Постанова

від 24.06.2024 по справі 910/18486/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. Справа№ 910/18486/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Стоєва Ю.С. (поза межами приміщення суду),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 (повний текст складено 25.03.2024)

у справі № 910/18486/23 (суддя Удалова О. Г.)

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «МД Істейт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ»

про стягнення 308 120,65 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмежено відповідальністю «МД Істейт» (далі - ТОВ «МД Істейт») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» (далі - ТОВ «Геос-УКБ») 308 120,65 грн, з яких 256767,21 грн боргу за поставлений товар та 51353,44 грн штрафу.

На обґрунтування заявлених вимог ТОВ «МД-Істейт» посилається на неналежне виконання ТОВ «Геос-УКБ» умов договору №296-1/ОД/ЗП/21 від 20.02.2021 в частині оплати товару у встановлений договором строк.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Геос-УКБ» на користь ТОВ «МД Істейт» 256 767,21 грн боргу, 51 353,44 грн штрафу та 4 621,81 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи вимогу ТОВ «МД Істейт» про стягнення з ТОВ «Геос-УКБ» 256 767,21 грн заборгованості, суд зазначив, що сторони не надали доказів її сплати, а тому така вимога є обґрунтованою. Щодо вимоги про стягнення 51 353,44 грн штрафу суд встановив, що у п. 7.2 договору сторони погодили застосування такого виду відповідальності як стягнення штрафу в розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми у разі порушення строку оплати поставленого товару.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024, ТОВ «Геос-УКБ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з ТОВ «Геос-УКБ» на користь ТОВ «МД Істейт» 51 353,44 грн штрафу та винести нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення ухвалене без урахування всіх обставин справи, без всебічного їх встановлення, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, у свою чергу, призвело до невідповідності викладених у рішенні висновків таким обставинам.

ТОВ «Геос-УКБ» зауважує, що до 24.02.2022 здійснювало виконання взятих на себе зобов`язань, але повномасштабне вторгнення Російської Федерації та оголошення в Україні воєнного стану мало як наслідок припинення господарської діяльності. Скаржник вважає, що наявність військової агресії Російської Федерації та введення в Україні воєнного стану є загальновідомими фактами, що віднесені до надзвичайних та невідворотних обставин і не потребують окремого доведення.

Апелянт відзначає, що згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

ТОВ «Геос-УКБ» наголошує, що місцем виконання договору було м. Запоріжжя, яке віднесено до переліку територій можливих та активних бойових дій.

Скаржник також зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позиції учасників справи.

ТОВ «МД Істейт» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів ТОВ «Геос-УКБ» заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18486/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Геос-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 до надходження матеріалів справи №910/18486/23.

02.05.2024 матеріали справи №910/18486/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Геос-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/18486/23. Розгляд справи призначено на 29.05.2024.

14.05.2024 до апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від представника позивача адвоката Стоєвої Ю.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу разом з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 відкладено судове засідання на 24.06.2024. Задоволено клопотання представникаТОВ «МД Істейт» адвоката Стоєвої Ю.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

20.02.2021 ТОВ «МД Істейт» (постачальник) та ТОВ «Геос-УКБ» (покупець) уклали договір поставки №296-1/ОД/ЗП/21 (далі - договір), за умовами п. 1 якого постачальник зобов`язався продати та передати у власність покупця металопрокат (далі - товар), а покупець зобов`язався оплатити та прийняти товар від постачальника згідно з умовами даного договору.

Умови оплати продукції - 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 1 (одного) банківського дня з дати виписки постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачене у цьому рахунку-фактурі (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 7.2 договору у випадку невиконання зобов`язань з оплати товару покупець сплачує штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченої суми.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2021. У випадку, якщо жодна із сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, але в будь-якому випадку строк дії договору складає не більше як два роки з моменту його укладення (п. 11.1 договору).

23.11.2021 ТОВ «МД Істейт» виписало ТОВ «Геос-УКБ» рахунок-фактуру №СФ12-01277 на суму 554 397,49 грн.

24.11.2021 за видатковою накладною №РН12-001005 ТОВ «МД Істейт» поставило, а ТОВ «Геос-УКБ» (в особі уповноваженого представника на підставі довіреності №489 від 23.11.2021) прийняло товар на суму 554 397,49 грн.

ТОВ «Геос-УКБ» поставлений йому товар оплатило частково, на суму 297 630,28 грн.

Зазначені обставини не заперечуються ТОВ «Геос-УКБ» в апеляційній скарзі.

У позовній заяві ТОВ «МД Істейт» просило стягнути з ТОВ «Геос-УКБ» 256 767,21 грн основного боргу та 51 535,44 грн штрафу.

ТОВ «Геос-УКБ» не надало відзив на позовну заяву під час розгляду справи судом першої інстанції.

У апеляційній скарзі ТОВ «Геос-УКБ» оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення вимог про стягнення 51 535,44 грн штрафу; рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 256 767,21 грн ТОВ «Геос-УКБ» не оскаржує.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 і ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За визначенням ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 630 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Суд встановив, що ТОВ «Геос-УКБ» допустило прострочення виконання зобов`язання за договором у частині оплати поставленого йому товару.

З урахуванням умов п. 4.4 договору та дати виписки ТОВ «МД Істейт» (23.11.2021) рахунку-фактури №СФ12-01277 на суму 554 397,49 грн ТОВ «Геос-УКБ» мало оплатити товар протягом 1 банківського дня (24.11.2021), а тому з 25.11.2021 у нього (відповідача) виникло прострочення виконання зобов`язання з оплати товару.

У п. 7.2 договору сторони погодили, що у випадку невиконання зобов`язань з оплати товару покупець (ТОВ «Геос-УКБ») сплачує штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

За таких підстав вимоги ТОВ «МД Істейт» про стягнення з ТОВ «Геос-УКБ» штрафу є обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафу, апеляційний суд вважає, що цей розрахунок є арифметично вірнім; до стягнення з ТОВ «Геос-УКБ» на користь ТОВ «МД Істейт» підлягають 51 353,44 грн штрафу.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке. Встановлені у справі обставини свідчать, що прострочення ТОВ «Геос-УКБ» виконання зобов`язання з оплати товару почалось 25.11.2021, тобто до виникнення обставин, про які зазначає ТОВ «Геос-УКБ» (повномасштабне вторгнення 24.02.2022 Російської Федерації та введення в Україні воєнного стану). У подальшому ТОВ «Геос-УКБ» сплачувало заборгованість частинами, але повну її сплату так і не здійснило.

Щодо посилань скаржника на ч. 3 ст. 551 ЦК України колегія суддів зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Колегія суддів вважає, що ТОВ «Геос-УКБ» не довело наявності обставин (в т.ч. передбачених умовами договору), які звільняли би його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання з оплати товару. Враховуючи відсутність у матеріалах справи сертифікату ТПП (п. 8.1 договору), сам факт введення воєнного стану не може бути правовою підставою для невиконання зобов`язань, строк виконання якого настав за три місяці до введення воєнного стану. Будь-яких конкретних і належних доказів того, що у нього реально не було об`єктивної можливості виконати грошове зобов`язання перед позивачем, відповідач не надав.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/18486/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/18486/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/18486/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 1.07.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак