Постанова

від 18.03.2024 по справі 916/3075/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3075/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області - Терлюга О.І.;

Від Приватного підприємства „Авто-Гранд" - Бєдний О.М.;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Авто-Гранд"

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023

по справі №916/3075/23

за позовом Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області

до Приватного підприємства „Авто-Гранд"

про стягнення 600 600 грн.,

(суддя першої інстанції: Желєзна С.П., дата та місце ухвалення рішення: 13.11.2023 року, Господарський суд Одеської області),

У липні 2023 року Теплодарська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства „Авто-Гранд (далі - ПП «Авто-Гранд») про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 600 600 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на використання відповідачем земельної ділянки протягом періоду з 01.09.2020 по 01.09.2022 без правовстановлюючих документів, що позбавило позивача можливості використання та розпорядження спірною земельною ділянкою, що призводить до ненадходження коштів до бюджету та суперечить інтересам територіальної громади міста Теплодар.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Приватного підприємства «Авто-Гранд» на користь Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області безпідставно збережених коштів у розмірі 600 600 грн. та витрат зі сплати судового збіру у розмірі 9 009 грн.

У своєму рішенні суд, приймаючи до уваги фактичне перебування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у користуванні відповідача, якому на праві власності належить 95/100 об`єкта нерухомого майна, дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ПП „Авто-Гранд" на користь Ради безпідставно утриманої орендної плати, нарахованої позивачем протягом періоду з 01.09.2020 по 01.09.2022 у розмірі 600 600 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство „Авто-Гранд" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/3075/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області відмовити в повному обсязі.

Апелянт переконаний, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при реєстрації позовної заяви, посилається на відсутність у поданій позовній заяві дати та вихідного номеру документа, а також на її неналежну реєстрацію судом.

Відповідач ставить під сумнів створення і подачу позовної заяви до Господарського суду Одеської області саме органом місцевого самоврядування в особі Теплодарської міської ради Одеської області, оскільки на його думку позивачем порушено п.181 Інструкції з діловодства у виконавчому комітеті Теплодарської міської ради, яку затверджено рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради від 10.01.2019 №3/В-2019.

Крім того, апелянт переконаний, що всупереч нормам встановленим ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції приєднано до матеріалів справи без відповідного клопотання позивача додаткові пояснення та докази, які враховані судом при прийнятті рішення.

Апелянт звертає увагу суду, що представником Приватного підприємства „Авто-Гранд" під час розгляду справи під звукозапис неодноразово наголошувалось, що фактично зайнята площа землі, яка використовувалась відповідачем та огороджена капітальним забором на території міста Теплодар є меншою на 0,48 га від фактичної площі земельної ділянки з кадастровим номером 5111500000:01:003:0007 (3,4916 га) на яку нараховувались збитки.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не вирішене вищевказане питання та не надано оцінки тому факту, що представники позивача не заперечували даних обставин та фактично визнали той факт, що площа землі, яка перебувала у користуванні відповідача на 0,48 га менша, ніж площа, на яку нараховувалися збитки.

Також апелянт вважає хибними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для врахування здійснених відповідачем у 2021 році платежів при розрахунку заборгованості за період з 01.09.2020 по 01.09.2022, адже відповідачем було подано докази по сплаті коштів в період з лютого 2021 по липень 2021 у сумі 331241,10 грн., які судом було відхилено.

З огляду на зазначене, апелянт вважає наявними підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/3075/23 з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.

25.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства „Авто-Гранд" надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій апелянт надав докази реєстрації електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ "Перехідні положення" ГПК України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 01.01.2024 по 25.01.2024 року, розпорядженням керівника апарату суду №20 від 15.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3075/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 15.01.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 прийнято справу №916/3075/23 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства „Авто-Гранд" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/3075/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3075/23.

23.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3075/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства „Авто-Гранд" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/3075/23 на 18.03.2024 року о 10-30 год.

19.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства „Авто-Гранд", а рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/3075/23 - залишити без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права та вірному застосуванні норм матеріального права.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2012 виконавчим комітетом Ради було прийнято рішення №381/В-2012 „Про створення комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам", відповідно до якого було створено комісію (додаток №1) та затверджено положення про комісію (додаток №2).

13.05.2016 між Спільним українсько-індійським підприємством „Кораса" (Продавець), ПП „Авто-Гранд" (Покупець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець продає, а Покупці приймають у спільну часткову власність об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ПП „Авто-Гранд" набуває у власність 95/100 частки об`єкта, ОСОБА_1 набуває у власність 5/100 части об`єкта.

З інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №59063613 від 13.05.2016 вбачається, що об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ПП „Авто-Гранд", частка якого складає 95/100, та ОСОБА_1 , частка якого становить 5/100.

24.11.2016 Радою було прийнято рішення №205/1-VII „Про припинення права користування земельною ділянкою площею 3,4916 га, яка знаходилась в оренді СУІП „Кораса". На підставі вказаного рішення Рада вирішила розірвати з 01.08.2016 договір оренди земельної ділянки від 04.09.2009, укладений між Радою та СУІП „Кораса".

08.02.2017 виконавчим комітетом Ради було прийнято рішення №22/В-2017 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Ради №381/В-2012 від 20.12.2012", відповідно до якого додаток рішення №381/В-2012 від 20.12.2012 був викладений у новій редакції. В подальшому виконавчим комітетом також було внесено зміни до складу комісії шляхом прийняття відповідних рішень у 2018 та у 2022 роках.

27.06.2019 Радою було прийнято рішення №592/1-VII „Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг із сплати за землю на території м. Теплодар Одеської області у 2020". Ставки орендної плати на землю викладені у додатку №3 до вказаного рішення.

01.07.2020 Радою було прийнято рішення №725/1-VII „Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг із сплати за землю на території м. Теплодар Одеської області.". Ставки орендної плати на землю у 2021 викладені у додатку №3 до вказаного рішення.

16.12.2020 ПП „Авто-Гранд" звернулось до Ради із листом №18, відповідно до якого повідомляло, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 5111500000:01:003:0007 значно завищена та не відповідає економічним реаліям в країні. Посилаючись на користування лише частиною ділянки, відповідач просив розглянути питання щодо поділу земельної ділянки. Разом з тим, докази направлення вказаного листа поштою або відмітка Ради на вказаному листі про його отримання відсутні.

31.12.2020 виконавчим комітетом Ради було прийнято рішення №191/В-2020 „Про реструктуризацію заборгованості", відповідно до якого Рада погодила ПП „Авто-Гранд" реструктуризацію заборгованості за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5111500000:01:003:0007 на загальну суму 331 241,00 грн. згідно графіку (додаток №1). Крім того, на підставі вказаного рішення Радою було призупинено дію рішення №139/В-2020 від 25.09.2020 про передачу матеріалів щодо ПП „Авто-Гранд" та ОСОБА_1 до суду.

Згідно додатку №1 до рішення Ради №191/В-2020 від 31.12.2020 заборгованість за користування земельною ділянкою була відстрочена на період з лютого 2021 по липень 2021 включно.

09.07.2021 Радою було прийнято рішення №113/1-VIII „Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг із сплати за землю на території м. Теплодар Одеської області.". Ставки орендної плати на землю у 2022 викладені у додатку №3 до вказаного рішення.

На підставі платіжних інструкції №1162 від 25.02.2021, №1173 від 29.03.2021, №1195 від 29.04.2021, №1214 від 28.05.2021, №1231 від 22.07.2021, №1239 від 29.07.2021 ПП „Авто-Гранд" було перераховано на рахунок Ради грошові кошти у розмірі 313241,10 грн. При цьому, у призначенні платежу відповідачем було вказано: сплата згідно рішення виконавчого комітету Ради №191/В-2020 від 31.12.2020, а також місяці оплати (лютий - червень 2021).

15.09.2021 ПП „Авто-Гранд" та ОСОБА_1 звернулись до Ради із листом №6, відповідно до якого просили передати земельну ділянку із кадастровим номером 5111500000:01:003:0007, площею 3,4916 га, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1, в оренду на 49 років. При цьому, заявники просили встановити ставку орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, посилаючись на відсутність залізничної колії, яка повинна проходити поряд із земельною ділянкою.

26.11.2021 Радою було прийнято рішення №184/4-VIII «Про передачу земельної ділянки із кадастровим номером 5111500000:01:003:0007 яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , у довгострокову оренду ПП „Авто-Гранд" та ОСОБА_1 на 10 років»;

Відповідно до відомостей з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5100718662022 від 05.09.2022 земельна ділянка площею 3,4916 га за адресою: АДРЕСА_1 , має наступний кадастровий номер 5111500000:01:003:0007; вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власності та була зареєстрована в реєстрі 26.10.2009.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 24.01.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 5111500000:01:003:0007 складає 9 333 188,21 грн.

24.08.2022 міським головою Ради було видано розпорядження №170-Р, згідно якого комісію з визначення розміру збитків було зобов`язано затвердити протоколи відповідно до чинного законодавства.

Листом від 01.09.2022 фінансовим управлінням виконавчого комітету Ради було повідомлено Управління житлово-комунального господарства, землевпорядкування та майна Ради, що за період з 01.09.2019 по 01.09.2022 від ПП „Авто-Гранд" сплата за користування земельною ділянкою не надходила.

Листом від 26.10.2022 Радою було повідомлено ПП „Авто-Гранд" та ОСОБА_1 , що 09.11.2022 відбудеться засідання комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам. До листа додано розрахунок збитків за період з 01.09.2020 по 01.09.2022.

Листом від 15.11.2022 Радою повідомлено ПП „Авто-Гранд" та ОСОБА_1 , що 05.12.2022 відбудеться друге засідання комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам. До листа додано розрахунок збитків за період з 01.09.2020 по 01.09.2022.

05.12.2022 комісією з визначення збитків було складено акт №2, відповідно до якого збитки у вигляді неодержаних доходів, які нанесені ПП „Авто-Гранд" та ОСОБА_1 , за користування земельною ділянкою 5111500000:01:003:0007 яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розраховані у сумі 632 210,48 грн. за період з 01.09.2020 по 01.09.2022.

14.12.2022 виконавчим комітетом Ради було прийнято рішення №143/В-2022, яким затверджено протокол засідання комісії з визначення розміру збитків №3 від 05.12.2022, а також акти №1 та №2 про визначення розміру збитків.

14.04.2023 Рада звернулась до ПП „Авто-Гранд" та ОСОБА_1 із претензією, відповідно до якої позивач вимагав, зокрема, у відповідача сплатити завдані збитки у розмірі 600 600,00 грн.

18.08.2023 ПП „Авто-Гранд" звернулось до Ради із листом, відповідно до якого відповідач, посилаючись на перебування у провадженні суду справи №916/3075/23, просив надати докази отримання листів, якими позивач повідомляв відповідача про проведення засідань комісії, заяву голови про визначення розміру збитків з необхідним переліком документів, яка має надаватись відповідно до Положення про комісію з визначення збитків, та інші документи.

22.08.2023 ПП „Авто-Гранд" звернулось до Ради із листом, відповідно до якого відповідач, посилаючись на перебування у провадженні суду справи №916/3075/23, просив повідомити повний склад комісії з визначення збитків та повідомити про включення до складу комісії представника відповідача.

22.08.2023 ПП „Авто-Гранд" звернулось до Ради із листом, відповідно до якого відповідач, посилаючись на перебування у провадженні суду справи №916/3075/23, просив надати, зокрема, належним чином завірену копію листа №18 від 16.12.2020.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/22.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вказує, що з огляду на вимоги ст. 120 Земельного кодексу (в редакції, чинній на дату набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомості) ПП „Авто-Гранд" перейшло право користування земельною ділянкою на умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки від 04.09.2009, укладеним між Радою та СУІП „Кораса". Проте, 24.11.2016 Радою було прийнято рішення №205/1-VII „Про припинення права користування земельною ділянкою площею 3,4916 га, яка знаходилась в оренді СУІП „Кораса" та укладено з СУІП „Кораса" додаткову угоду про розірвання договору оренди.

При цьому, після розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.09.2009, укладеного між Радою та СУІП „Кораса", між сторонами по справі не було укладено нового договору оренди землі.

Таким чином, ПП „Авто-Гранд" не було набуто у власність або оформлено право користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5111500000:01:003:0007, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, після придбання частини об`єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, та розірвання договору оренди між Радою та попереднім землекористувачем.

Поряд з цим, враховуючи положення Земельного кодексу України, господарський суд доходить висновку, що не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем, як фактичним користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки було збережено кошти, які повинні бути сплачені за користування землею. Наведене свідчить про існування зобов`язання відповідача повернути збережені кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

ПП „Авто-Гранд" зазначає, що площа фактично огородженої та зайнятої земельної ділянки менша, ніж площа земельної ділянки, вказана у державному земельному кадастрі. При цьому, на підтвердження вказаної обставини відповідачем було надано суду лист №18 від 16.12.2020, відповідно до якого відповідач просив Раду розглянути питання щодо поділу земельної ділянки. Разом з тим, докази направлення вказаного листа поштою або відмітка Ради на вказаному листі про його отримання відсутні, обставина звернення ПП „Авто-Гранд" у 2020 році до Ради із зазначеним питанням не може вважатись встановленою.

При цьому, будь-яких інших доказів, які можуть підтвердити посилання відповідача на використання земельної ділянки площею, яка є меншою, ніж площа земельної ділянки, вказана у державному земельному кадастрі, ПП „Авто-Гранд" суду надано не було, у зв`язку з чим доводи в цій частині судовою колегією не приймаються до уваги.

Також, як зазначалося раніше, 13.05.2016 між Спільним українсько-індійським підприємством „Кораса" (Продавець), ПП „Авто-Гранд" (Покупець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець продає, а Покупці приймають у спільну часткову власність об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ПП „Авто-Гранд" набуває у власність 95/100 частки об`єкта, ОСОБА_1 набуває у власність 5/100 частин об`єкта.

Суд звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи та з позовної заяви, Теплодарська міська рада звернулась з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів саме в частині користування нерухомим майном ПП «Авто-Гранд» (95/100), у зв`язку з чим доводи про нарахування надмірних коштів позивачем судовою колегією не приймаються.

Поряд з цим, ПП „Авто-Гранд" зазначає, що Радою не було враховано перерахованих у 2021 платежів на загальну суму 313 241,10 грн., які за твердженням відповідача, мають враховуватись при розрахунку безпідставно збережених грошових коштів за спірний період.

Слід зазначити, що у призначенні платежу ПП „Авто-Гранд" у наданих до суду платіжних інструкції посилається на сплату коштів згідно рішення виконавчого комітету Ради №191/В-2020 від 31.12.2020.

31.12.2020 виконавчим комітетом Ради було прийнято рішення №191/В-2020 „Про реструктуризацію заборгованості", відповідно до якого Рада погодила ПП „Авто-Гранд" реструктуризацію заборгованості за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5111500000:01:003:0007 згідно графіку (додаток №1).

При розрахунку безпідставно збережених коштів Радою було враховано ставки орендної плати за землю, які були визначені рішенням Ради на 2020-2022 роках.

Таким чином, рішенням виконавчого комітету Ради №191/В-2020 від 31.12.2020 було реструктуризовано вже наявну у ПП „Авто-Гранд" заборгованість, а, отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що Радою було надано розстрочку погашення платежів, строк оплати яких ще не настав, тобто платежів, які лише мали бути сплачені відповідачем, починаючи з 01.01.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності дозволяють дійти висновку, що обставина розстрочення Радою на підставі рішення №191/В-2020 від 31.12.2020 заборгованості, яка виникла до 01.09.2020, тобто заборгованості, стягнення якої не є предметом спору по даній справі, є доведеною, оскільки надані позивачем докази є більш вірогідними. Таким чином, відсутні підстави для врахування здійснених відповідачем у 2021 платежів при розрахунку заборгованості за період з 01.09.2020р. по 01.09.2022, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині судовою колегією не приймаються.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України (у чинній редакції) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України „Про оцінку землі" від 11.12.2003 за № 1378-IV (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Частиною 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України „Про оцінку землі" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Предметом спору по даній справі є стягнення безпідставно збереженої орендної плати. Таким чином, для визначення правильного розміру орендної плати, яка безпідставно була збережена відповідачем, підлягає обов`язковому дослідженню питання щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Як вбачається з розрахунку безпідставно набутого відповідачем майна позивачем при визначенні розміру орендної плати було враховано нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, яка була визначена на підставі, зокрема, витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 24.01.2022.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги фактичне перебування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у користуванні відповідача, якому на праві власності належить 95/100 об`єкта нерухомого майна, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ПП „Авто-Гранд" на користь Ради безпідставно утриманої орендної плати, нарахованої позивачем протягом періоду з 01.09.2020 по 01.09.2022 у розмірі 600 600,00 грн.

Стосовно доводів апелянта щодо неправомірної діяльності комісії позивача та визначення розміру збитків за користування земельною ділянкою, судова колегія зазначає, що рішення комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 86 ГПК України), оскільки суд оцінює як надані позивачем, так і надані відповідачем докази за такими критеріями як належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу судова колегія погоджується заявника апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права в частині долучення до матеріалів справи додаткових доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції без відповідного клопотання з обґрунтуванням неможливості їх подання з позовною заявою.

Разом з тим, згідно абзацу 2 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідні доводи апелянта не можуть вважатися обґрунтованими та підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини по справі, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині задоволення заявлених Теплодарською міською радою Одеського району Одеської області позовних вимог до приватного підприємства „Авто-Гранд" шляхом присудження до стягнення із відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 600 600,00 грн.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства „Авто-Гранд" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/3075/23 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/3075/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Авто-Гранд" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/3075/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/3075/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.03.2024 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

С.І. Колоколов