Постанова

від 14.03.2024 по справі 914/3305/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2024 р. Справа №914/3305/22

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівМАЛЕХ І.Б.СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представників сторін від:

позивача Сеньків А.І. (адвокат);

відповідача Бабич Т.Б. в порядку самопредставництва;

розглянувши апеляційну скаргуКомунального некомерційного підприємства Городоцька центральна лікарня №724 від 16.10.2023 (вх.ЗАГС №0105/3210/23 від 16.10.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 21.09.2023, повний текст - 29.09.2023, суддя Трускавецький В.П.)

у справі№914/3305/22

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Галпек-Городок, м.Комарно, Львівська область

до відповідачаКомунального некомерційного підприємства Городоцька центральна лікарня, м.Городок, Львівська область

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача:Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області

простягнення 221 020,85 гривень заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулося ТОВ Галпек-Городок з позовом до Комунального некомерційного підприємства Городоцька центральна лікарня про стягнення 221 020,85 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 08.03.2022 до 31.03.2022 на підставі Договору про закупівлю послуг (теплопостачання) за державні кошти № 37 від 02.02.2022 надало відповідачу послуги з теплопостачання, а саме: пара, гаряча вода та пов`язана продукція на загальну суму 221020,85 грн, що підтверджується актом розрахунку виробленої теплової енергії та актом виконаних робіт № 82 від 31.03.2022, підписаними з обох сторін без зауважень. Однак, в обумовлений сторонами в договорі строк відповідач не оплатив надані послуги, відтак, позивач звернувся за стягненням такої заборгованості до суду.

Рішенням суду від 29.09.2023 позов задоволено повністю; стягнуто з КНП «Городоцька центральна лікарня» на користь ТОВ «Галпек-Городок» 221 020,85 грн заборгованості та 3 315,31 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що акт про розрахунок виробленої теплової енергії за період з 08.03.2022 по 31.03.2022, на підставі якого здійснювався розрахунок вартості спожитого відповідачем тепла та формувався відповідний рахунок на його оплату, беззастережно підписаний представниками обох сторін та засвідченим їх печаткою. Відповідач не оспорює такий акт в судовому порядку, не просить визнати його недійсним та, до прикладу, не заявляє зустрічного позову.

Разом з тим, відповідач на спростування позиції позивача не надає жодних доказів, що підтверджували б не дотримання у спірний період теплового навантаження, визначеного у договорі, не врахування середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Також відповідач не надав суду доказів споживання теплової енергії в інших обсягах, ніж ті, що вказані позивачем, як і власного контррозрахунку вартості теплової енергії, спожитої у спірний період.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована такими обставинами:

-суд не перевірив правильність зазначеного позивачем розрахунку вартості наданих послуг на заявлену до стягнення суму у розмірі 221 020, 85 грн та чи дотримано при цьому вимоги Методики (формули) щодо порядку обрахунку тепла при відсутності лічильника, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про правильність такого розрахунку;

-розрахунок обсягу спожитої теплової енергії у спірний період, за відсутності приладу комерційного обліку, повинен був розраховуватись відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді;

-суд не надав правової оцінки долученому до матеріалів справи акту № 81 від 13.04.2022 про постачання теплової енергії в кількості 29 Гкал на суму 62 251,11 грн. та акту № 81Д здачі приймання робіт і надання послуг за березень 2022 року на суму 62 251,11 грн. 29 Гкал. Такі акти були оплачені відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням на суму 62 251,11 грн, однак суд не зазначив у рішенні, за який період березня 2022 року складені акти та сплачено по них 62 251,11 грн відповідачем: за спірний період з 08.03.2022 по 31.03.2022 чи інший період.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Покликається на те, що актом про розрахунок виробленої теплової енергії за вказаний період сторони визначили обсяг теплової енергії, який був вироблений позивачем та переданий апелянту в спірному періоді. Зазначений акт підписано обома сторонами беззастережно. Жодних зауважень з боку відповідача до змісту вказаного акту не висловлено ні в тексті самого акту, ні в будь-яких інших документах.

Звертає увагу суду, що апелянт, покликаючись на помилковість вказаних в документах обсягів придбаної теплової енергії в документах по суті, не наводить свого альтернативного і правильного на його думку розрахунку обсягу та вартості спожитої теплової енергії в спірному періоді. Не покликається на жоден документ, який би підтверджував таку помилку, в тому числі на можливі матеріали службового розслідування (внутрішньої перевірки), дисциплінарного чи кримінального провадження, докази застосування до особи яка була підписантом акту зі сторони апелянта заходів юридичної відповідальності, тощо.

Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Гриців В.М., розпорядженням в.о. керівника апарату суду №48 від 13.03.2024 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі №914/3305/22.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 у склад колегії суддів для розгляду справи №914/3305/22 внесено зміни: замість судді Гриців В.М. введено суддю Малех І.Б.

14.03.2024 в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом, між КНП «Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області (замовник) та ТОВ «Галплек-Городок» (учасник) укладено договір про закупівлю послуг (теплопостачання) за державні кошти № 37 від 02.02.2022 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1.-1.3. договору, учасник зобов`язується у 2022 році надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуги: пара, гаряча вода та пов`язана продукція (09320000-8). Кількість послуг: 767,04 Гкал.

Згідно з п. 3.1.-3.2. договору загальна сума цього договору становить 1 646 520, 39 грн без ПДВ. Вартість послуги, що надається замовнику, згідно листа Комарнівської міської ради від 20.12.2021 № 1789 складає: 2 146, 59 грн за 1 Гкал без ПДВ, при наявності приладів обліку.

У п. 4.1.-4.2. сторонами погоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, після пред`явлення учасником рахунка на оплату послуг (далі рахунок) та підписання сторонами акта прийому-передачі наданих послуг. До рахунка додаються: акт прийому-передачі наданих послуг.

У п. 5.1.-5.2. договору закріплено, що строк (термін) надання послуг: до кінця 2022 року. Місце надання послуг: стаціонарне відділення м. Комарно.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і дії до 31.12.2022 (п. 10.1. договору).

Відповідно до акту № 1 зняття теплообчислювача (теплового) лічильника від 08.03.2022 представники позивача та відповідача зняли 08.03.2022 об 11:05 год. теплообчислювач, що здійснює облік тепла у стаціонарному відділенні м. Комарно у зв`язку з тим, що вказаний лічильник не обліковував обсяг тепла.

У акті № 049 технічної експертизи від 09.03.2022 вказано, що зазначений тепловий лічильник непридатний до експлуатації.

Згідно з актом про розрахунок виробленої теплової енергії за період з 08.03.2022 по 31.03.2022, підписаним представниками сторін та засвідченим їх печаткою, у вказаному періоді позивач надав відповідачу теплову енергію у обсязі 430,8 Дж або 102,9637 г/кал.

У вказаному акті зазначено, що розрахунок здійснюється на підставі п. 3 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відповідно до якого у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Розрахунок розміру спожитої теплової енергії здійснено з урахуванням такого: «Було вироблено в попередньому опалювальному періоді 776,732 Г/Кал за 181 опалювальний день, тобто середньоденна кількість 4,29 г/кал або 17,95 Дж за день. Отже, до розрахунку беремо 17,95 Дж*24 днів - це становить 430,8 Дж або 1022,9637 г/кал».

31.03.2022 сторонами затверджено акт № 82 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) про те, що учасником були надані замовнику послуги постачання теплової енергії в обсязі 102,9637 Г/кал на суму 221020,85 грн. Вказаний акт підписано представниками сторін без зауважень.

В подальшому, учасником виставлено замовнику рахунок № 82 за постачання теплової енергії на лікарню в м. Комарно за березень 2022 року на суму 221 020,85 грн.

В листі від 07.04.2022 позивач, відповідаючи на запит відповідача № 215 від 06.04.2022, надав інформацію стосовно обсягу та вартості послуг наданих ним відповідачу за попередній опалювальний сезон, тобто за період жовтень 2021 року - березень 2022 року. Разом з тим, позивач просив у максимально короткі строки погасити заборгованість за отримані послуги.

У листі № 238 від 15.04.2022 відповідач повторно просив позивача надати інформацію щодо кількості та ціни на сировину закуплену на виробництво теплової енергії для опалення Комарнівської лікарні за січень - квітень 2022 року для вивчення питання обґрунтованості нарахування оплати за послуги теплопостачання та можливості подальших оплат.

Також, позивач на обґрунтування правильності здійсненого ним розрахунку вартості послуг теплопостачання за період 08.03.2022-31.03.2022, надав суду договори, акти і платіжні доручення за опалювальний сезон 2020/2021 років, які стали базою для нарахування, здійсненого у спірному акті про розрахунок виробленої теплової енергії за період з 08.03.2022 по 31.03.2022 (т. 2 а.с. 5-85).

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, регулюються Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативно-правовими актами (ст.ст. 2, 3 Закону України «Про теплопостачання»).

До таких нормативно-правових актів належать, зокрема Цивільний Кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила користування тепловою енергією) та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у цій сфері.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що в період 08.03.2022-31.03.2022 позивачем надавалися відповідачу послуги з теплопостачання та виставлявся до оплати рахунок на суму 221 020,85 грн разом з актом прийому-передачі наданих послуг.

Умовами договору погоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, після пред`явлення учасником рахунка на оплату послуг (далі рахунок) та підписання сторонами акта прийому-передачі наданих послуг. До рахунка додаються: акт прийому-передачі наданих послуг.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо недоведеності обсягу наданих послуг та розрахунок їх вартості, з огляду на те, що акт про розрахунок виробленої теплової енергії за період з 08 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, на підставі якого здійснювався розрахунок вартості спожитого відповідачем тепла та формувався відповідний рахунок на його оплату, беззастережно підписаний представниками обох сторін та засвідченим їх печаткою.

Покликання апелянта на помилковість підписання таких спростовується тим, що вказаний акт відповідач не оспорює в судовому порядку, не просить визнати його недійсним, в тому числі, шляхом заявлення зустрічного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник вказує, що розрахунок виробленої теплової енергії повинен був здійснюватись з урахуванням пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, а не ч. 3 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії і водопостачання».

Так, п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 визначено, що у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунок відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Разом з тим, апелянт на спростування позиції позивача не надав жодних доказів, що підтверджували б не дотримання у спірний період теплового навантаження, визначеного у договорі, не врахування середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Щодо аргументів апелянта про те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами кількість споживання теплової енергії відповідачем протягом попереднього опалювального періоду та зауважень до рахунків та актів, виставлених позивачем відповідачу у попередньому опалювальному періоді, колегія суддів зазначає, що такі рахунки та акти, були підписані відповідачем та оплачені ним, що свідчить про те, що відповідач визнав обсяги споживання теплової енергії та вартість такої теплової енергії, що зазначені у відповідних первинних документах.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу також на те, що апелянт не погоджується із позовними вимогами, однак доказів споживання теплової енергії в інших обсягах, ніж ті, що вказані позивачем скаржник суду не надав, як і власного контррозрахунку вартості теплової енергії, спожитої у спірний період.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що надав відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Враховуючи зазначене вище, апелянт не довів, які норми матеріального права неправильно застосовано судом першої інстанції, а також в чому саме конкретно полягає помилковість здійсненого позивачем розрахунку обсягів спожитої теплової енергії та її вартості. Відтак правомірним та обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Городоцька центральна лікарня залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2023 у справі №914/3305/22 без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 25.03.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіІ.Б. МАЛЕХ

О.С. СКРИПЧУК