Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/18486/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/18486/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "МД ІСТЕЙТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"

про стягнення 308120,65 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмежено відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (далі - відповідач) про стягнення 308120,65 грн, з яких 256767,21 грн боргу за поставлений товар та 51353,44 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем умов договору № 296-1/ОД/ЗП/21 від 20.02.2021 в частині оплати товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18486/23 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 12.12.2023 була отримана позивачем 22.12.2023.

Відповідачу копія ухвали суду направлена за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення № 0600069104085, яким направлено ухвалу суду, повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку з довідкою, в якій причиною невручення поштового відправлення зазначено «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Крім того, ухвалу суду від 12.12.2023 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

20.02.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 296-1/ОД/ЗП/21, за умовами якого постачальник зобов`язався продати та передати у власність покупця металопрокат (далі - товар), а покупець зобов`язався оплатити та прийняти товар від постачальника згідно з умовами даного договору.

Пунктом 4.4 Договору встановлено умови оплати продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 1 (одного) банківського дня з дати виписки постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачене у цьому рахунку-фактурі.

Згідно з п. 7.2 договору у випадку невиконання зобов`язань з оплати товару покупець сплачує штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до п. 11.1 договору вказаний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2021. У випадку, якщо жодна із сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, але в будь-якому випадку строк дії договору складає не більше як два роки з моменту його укладення.

Як встановлено судому під час розгляду даної справи, 23.11.2021 позивачем виписано відповідачу рахунок-фактуру № СФ12-01277 на суму 554 397,49 грн.

Згідно з видатковою накладною № РН12-001005 від 24.11.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 554397,49 грн. Отримання вказаного товару уповноваженим представником відповідача підтверджується довіреністю № 489 від 23.11.2021.

Проте, як вказується позивачем в позові, відповідач отриманий товар оплатив лише на суму 297630,28 грн, у зв`язку з чим, як вказує позивач, заборгованість відповідача станом на момент звернення до суду становить 256767,21 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 51535,44 грн.

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, під час розгляду даної справи сторонами не надано суду доказів сплати відповідачем заборгованості в розмірі 256767,21 грн, у зв`язку з чим суд вважає вимогу про стягнення з відповідача вказаної заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 51353,44 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому в силу ч. 2, 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вказано вище п. 7.2 договору, сторонами погоджено про застосування такого виду відповідальності як стягнення штрафу в розмірі 20% при порушенні строку оплати поставленого товару.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу, суд зазначає, що такий розрахунок виконано арифметично вірно (256767,21*20/100) та відповідно до положень чинного законодавства й умов договору, а відтак вимога про стягнення з штрафу в сумі 51353,44 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача у розмірі 4621,81 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2, літера А, код 38825398) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А, код 32040840) 256767,21 (двісті п`ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят сім грн 21 коп.), 51353,44 грн (п`ятдесят одну тисячу триста п`ятдесят три грн 44 коп.) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4621,81 грн (чотири тисячі шістсот двадцять одну грн 81 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 25.03.2024.

Суддя О.Г. Удалова