Мамонова О. Є.

Ухвала від 06.05.2024

Цивільне

Чернігівський апеляційний суд

Мамонова О. Є.

Рішення від 21.03.2024

Цивільне

Деснянський районний суд м.Чернігова

Карапута Л. В.

Рішення від 21.03.2024

Цивільне

Деснянський районний суд м.Чернігова

Карапута Л. В.

Ухвала від 25.01.2024

Цивільне

Деснянський районний суд м.Чернігова

Карапута Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні