Постанова

від 20.03.2024 по справі 908/2646/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 року м. Дніпро Справа № 908/2646/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Чередко А.Є.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Михайловський Д.С. - самопредставництво, посв. № 1108 від 17.02.2023 р.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Промактив Груп

на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 р.

( суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 13.10.2023 р.)

у справі

за позовом:

Запорізької міської ради

( м. Запоріжжя )

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю Промактив Груп

( м. Київ )

про стягнення 307 061,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Промактив Груп, про стягнення 307 061,21 грн. заборгованості за договором оренди землі № 231010004000149 від 11.11.2011р..

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Промактив Груп на користь Запорізької міської ради 307 061 грн. 21 коп. заборгованості за договором оренди землі № 231010004000149 від 11.11.2021 р. та 4 605 грн. 92 коп. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Промактив Груп звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що договір оренди від 11.11.2011 р. № 231010004000149 земельної ділянки площею 0,8052 га з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, припинився щодо зобов`язань для ПрАТ «Завод напівпровідників», а ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП» фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Водночас, на думку Скаржника, свобода договору передбачає свободу в укладенні договору, неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини. Це означає, що учасники цивільного обороту мають право вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати. Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають.

При цьому Скаржник зазначає, що за загальним правилом суттєвою умовою господарського договору, згідно ст. 180, 189 ГК України, є ціна. За умови недосягнення згоди сторін щодо ціни в господарському договорі він стає неукладеним та не породжує права та обов`язки сторін

На переконання Скаржника суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП» фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, міська рада посилається на те, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщено це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщено, згідно з частиною другою ст. 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула права власності на таке майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщено, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача ( попереднього власника нерухомого майна ) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Крім того, міська рада зазначає про те, що відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди із попереднім власником чи внесення змін до нього, оскільки такий договір припиняється щодо останнього в силу закону, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема, зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Таким чином, відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не припиняє договору оренди в цілому, а має місце автоматична заміна сторони у такому зобов`язанні на підставі частини третьої ст. 7 Закону України "Про оренду землі". Аналогічна правова позиція викладена в постановах Колегій Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі N 915/672/17; від 17.04.2018 р. у справі N 922/2883/17; від 04.07.2019 р. у справі N 911/2244/18.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2646/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Промактив Груп на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 р. по справі № 908/2646/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

04.12.2023 р. матеріали справи № 908/2646/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 20.03.2024 р.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 20.03.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

11.11.2011 р. між Запорізькою міською радою ( Орендодавець ) та Приватним акціонерним товариством Завод напівпровідників ( Орендар ) укладено договір оренди землі, за умовами якого ( пункти 1, 2 ) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,8052 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0106, для розташування виробничого майданчика, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16.

Згідно з п. 3 договору, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівлі і забудови орендаря.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно п. 5 договору, становить 2 084 904,36 грн., в цінах 2011 року.

Відповідно до п. 10 договору, договір укладено на 49 років.

Відповідно п. 11.1.1 договору, з дати введення об`єкту до експлуатації, орендна плата вноситься в розмірі 62 547,12 грн., що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2011 року.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії ( п. 12 договору ).

Згідно п. 13 договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.

Орендар зобов`язався самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством ( п. 33.6 договору ).

За умовами п. 21 договору, передача земельної ділянки Орендарю здійснюється за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Даний договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2011 р. за № 231010004000149.

Факт передачі Позивачем в оренду ПрАТ Завод напівпровідників земельної ділянки загальною площею 0,8052 га, кадастровий номер 2310100000:02:018:0106, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, підтверджується актом (без дати) приймання-передачі земельної ділянки, який підписано орендодавцем і орендарем.

У матеріалах справи наявний акт за 2011 рік визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно свідоцтва від 01.04.2021 р., виданого державним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М., державний нотаріус посвідчує, що ТОВ Промактив Груп належить на праві власності нерухоме майно (згідно переліку), що раніше належало ПрАТ Завод напівпровідників. Об`єкти нерухомості, зазначені в цьому свідоцтві, розташовані, зокрема на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:018:0106.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ( інформаційна довідка від 28.07.2023 р.), нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16, 01 та 02 квітня 2023 зареєстровано на підставі вказаного свідоцтва за ТОВ Промактив Груп.

Відповідно листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09.05.2023 р. № 3975/5/08-01-07, ТОВ Промактив Груп не знаходиться на податковому обліку Вознесенівської ДПІ ГУ ДПС у Запорізькій області, як платник податків, відповідно не нараховує та не сплачує плату за землю ( земельний податок та орендну плату за землю), зокрема за земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:02:018:0106 площе. 0,8052 га.

За твердженням Позивача - Відповідач не здійснював оплату орендної плати за вказану земельну ділянку. Заборгованість з орендної плати, згідно розрахунку Позивача, що зроблений з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель і земельних ділянок, за період з 01.04.2021 р. по 31.07.2023 р. включно становить 307 061,21 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходять права на земельну ділянку, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

При цьому Верховний Суд у п. 21 постанови від 17.11.2020 р. у справі № 904/5968/19 наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню ( п. 22. Постанови ).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що договір оренди від 11.11.2011 р. № 231010004000149 земельної ділянки площею 0,8052 га з кадастровим номером 2310100000:02:018:0101, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, припинився щодо зобов`язань для ПрАТ "Завод напівпровідників", а Відповідач фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, як зазначено у п. 24 постанови Верховного Суду від 17.11.2020 р. у справі № 904/5968/19, оскільки внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки.

Відповідно до частини першої ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Отже, правочин з припинення договору оренди, вчинений відчужувачем нерухомого майна, який на час його вчинення не є орендарем земельної ділянки за цим договором, тобто не є стороною у відповідному зобов`язанні, не припиняє зобов`язання за договором оренди для нового власника нерухомого майна і його права та обов`язки як орендаря. Аналогічна правова позиція викладена у багатьох постанові Верховного Суду від 17.11.2020 р. у справі № 904/5968/19.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Ст. 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ) ( ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі).

Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно матеріалів справи, Відповідач не здійснював оплату орендної плати за вказану земельну ділянку. Заборгованість з орендної плати, згідно розрахунку Позивача, що зроблений з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель і земельних ділянок, за період з 01.04.2021 р. по 31.07.2023 р. включно становить 307 061,21 грн. Сума орендної плати за період з квітня по грудень 2021 включно становить 88 988,92 грн.; за 2022 рік 130 517,08 грн., за період з січня по липень 2023 включно 87 555,21 грн.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження сплати орендної плати за спірний період та контррозрахунку боргу не надав.

За таких обставин, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги ТОВ Промактив Груп.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промактив Груп залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 р. у справі № 908/2646/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.03.2024 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя А.Є. Чередко