Постанова

від 25.03.2024 по справі 925/390/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№925/390/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Ходаківської І.П.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №609 Спецбуд"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023

у справі №925/390/23 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської

міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №609 Спецбуд"

про стягнення 110 849,11 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради (далі- позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №609 Спецбуд" (далі відповідач) про стягнення з відповідача 110 849, 11 грн завданих збитків у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних (далі- ЄРПН) відповідач з моменту зупинення реєстрації податкових накладних (13.10.2017 та 14.10.2017 ) та по даний час не вжив заходів щодо забезпечення реєстрації податкової накладної №6 від 29.09.2017 на суму 364 200,00 грн ( в т.ч. ПДВ - 60 700,00 грн) та податкової накладної №8 від 29.09.2017 на суму 300 894,64 грн ( в т.ч. ПДВ 50 149,11 грн), не надав достатніх документів та пояснень податковому органу для забезпечення реєстрації, внаслідок чого у реєстрації вказаних податкових накладних було відмовлено. Також, відповідач не вжив заходи щодо оскарження вказаного рішення податкового органу в разі непогодження із його мотивами, тим самим не дотримався відповідної процедури реєстрації податкової накладної, у зв?язку з чим вказані податкові накладні до цього часу є незареєстрованими в ЄРПН з вини відповідача, у зв?язку з чим позивач не може віднести вказану суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту, шляхом зменшення свого податкового зобов?язання із ПДВ на вказану суму. Позивачем наголошено, що інші юридичні можливості та підстави віднести вказану суму сплаченого ним відповідачу ПДВ до складу податкового кредиту, окрім як шляхом реєстрації відповідачем податкової накладної в ЄРПН відсутні.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №609 Спецбуд" на користь Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради 110 849,11 грн збитків та 2 684, 00 грн судового збору.

При ухваленні рішення у справі №925/390/23 судом першої інстанції встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 110 849,11 грн, яка фактично є збитками позивача.

Також судом зазначено, що наразі існує суперечлива судова практика щодо питання, чи продовжуються строки, які мали б спливти під час дії карантину, затвердженого Постановою №211, але до набрання чинності Законом №540-ІХ, тобто у період з 12.03.2020 по 02.04.2020.

Водночас судом першої інстанції враховано, що в даній справі не залежно від доводів сторін, ні станом на 12.03.2020, ні станом на 02.04.2020 строк давності за даним позовом не сплив та в подальшому був продовжений в силу наведеного вище Закону.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №609 Спецбуд" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову позивача відмовити повністю. Стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у сумі 4 026 грн та судових витрат на правничу допомогу у сумі 13 000 грн.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що його позиція проти задоволення позовних вимог у даній справі була обґрунтована тим, що статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, проте позивач звернувся до суду 17.03.2023, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності майже у два рази. На думку відповідача сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/390/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23.

Матеріали справи №925/390/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 26.12.2023.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 у зв`язку із перебуванням суддів Ходаківської І.П та Демидової А.М., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 справу №925/390/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Коробенко Г.П., Яковлєв Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до апеляційного господарського суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23.

На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 представником скаржника подано клопотання про поновлення порушеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання, апелянт зазначив, що дійсно ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 доставлено в електронний суд представника скаржника 23.11.2023 та поважність причин звернення представника повторно з апеляційною скаргою саме 12.12.2023 полягає в тому що, платіжна інструкція про сплату судового збору, оригінали квитанцій з поштового відділення та опис вкладення на ім`я іншої сторони у справі про відправлення їй копії апеляційної скарги знаходились разом із апеляційною скаргою яку було подано 20.10.2023 та лише після отримання повернутої апеляційної скарги з оригіналами зазначених документів, можливо було повторно звернутись із апеляційною скаргою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П. з 22.01.2024 по 04.02.2024, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 справу №925/390/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Яковлєв М.Л., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 задоволено клопотання та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 відкрито апеляційне провадження у справі №925/390/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №925/390/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 12.02.2024 та попереджено учасників справи про те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

26.07.2017 між Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» (підрядник) було укладено договір підряду №663 (далі-договір).

Згідно п. 1.1. договору підрядник зобов`язався виконати роботи - Реконструкція теплових мереж Дніпровської водоочисної станції КП Черкасиводоканал с. Сокирно, Черкаського району, Черкаської області (ДК 021:2015 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), зазначені в проектній документації, згідно умов даного договору, а замовник в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язується прийняти й оплатити виконані підрядником роботи.

Вартість робіт була визначена твердою договірною ціною, що становить 2 890 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 481 666,67 грн (п. 3.1. договору).

На виконання вищевказаного договору відповідач виконав роботи, що підтверджується копією акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року та довідкою про вартість робіт за вересень 2017 року на загальну суму 965 094,64 грн (ПДВ 160 849,11)

Відповідно до рахунку-фактури №000034 від 22.09.2017 платіжним дорученням №978 від 29.09.2017 позивач сплатив на користь відповідача 665 094,64 грн (в т.ч. ПДВ 110 849,11 грн.)

Сторони є платниками податку на додану вартість на загальних підставах.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» за наслідками господарської діяльності по операціях з Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради на виконання вимог п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України було складено податкові накладні №6 від 29.09.2017 на суму 364 200, 00 грн (у тому числі ПДВ - 60 700, 00 грн), №8 від 29.09.2017 на суму 300 894, 64 грн (у тому числі ПДВ -50 149, 11 грн) та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманих квитанцій, надісланих відповідачу від 13.10.2019 за №9214032975, від 14.10.2017 за №9214423287 зазначені податкові накладні №6 від 29.09.2017 та №8 від 29.09.2017 прийнято, але реєстрацію зупинено.

Підставою для зупинення реєстрації накладної зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Відповідачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податковому органу направлено 15.05.2018 повідомлення №1 та №2 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК реєстрація яких зупинена, а саме податкової накладної №6 від 29.09.2017 та податкової накладної №8 від 29.09.2017.

Комісією Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №713557/40856032 від 21.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 29.09.2017, рішення №713558/40856032 від 21.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 29.09.2017

Підставою прийняття такого рішення стало наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, звернулось зі скаргами до Державної фіскальної служби на рішення №713557/40856032 від 21.05.2018 та №713558/40856032 від 21.05.2018.

Проте, рішеннями Комісії з питань розгляду скарг №9958/40856032/2 від 07.06.2018, №9972/40856032/2 від 07.06.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної №6 від 29.09.2017 та податкової накладної №8 від 29.09.2017.

На момент подання платником податків до податкового органу первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій змінилась редакція норми 201.16 ПК України, за змістом якої реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, пунктом 2 якої установлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Пунктом 27 Порядку про зупинення передбачено, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Скаржник зазначає, що вчинив всі дії передбачені ПК України щодо реєстрації податкових накладних, а також використав всі передбачені порядком способи розблокування податкових накладних.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що такі рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не були оскаржені в судовому порядку.

Зупинення органами ДФС реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість органами ДФС упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.

Тому той факт, що відповідач не звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними та скасування рішень комісії та зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкові накладні, це унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п.198.6 ст.198 ПК.

Позивач вважає, що відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, що призвело до нездійснення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту до п.198.6 ст.198 ПК України та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму ПДВ - 110 849,11 грн.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, від 01.12.2023 у справі №926/3347/22

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів / послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів І послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними І розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні І розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та / або розрахунки коригування до таких податкових накладних

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №609 Спецбуд" склало та направило на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні від 29.09.2017 №6 та від 29.09.2017 №8, у реєстрації яких ДФС України відмовила рішеннями, які є чинними, та за обставин цієї справи підтверджують факт неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішень комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №713557/40856032 від 21.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 29.09.2017, №713558/40856032 від 21.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 29.09.2017 в судовому порядку.

Оскільки відповідач не виконав вимог податкового законодавства, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 110 849, 11 грн.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Отже, якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22 (стосується коригування відповідачем суми ПДВ), від 19.04.2023 у справі №906/824/21.

Щодо заперечень скаржника про неправильне визначення судом перебігу строку позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17-ц).

Як вбачається із матеріалів справи, датою звернення позивача із позовом до суду є 17.03.2023.

Водночас, судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257 ЦК України, були продовжені.

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та № 239 від 25.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, неодноразово продовжувалася.

Закон №540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність, є запровадження карантину відповідно до Постанови №211, тобто 12 березня 2020 року, а тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).

Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду 17.03.2023 (до закінчення карантину) та вимоги позивача про стягнення з відповідача 110 849, 11 грн завданих збитків у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних №6 від 29.09.2017 та №8 від 29.09.2017 в ЄРПН, трьох річна позовна давність у справі позивачем не пропущена.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі №925/390/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №609 Спецбуд».

4. Матеріали справи №925/390/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді М.Л. Яковлєв

І.П. Ходаківська