Постанова

від 21.03.2024 по справі 927/1110/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. м. Київ Справа№ 927/1110/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.03.2024:

від позивача: не з?явився

від відповідача1: не з?явився

від відповідача2: не з?явився

від відповідача3: не з?явився

від третьої особи-1: не з?явився

від третьої особи-2: не з?явився

від третьої особи-3: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 14.09.2022

у справі №927/1110/21 (суддя Бєлов С.В.)

за позовом Ніжинської міської ради Чернігівської області

до 1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державний реєстратор Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області - Симоненко Олена Анатоліївна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Анікєєва Дінара Анатоліївна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глущенко Ірина Юріївна,

про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення; про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про зобов`язання знести самочинне будівництво

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Ніжинська міська рада Чернігівської області звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача-1 ОСОБА_2 , відповідача-2 ОСОБА_3 та відповідача-3 ОСОБА_1 про:

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56613835 від 15.02.2021;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що посвідчений 22.02.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Анікєєвою Д.А., серія та номер 134;

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56747155 від 22.02.2021;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, що посвідчений 29.03.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глущенко І.Ю., серія та номер 681;

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57353969 від 29.03.2021;

- зобов`язання знести самочинне будівництво: загальною площею 26,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067.

Позивач вказував, що у ході ознайомлення з витребуваною Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області копією реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення з реєстраційним номером 2290876774104, було виявлено, що рішення від 07.02.2011 №12-08/2011 "Про присвоєння адрес", яке було подано ОСОБА_2 державному реєстратору Симоненко О.А. , Ніжинська міська рада ніколи не приймала, у зв?язку з чим враховуючи те, що відповідачу-1 була відведена земельна ділянка в оренду, згідно договорів оренди землі, для розміщення малої архітектурної форми - павільйону, а також те, що спірний об`єкт збудовано відповідачем -1 ОСОБА_2 без належного дозволу та належно затвердженого проекту, на земельній ділянці, яка під це будівництво не відводилася, а тому спірний об`єкт є самочинно збудованим. Таким чином, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56747155 від 22.02.2021 прийнято з порушенням ст. ст. 5, 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 376 Цивільного кодексу України, і з огляду на що також наявні підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі - продажу, і скасування рішення державного реєстратора про їх реєстрацію, з зобов?язанням відповідачів знести самочинне будівництво: загальною площею 26,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач-3 - ОСОБА_1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що наявні матеріали справи підтверджують відсутність юридичного складу кваліфікуючих ознак, які б свідчили про здійснення відповідачем-1 самочинного будівництва : загальною площею 26,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067, проведені реєстраційні дії відповідають Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, твердження позивача про те, що відповідач-1 не набув права власності на новостворену річ (павільйон) в момент закінчення будівництва - є безпідставним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт введення спірного майна в експлуатацію, як об`єкту малої архітектурної форми (акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації №135 від 03.02.2003), спростовує належність цього майна до об`єктів нерухомості, враховуючи відсутність розробленої проектної документації на збудоване нерухоме майно та доказів її затвердження та прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту нерухомості, що встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2020 у справі №927/1050/19, враховуючи також цільове призначення земельної ділянки ( АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067 площею 0,0045 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання - для розміщення малої архітектурної форми - кіоску), що свідчить про те, що рішення державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко О.А. від 15.02.2021 за номером №56613835 прийнято з порушенням вимог наведених вище приписів законодавства України, у зв`язку з чим позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко О.А. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 15.02.2021 за індексним номером 56613835 на нежитлове приміщення загальною площею 29,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , - є законною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що спірний об`єкт споруджено на земельній ділянці, наданій ОСОБА_2 в оренду, згідно договорів оренди землі, для розміщення малої архітектурної форми - павільйону, а також те, що спірний об`єкт збудовано відповідачем -1 ОСОБА_2 без належного дозволу та належно затвердженого проекту, на земельній ділянці, яка під це будівництво не відводилася, а тому спірний об`єкт є самочинно збудованим, у зв`язку з чим позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 знести самочинне будівництво загальною площею 26,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067, враховуючи приписи статті 376 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що самочинне будівництво підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок, підлягає частковому задоволенню, а саме: у частині зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинне будівництво загальною площею 26,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067, як особи, яка звела таке самочинне будівництво. В частині вимог до відповідача-2 та 3 в цій частині слід відмовити.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи приписи статті 376 Цивільного кодексу України, згідно яких особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, ОСОБА_2 не набула права власності на спірний об`єкт у встановленому законом порядку та з підстав, встановлених законом, а тому жодних прав власника, в розумінні ст. 316 Цивільного кодексу України, зокрема і на його відчуження - не набула, у зв`язку з чим оспорювані правочини підлягають визнанню недійсними в силу приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі №927/1110/21, провадження у справі закрити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- на момент ухвалення оскаржуваного рішення відповідачі не мали статусу фізичної особи - підприємця, а тому провадження у справі підлягало закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Цивільного кодексу України;

- позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права;

- судом першої інстанції надано неправильну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи , зокрема щодо здійсненого будівництва, яке е є самочинним, відповідач-1 виконав свій обов?язок щодо пред?явлення закінченого будівництвом павільйону на огляд технічній комісії, яка в свою чергу, прийняла об?єкт в експлуатацію без зауважень на видала відповідний акт, який підтверджує факт створення нерухомого майна та виникнення права власності, і став підставою для реєстрації відповідного речового права.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

19.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач вказував, що спір розглянуто належним судом, і підстави для закриття провадження у даній справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України відсутні, оскільки 18.03.2021 до Ніжинського міськрайонного суду Ніжинською міською радою було подано позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи -державний реєстратор Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко Олена Анатоліївна; приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Анікєєва Дінара Анатоліївна; приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глущенко Ірина Юріївна про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення; про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про зобов`язання знести самочинне будівництво, внаслідок чого судом було відкрито провадження у справі №740/1571/21. У справі №740/1571/21 від представника відповідача-1 адвоката Васюка Д.Г. надійшло клопотання про закриття провадження у справі зважаючи, що вимоги заявлені позивачем підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник в ході здійснення господарської діяльності ОСОБА_2 при виконанні договору оренди землі, укладеного з позивачем.

Також, позивач наголошував, що Ніжинська міська рада, її виконавчий комітет ніколи не приймали рішень, якими: 1) надавали дозвіл ОСОБА_2 зводити на земельній ділянці площею 45 м2 (у подальшому присвоєний кадастровий номер 7410400000:04:022:0067) по АДРЕСА_1 об`єкт нерухомого майна; 2) не затверджували акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації №135 від 03.02.2003 року, робочий проект павільйону, виготовленого АСПО у 2002 році; 3) присвоювали спірному об`єкту - малій архітектурній формі - поштової адреси. Вид використання земельної ділянки площею 0,0045 га з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067 за адресою: АДРЕСА_1 - для розміщення малої архітектурної форми - кіоску. Зазначений вид використання земельної ділянки неодноразово вказувався у рішеннях Ніжинської міської ради та в укладених з ОСОБА_2 на їх підставі договорах оренди землі. Відтак, ОСОБА_2 достовірно було відомо, що на земельній ділянці площею 0,0045 га з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067 за адресою: АДРЕСА_1 не дозволено зводити ніяких капітальних будівель - лише малу архітектурну форму.

Також, позивач вказував, що:

- відповідач-1 - ОСОБА_2 збудувала об`єкт нерухомого майна на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без дозволу власника земельної ділянки - Ніжинської міської ради чи її виконавчого комітету;

- отже, збудований ОСОБА_2 об`єкт є самочинним будівництвом. Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного та не підтверджує того, що у спірних правовідносинах держава офіційно визнала та підтвердила факт виникнення у ОСОБА_2 права власності на спірне самочинне будівництво як нерухоме майно;

- оскільки спірний об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, то у Відповідача-1 - ОСОБА_2 не виникло та не могло виникнути права власності на нежитловому приміщенні, а відтак остання не мала права їх відчужити на користь Відповідача-2;

- в розумінні законодавства належне ОСОБА_2 майно є сукупністю будівельних матеріалів, а відтак демонтувавши (розібравши) на виконання даного рішення суду таке майно, будівельні матеріали залишаться у власності відповідача-1 і вона не позбавлена права ними розпоряджатись на власний розсуд, і з огляду на зазначене вище, твердження скаржника, що ОСОБА_2 здійснила будівництво згідно дозволів виконавчого комітету Ніжинської міської ради, а не самочинно, спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими письмовими доказами;

- обраний Ніжинською міською радою спосіб захисту права є належним, оскільки сприятиме правовій визначеності у спірних правовідносинах.

Від інших учасників спору відзиви на апеляційну скаргу не надходили, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №927/1110/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі вирішено витребувати матеріали справи №927/1110/21, а розгляд питання щодо відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

14.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/1110/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №927/1110/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі №927/1110/21 - залишено без руху. Роз`яснено ОСОБА_1 , що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки шляхом подання відповідної заяви із доказами сплати (доплати) судового збору у сумі 18 000,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі №927/1110/21. Попереджено ОСОБА_1 , що якщо не буде усунено недоліки в зазначений строк шляхом подання відповідної заяви, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику. Відповідно до ч. 5 ст. 6 ГПК України зобов`язати ОСОБА_1 повідомити суд, свою офіційну електронну адресу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі №927/1110/21 повернуто скаржнику з доданими до неї документами.

15.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2021 про повернення його апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2023 у справі № 927/1110/21 касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, а саме:

- ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 927/1110/21 скасовано;

- справу ухвалено направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 28.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Відповідно до листу від 28.06.23 у справі № 927/1110/21 на виконання постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №927/1110/21 ухвала Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі №927/1110/21 без руху, повторно направлялась Північним апеляційним господарським судом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (поштове відправлення № 0441638947129).

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку з рішення Вищої ради правосуддя від 18.07.2023 про звільнення ОСОБА_6 , з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1110/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

18.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 927/1110/21 про залишення апеляційної скарги без руху, надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено оригінал квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1814410013 від 15.08.2023 про сплату судового збору у розмірі 18 000,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду від 14.09.2022 по справі № 927/1110/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 прийнято справу № 927/1110/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Запропоновано скаржнику ОСОБА_1 направити на адресу Північного апеляційного господарського суду оригінал апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21, разом з доданими до неї додатками. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21.

11.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника - ОСОБА_1 надійшов оригінал апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21, разом з доданими до неї додатками, а саме:

- докази сплати судового збору на 1 арк.;

- докази направлення сторонам копії апеляційної скарги на 5 арк.;

- клопотання про поновлення строку на 2 арк.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21.Відкрито апеляційне провадження у справі № 927/1110/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022. Судове засідання призначено на 09.11.2023 об 11 год. 10 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21 вирішено відкласти на 01.02.2024 о 11 год. 20 хв.

12.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від Ніжинської міської ради надійшла заява про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 , що призначена на 01.02.2024 року об 11 год. 20 хв. без участі представника Ніжинської міської ради.

Крім того, Ніжинська міська рада просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 року у справі №927/1110/21 без змін.

У зв`язку з перебуванням 01.02.2024 у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 01.02.2024, справу № 927/1110/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 прийнято справу № 927/1110/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21, до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2024 об 12 год. 20 хв.

У зв`язку з перебуванням з 14.03.2024 по 27.03.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.03.2024, справу № 927/1110/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 прийнятиосправу № 927/1110/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі 927/1110/21, вирішено здійснити в раніше призначеному в судовому засіданні 21.03.2024 об 12 год. 20 хв.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 21.03.2024 учасники справи своїх представників до суду не направили, про час і дату судового засідання повідомлялись належним чином, за адресами свого місцезнаходження, а також засобами електронного зв?язку, докази чого наявні у справі.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, крім того явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка учасників справи, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, згідно п. 1 рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 14.03.2002 №153 вирішено надати в тимчасове користування до виникнення потреби у звільненні даної земельної ділянки, на умовах оренди для розміщення павільйонів, виносної та виїздної торгівлі, при умові укладання договору оренди на право тимчасового користування землею з моменту прийняття рішення виконкому та оформлення договору оренди на земельну ділянку в 10-денний термін згідно розробленого та погодженого паспорту опорядження фасадів та виконання вимог архітектурно-планувального завдання щодо благоустрою, опорядженню фасадів малих архітектурних форм: торгових павільйонів в термін - 1 місяць та об`єктів виносної та виїзної торгівлі 14 днів, підприємцю ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_3 земельну ділянку площею 45,0 м2 по АДРЕСА_1 для встановлення павільйону розміром 4,0x8,0м по продажу промислових товарів терміном на 3 роки до 03.2004 року (1.1. рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 14.03.2002 №153).

Пункт 1.1. рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 14.03.2002 №153 було реалізовано шляхом укладення 26.03.2002 договору оренди землі.

26.03.2002 між Ніжинською міською радою та Підприємцем Парною Наталією Миколаївною було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до пункту 1.1. якого Виконком міської ради (рішення виконкому №153 від 14.03.2002) надає, а Підприємець Парна Н.М. приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 45,0 м2 по АДРЕСА_1 .

Згідно умов пункту 1.2. вищезазначеного договору оренди земельна ділянка надається на умовах тимчасового користування строком до 14.03.2004 для встановлення павільйону розміром 4,0x8,0 м. по продажу промислових товарів.

Пунктом 3.2. договору визначено права та обов`язки землекористувача, згідно якого зокрема землекористувач зобов`язаний звільнити земельну ділянку в день закінчення терміну оренди.

03.02.2003 на підставі Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації №135 малу архітектурну форму - павільйон розміром 8,0x4,0 введено в експлуатацію.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у 2003 році право власності на об`єкт нерухомого майна підлягало державній реєстрації відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №6/5 та здійснювалось органами БТІ до 31.12.2012.

Протягом 2003-2012 років державна реєстрація на спірний об`єкт здійснена не була, що встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2020 у справі №927/1050/19.

Договір оренди землі від 26.03.2002 неодноразово поновлювався, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази, і що не заперечувалось учасниками справи.

04.08.2009 Ніжинським міським відділом Чернігівської регіональної філії державного підприємства "Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0045 га з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067 за адресою: АДРЕСА_1 , вид використання земельної ділянки - для розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (кіоску).

Відповідно до п. 1.15 рішення Ніжинської міської ради від 24.09.2014 року №7-61/2014 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок, внесення змін в рішення міської ради, надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердження проектів землеустрою та технічної документації, припинення права користування земельними ділянками, надання земельних ділянок суб`єктам господарювання фізичним особам" було поновлено, терміном до 04.08.2017 року, договір оренди на земельну ділянку площею 0,0045 га по АДРЕСА_4 кадастровий номер 7410400000:04:022:0067 підприємцю ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (кіоск)).

02.10.2014 між Ніжинською міською радою та підприємцем Парною Н.М, було укладено договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067 площею 0,0045 га.

Відповідно до п. 1 Договору оренди землі, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (кіоск) на підставі рішення №7-61/2014 шістдесят першої сесії шостого скликання Ніжинської міської ради від 24.09.2014 року в Ніжині, по вул. Шевченка, 118-В.

Додатковою угодою від 03.08.2017 договір оренди землі від 02.10.2014 було поновлено до 04.08.2018.

Договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,0045 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 кадастровий номер 7410400000:04:022:0067, укладений 02.10.2014 між Ніжинською міською радою та ФОП Парною Н.М., було поновлено на тих самих умовах строком до 04.08.2019, на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2018 у справі №927/745/18.

26.02.2020 Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області відкрив провадження у справі №740/517/20 за позовом ОСОБА_2 про визнання павільйону нерухомим майном та зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації права власності /а.с. 35/. Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі №740/517/20 від 05.04.2021 позов залишено без розгляду.

Позивач у позовній заяві зазначав, що підставою подання позову став лист начальника сектору державної реєстрації речових прав та їх обтяжень відділу адміністративно-дозвільних процедур ОСОБА_7 від 14.01.2020 №06-10/12 /а.с. 36/.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2020 у справі №927/1050/19 (набрало законної сили 07.08.2020) зобов`язано ФОП Парну Н.М. повернути Ніжинській міській раді земельну ділянку площею 0,0045 га, кадастровий номер 7410400000:04:022:0067, у стані, придатному для подальшого використання.

У рішенні Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2020 у справі №927/1050/19 встановлено наступне: "Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 190278264 станом на 26.11.2019 на земельній ділянці з кадастровим номером: 74 104 00000:04:022:0067 загальною площею 0,0045га у АДРЕСА_1 право власності, інші речові права на нерухоме майно за Фізичною особою - підприємцем Парною Наталією Миколаївною не зареєстровано. Доказів іншого, будь-то документів підтверджуючих здійснення у встановленому порядку реєстрації об`єкта незавершеного будівництва відповідачем суду також не надано".

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 02.11.2020 інше речове право (право оренди ОСОБА_2 за договором оренди землі від 02.10.2014) припинено /а.с. 40/.

Матеріали справи містять копію рішення Ніжинської міської ради від 07.02.2011 №12-08/2011 "Про присвоєння адрес", зі змісту якого вбачається, що на підставі Акту №135 Державної технічної комісії про готовність об`єкта до експлуатації від 03.02.2003, Дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт, затвердженого рішенням виконкому від 14.03.2002 №153 присвоєно адресу нежитловому приміщенню загальною площею 29,6 м2 власника ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) /а.с. 42/.

15.02.2021 державним реєстратором Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень №56613835, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Позивач у позовній заяві зазначав, що у ході ознайомлення з витребуваною Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області копією реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення з реєстраційним номером 2290876774104, було виявлено, що рішення від 07.02.2011 №12-08/2011 "Про присвоєння адрес", яке було подано ОСОБА_2 державному реєстратору Симоненко О.А. , Ніжинська міська рада ніколи не приймала.

07.02.2011 Ніжинською міською радою було прийнято рішення №12-8/2011 "Про надання пільги по орендній платі".

07.02.2011 Ніжинською міською радою було прийнято рішення №5-8/2011 "Про присвоєння адрес", згідно змісту якого вбачається, що будь-якому майну ОСОБА_2 адреса не присвоювалась /а.с. 45/.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.03.2021 №248811036, 22.02.2021 за фізичною особою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (запис №40672538) зареєстровано на праві власності нежитлове приміщення загальною площею 29,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2290876774104). Підставою виникнення права власності на зазначене вище нерухоме майно вказано договір купівлі-продажу, посвідчений 22.02.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Анікєєвою Д.А., серія та номер 134 /а.с.46-47/.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №134 від 22.02.2021, продавцем нежитлового приміщення загальною площею 29,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2290876774104) є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У пункті 2 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.02.2021 №134, зазначено, що нежитлове приміщення належить продавцю (тобто ОСОБА_2 ) на праві приватної власності згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до нього: державну реєстрацію права власності проведено Симоненко О.А. , державним нотаріусом Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області за номером №40549142, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2290876774104 згідно Інформаційної довідки №245382227 від 22.02.2021 /а.с. 48-49/.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.03.2021 у справі №740/1571/21 заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 50-51/.

Згідно листа Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.СУМИ) №23242 від 20.04.2021 надано інформацію, що ОСОБА_3 був повідомлений 24.03.2021 про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.03.2021 у справі №740/1571/21 рекомендованою кореспонденцією /а.с.52/.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2021 №279447139, 29.03.2021 ОСОБА_3 продав нежитлове приміщення загальною площею 29,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис номер 41231226 на підставі договору купівлі-продажу (серія та номер 681), виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І.Ю. /а.с. 53-54/.

27.11.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067 площею 0,0045 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, власником зазначено: Територіальну громаду в особі Ніжинської міської ради (код 34644701) /а.с.65-66/.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, зокрема належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і щ підтверджується наявними матеріалами справи, спірна земельна ділянка належить на праві комунальної власності Територіальній громаді в особі Ніжинської міської ради (код 34644701).

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з частинами 1-4 статті 376 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на дату введення в експлуатацію спірної будівлі (03.02.2003)) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок .

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно зазначених норм, земельна ділянка може використовуватися власником у спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Класифікація видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) затверджена наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів і застосовується для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Отже, з наведеного вище можна дійти висновку, що залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-381цс15 та у постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №20/3183/16, від 6 березня 2019 року у справі №814/2645/15, від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18.

Судом апеляційної інстанції за наслідками дослідження матеріалів справи встановлено, що спірна земельна ділянка була надана для розміщення тимчасової споруди торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності (кіоску). Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували право на виконання будівельних робіт чи засвідчували б прийняття в експлуатацію відповідного об`єкта на спірній земельній ділянці.

В свою чергу, згідно рішення Ніжинської міської ради від 07.02.2011 №5-8/2011 "Про присвоєння адрес", будь-якому майну ОСОБА_2 адреса не присвоювалась /а.с. 45/.

Відповідно до статті 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII "Про основи містобудування", реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Згідно п.1. ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 4 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено нерухоме майно, щодо якого проводиться державна реєстрація прав:

1. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

2. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

3. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.

4. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстратор, зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій та приймає рішення;

- під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих Інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Згідно п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2015 №1127 (в редакції чинній до 28.04.2021) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (Порядок), зазначено, що надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно п. 15 зазначеного вище Порядку, реєстрація декларації або видача сертифіката чи їх дублікатів здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про адміністративні послуги".

Відповідно до п. 17 зазначеного Порядку, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (п.18 Порядку).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19), державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, здійснивши аналіз положень чинного законодавства, зокрема ч.2 ст.331 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 18 Закону України "Про основи містобудування", Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461.

Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що малі архітектурні форми є елементами (частинами) об`єктів благоустрою.

Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, що затверджені наказом Державного комітету будівництва та житлової політики України №227 від 13.10.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2000 за №755/4976 (чинні на момент укладення Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 03.02.2003 №135) визначено порядок розміщення малих архітектурних форм незалежно від форми власності для здійснення підприємницької діяльності на території України і не розповсюджуються на визначення процедур розміщення інших малих архітектурних форм та зокрема зазначено:

Мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності - невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів (абз. 2 п. 2 Типових правил).

Стаціонарна мала архітектурна форма - одноповерхова споруда площею до 30 кв. м, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, - кіоск, одноповерховий павільйон тощо (абз. 6 п. 2 Типових правил).

Стаціонарна мала архітектурна форма приймається до експлуатації комісією за участю суб`єкта підприємницької діяльності, уповноваженого представника органу містобудування та архітектури, а також, у залежності від функціонального призначення, представників відповідних служб з розглядом на місці відповідності об`єкта паспорту прив`язки. За результатами розгляду складається акт технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію, складений за формою згідно з додатком 3 (рекомендований) (п.23 Типових правил).

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється і полегшених конструкцій з урахуванням основних ВИМОГ ДО споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше ЗО квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Отже, суд апеляційної інстанції врахувавши вищенаведені приписи норм, встановив, що мала архітектурна форма/тимчасова споруда виготовляється з полегшених конструкцій встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинний до 06.10.2016) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 27 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Враховуючи норми чинного законодавства, зокрема положення статей 182, 331, 334 Цивільного кодексу України та положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об`єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, наведені посилання на приписи законодавства, враховуючи факт введення спірного майна в експлуатацію, як об`єкту малої архітектурної форми (акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації №135 від 03.02.2003), що спростовує належність цього майна до об`єктів нерухомості, враховуючи відсутність розробленої проектної документації на збудоване нерухоме майно та доказів її затвердження та прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту нерухомості, що встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2020 у справі №927/1050/19, враховуючи також цільове призначення земельної ділянки ( АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067 площею 0,0045 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання - для розміщення малої архітектурної форми - кіоску), що свідчить про те, що рішення державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко О.А. від 15.02.2021 за номером №56613835 прийнято з порушенням вимог наведених вище приписів законодавства України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко О.А. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 15.02.2021 за індексним номером 56613835 на нежитлове приміщення загальною площею 29,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , - є законною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли підтвердження під час апеляційного провадження.

Також, враховуючи наведені посилання на приписи законодавства та те, що матеріалами справи підтверджується, що спірний об`єкт споруджено на земельній ділянці, наданій ОСОБА_2 в оренду, згідно договорів оренди землі, для розміщення малої архітектурної форми - павільйону, а також те, що спірний об`єкт збудовано відповідачем -1 ОСОБА_2 без належного дозволу та належно затвердженого проекту, на земельній ділянці, яка під це будівництво не відводилася, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, ще спірний об`єкт є самочинно збудованим, у зв`язку з чим позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 знести самочинне будівництво загальною площею 26,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067, враховуючи приписи статті 376 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що самочинне будівництво підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок, підлягає частковому задоволенню, а саме: у частині зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинне будівництво загальною площею 26,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067, як особи, яка звела таке самочинне будівництво. В частині вимог до відповідача-2 та 3 в цій частині слід відмовити.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли підтвердження під час апеляційного провадження.

З огляду на наведене вище, враховуючи приписи статті 376 Цивільного кодексу України, згідно яких особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те що ОСОБА_2 не набула права власності на спірний об`єкт у встановленому законом порядку та з підстав, встановлених законом, а тому жодних прав власника, в розумінні ст. 316 Цивільного кодексу України, зокрема і на його відчуження - не набула, у зв`язку з чим, у зв`язку з чим оспорювані правочини підлягають визнанню недійсними в силу приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині:

-визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що посвідчений 22.02.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Анікєєвою Д.А., серія та номер 134;

-скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Анікєєвої Д.А. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 від 22.02.2021 за індексним номером 56747155 на нежитлове приміщення загальною площею 29,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що посвідчений 29.03.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глущенко І.Ю., серія та номер 681;

-скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глущенко І.Ю. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 від 29.03.2021 за індексним номером 57353969 на нежитлове приміщення загальною площею 29,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог позивача суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у їх задоволенні, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо тверджень скаржника, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, а тому провадження у справі №927/1110/21 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх необгрунтованість, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.03.2021 до Ніжинського міськрайонного суду Ніжинською міською радою було подано позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи -державний реєстратор Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко Олена Анатоліївна; приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Анікєєва Дінара Анатоліївна; приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глущенко Ірина Юріївна про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення; про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про зобов`язання знести самочинне будівництво, внаслідок чого судом було відкрито провадження у справі №740/1571/21. У справі №740/1571/21 від представника відповідача-1 адвоката Васюка Д.Г. надійшло клопотання про закриття провадження у справі зважаючи, що вимоги заявлені позивачем підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник в ході здійснення господарської діяльності ОСОБА_2 при виконанні договору оренди землі, укладеного з позивачем.

07.10.2022 року Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області відповідною ухвалою, яка є чинною, закрив провадження у справі №740/1571/21 та роз`яснив, що вимоги Ніжинської міської ради підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки дійшов висновку, що фактично спір виник між юридичною особою та фізичною особою- підприємцем з приводу права власності на нерухоме майно, яке використовувалось фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 при здійсненні підприємницької діяльності.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.10.2021 року набула законної сили 23.10.2021 року, її копія знаходиться у матеріалах справи №927/1110/21 , і про наявність ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області скаржнику ОСОБА_1 відомо, оскільки він був стороною у справі №740/1571/21.

З огляду на зазначене вище, твердження Скаржника - ОСОБА_1 про те, що спір у справі №927/1110/21 підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства - є необгрунтованим, і відповідно провадженян у справі № 927/1110/21 закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України - не підлягає.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний Ніжинською міською радою спосіб захисту права є - належним, оскільки сприятиме правовій визначеності у спірних правовідносинах, у зв?язку з чим доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки в цій частині правомірними є посилання позивача на те, що факт наявності у Державну реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про належність на праві власності спірного нерухомого майна ОСОБА_8 (уперіод часу з 15.02.-21.02.2021 року), ОСОБА_3 (у період часу з 22.02.-28.03.2021 року), ОСОБА_5 (з 29.03.2021 року) не свідчить про виникнення у них права власності на нежитлове приміщення загальною площею 29,6 кв. м. по АДРЕСА_1 . В свою чергу, сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема, мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц).

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що з огляду на відомий ОСОБА_2 (Відповідач-1) факт встановленого виду використання земельної ділянки площею 0,0045 га з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067 за адресою: АДРЕСА_1 , відому ОСОБА_3 (Відповідач-2) заборону на відчуження спірного майна, ОСОБА_1 (Відповідач-3), як добросовісний набувач повинен був поцікавитися про кадастровий номер земельної ділянки на якій розміщено купований ним об`єкт до укладення договорів, та її цільове призначення та використання, а відтак міг та повинен був бути обізнаним про неможливість будівництва там капітальної споруди в силу законодавчої заборони, а відтак знав або мав знати, що за законодавством України право власності на такий об`єкт самочинного будівництва не виникає з факту державної реєстрації цього права.

Правомірність є конституційною ознакою правочину як юридичного факту (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2018 у справі №577/5321/17).

Отже, усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги та скасовано рішення державного реєстратора Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області Симоненко Олени Анатоліївни про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 15.02.2021 за індексним номером 56613835 на нежитлове приміщення загальною площею 29,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що посвідчений 22.02.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Анікєєвою Дінарою Анатоліївною, серія та номер 134, скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Анікєєвої Дінари Анатоліївни про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 від 22.02.2021 за індексним номером 56747155 на нежитлове приміщення загальною площею 29,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що посвідчений 29.03.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глущенко Іриною Юріївною, серія та номер 681, скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глущенко Ірини Юріївни про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 від 29.03.2021 за індексним номером 57353969 на нежитлове приміщення загальною площею 29,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зобов?язано ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) знести самочинне будівництво загальною площею 26,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:022:0067, з відмовою у решті позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Також, оскільки рішення суду першої інстанції залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2022 у справі № 927/1110/21.

5. Матеріали справи № 927/1110/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 25.03.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко