Постанова

від 18.03.2024 по справі 916/1063/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1063/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Від прокуратури - Тунік В.М.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" - Логовський В.В.;

Представники інших учасників в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор"

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023

по справі №916/1063/23

за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради

до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор"

про визнання недійсним пункту договору та зобов`язання повернути земельну ділянку,

(суддя першої інстанції: Литвинова В.В., дата та місце ухвалення рішення: 20.09.2023 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

В березні 2023 року Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради (позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" (відповідач-2) про визнання недійсним пункту 1.1 Договору оренди майна від 25.04.2019, укладеного між ТОВ "Мультистор" та Комунальним некомерційним підприємством "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради, а також зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку площею 65 кв. м, що знаходиться за адресою м. Одеса вул. Нежданової 32.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що сторонами не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку передачі в користування (оренду) земельної ділянки, а отже п.1.1 Договору має бути визнано недійсним та орендар має повернути земельну ділянку, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул.Нежданової, 32.

На переконання позивача, сторони договору уклали удаваний правочин з метою приховання договору оренди земельної ділянки. Позивач стверджував, що тверде покриття не є нерухомим майном, яке підлягає державній реєстрації в розумінні норм чинного законодавства, а є елементом благоустрою, а отже виходячи зі змісту укладеного між сторонами спірного пункту правочину, предметом Договору є передача частини земельної ділянки, яка знаходиться у власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Одеської обласної ради Товариству для використання її у своїй підприємницькій діяльності (з метою провадження медичної практики), а тому сторонами фактично вчинено удаваний правочин.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; визнано недійсним п. 1.1 Договору оренди майна від 25.04.2019, укладеного між Комунальною установою «Одеський обласний онкологічний диспансер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультистор»; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультистор» повернути земельну ділянку загальною площею 65м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32; стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради на користь Одеської обласної прокуратури 3830,61грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультистор» на користь Одеської обласної прокуратури 3830,61грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультистор" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На переконання заявника, прокурором не виконано вимоги ст.23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокурор не надав докази повідомлення Одеської обласної ради про звернення до суду з позовом, а також докази відсутності реагування компетентного органу на вказане повідомлення.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" вважає, що у суду не було підстав для висновку про те, що Одеській обласній раді була надана реальна можливість відреагувати на правопорушення вимог відповідного законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання обласній раді повідомлення 07.03.2023.

Крім того, заявник припускає, що навіть якщо Одеська обласна рада отримала б повідомлення 07.03.2023, два неповних робочих дні не можна назвати розумним строком, що є об`єктивно достатнім аби відреагувати на стверджувані прокурором порушення.

У своїй скарзі апелянт висловлює думку, що спірний Договір оренди майна від 25.04.2019 не є удаваним, оскільки воля сторін договору була спрямована саме на укладання договору оренди твердого покриття. При цьому, на думку заявника, прокурор не наводить доказів удаваності правочину. Скаржник стверджує, що договір оренди не є удаваним також тому, що в такому випадку сторони мали б узгодити істотні умови договору оренди землі, але вони цього не зробили.

Як стверджує апелянт, заборони на передачу в оренду твердого покриття чинне законодавство не містить. Іншими словами, тверде покриття не є виключеним з цивільного обороту, а тому може бути об`єктом оренди (предметом договору найму).

Апелянт зазначає, що положення Договору оренди майна від 25.04.2019 дозволяють стверджувати, що відповідачі не мали наміру вступати у правовідносини з оренди земельної ділянки, а укладений договір не приховує в собі договір оренди земельної ділянки.

На переконання заявника, судом першої інстанції проігноровано принцип свободи договору; прокурором не доведено факт порушення прав Одеської обласної ради та обрано неефективний спосіб захисту.

Крім того, на думку заявника, висновки суду першої інстанції не відповідають мотивуванню, покладеному в його основу, рішення не містить оцінки доводів та аналізу наданих сторонами письмових доказів, а також висновків щодо змісту правовідносин сторін.

З огляду на наведене, відповідач вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а в позові прокурора слід відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 по справі №916/1063/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1063/23.

18.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1063/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку неусунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

31.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 по справі №916/1063/23, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 11491,82 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1063/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023.

17.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві прокурор погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" залишенню без задоволення.

Позивач вказує на безпідставність тверджень скаржника стосовно невиконання прокурором вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», та зазначає, що ще у грудні 2022 року окружною прокуратурою було скеровано лист до Одеської обласної ради, у якому прокуратурою детально роз`яснено про порушення вимог законодавства, які вбачаються при укладанні Договору оренди майна від 25.04.2019, повідомлено мету цього листа та підстави для вжиття заходів реагування.

Щодо думки апелянта про недоведеність прокурором удаваності правочину, прокурор зазначає, що відповідачем не наведено жодного аргументу, який би спростовував позицію прокурора, викладену у позові, стосовно недійсності правочину.

У своєму відзиві прокурор частково погоджується з твердженнями апелянта стосовно відсутності наміру сторін договору вступати у правовідносини з оренди земельної ділянки. Натомість, сторони мали намір уникнути процедури відведення частини земельної ділянки та мінімізувати витрати на вказаний процес.

Прокурор також звертає увагу суду, що незрозумілим є твердження апелянта про те, що прокурором не надано доказів, які підтверджують використання відповідачем твердого покриття, оскільки це не є предметом позову.

Крім того, прокурор не погоджується з твердженнями апелянта стосовно недоведеності факту порушення прав Одеської обласної ради, оскільки як установлено судом та не заперечується відповідачем у власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Одеської обласної ради перебуває земельна ділянка (кадастровий номер: 5110137600:71:007:0005) площею 5,3096 га за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32. Також у власності Одеської обласної ради перебувають нежитлові споруди та будівлі, загальною площею 26830,9 м2.

Як зазначає прокурор, на теперішній час частину вказаної земельної ділянки без згоди її власника передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Мультистор", отже, власник земельної ділянки не має можливості використовувати своє майно на власний розсуд та у повному обсязі. Саме в цьому і полягає порушення права власника, що і стало підставою звернення прокурора з позовом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 по справі №916/1063/23 призначено на 29.01.2024 року о 10-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

В судове засідання 29.01.2024 з`явився представник відповідача-2 та прокурор, які підтримали правову позицію викладену ними письмово. Інші представники учасники судового процесу у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

22.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради надійшли додаткові пояснення у справі, у яких висловлює свою незгоду з рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 у справі № 916/1063/23, вважає його таким, що ухвалене без всебічно з`ясованих обставин, з неправильним застосуванням норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права, а тому на його думку таким, що підлягає скасуванню.

У своїх поясненнях відповідач-1 просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 року у справі №916/1063/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси до КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради та ТОВ «Мультистор» про визнання недійсним пункту договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/1063/23 до 26.02.2024 року о 11-30 год.

В судове засідання 26.02.2024 з`явились представники відповідача-1, представник відповідача-2 та прокурор, які підтримали правову позицію викладену ними письмово. Представник Одеської обласної ради у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/1063/23 до 11.03.2024 року о 15-00 год.

В судове засідання 11.03.2024 з`явились представники відповідача-1, представник відповідача-2 та прокурор. Представник Одеської обласної ради у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 до 18.03.2024 о 15-30 год.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог. Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Представник інших учасників в судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників, які не з`явились, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2019 між Комунальною установою «Одеський обласний онкологічний диспансер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультистор» укладено Договір оренди майна б/н від 25.04.2019 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 рішення Одеської обласної ради від 19.06.2019 № 978-VII припинено Комунальну установу «Одеський обласний онкологічний диспансер» (код ЄДРПОУ 02008342), шляхом її перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний онкологічний диспансер» Одеської обласної ради. Крім того, згідно з п. 1 рішення Одеської обласної ради від 03.06.2022 431-VIII, змінено назву Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний онкологічний диспансер» Одеської обласної ради на Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради (надалі - Орендодавець, КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування тверде покриття загальною площею 65м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, вартість якого згідно із незалежною оцінкою від 14.03.2019 становить 331 814 грн (у подальшому - майно), з метою розміщення аптечного пункту.

Відповідно до п.3.1 Договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та за домовленістю сторін без ПДВ за перший місяць оренди квітень 2019 року становить 2950 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п.9.1 Договору він діє з 25 квітня 2019 року і до 25 квітня 2029 року (включно).

Пунктом 9.9 Договору встановлено, що Договір може бути розірвано на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим Договором, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Договір підписано контрагентами та скріплено печатками.

Того ж дня, 25.04.2019 між КНП «Одеський обласний онкологічний диспансер» Одеської обласної ради та Товариством укладено Акт приймання передачі майна №1 за Договором оренди майна б/н від 25.04.2019, який підтверджує, що орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування тверде покриття загальною площею 65 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, з метою провадження медичної практики.

Водночас установлено, що у власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Одеської обласної ради перебуває земельна ділянка (кадастровий № 5110137600:71:007:0005) площею 5,3096 га за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32. Також у власності Одеської обласної ради перебувають нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 26830,9 кв.м. Між тим, право постійного користування належить КНП «Одеський обласний онкологічний диспансер» Одеської обласної ради.

Суворовською окружною прокуратурою м. Одеси в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано лист від 21.12.2022 за №53-7870вих-22 до Одеської обласної ради, в якому обласну раду як власника земельної ділянки поінформовано про виявлені порушення при використанні земельної ділянки, а також запропоновано самостійно відреагувати на факти порушення вимог земельного законодавства.

Зазначений лист окружної прокуратури, розглянуто Одеською обласною радою та 27.01.2023 надано відповідь, з якої вбачається, що обласна рада не вбачає порушення вимог земельного законодавства при укладенні Договору, а також звертає увагу прокурора, що тверде покриття, як мостіння та інше облаштування, не підлягає обов`язковій державній реєстрації та відображенню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрації прав власності на нерухоме майно.

У зазначеній відповіді Одеська обласна рада зазначає, що Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний онкологічний диспансер» є платником земельного податку на об`єкт оренди у відповідності до положень ст. 14.1.72 Податкового кодексу України,що не позбавляє власника цієї земельної ділянки права отримувати дохід в розмірі орендної плати.

Одеська обласна рада зазначила у листі, що Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний онкологічний диспансер» у відповідності до вимог діючого законодавства, уклало саме договір оренди окремого індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття, а тому ствердження щодо приховання укладання договору оренди земельної ділянки не знайшло свого підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що Одеська обласна рада фактично погоджувала Договір (лист від 24.09.2019 №0501/1013).

Після отримання зазначеної відповіді, Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси надіслав Одеській обласній раді лист від 07.03.2023 №53-1907ВИХ-23 у якому повідомив про наявність у нього підстав для представництва інтересів Одеської обласної ради та намір найближчим часом звернутись до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до ТОВ «Мультистор» про визнання недійсним п.1.1 Договору оренди нерухомого майна та повернення земельної ділянки.

Як зазначалось раніше, рішенням суду першої інстанції позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, разом з тим, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Стаття 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону господарський суд повинен оцінювати на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з вимогою про визнання недійсним п.1.1 Договору оренди майна від 25.04.2019, укладеного між ТОВ «Мультисор» та КП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування тверде покриття загальною площею 65м2, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, вартість якого згідно із незалежною оцінкою від 14.03.2019 становить 331 814 грн (у подальшому - майно), з метою розміщення аптечного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 у справі №910/22319/16), від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 та від 18.11.2021 у справі № 907/12/19.

Судова колегія враховує, що виходячи з приписів ст. 217 Цивільного кодексу України, законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

У даній справі прокурор оспорює пункт 1.1 Договору, є істотною умовою договору, до якого зводиться договір в цілому та при визнанні недійсним цього пункту існування та дія інших положень Договору є неможливою.

Нормами Господарського кодексу України визначено, що господарський договір не може існувати без істотних умов (ч.8 ст.181), позаяк недосягнення згоди з усіх істотних умов договору свідчить про його неукладеність. Оскільки пункт договору оренди, який оспорюється у цій справі є істотною умовою цього договору, то такий договір не може бути визнаний недійсним в цій частині, а лише в цілому. Проте, така позовна вимога, як визнання договору недійсним в цілому, заявлена не була. Таким чином з цих підстав у даному провадженні у позові прокурору мало бути відмовлено. Натомість судом першої інстанції зазначене не було враховано, з огляду на що висновок суду про задоволення позову є помилковим, як такий, що зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що прокурором обрано невірний спосіб захисту у вигляді визнання недійсним пункту Договору, що є підставою для відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги прокурора.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про визнання п.1.1 Договору недійсним, інші доводи та аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться судовою колегією до уваги.

Стосовно вимог про зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку площею 65 кв. м, що знаходиться за адресою м. Одеса вул. Нежданової 32 , судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Враховуючи, що у задоволенні позову про визнання недійсним пункту Договору оренди відмовлено, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку площею 65 кв. м, що знаходиться за адресою м. Одеса вул. Нежданової 32 .

Крім того, судова колегія звертає увагу, що прокурором, як і судом першої інстанції дійсно не зазначено кому саме слід повернути спірну земельну ділянку, що також виключає можливість задоволення позовних вимог в редакції, визначеній прокурором в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 по справі №916/1063/23 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 по справі №916/1063/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 по справі №916/1063/23 скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультистор" про визнання недійсним пункту 1.1 Договору оренди майна від 25.04.2019, укладеного між ТОВ "Мультистор" та Комунальним некомерційним підприємством "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради, а також зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку площею 65 кв. м, що знаходиться за адресою м. Одеса вул. Нежданової 32.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.03.2024 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош