Рішення

від 11.03.2024 по справі 908/3673/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/179/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024 Справа № 908/3673/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агростайл-КМ (69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, буд. 7, офіс 62, ідентифікаційний код 39322320)

до відповідача: Приватно-орендного підприємства Агровиробнича фірма ім. Чапаєва (71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Центральна, буд. 49-А, ідентифікаційний код 03750428)

про стягнення 3 221 498,86 грн

представники сторін

від позивача: Зінченко М.В., ордер АР № 1069074 від 11.12.2023

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 12.12.2023 (вх. № 4042/08-07/23) Товариства з обмеженою відповідальністю Агростайл-КМ до Приватно-орендного підприємства Агровиробнича фірма ім. Чапаєва про стягнення 3 221 498,86 грн, які складаються з заборгованості за Договором № 01092023-1 від 01.09.2023 в розмірі 3 000 000 грн, 3% річних в розмірі 87 780,82 грн та втрат від інфляції в розмірі 133 718,04 грн.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного сторонами Договору позики в частині своєчасного та повного повернення наданих коштів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.12.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3673/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 18.12.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 26.12.2023 включно.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 18.12.2023.

Ухвалою суду від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/179/23; присвоєно справі номер провадження 19/179/23, підготовче судове засідання призначено на 17.01.2024.

Ухвалою суду від 17.01.2024, в порядку ст. 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 12.02.2024.

Ухвалою суду від 12.02.2024, в порядку ст. 185 ГПК України, закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.03.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, письмового відзиву не надав, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені судом всіма можливими заходами.

Місцезнаходженням відповідача, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Центральна, буд. 49-А.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, с. Василівська міська територіальна громада входить до тимчасово окупованих територій.

Відповідач про відкриття провадження у даній справі, відкладення підготовчого засідання, закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті були повідомлені належним чином, у відповідності до статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення текстів відповідних ухвал на вказаному сайті та шляхом надсилання на відому електронну адресу відповідача відповідних ухвал.

Отже, судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3673/23 та хід судового розгляду даної справи.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзиву на адресу суду від відповідача, у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву, не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3673/23, а його неявка не перешкоджала розгляду справи по суті.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агростайл-КМ» (далі Позикодавець) та Приватно-орендним підприємством «Агровиробнича фірма ім. Чапаєва» (далі Позичальник) було укладено Договір № 28 про надання безвідсоткової позики (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується «позика»), а Позичальник зобов`язується повернути безвідсоткову позику у визначений цим Договором строк. Грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта гривня.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що розмір позики становить 3 000 000,00 грн (три мільйона гривень 00 копійок).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору встановлено, що Позикодавець передає безвідсоткову позику Позичальникові протягом двох днів з моменту підписання даного Договору. Позика передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Позика вважається переданою Позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок Позичальника. Надання позики Позичальнику може здійснюватися частками в межах розміру позики, визначеного у п. 2.1.

Строк надання безвідсоткової позики до «24» жовтня 2022 року включно, який може бути продовжений за домовленістю Сторін (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Договору сторонами узгоджено, що безвідсоткова позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. Позика може бути повернена Позичальником достроково. Безвідсоткова позика вважається поверненою Позикодавцю Позичальником з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. Списання коштів з банківського рахунку Позичальника не звільняє його від відповідальності за повернення суми позики, якщо ці гроші не надійшли на рахунок Позикодавця. Повернення позики Позикодавцю може здійснюватися частками в межах грошових сум попередньо отриманих від Позикодавця, але в межах строку, визначеного у п. 4.1 цього Договору.

Позивач посилався на те, що на виконання умов Договору, Позикодавцем на рахунок Позичальника, була перерахована сума позики у розмірі 3 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2526191816 від 25.10.2021 на суму 2 000 000,00 грн; № 2526191818 від 26.10.2021 на суму 400 000,00 грн; № 2526191822 від 26.10.2021 на суму 600 000,00 грн.

Позивач посилався на те, що відповідач, у встановлений Договором строк, суму позики не повернув.

Позивач звертався до відповідача з вимогою повернути суму заборгованості в розмірі 3 000 000,00 грн, шляхом надсилання 01.09.2023 такої вимоги на електронну пошту відповідача.

Відповіді з боку відповідача на вказану вище вимогу та доказів оплати суми боргу матеріали справи не містять.

Таким чином, в порушення умов Договору в частині повернення суми позики, у відповідача виник борг в розмірі 3 000 000,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Агростайл-КМ надало Приватному-орендному підприємству Агровиробнича фірма ім. Чапаєва позику в розмірі 3 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2526191816 від 25.10.2021 на суму 2 000 000,00 грн; № 2526191818 від 26.10.2021 на суму 400 000,00 грн; № 2526191822 від 26.10.2021 на суму 600 000,00 грн.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.1 Договору, строк надання безвідсоткової позики до 24 жовтня 2022 року включно, який може бути продовжений за домовленістю.

З матеріалів справи не вбачається продовження строку надання позики.

Також матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу суму позики.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з позики в розмірі 3 000 000,00 грн.

Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання його зобов`язань за Договором позики суду не надав, доводів позивача не спростував.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд встановлено, що позивачем доведено правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, які підлягають задоволенню в розмірі 3 000 000,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 87 780,82 грн - 3 % річних за період з 25.10.2022 по 15.10.2023 та 133 718,04 грн - інфляційних втрат за період з листопада 2022 по вересень 2023.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є вірними, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 87 780,82 грн - 3 % річних за період з 25.10.2022 по 15.10.2023 та 133 718,04 грн - інфляційних втрат за період з листопада 2022 по вересень 2023.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватно-орендного підприємства Агровиробнича фірма ім. Чапаєва (71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Центральна, буд. 49-А, ідентифікаційний код 03750428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агростайл-КМ (69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, буд. 7, офіс 62, ідентифікаційний код 39322320) 3 000 000 (три мільйони) грн 00 коп. заборгованості, 87 780 (вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят) грн 82 коп. 3 % річних, 133 718 (сто тридцять три тисячі сімсот вісімнадцять) грн 04 коп втрат від інфляції.

3. Стягнути з Приватно-орендного підприємства Агровиробнича фірма ім. Чапаєва (71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Центральна, буд. 49-А, ідентифікаційний код 03750428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агростайл-КМ (69096, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, буд. 7, офіс 62, ідентифікаційний код 39322320) 48 322 (сорок вісім тисяч триста двадцять дві) грн 48 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру, ракетними обстрілами, і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 25.03.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.