Ухвала

від 24.04.2024 по справі 925/390/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/390/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд"

на рішення Господарського суду Черкаської області

у складі судді Васяновича А. В.

від 02.10.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Ходаківська І. П., Яковлєв М. Л.

від 25.03.2024

за позовом Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд"

про стягнення 110 849,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" про стягнення 110 849,11 грн збитків, завданих у зв`язку із нездійсненням реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі № 925/390/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" на користь Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради 110 849,11 грн збитків та 2 684,00 грн судового збору.

Постановою від 25.03.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 у справі № 925/390/23.

14 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 925/390/23.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 925/390/23 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" зауважує, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та зазначає, що при дослідженні питання позовної давності суд першої інстанції вивчав та наводив практику Верховного Суду у справах № 914/1560/20 та № 373/651/20 і встановив суперечливість судової практики у зазначених справах. На думку скаржника, при наявності суперечностей у судовій практиці, у тому числі у висновках Верховного Суду, для правильного застосування норм права та "правової визначеності" є необхідність розглянути подану касаційну скаргу для формування єдиної правозастосовчої практики.

Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" посилаючись на те, що існує суперечлива практика Верховного Суду щодо "питання позовної давності", не навело обґрунтованих доводів наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та обмежилося лише загальною вказівкою, що суд першої інстанції встановив наявність такої суперечливої практики. Втім, посилаючись на постанови Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20 та від 01.12.2021 у справі № 373/651/20 (стосовно моменту, з якого продовжується позовна давність), суд першої інстанції встановив, що в даній справі не залежно від доводів сторін строк давності за даним позовом не сплив та в подальшому був продовжений в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року та відхилив доводи щодо пропуску строку позовної давності. У контексті наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" зводяться до незгоди із ухваленими судовими рішеннями, заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та переоцінки доказів, яка була здійснена судами під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Натомість незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги Верховним Судом також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обставин, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 925/390/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/390/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 609 Спецбуд" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І. Д. Кондратова