Постанова

від 05.03.2024 по справі 925/190/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 925/190/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Никоноров Є.В.;

від відповідача 1: Верховський О.В.;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 року (повний текст складено 17.11.2023)

у справі №925/190/22 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Груп"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн - Холдинг",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Київ

про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн - Холдинг" про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації.

Позов обґрунтовано тим, що вищевказаний договір купівлі-продажу транспортного засобу підлягає визнанню недійсним, як такий, що вчинений з наміром завдати шкоди позивачу, як кредитору (фраундаторний правочин).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтовує наявність порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи його інтересів як учасника оскаржуваного правочину у зв`язку з його укладенням, який в свою чергу, як встановлено судом, виконаний в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 року у справі №925/190/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- покупцем в оскаржуваних договорах купівлі-продажу транспортних засобів виступав ТОВ «Сатурн-Холдінг», тоді як одним із учасників відповідача 1 та відповідача 2 є ОСОБА_1 , тобто договір купівлі-продажу укладені з афілійованими особами;

- зобов`язання по оплаті суми заборгованості за поставлений товар виник у відповідача 1 перед позивачем 31.07.2020, а тому ТОВ «Купава Груп» був обізнаний про необхідність повернути позивачу грошові кошти починаючи з 31.07.2020;

- укладення договору, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, є порушенням частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України що за правилами ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/190/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №925/190/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 04.12.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 року у справі №925/190/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 13.02.2024.

Ухвалою суду від 13.02.2024 відкладено розгляд справи на 05.03.2024.

Позиції учасників справи

31.01.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем 1 заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

В обґрунтування підстав неможливості подачі доказів до суду першої інстанції відповідач 1 зазначив, що доводи апеляційної скарги виходять за межі доводів позовної заяви, а тому відповідні докази повного розрахунку та відчужений автомобіль і докази підтвердження майнового стану на дату укладення спірного договору не подавались.

Водночас, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача 1.

Колегія суддів враховує, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено нових доводів, які були відсутні у заявленій позовній заяві, а тому доводи відповідача 1 в цій частині колегія суддів відхиляє.

Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, з огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов`язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме щодо часткової сплати суми основної заборгованості.

Відповідачем 1 не наведено причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені відповідачем 1 до відзиву на апеляційну скаргу нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

Явка представників сторін

Представник відповідача 2 у судове засідання 05.03.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів поштовим шляхом та до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 05.03.2024 за відсутності представника відповідача 2.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На розгляді Господарського суду Черкаської області перебувала справа № 925/1284/20 за позовом ТОВ «Компанія Белтім Полімери» до ТОВ «Купава Груп» про стягнення 2 582 843,98 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року вище вказаний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Купава Груп» на користь ТОВ «Компанія Белтім Полімери» 992 512,60 грн заборгованості, 413 533,86 грн пені, 908 272,34 грн 36% річних, 57 971,26 грн інфляційних, 35 584,35 грн судового збору та 27 554,39 грн витрат на надання правничої допомоги.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 28 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Купава Груп» на рішення Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року у справі № 925/1284/20 залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року у справі № 925/1284/20 залишено без змін.

Зі змісту вказаних рішень встановлено, що 03.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Белтім Полімери» (постачальником), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Купава Груп» (покупцем) було укладено договір поставки №031018, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених договором товар (партію товару) у кількості та по цінах вказаних в специфікаціях, та/або накладних на відпуск товару.

На виконання умов договору постачальник здійснив поставку товару - поліпропілену на адресу покупця на загальну суму 8 241 532,80 грн, за який покупець частково розрахувався на суму 7 249 020,20 грн, що підтверджується довідкою банку від 28.09.2020 №008-01/1120.

Несплаченою залишилась сума вартості отриманого за договором товару у розмірі 992 512,60 грн.

24.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Белтім Полімери» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Белтім Полімери» (новий кредитор, позивач у справі) було укладено договір про відступлення права вимоги №240920 (далі - договір №240920), за умовами якого первісний кредитор відступив, в новий кредитор набув усіх прав, що належать первісному кредиторові на підставі договору поставки №031018 від 03.10.2018, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Купава Груп».

За цим договором новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника сплати заборгованості за основним договором, та санкцій, передбачених законодавством і основним договором за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржника, в тому числі пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, індексу інфляції (пункт 1.2 договору №240920).

Посилаючись на введенням карантину на території України та часткове зменшення обсягів виробництва, ТОВ «Купава Груп» просило ТОВ «Компанія Белтім Полімери» надати час для досудового погашення суми основного боргу до 31 липня 2020 згідно із запропонованим графіком. Вказана пропозиція не була прийнята позивачем, станом на 05 жовтня 2020 року сума заборгованості відповідача перед позивачем не змінилася і становить 992 512 грн 60 коп. Її несплата стала підставою звернення позивача до суду та відповідно постановлення вище наведених судових рішень.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 16 вересня 2021 року відкрито провадження за наказом Господарського суду Черкаської області № 925/1284/20 виданим 16 вересня 2021 року про стягнення з ТОВ «Купава Груп» на користь ТОВ «Компанія Белтім Полімери» заборгованості.

Відповідно до повідомлення приватного виконавця Плесюка О.С. від 25 січня 2022 року № 2219, останнім в межах виконавчого провадження № 66856041 вживалися заходи щодо пошуку рухомого та нерухомого майна боржника, грошових коштів.

Відповідно до листа ТСЦ МВС № 7141 від 16 листопада 2021 року № 31/23/41-1608 встановлено, що боржником впродовж 2020-2021 років було відчужено наступні транспортні засоби, зокрема: MERSEDES-BENZ С250, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Також в ході ознайомлення із реєстраційною справою боржника - ТОВ «Купава Груп» встановлено, що згідно з актами приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Купава Груп» від 28 липня 2020 року учасниками ТОВ «Купава Груп» були ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8048/2020/2263273 від 22.10.2020 ТОВ «Купава Груп» продало, а ТОВ «Сатурн-Холдинг» придбало транспортний засіб Mercedes-Benz, 2010, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 . За домовленістю сторін вартість транспортного засобу складає 200 000,00 грн.

Позивач вважає, що відповідачі, як учасники цивільних відносин (сторони оспорюваних договорів купівлі-продажу), «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір купівлі-продажу) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника.

На думку позивача, зазначені вище обставини дозволяють зробити висновок, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредитору.

Як зазначив позивач, до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний договір фраудаторним відноситься момент вчинення договорів та занижена ціна на автомобіль.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтовує наявність порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи його інтересів як учасника оскаржуваного правочину у зв`язку з його укладенням, який в свою чергу, як встановлено судом, виконаний в повному обсязі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин першою та другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Частиною третьої статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 ЦК України, статті 4 ГПК України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Аналогічні висновки містяться у значній кількості постанов Верховного Суду, ухвалених як у господарських, так і цивільних справах, і по суті є універсальними - тобто не залежать від конкретних обставин справи, а застосовуються у всіх випадках, коли особа, яка не є учасником правочину подає позов про визнання його недійсним (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/5529/19, від 01.12.2021 у справі № 910/10754/20, від 13.01.2022 у справі № 914/1962/19, від 18.05.2022 у справі № 916/1383/21).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункти 6.5 - 6.7 постанови Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери", пославшись на приписи ч.ч. 1, 5 ст. 203, частини першої статті 215 ЦК України, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 22.10.2020, оскільки вважає, що він є фіктивним та таким, що вчинений з наміром завдати шкоди позивачу, як кредитору, правомірність вимог якого підтверджено судовими рішеннями у справі № 925/1284/20.

Отже, позивач посилався на порушення його прав, як кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Груп", який, на думку позивача, вчиняє дії на недопущення звернення стягнення на майно боржника під час виконання судового рішення у справі №925/1284/20.

У постановах Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №908/3468/13, від 30.10.2023 у справі № 910/16754/21 зазначено, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження (фраудаторного) правочину особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо вона доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

А тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності обґрунтувань позивачем порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи його інтересів як учасника оскаржуваного правочину у зв`язку з його укладенням, колегія суддів відхиляє з огляду на викладені вище обставини.

Щодо суті позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

В силу приписів ч.ч. 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Згідно із частиною першою ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Положення ст.215 ЦК України передбачають необхідність додержання встановлених вимог саме в момент вчинення певного правочину.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені ст.203 ЦК, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншій особі (кредитору); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №922/1903/18 зазначено, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Позивач обґрунтовував фраудаторність правочину тим, що грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Груп" по оплаті заборгованості за поставлений товар виник з 31.07.2020, а оскаржуваний договір був укладений через десять днів після відкриття провадження у справі № 925/1284/20, тобто з наміром завдати шкоди кредиторові під час виконання судового рішення у справі № 925/1284/20.

Разом із цим, ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент апеляційного провадження у справі позивачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження умисності дій відповідачів на завданні шкоди позивачу.

Посилання позивача на те, що такими доказами є обставини невиконання рішення суду у справі № 925/1284/20, на підтвердження чого позивачем надано лист приватного виконавця Плесюка О.С. від 25 січня 2022 року № 2219, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що виконавче провадження щодо стягнення відповідних коштів триває, чого позивачем заперечено не було.

Колегія суддів враховує, що позивачем не надано доказів, що виконавчий документ щодо виконання рішення суду у справі № 925/1284/20 був повернутий з підстав, передбачених ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання перед позивачем за договором поставки №031018 від 03.10.2018, заборгованість за яким була стягнути в межах справи № 925/1284/20, мало бути здійснено саме за рахунок відчуженого на користь відповідача 2 транспортного засобу за спірним договором.

Більше того, із наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що в разі звернення стягнення на транспортний засіб, який був відчужений на підставі спірного договору, грошові кошти від реалізації даного рухомого майна підлягали передачі саме позивачу в рахунок погашення заборгованості в межах виконання судового рішення у справі № 925/1284/20, а не для задоволення вимог інших кредиторів.

Зважаючи на диспозитивність та змагальність судового процесу, позивачем підлягали доведенню обставини щодо відсутності інших кредиторів у відповідача-1 на час відчуження належного йому рухомого майна та наявності в позивача першочергового права на погашення боргу за рахунок такого майна у випадку його реалізації у ході виконавчого провадження.

Також недоведеними позивачем є обставини того, що внаслідок укладення оспорюваного договору відповідач-1 став неплатоспроможним, що позбавило позивача можливості задовольнити свої вимоги, зокрема, за рахунок іншого майна боржника чи коштів, розміщених на банківських рахунках останнього.

Стосовно вчинення відповідачем-1 дій щодо ухилення від виконання рішення суду, колегія суддів враховує приписи ч.3 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження», в яких встановлено, що державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним (ч.4 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області № 925/1284/20 від 12 жовтня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «КОМПАНІЯ БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» до ТОВ «КУПАВА ГРУП» про стягнення боргу в розмірі 992 512,60 грн, а також пені та 36% річних виходячи з розміру заборгованості та інфляційних витрат за період прострочення, відкрито провадження у справі.

Водночас, в матеріалах справи містяться докази на підтвердження повернення на адресу Господарського суду Черкаської області поштового конверта адресованого ТОВ «КУПАВА ГРУП» з ухвалою суду про відкриття провадження у справі №925/1284/20 датованою 12.10.2020 з підстав «за закінченням терміну зберігання».

Тобто, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір був укладений відповідачами саме для уникнення виконання рішення суду у справі № 925/1284/20 з огляду на відсутність доказів обізнаності ТОВ «КУПАВА ГРУП», на момент вчинення договору 22.10.2020, про відкриття провадження у справі № 925/1284/20.

Як вже було зазначено вище, рішення у справі № 925/1284/20 було ухвалено 25.02.2021, а апеляційною інстанцією залишено без змін 28.07.2021.

Виконавче провадження № 6685604 з примусового виконання судового рішення у справі № 925/1284/20 було відкрито 16.09.2021.

Отже, право вимоги позивача до відповідача-1 щодо виконання судового рішення від 25.02.2021 у справі № 925/1284/20 виникло після укладення між відповідачами спірного договору, що не узгоджується із приписами ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» щодо недійсності договорів, які були вчинені з майном боржника, що призвело до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна.

При цьому, наявність кримінального провадження у зв`язку з невиконанням рішення суду у справі № 925/1284/20, на що наголошує позивач, не є тією обставиною, яка свідчить про підтвердження умисності дій відповідачів на завданні шкоди позивачу, як не свідчить і про саме факт фраудаторності оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Доводи позивача про заниження ціни продажу автомобіля, як однієї із кваліфікацій оспорюваного договору як фраундаторного, колегія суддів відхиляє, оскільки посилання позивача лише на відомості із сайту продажу автомобілів не може бути достатнім доказом на підтвердження такої обставини. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази проведення незалежної оцінки відповідного виду транспортного засобу та визначення дійсної ринкової вартості такого майна станом на момент вчинення правочину.

Також колегія суддів вважає, що сама по собі формальна пов`язаність відповідачів (доводи позивача, що ОСОБА_1 була учасником ТОВ «Купава Груп» та ТОВ «Сатурн-Холдинг» на момент вчинення оспорюваного правочину), автоматично не свідчить про фіктивність правочину та не доводить існування в осіб відповідної мети зловживання правом на шкоду майновим інтересам третьої особи, як одного з ключових критеріїв фіктивності фраундаторного правочину.

А тому, за встановлених вище обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для кваліфікації спірного договору купівлі-продажу як такого, що вчинений на шкоду кредитора з метою уникнення від цивільно-правової відповідальності і стягнення на майно боржника.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено обставин та підстав, з наявністю яких закон пов`язує можливість кваліфікувати правочин як фраудаторний, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22.10.2022 задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Сатурн - Холдинг" та поновлення державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Купава Груп" на автомобіль також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від основних вимог, в задоволенні яких було відмовлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Дослідивши матеріали наявні у справі, колегія суддів вважає, що апелянт не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог його апеляційної скарги не має.

В той же час, оскільки судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 підлягає зміні в його мотивувальній частині, тоді як резолютивна підлягає залишенню без змін.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Белтім Полімери" на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 у справі № 925/190/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 у справі № 925/190/22 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2023 у справі № 925/190/22 залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 925/190/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.03.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко