Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/9523/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/9523/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Муковоз В.І.;

за участю представників сторін:

від позивача: Письмак О.Є.;

від відповідача: Гетіков В.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 (повний текст складено 17.11.2023)

та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023

у справі №910/9523/23 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто"

про стягнення заборгованості у розмірі 9 609 594,69 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансавто» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 9 609 594 грн. 69 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 по справі №910/9523/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" заборгованість у розмірі 7 879 141 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 135 811 грн. 33 коп., інфляційні у розмірі 477 114 грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 127 381 грн. 02 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач, в порушення норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення 7 879 141 грн. 94 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000 грн. 00 коп.

В іншій частині заяви відмовлено.

В оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 грн. 00 коп. та витрати у формі "гонорару успіху" у розмірі 45 000 грн. 00 коп., що відповідають фактичним витратам на правову допомогу, які позивач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; витратам, які фактично поніс позивач, відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на Відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №910/9523/23 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- позивач не надав відповідачу інформацію про готовність наданих послуг, а відповідач, відповідно, не володів такою інформацією;

- відповідач не надавав позивачу замовлення на послуги, вказані в акті № 28 та в акті № 31;

- за актом № 28 відповідачем були сплачені послуги авансовими платежами наприкінці 2021 - початку 2022 року;

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання послуг у травні 2022, зазначені у акті № 31;

- ані в тексті позовної заяви, ані в тексті акту № 31 не йдеться ані про демонтаж будівельного крану, ані про демобілізацію крану з України;

- суд першої інстанції, в порушення ч. 8 ст. 80 ГПК України, безпідставно прийняв до розгляду подані разом із запереченнями на відзив на позовну заяву докази;

- спірні акти були надіслані на адресу відповідача у квітні 2023 - через рік після надання послуг і після закінчення строку дії договору, а до вказаних актів не було надано доказів надання послуги у порядку та на умовах, визначених договором від 27.07.2021;

- позивачем не обґрунтовано вартості послуг, зазначених у актах № 28 та № 31;

- позивачем не надано доказів на підтвердження інформації, зазначеної в акті звірки та уповноважений представник відповідача не підписував такий акт;

- судом першої інстанції не було надано оцінку аргументам відповідача, викладеним у заявах по суті справи, зокрема, щодо необґрунтованості наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року у справі №910/9523/23 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 327 700 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції зробив невірні висновки, що в актах двічі продубльовані надані послуги, оскільки не було враховано п. додатку № 1 до договору про надання правової допомоги;

- судом першої інстанції не враховано кількості виконавчої документації, який досліджувався під час розгляду позову та участі представника позивача у всіх судових засіданнях;

- жодних усних чи письмових заперечень відповідача щодо розміру чи розподілу судових витрат під час розгляду заяви позивача не надходило.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/9523/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/9523/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" на Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №910/9523/23 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року у справі №910/9523/23 надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/9523/23 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/9523/23 та призначено справу до розгляду на 20.02.2024.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року у справі №910/9523/23 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року у справі №910/9523/23.

Ухвалою суду від 20.02.2024 відкладено розгляд справи на 19.03.2024.

Позиції учасників справи

30.01.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

20.02.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, в якому останній просить поставити на вирішення експертизи наступне питання: Чи виконано підпис у акті звірки взаємних розрахунків за період 9 місяців 2022 Політанським Олександром Вікторовичем .

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що наданий позивачем акт звірки не є актом звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку, оскільки у ньому відсутні дані бухгалтерського обліку відповідача а також відсутня інформація про особу, яка нібито підписала даний акт з боку відповідача.

Колегія суддів дійшла до висновку про відхилення відповідного клопотання з підстав, викладених у мотивувальній частинні постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтрансавто» (Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №27/07-2021, відповідно до умов якого за винагороду та на умовах, викладених у цьому документі, Компанія має намір залучити Виконавця для надання кранових послуг із підйому та переміщення важких негабаритних нетипових вантажів, час від часу, в залежності від обставин.

Згідно з п.2.1.1 Договору Виконавець виконує та надає всі послуги викладені в Замовленні, що видається Компанією, та яке погоджується між сторонами, тa узагальнене відображення якого міститься в Додатку А цього Договору, і виконує всі інші зобов`язання відповідно до умов цього Договору («Послуги»).

У п.2.2.1 Договору визначено, що Виконавець повідомляє Компанію заздалегідь про визначену (передбачувану) Дату виконання на електронну пошту представника Компанії, зазначену в реквізитах даного Договору та за умови, що послуги будуть готові до перевірки.

Після отримання такого повідомлення та надання послуг Компанія протягом семи (7) робочих днів перевіряє послуги та, у випадку відсутності обґрунтованих зауважень до Послуг, у вказаний семиденний строк Компанія підписує та передає Виконавцю акт надання послуг. Виконавець має право подавати Компанії акт надання послуг на підписання/погодження Компанії за кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів надання Послуг.

Відповідно до п.2.2.4 договору раз на тиждень Виконавець за вимогою Компанії, надсилає Компанії звіт, в якому зазначається детальна інформація про надані послуги на Майданчику за кожен день, а саме об`єм наданих послуг, перелік застосованого обладнання та персоналу, години роботи тощо. Протягом п`яти днів з моменту отримання такого звіту (в тому числі шляхом електронної пошти) Компанія підтверджує та схвалює такий Звіт шляхом його підписання та надсилання Виконавцю, або надсилає Виконавцю свої заперечення до такого Звіту в письмовій формі. Звіт вважається підписаним Компанією, у випадку, якщо Компанія не надала свої письмові заперечення щодо Звіту протягом п`яти днів з моменту його отримання.

Відповідно до п.2.2.5 договору щоденно Виконавець надає Компанії Змінний рапорт, що є Додатком №1 до Додатку D до цього договору. Змінний рапорт містить інформацію про обсяг виконаних Виконавцем робіт за день, кількість (із зазначенням прізвищ) працівників Виконавця, що приймали участь у роботах. Змінний рапорт підписується Компанією протягом одного робочого дня, не враховуючи дня подання, з моменту отримання відповідного рапорту або надаються мотивовані зауваження до рапорту. Від Компанії рапорт підписується директором Політанським О.В., або іншою особою Компанії, яка має повноваження (довіреність від Компанії, лист Компанії за підписом уповноваженої особи).

Від Виконавця рапорт підписується оператором крану або іншою уповноваженою особою Виконавця. Рапорт вважається підписаним Компанією, y випадку, якщо Компанія не надала свої письмові заперечення щодо рапорту протягом одного робочого дня, не враховуючи дня подання, з моменту отримання відповідного рапорту.

Згідно з п.2.2.6 Договору щоденні змінні рапорти, підписані обома Сторонами, є підставою для здійснення прорахунку витраченого часу на надання послуг Виконавцем та відповідно підставою для проведення розрахунку за надані послуги.

Компанія оплачує (узгоджені частини) вартість у якості авансового платежу у розмірі не менше орієнтовної вартості послуг Виконавця за 2 (два) місяці перед початком Послуг(и) погоджено у Замовленні(ях). (п.5.2.1 Договору)

Відповідно до п.5.2.3 Договору оплата Послуг (за виключенням авансових платежів), якщо інше не буде погоджено Сторонами у Замовленнях здійснюється Компанією Виконавцю протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів від дати підписання Сторонами Акту надання послуг.

Додатком В - Графік надання послуг до Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року Сторони домовились про наступний графік надання Послуг за Договором:

1. мобілізація крана в Україну - протягом 21 календарних днів від дати отримання Виконавцем від Компанії передплати за вказану послугу;

2. демобілізація крана з України - протягом 21 календарного дня від дати отримання Виконавцем від Компанії передплати за вказану послугу та закінчення надання Виконавцем Компанії послуг відповідним краном;

3. Робота крана з оператором/машиністом під час виконання на майданчику робіт щодо вантажно-розвантажувальних робіт, монтажу металоконструкцій, обладнання та/або інших вантажів на майданчиках Компанії (з використанням 40 (сорока) додаткових дерев`яних матів) протягом 10 годин щодня протягом 6 днів на тиждень.

Додатком С - «Ціни/оплата/різне» до Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року Сторони домовились про наступну вартість послуг:

1. мобілізація крана в Україну - гривневий еквівалент 110 000,00 Євро, додатково нараховується і сплачується ПДВ 20%;

2. демобілізація крана з України - гривневий еквівалент 110 000,00 Євро, додатково нараховується і сплачується ПДВ 20%;

3. вартість додаткової роботи крану SL3800 за 1 годину становить гривневий еквівалент 450 Євро, додатково нараховується і сплачується ПДВ 20% (використовується при замовленні Послуг на період більше ніж мінімальне замовлення). Сторони погодили, що у випадку замовлення Послуг на менший термін, ніж мінімальне замовлення, вважатиметься, що строк надання Послуг становить 6 (шість) днів на тиждень (по 10 годин на добу).

Додатковою угодою №1 від 10.12.2021 року до договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 року сторони виклали п.11.5.1 в такій редакції: «Цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами, яка зазначена на початку цього Договору, та Договір діє до 31.12.2022 року (дата припинення Договору)».

Як вказує позивач, на виконання умов договору позивач листом №18/04-01 від 18.04.2023 року надіслав на адресу відповідача для підписання акти надання послуг №28 від 24.02.2022 року на суму 4 354 420 грн. 17 коп., №31 від 23.05.2022 року на суму 4 215 921 грн. 60 коп., які підписані в односторонньому порядку позивачем й скріплені печаткою підприємства виконавця, що підтверджується копіями накладної від 19.04.2023 р., опису вкладення у цінний лист.

Претензією №10/05-01 від 10.05.2023 року Позивач вимагав від Відповідача сплатити заборгованість за договором у розмірі 7879141 грн. 94 коп., що підтверджується копіями накладної від 10.05.2023 р., опису вкладення у цінний лист.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансавто» перед Позивачем становить 7 879 141 грн. 94 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансавто» 3% річних у розмірі 264 678 грн. 58 коп. та інфляційні у розмірі 1 465 774 грн. 17 коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що акти були надіслані на адресу відповідача лише у квітні 2023 року, тобто через рік після надання послуг. Відповідач не підписав вказані акти, оскільки строк дії договору закінчився, до актів не додано доказів надання послуг. Крім того, Відповідач не повідомляв Позивача про готовність надання до перевірки наданих послуг, які визначені в актах, не надав замовлення на послуги, з Актів незрозуміло які послуги були надані Позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, в порушення норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення 7 879 141 грн. 94 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак, колегія суддів не погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, згідно з якого в силу вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач зазначає, що ним на виконання умов договору було надано послуги на загальну суму 4 354 420 грн. 17 коп., на підтвердження чого позивачем був наданий акт надання послуг №28 від 24.02.2022, який підписаний в односторонньому порядку зі сторони виконавця.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів, дослідивши наданий позивачем акт надання послуг №28 від 24.02.2022, встановила, що з нього неможливо встановити дійсний об`єм послуг, які надавались позивачем та за який період часу. Зокрема, відповідний акт не містить відомостей щодо одиниці виміру господарської операції (кількості годин або днів, протягом яких надавались послуги), з якого суд апеляційної інстанції мав можливість вирахувати дійсну суму наданих послуг у розрізі її ціни за 1 робочий день або за 1 робочу годину.

Відповідно до п.2.1.1 Договору Виконавець виконує та надає всі послуги викладені в Замовленні, що видається Компанією, та яке погоджується між сторонами.

Колегія суддів враховує приписи п. 5.2.3. договору, відповідно до якого оплата Послуг (за виключенням авансових платежів), якщо інше не буде погоджено Сторонами у Замовленнях здійснюється Компанією Виконавцю протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів від дати підписання Сторонами Акту надання послуг.

Водночас, в матеріалах справи відсутнє відповідне замовлення на надання послуг за договором, на підставі якого суд апеляційної інстанції мав би можливість встановити фактичний об`єм та кількість послуг, які були замовлені компанією (зокрема у лютому 2022), з огляду на приписи п.п. 5.2.1., 5.2.3. договору.

Колегія суддів враховує, що на підтвердження факту надання послуг позивачем долучено змінні рапорти, складені на виконання умов Договору, за період з 25.08.2021 року по 20.02.2022.

Відповідно до п.2.2.5 Договору щоденно Виконавець надає Компанії Змінний рапорт, що є Додатком №1 до Додатку D до цього Договору. Змінний рапорт містить інформацію про обсяг виконаних Виконавцем робіт за день, кількість (із зазначенням прізвищ) працівників Виконавця, що приймали участь у роботах.

Дійсно, у відповідних рапортах зазначено обсяг виконаних виконавцем робіт за день.

Водночас, досліджуючи вартість виконаних виконавцем робіт колегія суддів враховує приписи п. 5.1.1. договору, відповідно до якого сума договору, що підлягає сплаті за послуги, розподіл суми договору на частини та відповідні умови оплати надаються у кожному замовлені. Сума договору складається із суми всіх підписаних актів надання послуг та базується на відповідних вартостях у замовленнях, їх тривалості і може бути змінена відповідно до умов цього договору.

Відповідно до визначень, які містяться в преамбулі договору вартість означає суму, що виплачується виконавцю за певний обсяг послуг, яка визначається у замовлені.

Тобто, вартість виконаних позивачем робіт за певний обсяг послуг мала бути встановлена саме у відповідних замовленнях на надання послуг.

Водночас, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні замовлення на надання послуг, на підставі яких позивачем було сформовано акт №28 від 24.02.2022, з яких у суду апеляційної інстанції була можливість встановити вартість виконаних позивачем робіт за певний період (в розрізі вартості послуг за день, годину, тощо), як одиницю виміру господарської операції.

Так, відповідно до додатку С «Ціни/оплата/різне» до Договору про надання послуг №27/07-2021 від 27.07.2021 сторони домовились про наступну вартість Послуг:

1. Мобілізація крана в Україну - гривневий еквівалент 110 000,00 Євро, додатково нараховується і сплачується ПДВ 20%.

2. Демобілізація крана з України - гривневий еквівалент 110 000,00 Євро, додатково нараховується і сплачується ПДВ 20%. 3.

3. Вартість додаткової роботи крану SL3800 за 1 (одну) годину становить гривневий еквівалент 450 Євро, додатково нараховується і сплачується ПДВ 20% (використовується при замовленні Послуг на період більше ніж мінімальне замовлення). Сторони погодили, що у випадку замовлення Послуг на менший термін, ніж мінімальне замовлення, вважатиметься, що строк надання Послуг становить 6 (шість) днів на тиждень (по 10 годин на добу).

4. Простій крану поза відповідальністю виконавця - 80 % від вартості відповідної послуги, яка мала надаватись під час простою.

5. Простій крану через погодні умови - 60 % від вартості відповідної послуги, яка мала надаватись під час простою.

Тобто, у відповідному додатку сторони не узгодили саме вартості наданих послуг у розрізі її ціни за день чи годину їх надання.

А тому, виходячи із умов договору та визначень, які містяться у ньому, вартість виконаних позивачем робіт за певний обсяг послуг мала бути встановлена у погодженому сторонами замовлені.

Відповідно до п. 5.2.5 договору у разі виконання додаткового обсягу послуг (робіт) за замовленням компанії, виконавець має право, а компанія погоджується, на зарахування винагороди за додатково виконані послуги (роботи), якщо такі додаткові послуги не були оплачені компанією окремо, за рахунок попередньої оплати.

Тобто, п. 3 додатку С передбачає вартість саме додаткової роботи крану за 1 годину, а не загальну вартість роботи крану, яка, як було зазначено вище, мала бути встановлена сторонами у відповідному замовленні.

Колегія суддів, дослідивши надані позивачем рапорти, встановила, що вони підтверджують надання позивачу різного виду послуг (робота крану, простій крану з вини компанії, простій крану за погодних умов, вантажно-розвантажувальні роботи), за які умовами договору встановлено різна вартість оплати.

Водночас, виходячи із змісту акту № 28 від 24.02.2022, у ньому відсутні будь-які відомості щодо надання позивачем різного роду послуг, що б дало можливість встановити дійсний об`єм по кожному окремому виду послуг (робота крану, простій крану з вини компанії, простій крану за погодних умов, вантажно-розвантажувальні роботи) та встановити їх вартість відповідно до додатку С до договору.

Крім того, колегією суддів враховано, що відповідачем були надані платіжні доручення № 1200 від 29.12.2021 на суму 3 776 612,04 грн та № 1288 від 01.02.2022 на суму 3 006 024,77 грн.

Відповідно до п. 5.2.1 договору компанія оплачує (узгоджені частини) Вартість у якості авансового платежу у розмірі не менше орієнтовної вартості послуг Виконавця за 2 (два) місяці перед початком Послуг(и) погоджено у Замовленні(ях).

Згідно з п. 5.2.2. договору виконавець має право виставляти рахунки за всі послуги на основі щотижневих оглядів на наступні два місяці прогнозованої потреби в послугах яка визначається у тижневому огляду.

Колегія суддів враховує, що в платіжному дорученні № 1288 від 01.02.2022 в призначенні платежу, в якості підстави для оплати коштів, зазначено: «рах № 120 від 31.12.2021».

Тобто, матеріали справи містять докази здійснення відповідачем оплати вартості наданих послуг у якості авансового платежу за надані послуги за 2 місяці наперед, як це передбачено п. 5.2.1. договору, які і покривають суму пред`явлених позивачем грошових вимог за актом № 28 від 24.02.2022.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що відповідні оплати були здійснені або зараховані в якості оплати послуг за інші періоди надання послуг, ніж які заявлені позивачем в акті № 28 від 24.02.2022, та в іншому порядку, ніж це передбачено п. 5.2.1. договору.

Так, позивачем до матеріалів справи були долучені акти наданих послуг № 74 від 29.10.2021 та № 18 від 29.11.2021. Водночас, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідні кошти, сплачені на підставі платіжних доручень № 1200 від 29.12.2021 та № 1288 від 01.02.2022 були зараховані в якості оплати послуг за вказаними вище актами, з огляду на призначення платежу у платіжних дорученнях: «рах № 120 від 31.12.2021».

А тому, з огляду на викладені вище висновки, колегія суддів вважає недоведеними належними та допустимими доказами наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 4 354 420 грн. 17 коп. за актом № 28 від 24.02.2022.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 4 215 921 грн. 60 коп. на підставі акту № 31 від 23.05.2022.

Так, в акті зазначено, що позивачем надано послуги з переміщення важких та/або негабаритних вантажів, з використанням найманого обладнання виконавця, з операторами (машиністами, допоміжний персонал та іншим персоналом, який обслуговує обладнання) та/або допоміжні послуги при будівництві Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (демобілізація крана Superlift 3800 на майданчик).

Позивач та суд першої інстанції посилались на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансавто» №056 від 18.04.2022, яким відповідач просив ТОВ «Саренс Україна» вчинити заходи з демонтажу будівельного крану SL3800 на об`єкті «Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві».

Водночас, відповідний акт № 31 від 23.05.2022 не може бути підтвердженням виконання позивачем замовлення із демонтажу будівельного крану SL3800, оскільки у ньому зазначено про надання послуг саме з демобілізації крана Superlift 3800 на майданчик, а не демобілізацію крана з України, оплата та за яку передбачена Додатком С до договору.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, наведено висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.

Водночас, позивачем належними та допустимими доказами (змінними рапортами, тощо) не доведено фактичного надання послуг з демонтажу будівельного крану та вивезення його з території України, як і інших послуг, зазначених у такому акті (переміщення різних вантажів при будівництві Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві).

Стосовно наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків за період 9 місяців 2022, колегія суддів зазначає, що він не може бути доказом на підтвердження надання позивачем послуг за спірними актами.

Так, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність належним чином оформлених первинних документів, даний акт звірки не може вважатись належним доказом отримання відповідачем спірних послуг.

З цих підстав колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи, оскільки з огляду на приписи ст. 98,99 ГПК України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів, враховуючи дійсні обставини справи, враховуючи, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом та сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 виклав таку правову позицію щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.19. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

А тому, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження виконання робіт з демонтажу крана Superlift 3800, а в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які фактично підтверджують сплату вартості заявлених у акті №28 від 24.02.2022 послуг у якості авансового платежу відповідно до п. 5.2.1. договору наперед, оплата за які не була спростована позивачем належними та допустимими доказами (зокрема, що відповідні кошти були сплачені в якості оплати за інші періоди на підставі відповідних замовлень), з огляду на не доведення належними та допустимими доказами об`єму замовлених робіт та їх фактичної вартості, які відображені в акті №28 від 24.02.2022, колегія суддів дійшла до висновку, що у позивача відсутнє право вимагати від відповідача стягнення 7 879 141 грн. 94 коп в межах даного спору, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат також задоволенню не підлягають як похідні від основної вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Стосовно додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обґрунтовуючи заяву про розподіл судових витрат в сумі 417 700,00 грн позивачем, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, було надано належним чином засвідчені копії договору 24/04/2023 про надання правничої допомоги від 24.04.2023; Додаток № 1 від 24.04.2023, Акти надання послуг №3/2023 від 31.05.2023 на суму 29000 грн., №4/2023 від 30.06.2023 на суму 19000 грн., №6/2023 від 31.07.2023 на суму 10000 грн., №9/2023 від 31.08.2023 на суму 5000 грн., №12/2023 від 30.09.2023 на суму 5000 грн., №13/2023 від 31.10.2023 на суму 5000 грн., №15/2023 від 15.11.2023 на суму 5000 грн., №16/2023 від 17.11.2023 на суму 339700 грн.

Водночас, відповідно до ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а тому витрати на професійну правничу допомогу, понесенні позивачем, покладаються на останнього відповідно до ст. 129 ГПК України.

З цих підстав, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" задоволенню не підлягає тоді як апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/9523/23 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову та заяві про ухвалення додаткового рішення.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саренс Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/9523/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/9523/23 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/9523/23 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Додаткове рішення від 27.11.2023 у справі № 910/9523/23 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саренс Україна» (03037, місто Київ, вул. Клименка, будинок 12 А, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 38021870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансавто» (02091, місто Київ, вул. Архітектора Вербицького, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 35618473) 191 071,53 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/9523/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.03.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко