Ухвала

від 19.03.2024 по справі 921/427/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19 березня 2024 року м.Тернопіль Справа № 921/427/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Твердохліб Н.В.

розглянув заяву №120/03 від 22.02.2024 (вх.№1630 від 27.02.2024) Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", м.Тернопіль

про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м.Київ

про стягнення 11043249,38грн,

за участю представників:

заявника: Миколайчук Н.Л., начальник юрвідділу, довіреність №114/03 від 20.02.2024;

стягувача: Конопліцький І.В., адвокат, довіреність № 29/12-2023/87 від 29.12.23.

Зміст поданої заяви.

Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося 27.02.2024 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№130) до Господарського суду Тернопільської області із заявою №120/03 від 22.02.2024 (вх.№1630), в якій просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2024 №921/427/23 про стягнення з КП теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 8165487,99грн основного боргу, 2541071,03грн інфляційних нарахувань, 336690,36 3% річних та 165648,74грн судового збору;

- зупинити виконання наказу від 24.01.2024 за №921/427/23 та заборонити приймати його до виконання.

В обґрунтування заяви підприємство посилається на факт оскарження ним рішення господарського суду від 26.12.2023 в апеляційному порядку, тому вважає, що господарським судом Тернопільської області наказ від 24.01.2024 видано передчасно.

Окрім того, повідомляє про те, що присуджена до стягнення заборгованість за рішенням суду, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року №1730-VIII.

Заперечення стягувача (позивача) щодо заяви.

У поданій заяві без номера від 4 березня 2024 року (вх.№1822) Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просить суд відмовити заявнику у задоволенні заяви за безпідставністю.

При цьому посилається на те, що наказ видано господарським судом на рішення, котре набрало законної сили, оскільки повний текст рішення складено та підписано 3 січня 2024 року та оприлюднено для загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень 5 січня 2024 року, тому встановлений частиною першою статті 256 ГПК України строк на подання апеляційної скарги на рішення від 26.12.2023 закінчився 23.01.2024; наказ видано 24.01.2024. Натомість, апеляційну скаргу відповідачем надіслано лише 26 січня 2024 року, тобто із порушенням строку на її подання.

Щодо посилань заявника на врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року №1730-VIII, то зазначає, що таке врегулювання можливе у випадку настання визначених цим Законом підстав, зокрема за умови включення підприємства до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово¬комунального господарства.

При цьому, відповідно до ст.4 Закону 1730-VIII взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення:

- кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу;

Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Пояснення третьої особи.

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг не скористалося своїм процесуальним правом на подання заяв чи пояснень щодо заяви про визнання наказу від 24.01.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальні дію суду по розгляду заяви.

Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року прийнято до розгляду заяву відповідача №120/03 від 22.02.2024 (вх.№1630 від 27.02.2024) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в судовому засіданні, котре призначено на 07.03.2024.

Водночас, судом зупинено виконання за наказом Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2024 №921/427/23 до розгляду заяви по суті.

Ухвалою суду від 07 березня 2024 року судове засідання було відкладено на 19.03.2024 з мотивів, викладених у ній.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав подану заяву, просив суд відкласти судове засідання по її розгляду, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги, оскільки надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Окрім того, посилаючись на п.19.3 Перехідних положень ГПК України, усно заявив клопотання про витребування виконавчого документа.

З цього приводу суд зазначає про відсутність процесуальної можливості продовження строку розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та, відповідно, відкладення судового засідання, адже згідно з вимогами ч.3 ст.328 ГПК України, суд розглядає подану заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Суд констатує, що підприємству було надано достатньо часу для подання всіх доказів на обґрунтування доводів заяви; задоволено заяву Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" про зупинення виконання за наказом Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2024 №921/427/23 до розгляду заяви по су, відтак, застосування додаткового заходу, без обґрунтування необхідності такого вжиття, виходячи з конкретних обставин справи, підстав для витребування виконавчого документа, в ході розгляду заяви по суті, суд не вбачає як і для відкладення судового засідання.

Представник позивача підтримав надані суду заперечення.

Представник третьої особи у справі ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд заяви був повідомлений належним чином шляхом направлення електронних копій ухвал суду від 27.02.2024 та від 07.03.2024 в електронний кабінет товариства, зареєстрований в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, котрі доставлено 28.02.2024 (фактична доставка 27.02.2024 о 22:19год.) та 08.03.2024.

Відповідно до ч.3 ст.328 ГПК України неявка представника ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг не є перешкодою для розгляду заяви.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути заяву відповідача у даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 19.03.2024 судом оголошено вступну і резолютивну частини ухвали.

Встановлені обставини справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 8165487,99грн основного боргу, 2541071,03грн інфляційних нарахувань, 336690,36грн 3% річних та 165648,74грн в повернення сплаченого судового збору.

В судовому засіданні 26.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони брали участь в даному судовому засіданні. Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2024.

Електронну копію судового рішення від 23.12.2023 відповідачу доставлено в електронний кабінет, зареєстрований в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, 04.01.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

24.01.2024 на примусове виконання даного рішення, судом видано відповідний наказ (в паперовій формі).

На підставі ухвали суду від 20.02.2024 у внесено виправлення в рішення та в наказ від 24.01.2024 в частині зазначення вірного ідентифікаційного коду сторони стягувача.

З пояснень сторони заявника, а також відомостей, що знаходяться в матеріалах електронної справи №921/427/23, з`ясовано, що Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго» 26.01.2024 (згідно з відтиском календарного штемпеля 24-го відділення поштового зв`язку оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на конверті поштового відправлення №4602402410544) до Західного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу №68/03 від 25.01.2024 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 у справі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Комунального підприємства з підстав, визначених ч.2-4 ст.260 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 вдруге залишено без руху апеляційну скаргу №68/03 від 25.01.2024 з підстав, передбачених ч. 3 ст. 260 ГПК України.

Отже, на час розгляду заяви про визнання наказу господарського суду № 921/427/23 від 24 січня 2024 року таким, що не підлягає виконанню, питання про прийняття судом до розгляду апеляційної скарги не вирішено і дані обставини заявник не заперечує.

Мотиви та норми закону, з яких суд виходить, постановляючи ухвалу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень встановлено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ("Шмалько проти України", заява №60750/00, пункт 43).

Також у справах "Hornsby v. Greece" (заява №18357/91, пункт 40), "Деркач та Палек проти України" (заяви №34297/02 та №39574/02, пункт 18), Суд зазначив, що право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява N 22774/93, пункт 74).

У даній справі рішення за результатами вирішення спору, судом ухвалено 26.12.2023 з оголошенням в судовому засіданні вступної та резолютивної частин.

Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2024, що не суперечить ч.6 ст. 233 ГПК України.

Згідно ч. 1-2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Водночас у ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Таким чином, суд констатує, що рішення у даній справі від 26 грудня 2023 року набрало законної сили 24 січня 2024 року, оскільки двадцятиденний строк на його оскарження сплив 23 січня 2024 року (03.01.2024+20 календарних днів).

Відповідно до пункту 4 статті 327 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

Пунктом 17.15 розділу Х Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд видає виконавчі документи в паперовій або електронній формі.

Згідно з пунктом 19.1 розділу Х Господарського процесуального кодексу України оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Оскільки, у передбачений законом строк, апеляційну скаргу не було подано, 24.01.2024 місцевим господарським судом на виконання рішення видано наказ.

Отже, на день видачі наказу від 24.01.2024 рішення суду від 23.12.2023 набрало законної сили, відповідно, підстав для його не видачі не було, а тому посилання відповідача на помилку суду при видачі наказу суд вважає безпідставними, адже заявником невірно трактуються норми закону.

Встановлені обставини переконливо свідчать, що апеляційна скарга відповідачем подана до суду після набрання рішенням законної сили та після видачі наказу на його примусове виконання.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений.

Однак, у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги, поданого із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційним судом відмовлено з підстав неподання скаржником доказів на підтвердження обставин та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду. Зокрема, це послугувало підставою для повторного залишення без руху апеляційної скарги підприємства (ухвала апеляційного суду від 28.02.2024).

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності.

Таким чином, подаючи апеляційну скаргу з порушенням процесуального строку, Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплоко-муненерго» повинно було усвідомлювати можливі процесуальні наслідки такої поведінки.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17.

Враховуючи імперативні приписи ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 18, 326 ГПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення ст. 328 ГПК України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

У даній справі підлягають дослідженню обставини наявності чи відсутності визначених процесуальним законодавством підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

У поданій заяві комунальне підприємство посилається на інші причини, а саме на факт оскарження ним судового рішення.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII). Указаний нормативно-правовий акт є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Наказ від 24.01.2024 видано на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області, яке на дату видачі наказу та його підписання набрало законної, оскільки не було оскаржено відповідачем у межах визначеного ГПК строку.

За нормами статті 38 Закону № 1404-VIII виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд, у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження, зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Звідси суд висновує, що у випадку, коли виконавцем відкрито виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження.

У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється.

В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.

Отже, державний виконавець, отримавши інформацію про відкриття апеляційного провадження у даній справі, відповідно до наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", буде зобов`язаний зупинити виконання наказу від 24.01.2024, а в подальшому, взалежності від результатів апеляційного перегляду рішення - або поновити виконавчі дії та продовжити виконавче провадження №74279433, або закінчити дане виконавче провадження.

Таким чином, на момент розгляду заяви у суду відсутні підстави вважати, що рішення, на яке подана апеляційна скарга, з урахуванням обставин залишення її без руху, не набрало законної сили та, що виконавчий документ видано помилково або передчасно. А інших підстав заявником не наведено.

Посиланням щодо врегулювання існуючої заборгованості у відповідності до норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 03.11.2016 №1730-VIII, в редакції Закону України №2479-ІХ від 29.07.2022, суд не надає правової оцінки, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтвердили можливість застосувати компенсаторні механізми, визначені статтею 6 Закону №1639-ІХ, до суми основної заборгованості та до сум нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат на певний період та з огляду на те, що доводи заяви на них не ґрунтуються. Натомість підставою подання даної заяви є факт передчасності видачі місцевим господарським судом наказу від 24.01.2024 на виконання рішення суду, яке відповідач вважає таким, що не набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви №120/03 від 22.02.2024 (вх.№1630 від 27.02.2024) Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго".

Керуючись ст.ст.4, 74, 232-235, 241, 255, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви №120/03 від 22.02.2024 (вх.№1630 від 27.02.2024) Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", м.Тернопіль про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №921/427/23, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання) до Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалу складено та підписано 25.03.2024.

Суддя Н.О. Андрусик