Постанова

від 18.03.2024 по справі 917/895/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/895/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

від Позивача Остапенко О.П. - адвокат;

від відповідача Легких К.В. адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл, м.Полтава на ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.01.2024 у справі №917/895/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Джерман Тулз Інспекшен, м.Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл, м.Полтава

про стягнення 1 112 625,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.01.2023р., яке набрало законної сили 21.02.2023р., з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (далі боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Тулз Інспекшен» (далі - стягувач) стягнуто 958 342,95 грн. основної заборгованості, 140 116,65 грн. втрати від інфляції, 14 135,53 грн. 3% річних, 16 688,93 грн. судового збору, 14 399,60 грн. витрат на витрат на професійну правничу допомогу адвоката, на виконання цього рішення господарським судом 09.03.2023 року було видано наказ про примусове виконання рішення № 917/895/23.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.09.2023р., в межах даної справи, задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., звернено стягнення на грошові кошти у сумі 1 258 389,51 грн., які належать ТОВ "Вест-Газ-Плюс", яке має заборгованість перед ТОВ "Сервіс Ойл" в рахунок задоволення вимоги про стягнення з ТОВ "Сервіс Ойл" на користь ТОВ "Джерман Тулз Інспекшен" в загальній сумі 1 143 683,66 грн., розстрочено звернення стягнення наступним чином:

1) до 30.09.2023р. включно - 650 000,00 грн.;

2) до 31.10.2023р. включно- 650 000,00 грн.;

3) до 30.11.2023р. включно - 650 000,00 грн.;

4) до 31.12.2023р. включно - 650 000,00 грн.;

5) до 31.01.2024р. включно - 1 834 686,96 грн.

Судом визначено, що стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерман Тулз Інспекшен» (36020, м. Полтава, вул. Конституції, 11, код ЄДРПОУ 39795862), а боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Газ-Плюс» (вул.Антоновича, буд.102, корп.в, м.Львів, 79057, код ЄДРПОУ 40025000).

Відповідач звернувся до господарського суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якої посилався на припинення його грошового зобов`язання перед стягувачем у зв`язку виконанням ТОВ «Вест-Газ-Плюс» у встановлені строки та у повному обсязі ухвали суду від 28.09.2023р. щодо перерахування коштів.

З урахуванням цього, ТОВ «Сервіс Ойл» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. з проханням вчинити необхідні дії для завершення виконавчого провадження №71440117, однак листом від 14.12.2023р. приватний виконавець відмовив у закінченні виконавчого провадження, що спонукало Боржника звернутися до суду з даною заявою.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.01.24 у справі № 917/895/23 наведену заяву Відповідача задоволено частково, судом встановлено наявною підставу для припинення зобов`язання Боржника перед Стягувачем в частині 152 070,00 грн., у зв`язку з зарахуванням коштів на відповідну суму. В іншій частині суд дійшов висновку про існування зобов`язання Боржника перед Кредитором, тому відмовив у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню в решті суми стягнення.

Також, судом відшкодовано витрати Кредитора на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн. за рахунок Боржника.

Відповідач, не погодившись із прийнятою ухвалою, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірну ухвалу через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, за наступних підстав:

- ухвала суду першої інстанції обґрунтована виключно посиланнями на ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема ст. 45, 46 Закону, а її зміст зводиться до оцінки дій/бездіяльності приватного виконавця, в той час, як в межах даної справи розглядається заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з фактичною оплатою заборгованості ТОВ «Вест газ;

- безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що кошти перераховані ТОВ «Вест газ плюс» приватному виконавцю розподілялися пропорційно в межах всього зведеного виконавчого провадження Боржника, оскільки кошти ТОВ «Вестгазплюс перерахувалися на підставі виконавчого документу ухвали суду від 28.09.2023 р., в межах даної справи і не могли розподілятися приватним виконавцем в межах всього зведеного виконавчого провадження, оскільки це виключає виконання іншого виконавчого документу та призводить до подвійного стягнення заборгованості з Боржника.

Висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00грн вимогами та доводами апеляційної скарги не охоплюється.

На адресу суду від Кредитора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав ухвалу суду обґрунтованою, а доводи Боржника такими, що не заслуговують на увагу, оскільки розподіл коштів у зведеному виконавчому провадженні відбувається між всіма стягувачами в силу приписів закону і виконавець не має права вирішувати, якому стягувачу в першу чергу перерахувати кошти.

У наданому відзиві також просив судову колегію дослідити виписку з банківського рахунку стягувача про надходження грошових коштів у розмірі 383 733,46грн. в межах виконавчого провадження №71440117 та заявив про понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9760,00грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, проте, оскільки Кредитор не заявив клопотання про долучення нових доказів з урахуванням вимог наведеної норми, відсутні підстави до дослідження доказів, долучених Кредитором до відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 18.03.2024р., боржник підтримав доводи апеляційної скарги, а Кредитор - заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.328 ГПК України).

Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.

Згідно наявних матеріалів справи, на примусовому виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває зведене виконавче провадження№71375845, до складу якого входить виконання наказу у даній справі.

Так, дійсно, в межах даної справи №917/895/22 судом першої інстанції звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 1 258 389,51 грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест-Газ-Плюс», яке має заборгованість перед Боржником в рахунок задоволення вимог Кредитора про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 143 683,66 грн., що складається з: 958 342,95 грн. основна заборгованість, 140 116,65 грн. втрати від інфляції, 14 135,53 грн. 3% річних, 16 688,93 грн. судового збору, 14 399,60 грн. витрат на витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також, крім того - 114 368,37 грн основної винагороди приватного виконавця та 337,48 грн витрат виконавчого провадження (всього - 1 258 389,51 грн.), а також розстрочено звернення стягнення.

Разом з тим, сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест-Газ-Плюс» надійшла на рахунок приватного виконавця та була ним розподілена в межах зведеного виконавчого провадження між кількома стягувачами, вимоги яких належать до однієї черги у відповідності до приписів ст.ст. 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» .

З наявних матеріалів вбачається, що на користь Кредитора розподілена лише частина в розмірі 152 070,00грн. із зазначеної суми, решта коштів розподілена між іншими стягувачами.

Правомірність дій приватного виконавця щодо такого розподілення не є предметом розгляду в межах даної заяви, зі скаргою з цього приводу Боржник не звертався.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню.

При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у численних постановах виходив з того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком обставин, а пов`язується з наявністю самого обов`язку (постанови від 23.01.2018 року у справі № 914/3131/15, від 14.06.20218 року у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 року у справі № 918/882/15, від 18.07.2022 року у справі № 917/313/18).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності ознак припинення зобов`язання Боржника перед Кредитором в решті стягнутої судом суми.

Отже, в межах виконавчого провадження ВП 71440117, яке відкрите саме у даній справі є погашеною частина боргу у розмірі 152 070,00 грн. і саме на цю суму суд першої інстанції обґрунтовано визнав наказ таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції обґрунтована виключно посиланнями на ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема ст. 45, 46 Закону, а її зміст зводиться до оцінки дій/бездіяльності приватного виконавця, спростовується змістом мотивувальної частини ухвали, що містить посилання на означені норми серед інших процесуальних норм, які регулюють дане питання, а також в контексті аналізу тверджень заявника про безпідставність такого розподілу та роз`яснення механізму, визначеного змістом ЗУ «Про виконавче провадження».

Обставини подвійного стягнення з Боржника суми боргу не встановлено при апеляційному перегляду ухвали суду.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії. Будь - яких інших доводів для скасування ухвали господарського суду апелянтом на наведено.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 31.01.2024р. у справі № 917/895/22 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги, у томі числі і заявлені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00грн.

Стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, що заявлені Кредитором у суді апеляційної інстанції у розмірі у розмірі 9760,00грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати про надання професійної правничої допомоги у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу представником Позивача було зазначено про очікування понесення ним 9760,00 грн. судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, проте, самого розрахунку зазначеної суми не надано.

Так, у підтвердження заявленої до стягнення суми, Позивачем надано копії:

- Договору про надання правової (правничої) допомоги №ГП120224 ДТІ від 12.02.2024р.;

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги;

- акту приймання-передавання №1 наданої правової(правничої) допомоги від 15.02.2024 р;

- фільтрована виписка за період з 01.02.2024 про 15.02.24 про сплату Позивачем суми у розмірі 9 760,00грн.

За змістом зазначених доказів, зокрема акту про надану правову допомогу за Договором від 12.02.2024р. заявником надані послуги з опрацювання (аналіз та оцінка аргументів) апеляційної скарги, отримання додаткової інформації від клієнта та підготовка відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та подання до суду заяви про участь у режимі відеоконференції та безпосередньо участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, проте відповідні докази також не містять будь-яких кількісних розрахунків або обґрунтувань, якими чином визначені відповідні суми, що позбавляє судову колегію виконати вимоги ч. 5 ст. 129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл витрат в цій частині, оскільки ненадання відповідного розрахунку не тільки позбавляє іншу сторону надати заперечення щодо співмірності цих витрат, але і законності підстав до відмови в їх відшкодуванні на підставі ч. 2 ст. 124 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл, м.Полтава на ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.01.2024 у справі №917/895/22 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду господарського суду Полтавської області від 31.01.2024 у справі №917/895/22 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл, м.Полтава.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 21.03.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков